Реформи в колишній Російській імперії, започатковані з 1861 року, тривали майже півстоліття і не обійшли стороною наш регіон, що входив до складу Волинської губернії. З-поміж усіх проблем гостро поставали медичні. Край (час від часу) накривали чорним крилом інфекційні хвороби: тиф, холера, дифтерія, лютував туберкульоз. На порядку денному стояло питання надання кваліфікованої лікарської допомоги при ускладнених пологах, травмах, хірургічних захворюваннях, що потребували оперативного втручання.


Існуюча до цього часу державна безоплатна допомога волосних фельдшерів та приватних медиків (амбулаторна допомога) не забезпечувала розв'язання вищеназваних проблем. Постала нагальна потреба у створенні лікувального закладу, де хворі могли б лікуватися стаціонарно, в лікарняній палаті.


Виходячи з цих міркувань, у Волинському губернському правлінні (м. Житомир) 8 квітня 1902 року (за ст. ст.) на засіданні узгоджувального зібрання лікарського відділення Губернського правління, яке розглянуло хід завершення реформи сільської медицини по Закону Російської імперії від 17 травня 1899 року (за ст. ст.), було схвалено рішення провести скорочення окремих фельдшерів (без шкоди для народної охорони здоров'я). Одночасно зібрання лікарського відділення визнало за необхідне створити в містечку Любар Новоград-Волинського повіту з 1 травня 1902 року (за ст. ст.) сільську лікарню (лечебницю) і утворити Любарську лікарську дільницю, яка обслуговувала б Любарську, Остропільську, Кустівецьке та Деревицьку волості.


Про це було повідомлено медичний департамент і канцелярію губернаторства, інші губернські служби управління, а також Любарське, Остропільське, Кустівецьку та Деревицьке волосні управління. Таким чином було покладено початок існування Любарської районної лікарні. Розпочався пошук приміщення і садиби для цього закладу.


У вересні були закінчені ремонтні роботи приміщення, і 22 жовтня 1902 року (за ст. ст.) любарський дільничний лікар у двох рапортах лікарському відділенню Волинського губернського правління подав план Любарської лікарні, а також повідомив, що відбулося освячення лікувального закладу. Є підстави стверджувати, що приміщення лікарні та допоміжних служб не збудовані в 1902 році, а перебудовані із будівель останньої з власників - дворянки Гоноріни з Олізарів, яка продала свої володіння казні.


Любарська лікарня має свою передісторію. Вона починається з діяльності різних установ охорони здоров'я в Любарі та діяльності приватних медиків. Знайдено відомості про функціонування аптеки в Любарі в 1798 році. В 1809 р. з'являється повідомлення про приватну практику лікаря Меніха, який славився особливим мистецтвом лікування.


1818 р. - при Любарському Базиліанському монастирі діє школа-гімназія і ботанічний сад, де вирощувався значний набір лікарських рослин.


1830 р. - Любарська повітова школа Базиліанського монастиря має свого медика. 1848 р. - у Ботанічному саду колишньої школи-монастиря лікар Романовський влаштував водолікувальний заклад.


1851 р. - у Любарі діє аптека і практикують два лікарі.


1891 р. - у Любарі створено єврейську лікарню, приймальню для хворих, аптеку провізора Йосипа Христофоровича Годлевського. Практикують лікарі Петро Самійлович Хасалан і Карл Владиславович Вишніцький.


1902 р. - відкрито земську сільську лікарню, яка мала лікарську і фельдшерську дільниці, аптеку, операційну, 5 палат, кабінет лікаря, фельдшерів, акушерок. У лікарні працюють два лікарі й акушерка.


1911 р. - лікарня має 20 ліжок, обслуговує 180 населених пунктів з населенням 50920 чоловік.


1914 р. - медсестра земської сільської лікарні Галина Минівна Попова призвана в діючу армію. (В 40-50-і роки була нагороджена орденом Леніна).


1918 р. - з 1 січня на посаду завідуючого Любарською медамбулаторією було призначено випускника медфакультету Київського університету Вольфа Сімфовича Розенбойма (у післявоєнні 40-і роки - головний лікар районної лікарні).


1921 р. - замість земської і приватної єврейської лікарень відкрито Любарську районну.


1941-1943 рр. - у Любарській районній лікарні діяла підпільна група, члени якої ставили фіктивні діагнози чоловікам призовного віку і тим самим звільняли від вивезення в Німеччину, допомагали медикаментами партизанам. Закатовано фашистами підпільницю, працівницю аптеки М. Я. Завгородню (Мосюру). Активним учасником підпілля був завідуючий аптекою в Любарі Федір Петрович Трінус, нині доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України. Учасниками Великої Вітчизняної війни були лікарі Андрій Семенович Годованець, Олександр Тихонович Шелестов, фельдшери Кирило Федорович Карпина, Віра Григорівна Мацигіна, медичні сестри Євдокія Афанасіївна Котік, Любов Антонівна Шелістова.


1951-1967 рр. - Любарську районну лікарню очолював Вітольд Петрович Муравйов, який своєю самовідданою працею завоював авторитет усього населення району. Будучи хірургом, підняв хірургічну службу на якісно новий рівень, виконуючи складні на той час операції. Разом з трудовим колективом вніс вагомий внесок у розбудову приміщень лікарні. На святкуванні 650-річчя Любара Вітольду Петровичу присвоєно звання почесного громадянина Любара.


1967-1982 рр. - на посаді головного лікаря перебуває Ю. М. Крушельницька, кавалер ордена Леніна, почесний громадянин Любара, лікар-хірург, учасниця Великої Вітчизняної війни. В цей період було завершено спорудження терапевтичного та дитячого відділень, проведено капітальний ремонт існуючої бази та розпочато будівництво комплексу районної лікарні на 300 ліжок і поліклініки на 600 відвідувань у зміну.
1982-1999 рр. - районну лікарню очолював Борис Михайлович Кіндрась. У 1983 р. з оцінкою "добре" введено в дію сучасний комплекс районної лікарні, який було збудовано на кошти колгоспів і радгоспів району. Проектна документація виготовлена на кошти дослідного господарства "Нова перемога" с. Ст. Чортория, директором господарства був Герой Соціалістичної Праці Степан Максимович Трохимчук. Фінансування будівництва проводилося колгоспом "Радянський шлях" с. Липно, головою кого був Володимир Данилович Гришкун. Активну допомогу надавав колишній голова облвиконкому, депутат Верховної Ради України Василь Миколайович Ямчинський і колишній завідуючий обласним відділом охорони здоров'я Володимир Андрійович Пєшко.


Завдяки зусиллям Бориса Михайловича та при підтримці першого секретаря райкому Компартії України Володимира Дмитровича Северинчика, голови виконкому райради Федора Тимофійовича Панасюка, а також голови облвиконкому Василя Миколайовича Ямчинського було оснащено відділення стаціонару та поліклініки новим обладнанням, меблями, медичною апаратурою, впорядковано садибу, закладено парк. Збудовано майже 14 медичних закладів у селах району, приміщення В. Волицької дільничної лікарні. Враховуючи проведену роботу та з нагоди 70-річчя, Борис Михайлович Кіндрась був удостоєний премії О. Ф. Гербачевського.


З 1999 року Любарську лікарню очолює Ігор Іванович Сабадаш, який продовжив кращі традиції колективу. Незважаючи на недостатнє фінансування медичної галузі, Ігорю Івановичу вдалось уникнути скорочень працюючого персоналу та при підтримці куратора району - заслуженого лікаря України, головного лікаря Обласної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського Михайла Івановича Борщівського - досягти покращання основних показників роботи ТМО.


В останні роки згуртований колектив районного територіального медичного об'єднання регулярно посідає провідні місця в рейтинговій таблиці показників роботи на рівні області. Районна лікарня та медичні заклади мережі успішно пройшли акредитацію. Крім того, колектив художньої самодіяльності лікарні, спортивна команда та учасники конкурсів "Кращий за професією" неодноразово посідали призові місця на обласних конкурсах та змаганнях.


У лікувально-діагностичний процес лікарні впроваджуються нові технології. Завдяки спонсорській допомозі народного депутата України Віктора Йосиповича Развадовського комп'ютеризовано обробку статистичних даних та звітності лікарні, роботу централізованої бухгалтерії тощо. За домовленістю з професором Вюрцбурзького університету Костянтином Федоровичем Трінусом (сином нашого земляка - члена-кореспондента Академії наук України, професора Федора Петровича Трінуса) вперше в області на базі районної поліклініки відкрито кабінет невроотології.
Районну лікарню відвідала дружина Президента, почесний президент Фонду "Україна - дітям" Людмила Миколаївна Кучма, яка від імені Фонду надала спонсорську допомогу для покращання медичного обслуговування дітей району. Завдяки допомозі начальника обласного управління охорони здоров'я Зіновія Михайловича Парамонова та голови райдержадміністрації Марціна Антоновича Шатила, керівників господарств району проведено ремонти окремих відділень та покрівлі лікарні.


В даний час у районній лікарні функціонує 155 ліжок, на яких за рік лікується близько 5 тис. хворих. До складу ТМО входять:
- 2 дільничні лікарні (по 15 ліжок у кожній) - в сс. Липно та Н. Чортория. (Ці лікарні відновили свою роботу в 1999 р. завдяки зусиллям народного депутата України В. Й. Развадовського);
- амбулаторія сімейного лікаря в селі Ст. Чортория;
- 5 сільських лікарських амбулаторій у сс. Стрижівка, Пединки, Юрівка, Мотовилівка, В. Волиця;
- 11 фельдшерсько-акушерських та 20 фельдшерських пунктів.


У районі за останні роки розгорнуто 67 ліжок денного стаціонару, на яких за рік перебуває майже 1890 хворих. У стаціонарах на дому щорічно лікується 1300 хворих. Районна поліклініка розрахована на 600 відвідувань у зміну. Кількість звернень до лікарів у середньому складає 232,1 тис., що становить 7,4 на 1 жителя. Щорічно здійснюється профілактичних відвідувань майже 98,5 тис., 1900 амбулаторних операцій.
У стаціонарі проводиться понад 1000 операцій на рік. У поліклініці щорічно проводиться понад 2,3 тис. ультразвукових досліджень, 8,8 тис. флюорографій, 2,5 тис. рентгенографій, 508 ендоскопічних досліджень. У ТМО працює 60 лікарів, з них: з вищою категорією - 9, з першою - 19, з другою - 18; 299 середніх медичних працівників, із них: з вищою категорією - 29, з першою - 32, з другою - 82.


Медичні працівники першими серед жителів району вступили до благодійної організації "Лікарняна каса Житомирської області". Їхній приклад наслідували інші, завдяки чому район посідає ІІ місце в області за кількістю членів Лікарняної каси на 10 тис. жителів. Це дає змогу якісно лікувати понад 2,5 тис. громадян (в умовах нинішнього обмеженого фінансування) і покращити надання допомоги малозабезпеченим категоріям населення за рахунок бюджетних коштів.


У 2002 р. медичні заклади мережі передано на баланс сільських рад. І сьогодні адміністрація районної лікарні разом з адміністрацією району злагоджено працюють у напрямку збереження медичних закладів району, їхнього кадрового потенціалу та забезпечення галузі фінансуванням. Добре усвідомлюючи свою місію, колектив медиків району працює з повною віддачею сил і вміння на ниві збереження здоров'я громадян України і розпочинає своє друге сторіччя діяльності гарними здобутками у роботі.