За даними архівних документів, у 1868 році на території Волинської губернії, яка була в 4 рази більшою нинішньої Житомирської області та вдвічі - за кількістю населення, було 36 повивальних бабок і 192 сільські фельшери. Стаціонарну допомогу надавали одна губернська лікарня на 80 ліжок - нині Житомирська міська лікарня № 1 - та 11 повітових лікарень на 20 ліжок, у яких працювало один-два лікарі й три-чотири фельдшери. При лікарнях діяли амбулаторії.


Тож створення середнього медичного навчального закладу диктувалося суворою необхідністю. І відкриття 2 лютого 1875 року Волинської губернської фельдшерської школи в м. Житомирі було справді цілком зумовлене часом і обставинами, що склалися. Вона розташувалася в невеличкому приміщенні по вулиці Київській, а затим переведена була в пристосоване приміщення по вулиці Бердичівській.


Газета "Волынские губернские новости" в № 10 за 5 лютого 1875 року присвятила цій неординарній події чималу публікацію. В ній, зокрема, зазначалося: "Изстари ведется на Руси обычай всякое дело начинать молитвенным обращением к Подателю всех благ. Следуя этому православному обыкновению, возникшая здесь в настоящем году фельдшерская школа ознаменовала своё официальное открытие молебствием с освящением здания своей квартиры, происходившим в прошлое воскресенье, 2 февраля, в присутствии господина губернатора, начальства и преподавателей этого учреждения и некоторых почётных лиц".


У кореспонденції також повідомлялося, що директором закладу є помічник лікарського інспектора, статський радник Олександр Микитович Лаврентьєв, що "казеннокоштних" вихованців школи належить бути 30, з яких буде утворено цього року лише один підготовчий клас, тому кількість викладачів поки обмежується чотирма. Цікаво, що викладалися тоді такі дисципліни: закон Божий, російська граматика, історія, географія, латинська мова, арифметика. З другого класу - фізіологія, хірургія, гігієна. Газета висловлювала впевненість, що "...благодаря местной администрации, изыскавшей средства учреждению оного разсадника фельшеров, санитарное благосостояние местных жителей, по крайней мере в видах первоначального врачебного пособия, - обеспечено".


Слід сказати, що ідея створення фельшерської школи, очевидно, вельми цікавила пресу й до її відкриття. Це засвідчує той факт, що ще 25 вересня 1874 року ті ж "Волынские губернские ведомости" вмістили Статут школи, затверджений паном Міністром внутрішніх справ, на підставі "...высочайше утверждённого 6 (18) мая 1816 года мнения государственного совета".


У параграфах Статуту вказувалося, що "Школа учреждается с целью подготовки сведущих и опытных фельдшеров для службы по сельской врачебной части Волынской губернии". За навчання потрібно було сплачувати 20 рублів на рік, але бідні учні звільнялися від плати, якщо давали обіцянку прослужити півтора року по сільській лікарській частині. Цікаво, що вихованців для школи вибирали в середовищі сільських громад, по можливості рівномірно з усієї губернії. Вік тих, хто бажав вступити до школи, визначався від 15 до 20 років. Умовою було вміння читати й писати по-російськи й знати найголовніші молитви. Повний курс навчання у фельдшерській школі призначався річний і розподілявся на три класи.

Навчання щорічно починалося з 1 вересня і закінчувалося 1 червня, включаючи в цей строк і екзамени. До речі, на фельдшерську спеціальність приймалися виключно хлопчики православного походження. Жили учні на повному державному утриманні.


У 1886 році було засновано Товариство лікарів Волинської губернії. Його першим президентом став доктор медицини І.Г. Брунс. Водночас він виконував обов'язки Волинського губернського лікарняного інспектора й цього року, будучи директором школи фельдшерів та фельдшерів-акушерок, очолював проходження їхньої практики при губернській лікарні.


Як засвідчують матеріали з історії Житомирського медколеджу, які зібрав Б. Гольденберг, викладач і методист Житомирського коледжу 1958 року, до 1897 року школа займала незначні наймані приміщення по вулиці Київській. І з 1897 року, коли перейшла на класну, перемістилася в нове приміщення по вулиці Великій Бердичівській. Ці приміщення вже були пристосовані до занять.


У великому будинку було два класи, один зуболікарський кабінет, одна велика рекреаційна зала, одна кімната-бібліотека, вестибюль та кухня. Решта кімнат була відведена під житло директора, наглядача і техперсоналу. Крім того, в губернській лікарні було ще два класи-аудиторії для клінічних занять.


Заробітна плата лікаря становила 49 карбованців, фельдшера, посада якого була введена у 1901 році, - 10 карбованців на місяць. Єдина сестра милосердя утримувалася за безкоштовне харчування, вартість якого становила 6 карбованців 75 копійок. Цього, звичайно, було недостатньо для задоволення їхніх життєвих потреб, тому у вільний час медперсонал займався приватною практикою.


У 1904 році школа переходить у підпорядкування земельної управи. В 1906 році вона перейменовується у фельдшерсько-акушерську зі строком навчання 4 роки.


Значний інтерес для ознайомлення з історією медколеджу являє делегатська доповідь по Волинській Земській фельдшерській школі лікаря (він же її директор) І.О. Соболевського, яку він зробив на третій губернській нараді лікарів і представників земств Волинської губернії. Ці "Труди" були видані Волинською губернською земською управою. В своїй доповіді І.О. Соболевський зазначає, що у 1907-1908 навчальному році з'явився такий наплив до школи тих, хто закінчив двокласні училища, що з цього року почали приймати до школи тільки цих абітурієнтів.
Тож загальноосвітні предмети в обсязі програми цих училищ стали для школи зайвими.


З осені 1907 року почали клопотати про зміну Статуту школи й заміну її з 4-класної на 3-класну з виключенням з її програми загальноосвітніх предметів і передбачалося дещо розширити програми з медичних дисциплін.


Новий Статут і програма школи були затверджені Головним управлінням зі справ місцевого господарства в середині 1908-1909 навчального року. Як засвідчує пан О.М. Лаврентьєв, предмети почали викладатися ширше, а від учнів вимагали глибших знань. Чимало хто з них такого навантаження не витримав і полишив школу. Враховуючи все це, в 1911 році, за доповіддю педради школи, Губернська Земська управа, із затвердження Губернського земського зібрання, порушила клопотання про зміну школи з три на чотирирічну, а для фельдшерів-акушерок - на 5-річну. Нові програми школи затверджені були Головним управлінням зі справ місцевого господарства після обговорення їх на Медичній раді й в управлінні Головного Лікарського Інспектора Імперії.


Як на той час, школа мала досить сильні викладацькі кадри. З часу її відкриття викладачем гінекології працював М.В. Биков. Серед його учнів 54 випускниці згодом продовжили курс навчання, здобувши вищу освіту. З утворенням у губернській лікарні пологового відділення (1909 рік) М.В. Биков став його першим завідувачем, організувавши при ньому філію для практиканток школи. Він же був ініціатором створення медкомбінату (фельдшерська школа, пологове відділення губернської лікарні та її філії в повітових лікарнях).


Викладачем школи фельдшерів розпочав свою роботу в Житомирі інфекціоніст, прозектор-бактеріолог, доктор медицини М.І. Лісицин.
Ставши у 1910 році завідувачем інфекційного відділення губернської лікарні, він уперше на Волині запровадив у практику при розтині трупів патолого-анатомічні дослідження.


У 1920 році Волинська фельдшерсько-акушерська школа була реорганізована в школу лікарських помічників з 2-річним навчанням. Ліквідовується акушерський курс, а затим відкриваються окрема акушерська школа з 1,5-річним навчанням і школа медичних сестер із 2-річним навчанням. Тривалий час її директором був лікар М.С. Лазицький.


Для прискорення підготовки спеціалістів у 1922 році школа лікарських помічників ліквідовується і створюються курси підсобного медичного персоналу: помлікарів, санпрофілактиків, акушерок, працівників охорони материнства й дитинства. На курсах значна увага приділяється практичній підготовці середніх медичних працівників, збільшена кількість учнів, у 1922 році вона досягла 201.


У документах Житомирського медичного технікуму, в протоколі педради Волинської школи лікпомічників № 14 від 31 серпня 1922 року є постанова про присвоєння школі імені М.А. Семашка на підставі відношення педвідділу професійної освіти відділу народної освіти Волинського губвиконкому.


Тривала подальша реорганізація. У 1929 році курси перейменовують у медичний технікум. Керівним органом його була педагогічна рада, а виконавчу владу здійснювала шкільна рада, що складалася з 5-ти осіб: голова - директор, члени ради - два викладачі й двоє учнів.


З 1930 року медичний технікум переходить у відання Наркомату охорони здоров'я з підпорядкуванням облздороввідділу. В ньому відкривається три відділення: персоналу єдиного диспансеру, акушерське, охорони материнства і дитинства та помічників санітарних лікарів (по 40 осіб на кожному відділенні).
Відкривається заочне навчання, екстернатура для фельдшерів, які не мають дипломів.


У 1935 році знову відновлюється назва фельдшерсько-акушерської школи. Починають функціонувати обласні курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників.


У 1937 році відкрита самостійна зуболікарська школа, яка проіснувала до 1955 року. Відкриваються короткотермінові курси перекваліфікації лаборантів, операційних сестер, аптечних працівників, санітарних фельдшерів.


Розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка вписала свою героїчну сторінку в історію Житомирського медичного коледжу. Як свідчать архівні матеріали, в Житомирі було розгорнуто декілька евакошпиталів. Начальником шпиталю терапевтичного профілю, зокрема, був директор школи медсестер, терапевт 1-ї міської лікарні І.Б. Словак. Доля цього евакошпиталю склалась досить цікаво. До його штабу входила, крім лікарів і медсестер лікарні, ще частина лікарів зі школи медсестер. Це хірург П.А. Адаменко, терапевт І.П. Лівшиць, Б.М. Камінський та інші. Шпиталь пересувався до міста Лубни у складі Житомирського санітарного поїзда. А з Лубен самостійно направився в бік Харкова, до станції Савинці, що поряд з Ізюмом. Далі - станція Харківська, передислокація під блокадним Ленінградом, до міста Тихвина в складі сортувального 3415-го шпиталю. Тут І.Б. Словака призначили начальником іншого шпиталю.


Прийшла довгоочікувана перемога, виборена ціною тисяч і тисяч життів, у тому числі й медиків. Настало мирне життя й для фельдшерсько-акушерської школи, діяльність якої була відновлена 25 лютого 1945 року. Здійснено набір післявоєнних учнів на зуболікарське, фармацевтичне, акушерське й фельдшерське відділення. Мабуть, долею була призначена нескінченна реорганізація нинішнього коледжу. Бо ж на базі школи створюються у 1945 році три самостійні середні навчальні заклади: фармацевтичне, зуболікарське і фельдшерсько-акушерське училища. Знову створюються короткотермінові курси перепідготовки середнього медичного персоналу.


У зв'язку з реорганізацією училище перестало носити ім'я М.А. Семашка. У 1955 році фельдшерсько-акушерське училище і зуболікарське училище були об'єднані в Житомирське медичне училище. Створене заочне відділення, відкрите вечірнє відділення, функціонують курси перепідготовки медичних кадрів.


Житомирське медичне училище, яке в 1991 році стало базовим для галузевих навчальних закладів області, почало готувати медпрацівників різних профілів: фельдшерів, акушерок, медичних сестер. У 1990 році для забезпечення стоматологічною допомогою жителів області, а особливо сільського населення, відкрито стоматологічне відділення з підготовкою зубних лікарів, потім - зуботехнічне, яке готує зубних техніків.
Нарешті, після різних переселень, медичний коледж відсвяткував новосілля в чудовому 4-поверховому корпусі у 1972 році.


Директорами училища були: О.М. Лаврентьєв (1875-1881 роки); О.М. Брукс (1881-1890); Д.С. Мороз (1890-1906); І.О. Соболевський (1906-1918); М.І. Киваковський (1918-1919); М.Ф. Лозицький (1919-1930); Г.П. Цембаровський (1930-1931); М.О. Лях (1931-1933); М.Р. Євсенко (1933-1937); І.Б. Словак (1937-1958); В.А. Хребтова (1958-1959); Н.Н. Жога (1959-1975); М.В. Купрійчук (1975-2002).


Микола Васильович Купрійчук протягом 27 років очолював Житомирське медичне училище (затим реформоване в коледж), і став невід'ємною частиною його життя. Його ім'я назавжди ввійде в історію цього закладу. А в той час новому директору доводилося вирішувати чимало проблем, найголовнішою серед яких була кадрова: на 900 студентів - лише 23 штатні лікарі... Почалася реорганізація закладу, вдосконалення навчального процесу. В 1976 р. було відкрито вечірнє відділення медсестер, пізніше - зубних техніків. Через 4 роки відкрито зуболікарське відділення, бо на селі тоді дуже бракувало таких спеціалістів. Укомплектували штат лікарів, і тепер в училищі їх уже було 66. Медучилище успішно пройшло атестацію і акредитацію на право підготовки спеціалістів із п'яти спеціальностей. Ще за радянських часів Житомирське медичне училище за всіма показниками вибороло першість у країні серед медичних навчальних закладів і одержало перехідний Червоний прапор та премію, яку колектив перерахував у Чорнобильський фонд. М.В. Купрійчук є лауреатом премії О.Ф. Гербачевського, з яким пощастило працювати й Миколі Васильовичу. Він по праву користується великим авторитетом не лише в області, а й в Україні. В 2000 році Житомирське базове медичне училище отримало статус коледжу.


З 2002 року його очолює кандидат медичних наук, заслужений лікар України, лауреат премії О.Ф. Гербачевського, лікар вищої категорії з анестезіології та реанімації, вищої категорії з організації і управління, відмінник охорони здоров'я Віктор Йосипович Шатило, який також є завідувачем кафедри післядипломної освіти за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина" Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. В 1999 році В.Й. Шатило отримав Подяку Президента України, а ще неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства охорони здоров'я України, облдержадміністрації, УОЗ облдержадміністрації.


В.Й. Шатило є автором понад 80 наукових праць; учасником і безпосереднім виконавцем багатьох міжнародних проектів ВООЗ з проблем подолання медичних наслідків аварії на ЧАЕС.


При безпосередній участі В.Й. Шатила в області впроваджувалась дитяча реанімація та інтенсивна терапія, методика лікування обструктивних бронхітів, бронхіолітів, розробка Державного реєстру та організація диспансеризації й медзабезпечення постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, створювалась мережа лікувально-санаторних центрів радіаційного захисту в області. Він стояв біля витоків заснування і становлення Дитячої обласної лікарні, був її першим начмедом, ініціатором і керівником підготовки Лікарського формуляру, медичного інформаційно-аналітичного вісника, методичних розробок з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.


З квітня 1986 року В.Й. Шатило був залучений до ліквідації негативних медичних наслідків чорнобильської катастрофи, брав активну участь в опрацюванні системи медичного забезпечення потерпілого населення, впровадження моніторингів дозиметричного, гематологічного, ендокринологічного та онкологічного контролю за станом здоров'я населення. Результати досліджень доповідались на робочих міжнародних конференціях під егідою ВООЗ.


В.Й. Шатило - перший з педіатрів у 1993 році на Житомирщині захистив кандидатську дисертацію на тему "Особливості функціонального стану щитовидної залози в дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи". Він - один з організаторів "Лікарняної каси" в Житомирській області.


Житомирський базовий медичний коледж, маючи таку давню історію і концентруючи в собі досвід минулих поколінь, у 2005 році відзначив своє 130-річчя.


До цієї знаменної дати зроблено ремонт навчального корпусу, гуртожитку, їдальні, бібліотеки, реконструйовано спорткомплекс, побудована автономна котельня. Проведено благоустрій та естетичне оформлення території коледжу. Відкрито молодіжний центр "Альтаїр". Облаштовано новий комп'ютерний клас.


Під керівництвом В.Й. Шатила розпочато процес впровадження теледистанційної форми навчання на курсах удосконалення середніх медичних спеціалістів.


За його участю у коледжі втілено галузеву концепцію, програму та систему роботи післядипломної освіти лікарів зі спеціальності "Загальна практика - сімейна медицина", а також молодших медичних спеціалістів, медичних сестер загальної практики - сімейна медсестра, які удосконалюють знання на очно-заочній і дистанційній формах навчання. Реалізація цієї програми стала можливою завдяки співпраці та фінансовій підтримці Асоціації медичних сестер області, яку очолює З.І. Файдюк.


У коледжі відкрито кафедру післядипломної освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина", яка діє з січня 2003 року. Впровадження цієї спеціальності дозволить покращити якість первинної медико-санітарної допомоги, зокрема на селі, підвищити результати лікування, зменшити тимчасову і стійку втрату працездатності. В червні 2003 року відбувся перший випуск сімейних лікарів. 70 лікарів отримали сертифікати за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина".

Протягом 2003 року Асоціацією лікарів області, під головуванням С.О. Афонічкіна, було забезпечено матеріальне утримання кафедри. З 2004 року кафедра переведена на державний бюджет завдяки особистій наполегливості начальника УОЗ облдержадміністрації З.М. Парамонова.

Постійну дієву підтримку в зміцненні матеріально-технічної бази і розвитку медичного коледжу надають обласна держадміністрація, обласна рада та управління освіти і науки облдержадміністрації. Згідно з програмою соціально-економічного розвитку "Житомирщина-2010" (затвердженою сесією облради в 1999 році), до кінця 2010 року заплановано підготувати 996 сімейних лікарів для охорони здоров'я населення області.


Ступеневу підготовку в коледжі здійснюють 118 викладачів, серед яких - 1 доктор наук, 6 кандидатів наук, 50 викладачів вищої кваліфікаційної категорії, 26 викладачів мають звання "Викладач-методист". Ведеться підготовка медичних сестер-бакалаврів із числа дипломованих молодших спеціалістів (медичних сестер, фельдшерів та акушерок) за денною і вечірньою формами навчання. З 2003 року коледж відновив прийом абітурієнтів на базі неповної середньої освіти (9 класів), одним із перших у державі розпочав підготовку фахівців за спеціальністю "Стоматологія ортопедична" із числа молоді з особливими потребами (діти з вадами слуху і мови).


Заклад має бібліотеку, загальний фонд якої нараховує 90 тисяч примірників, діє читальна зала на 100 посадочних місць. Для організації і функціонування електронної бібліотеки створено відділ автоматизації та електронної обробки документів.


Працює мультимедійний Internet-клас, є сайт, на якому знаходиться інформація про навчальний заклад. Впроваджено програмно-методичне забезпечення предметів, що налічує 120 навчальних і 66 контролюючих програм, інформаційне методичне забезпечення заліків, перевідних і державних іспитів. Створено банк з 15 тисяч тестів і 97 відеофільмів. У навчальному процесі активно використовуються електронні підручники, які включають у себе тестовий файл, малюнки, схеми, динамічні графіки, анотації на лікарські засоби, відеокліпи. Розроблені електронні версії складових методичного забезпечення клінічних дисциплін для самостійної роботи студентів.


На VІ Міжнародній виставці в лютому 2003 року роботу колективу було відзначено Дипломом Академії педагогічних наук та Міністерства освіти і науки України за вагомий внесок у модернізацію національної системи освіти.


На сьогодні вся організаційна, навчальна, наукова і виховна робота колективу Житомирського базового медичного коледжу спрямована на формування нової генерації фахівців, здатних до самостійної творчої роботи у третьому тисячолітті.