Лікар і державний діяч
"Я людина, яка робить, а не обіцяє",- так говорить про себе Юрій Прокопович Спіженко. І ці слова він підтверджує конкретними справами протягом усього свого життя.


Родом він із села Побірка Теплицького району, що на Вінниччині. По завершенні навчання у Чернівецькому медінституті приїхав працювати хірургом у Бердичів. Із Житомирщиною пов`язані його найкращі роки: тут відбулося і професійне становлення як лікаря, і тут зростали його діти... Двадцятип'ятирічним він уже був головним лікарем Іванопільської дільничної лікарні, а згодом - головним лікарем Олевської центральної районної лікарні. В 1980 році очолив обласне лікувально-санітарне управління.


З 1984 по 1986 рік Юрій Спіженко працював завідуючим відділом охорони здоров`я Житомирської області. За цей час він побував у кожному районі: в селах відкривали фельдшерсько-акушерські пункти, щоб люди на місці могли отримати першу медичну допомогу.


В 1986 р., коли вибух у Чорнобилі оповив радіоактивою хмарою і нашу область, Юрій Прокопович безпосередньо керував діями Житомирської медичної служби. Це він дав розпорядження розгорнути ліжка для тих, хто постраждав і прибув з Прип`яті, Народичів та інших найбільш уражених місць. Пропозиції щодо йодної профілактики в області були подані одночасно з міністерськими, якщо не раніше. Препарати йоду в першу чергу намагалися дати вагітним і дітям. Запаси йоду в області роздали населенню.


У 1986 році Юрія Спіженка призначено заступником міністра, а з 1989 року - міністром охорони здоров`я України. Він захистив докторську дисертацію, був обраний академіком Медичної Академії Наук. З Житомирщиною він зв'язків не поривав.


Виборці 67-го виборчого округу обрали його депутатом Верховної Ради другого та третього скликань (1994 - 2002 рр.). Одним із прикладів його депутатської роботи є зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 600, коли вдалося повернути деяким районам Житомирської області статус "Чорнобильська зона".


Народний депутат Спіженко як лікар, у першу чергу, намагався вирішувати питання медико-соціальної та гуманітарної допомоги найбільш уразливим, незахищеним верствам населення та громадським об`єднанням, надання спонсорської допомоги медичним закладам у забезпеченні медичним обладнанням і медикаментами, окремим виборцям - у проведенні обстежень та хірургічних операцій.


Він організував безкоштовне обстеження і лікування в науково-дослідних інститутах та лікувальних закладах Києва та Житомира більш як 800 чоловік, забезпечував при нагальній потребі безкоштовними санаторними путівками; вирішував питання виготовлення протезів, придбання слухових апаратів та інвалідних візків. Для неплатоспроможних проводилася проплата дорогих ліків.


Він допомагав будувати житло і дороги, ремонтувати школи, забезпечувати господарства пальним, потрібним для проведення посівної і збирання врожаю, стверджуючи, що настав час глибше, професійніше і розумніше братися за економіку, за більш ефективний розвиток сільського господарства, щоб повернути людям зароблене, щоб усі жили в нормальних умовах: не голодували, були здоровими, мали можливість вчити дітей, не боялися завтрашнього дня, щоб наша країна стала багатою і добробут прийшов у кожну родину.


Для цього він пропонував позбутися надмірного податкового тиску і надати пріоритет розвитку малої хімії, легкій, харчопереробній та фармацевтичній промисловості, які, не потребуючи значних вкладень, дадуть швидку віддачу, наповнюючи бюджет необхідними коштами для своєчасних виплат пенсій, стипендій, зарплат, для підтримки охорони здоров`я, науки, соціальної сфери.


Піклуючись про збільшення числа робочих місць у виборчому окрузі, нардеп Ю.П. Спіженко залучав кошти вітчизняних інвесторів на відновлення роботи Новоозерянського комбінату залізобетонних гідроконструкцій, комбінату нерудних копалин, щебеневого заводу.


В Білокоровичах будувався завод безвідходної переробки деревини, а в селі Яблунець - завод з виробництва супербіодобрив.


Надавалась допомога коштами під час будівництва дороги Сушани-Юрово, об'їзної дороги довкола Новограда-Волинського.


Все це дало можливість створити нові робочі місця, зміцнити економічне становище районів, покращити матеріальне становище населення округу.


Сприяючи стабілізації роботи господарського комплексу, Юрій Спіженко не забував про молоде покоління, приділяв належну увагу рівню діяльності закладів освіти в районах виборчого округу. Виділялися кошти на будівництво і ремонт шкіл, обладнувалися комп`ютерні класи в сільських школах.


Приділялася увага і гуманітарній сфері життя виборців. За рахунок спонсорської допомоги були виділені кошти на ремонт музею Лесі Українки, проведення літературно-мистецького свята "Лесині джерела" та Дня матері у Новоград-Волинському районі. Був споруджений меморіал загиблим воїнам-афганцям в Олевську, виділені кошти на преміювання кращих учителів.


На прохання релігійних спільнот була надана спонсорська допомога на будівництво та ремонт церков у селах Новоград-Волинського, Баранівського, Ємільчинського, Олевського районів.


До благодійної справи було залучено низку фармацевтичних фірм. Чимало лікарняних закладів одержали нову медичну апаратуру, автотранспорт.


Юрій Прокопович з серпня 1995 р. очолив Державний Комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості. Ця галузь постійно нарощує обсяги виробництва, створюючи нові робочі місця.


Як член комітету Верховної Ради з питань охорони здоров`я, материнства і дитинства він чимало уваги приділяв підготовці законопроектів, спрямованих на вдосконалення організації системи охорони здоров`я. Зокрема це закони "Про психіатричну допомогу", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" тощо.


Юрій Прокопович Спіженко - кавалер орденів "Знак Пошани" та "За заслуги" ІІІ ступеня, яким він особливо пишається, бо отримав його за значний внесок у розвиток сучасної України.