Якось у бесіді В. Ф. Марченко сказав: "Знаєте принцип Паркінсона, коли людина досягає рівня некомпетентності? Побоююсь цього...".
Ця фраза виражає сутність особистості головного лікаря Обласної дитячої лікарні: прагнення до самовдосконалення, яке не дозволяє йому зупинятися на досягнутому, сприяють постійному творчому зростанню як фахівця, громадського діяча особистості. Всім, хто його близько знає, завжди імпонували в ньому надзвичайна працьовитість, чесність, тверда громадянська позиція, вболівання за своїх маленьких пацієнтів.


Віктор Федорович виріс у сім'ї колгоспника, підлітком працював на різних роботах, затим набув у ПТУ спеціальності механізатора широкого профілю. Проте доля так склалася, що пішов у медицину, про що аніскільки не шкодує. Починав свою кар'єру з рядового педіатра, затим працював заступником головного лікаря міської лікарні з поліклінічної роботи, і ось уже понад 10 років очолює Обласну дитячу.


Про Марченка можна сказати, що він - професіонал з масштабним мисленням і чималим творчим потенціалом. Він грамотний, безкомпромісний, енергійний.


Все, що робиться в лікарні, запроваджується тільки після ретельного зважування і обговорення з колегами. Про наполегливість і цілеспрямованість цієї людини свідчить той факт, що, розпочавши свій життєвий шлях з рядового колгоспника, він досяг посади керівника авторитетного лікувального закладу. А про господарський хист цієї людини можна і не говорити - досить побувати у відділеннях і службах лікарні.


Характерна риса головного - тяжіння до нового. Де ще в Україні виїжджають на операції в райони, щоб не було батькам потреби везти дітей до Житомира? Хіба що тільки у Херсонській області. Серед перших в Україні, в Обласній дитячій лікарні було відкрито відділення реанімації новонароджених, що дозволяє рятувати не одне немовля. А, скажімо, запровадження системи поетапного лікування новонароджених з пологовою травмою, коли дитина залишається під пильним наглядом фахівців протягом року?!


Будівництво дитячої поліклініки № 1 по вулиці 1 Травня, Обласної дитячої лікарні - то все результати наполегливості лікаря Марченка. Як і вирішення проблеми житла, - в Обласній дитячій її не існує. Поряд побудовано гарний гуртожиток, житло в якому, навідати речі, надається безкоштовно. Є готель для батьків, які приїжджають до дітей, чого взагалі не має жодна лікарня області. Або, скажімо, Віктор Федорович подбав про безкоштовний проїзд для співробітників... (Теж маленький штрих до портрету.)


Якщо потрібна якась допомога або порада, то він надасть їх, не вагаючись, але нехтування професійними обов'язками не допустить. Будучи сам людиною енергійною, новатором, він цінує такі ж риси й у підлеглих.


Шанують у колективі Марченка. Як керівника і як особистість. Колектив принаймні не бачить альтернативи Віктору Федоровичу... Своїми енергійністю, завзятістю, наполегливістю, творчим натхненням Віктор Федорович "запалює" на гарні справи увесь колектив Обласної дитячої лікарні, добра слава про яку множиться й за межами області.