Покликання долі
Василь Кузьмович Лічман народився 2 листопада 1938 року в селі Чернявка Погребищенського району Вінницької області. Батьки працювали в колгоспі.


У 1956 році Василь закінчив 10 класів і одразу ж вступив до Вінницького державного медичного інституту ім. М. І. Пирогова. Навчатися було нелегко - хворіли батьки... У 1957 році помер батько, а в 1962, виконавши батьків заповіт, Василь успішно закінчив інститут.


Не обминула Василя Кузьмовича армія, в яку його призвали одразу після випуску в інституті. Та й тут він займався улюбленою справою - був молодшим лікарем полку, а в 1965 році звільнився у запас.


А далі був Житомир. Доля звела його з цим містом, видно, не даремно - саме в ньому розпочалася медична кар'єра Лічмана і становлення його як фахівця.


...Все почалося з Житомирського обласного онкодиспансеру: у 1965 році Лічман працює лікарем-ординатором, а вже через рік - завідувачем оргметодкабінету, ще через два роки -лікарем-гематологом.


Гематологія - не проста наука. Та не для Василя Кузьмовича. У 1969 році його було переведено на роботу до Житомирської обласної лікарні. Спочатку він працював лікарем-ординатором гематологічного відділення. Наступною сходинкою було призначення його завідувачем відділення. Брався за будь-яку роботу, аби тільки допомогти людям. У 1972 році він уже працював заступником головного лікаря обласної лікарні з медслужби. Важко і багато доводилося працювати, проте суміщав ще посаду завідувача гематологічного відділення. У 1972-1976 роках Лічман - заступник головного лікаря з оргметодроботи.


Де б не доводилося працювати Василю Кузьмовичу - він завжди прагнув удосконалювати власну професійність, допомогти колегам і хворим. Незабаром Василя Кузьмовича було переведено до Житомирського облздороввідділу виконуючим обов'язки заступника завідуючого облздороввідділом, а через кілька тижнів його було призначено завідуючим лікпрофсектором. Однак попередні свої обов'язки він не покинув, працював і вдень, і вночі. І як зараз пригадує - недаремно.


... Так минали роки. Василь Кузьмович працював натхненно і з великим бажанням. Трагедія 1986 року - аварія на ЧАЕС - потрясла всю Україну. Та найшвидше на тодішню ситуацію зреагував Житомир, зокрема медики. Лікарі активно займалися йодуванням населення міста й області. Було пройодовано все населення Народицького та Овруцького районів. Разом з колегами Василь Кузьмович усім єством прийняв на себе відповідальність за тих людей, які живуть "під сонцем Чорнобиля", і намагався зробити найбільше з того, що від нього залежало. Досі пам'ятає ті стурбовані очі людей, яким йому довелося сповістити про те, що вони мають виїхати з рідних домівок. За один день треба було переконати людей, що їм буде краще в іншому місці...


А далі в житті Василя Кузьмовича була робота в обласній лікарні відновлювального лікування. І до 1994 року він пропрацював головним лікарем цього закладу. За його сприяння було привезено з Чехословаччини перші в Житомирі дві ванни з гідромасажем, розширено штат і створено масажний комплекс, до якого входили 11 масажистів.


З вересня 2003 року лікар В.К. Лічман перебуває на заслуженому відпочинку. За свою працю нагороджений знаком "Відмінник охорони здоров'я", медаллю "Ветеран праці", орденом "Знак пошани". Та найбільшою своєю нагородою він вважає "зустріч з чудовими людьми, професіоналами своєї справи, інтерес до роботи, яку любиш, і приємне відчуття після зробленої справи - що ти не даремно прожив іще один день"...