Так склалося, що протягом тривалого періоду центром охорони здоров'я району був Ушомир, перші відомості про який з'являються в ХІХ столітті. Не зважаючи на те, що Ушомир був волосним центром до початку ХХ століття, тут не було ні лікарні, ні школи. Медичної допомоги, як такої, не існувало, хоча в народі були відомі деякі методи надання допомоги хворим. З розвитком промисловості, ремесел, торгівлі постійно росло містечко, зростало його населення. Якщо в 1866 р. у с. Ушомир було 123 двори і 1731 житель, то в 1911 році, відповідно, 336 дворів і 2480 жителів. Для того часу це було досить велике містечко. Для порівняння: в м. Іскоростень на кінець 1913 року проживало 3730 жителів. Однак медичне обслуговування населення залишалося на дуже низькому рівні. Лише в 80-х роках ХІХ ст. в Ушомирі почала діяти аптека. Сюди й звертались по допомогу хворі. Аптекар не тільки продавав ліки, а й призначав їх на свій розсуд: широко використовувались лікарські трави, з яких готувались декілька різновидів мікстур, а порошок марганцівки був чи не основним засобом лікування.


В 1898 році земство почало будівництво волосної лікарні на 10 ліжок і амбулаторії. Оскільки коштів виділялося дуже мало, відкриття її затяглося до 1902 р. В лікарні працював один лікар і один фельдшер.


У 1911 році було відкрито також дільничну земську лікарню на 10 ліжок у м. Іскоростені. В цій лікарні надавали медичну допомогу один лікар, фельдшер, акушерка і медична сестра. Крім цього, в місті працювало 3 зубні лікарі, які займались приватною практикою.


Працювала аптека і 4 аптекарські магазини. Дуже погано була поставлена робота з надання допомоги вагітним і дітям. Акушерок у районі не було, тільки поодинокі породіллі доставлялись в Іскоростенську лікарню, де була одна акушерка, яка могла надати більш-менш кваліфіковану допомогу. Пологів у ті дореволюційні часи було чимало. Так, у церковних книгах с. Бехи в 1909 році було зареєстровано 113 новонароджених, хоча село мало 278 дворів. Високою була материнська і особливо дитяча смертність, лютували інфекції, епідемії, які забирали щорічно значну кількість людей. Сприяли цьому також голод, антисанітарія, тяжкі умови праці. З початку Першої світової війни становище трудящих ще більше погіршилось: на фронт пішли годувальники, район став прифронтовою смугою, населення було мобілізовано на будівництво укріплень.
На початку січня 1918 року в Ушомирі встановлена радянська влада. Однак до липня 1920 року територія району періодично знаходилась у руках німецьких загарбників, петлюрівців, військ буржуазно-поміщицької Польщі. Тільки 19 червня 1920 року війська 4-ї кавдивізії Першої кінної армії остаточно звільнили Ушомир від інтервентів.


Радянські органи вважали медичне обслуговування населення району важливим завданням. Тому після закінчення громадянської війни, в умовах розрухи, коли, здавалось, найважливішим завданням було відновлення господарства, радянські органи значну увагу почали приділяти охороні здоров'я трудящих. Уже в 1921 році кількість ліжок у лікарні збільшилась до 15, а в 1925 році почалось будівництво нової поліклініки.
В 1927 році була побудована поліклініка, значно покращились умови праці медиків. Поліклініка мала декілька кабінетів. Постійно збільшувалась кількість лікарняних ліжок у стаціонарі. В 1940 році ліжковий фонд Ушомирської лікарні складав уже 70 ліжок. Було відкрито пологове відділення, Будинок інвалідів громадянської війни. Медичну допомогу населенню перед війною надавали 7 лікарів і 14 працівників середнього медперсоналу. Функціонувала аптека. З метою наближення медичної допомоги до сільських жителів району (з 1930 р. організовано Коростенський район, і Ушомирська лікарня стала районною) в багатьох селах були організовані фельдшерсько-акушерські пункти, а також колгоспні пологові будинки, де працювали акушерки, які приймали пологи (с. Васьковичі, Бехи, Михайлівка, Хотинівка, Стремигород, Ходаки, Лісівщина). Були відкриті невеликі дільничні лікарні в сс. Лісівщина (10 ліжок), Дідковичі (побудована в 1939-1940 рр. на 15 ліжок).


У м. Коростені функціонувала фельдшерсько-акушерська школа, випускники якої щорічно поповнювали лави медичних працівників. Окремі випускники цієї школи працювали в районі ще декілька років тому. Радянські й партійні органи немало робили для закріплення кадрів медичних працівників на селі. В ті далекі часи було чимало зроблено для зміцнення матеріально-технічної бази охорони здоров'я району, будувались нові приміщення лікарень, ФАПів і КПБ, виділялись кошти на придбання м'якого інвентаря, меблів, обладнання та інструментарію. Почали організовуватись лікарські дільниці, з'явились нові форми медичного обслуговування сільських жителів - сільські лікарські амбулаторії. Не випадково масовий розвиток амбулаторій як форм медичного обслуговування сільських жителів у нашій країні припадає на 1920-1930-і роки, коли була здійснена перша спроба охопити населення суцільнім диспансерним наглядом. Такі амбулаторії були організовані і на території Коростенського району в селах Бондарівка, М.-Зубівщина. Були укомплектовані штати лікарів і середніх медичних працівників.


Усі ці заходи, спрямовані на зміцнення охорони здоров'я району, дозволили значно покращити основні показники здоров'я населення: знизилася дитяча смертність, інфекційна захворюванність, практично були ліквідовані спалахи висипного тифу, дифтерії. Чимало було зроблено в сфері імунопрофілактики інфекційних захворювань (щеплення проти віспи, дифтерії), покращання умов праці, пропаганди санітарії і гігієни, що також сприяло позитивним зрушенням у галузі охорони здоров'я.


Однак напад фашистської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. З перших днів війни разом з іншими жителями району вступили у лави Червоної Армії і численні медики району, які пройшли славний бойовий шлях, нагороджені орденами та медалями Батьківщини. Серед тих, хто гідно представляв медичних працівників району на фронтах Великої Вітчизняної війни:
Федоренко Василь Григорович - фельдшер, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями;
Вигівська Людмила Йосипівна - фельдшер, нагороджена орденом Червоної Зірки, медалями;
Косс Єфросинія Андріївна - медсестра, нагороджена 2 орденами Червоної Зірки, багатьма медалями;
Ущапівський Андрій Михайлович - лікар, нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями;
Бех Микола Арсенович - нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями;
Крисін Петро Гаврилович - фельдшер, нагороджений 2 орденами Червоної Зірки, медалями;
Ярмоленко Катерина Григорівна - санфельдшер, нагороджена 2 орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2 ступеня, медалями;
Лубінець Анатолій Іванович - фельдшер, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями;
Каленський Петро Іванович - фельдшер, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями;
Корзун Микола Антонович - фельдшер, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.


Бойовими медалями нагороджені більше 30 працівників району. Під час окупації на території району діяли партизанські загони ім. Боженка та ім. Котовського, допомогу яким надавали також медпрацівники району, які з тих чи інших причин не перебували в лавах Червоної Армії.
27 грудня 1943 року с. Ушомир було звільнено від німецько-фашистських загарбників бійцями 226 стрілкової дивізії 60 армії. Жителі с. Ушомир розпочали відновлення зруйнованого господарства та галузі охорони здоров'я, яким фашисти нанесли значні збитки. Було зруйновано приміщення поліклініки, а будівлю лікарні окупанти перетворили на казарму і конюшню.


В 1944 році поновили роботу лікарня в с. Ушомир на 75 ліжок, поліклініка, аптека. Чималі труднощі були з укомплектуванням кадрами, особливо лікарями, але вже до 1950 року в медзакладах району працювало 9 лікарів і 13 середніх медпрацівників.


Почали поновлювати свою роботу лікарські дільниці, амбулаторії в сс. Бондарівка та Лісівщина. Були знову організовані дільничні лікарні в с. Бехи на 10 ліжок, в с. Бондарівка на 10 ліжок. У 1944 році на Моствянському торфопідприємстві було організовано інфекційне відділення на 20 ліжок, яке очолив лікар Я. Ф. Пишель. А в 1950 році на базі цього відділення організована одна з найбільших лікарень району - Мало-Зубівщинська, до складу якої входило пологове відділення на 5 ліжок і очне відділення.


В 1947 році в районі нараховувалось 10 ФАПів, ЗФП, 6 колгоспних пологових будинків.


У період посівної медпункти працювали в дві зміни. Служба охорони здоров'я почала швидко зростати. Були організовані лікарські дільниці, відкривались нові ФАПи і ФП з таким розрахунком, щоб наблизити медичну допомогу до жителів району, радіус обслуговування фельдшерських пунктів зменшився. Кількість ліжок у ЦРЛ збільшилась до 100. В 1963 році було побудовано нову поліклініку та аптеку. Зміцнювалась мережа охорони здоров'я. Кількість дільничних лікарень доведено до 9.


В післявоєнні роки в ЛПЗ району, насамперед в ЦРЛ, з'явився автотранспорт. При ЦРЛ був організований пункт невідкладної допомоги, який цілодобово обслуговував виклики, що надходили з сіл району. В 60-х роках санітарним транспортом були забезпечені всі дільничні лікарні району. Продовжувалось закріплення кадрів медичних працівників. Зростала кількість лікарняних ліжок (1971 р. - 355 ліжок, 1980 р. - 400 ліжок, 1984 р. - 500 ліжок), продовжувала покращуватись доступність медичної допомоги.


В 1984 році відкрилась нова поліклініка на 375 відвідувань у зміну. Значна увага приділялась приведенню в належний вигляд ФАПів і ФП. Тільки в 1985-1986 роках було побудовано 36 нових ФАПів. Продовжується подальше оснащення ЛПЗ новим медобладнанням, діагностичною і фізіотерапевтичною апаратурою, медінструментарієм.


Сьогодні медичну допомогу жителям села надають центральна районна поліклініка на 375 відвідувань у зміну (яка веде прийом з 20 спеціальностей), 5 дільничних лікарень (загальна кількість ліжок в яких складає 100), 7 сільських лікарських амбулаторій (з яких 5 є амбулаторіями сімейного лікаря), а також 4 фельдшерсько-акушерські пункти та 50 фельдшерських пунктів. Таким чином, усіх лікувально-профілактичних закладів, що входять до складу райТМО і надають допомогу жителям села, - 67. Спеціалізовану стаціонарну допомогу жителям району надають міська та відділкова лікарня м. Коростеня, відносини з якими будуються на договірній основі.


Виконуючи накази управління охорони здоров'я та вимоги сьогодення, орієнтовані на пріоритетний розвиток амбулаторно-поліклінічної допомоги, розвиток первинної медико-санітарної допомоги, з метою наближення медичної допомоги до сільського населення, в районі продовжувалась реорганізація мережі ЛПЗ. Тільки в останні роки були відкриті сільські амбулаторії на базі ФАПів у сс. Мирне - 1997 рік, Гулянка - 1998 рік, Хотинівка - 1999 рік. Реорганізовані в сільські лікарські амбулаторії дільничні лікарні в сс. Мала Зубівщина, Бехи, Лісівщина. Відкриті фельдшерські пункти в малонаселених селах - Броди, Житомирське, Ковбащина, Краснопіль, Заріччя. 9 медичних закладів району надають медичну допомогу за сімейним принципом. Тут працюють 12 атестованих лікарів загальної практики сімейної медицини. Сьогодні в районі працюють 60 лікарів, з яких 7 атестовано на вищу кваліфікаційну категорію, 12 - на першу категорію, 15 - на другу категорію, 238 середніх медичних працівників (вища категорія - 5 чоловік, перша - 29, друга - 101 чоловік). Заслуженим авторитетом серед населення району користуються лікарі М. А. Васьківська, В. А. Прокопенко, В. Я. Петрів, В. М. Ремблевський, П. М. Прокопенко, А. В. Лукашенко, С. Ф. Кутишенко, А. Д. Даценко, Х.М. Скрипка, О. І. Рак та інші.