Обласний медичний центр
Здоровий спосіб життя - девіз Обласного медичного центру
Серед розмаїття медичних установ, які стоять на сторожі людського здоров'я, не останнє місце посідає Житомирський обласний медичний центр. Він функціонує вже понад п'ятдесят років, допомагаючи людям боротися з недугами. Передумовою його створення був широкий розвиток лікувальної фізкультури 20-х років. У перші роки існування Радянського Союзу ряд партійних і керівних рішень щодо організації та розвитку фізичної культури і спорту знайшов свій відгук і в колишньому Волинському повіті, до якого відносилося місто Житомир.
Так, 1926 року вперше був організований кабінет антропометрії при першій поліклініці. У ньому працював на півставки лікар Петровський. Він проводив огляд спортсменів, обслуговував змагання і займався санітарно-просвітницькою роботою.
У 1928 році при дитячій поліклініці м.Житомира було створено кабінет коригуючої гімнастики (лікар Кордінова). Перед ним було поставлено завдання - розробити типові комплексні вправи, які повинні коригувати хребцеві порушення, бути пристосованими до окремих видів деформацій хребта та сприяти їх вирівненню. Того ж року порушують питання щодо призначення лікарів із загальної мережі районів для проведення роботи з лікувального контролю та з'ясовується їх перекваліфікація.
1930 року роботу з проведення медогляду покладено на санітарно-шкільних лікарів. Було порушене питання про затвердження посади окружного лікаря з медконтролю, який став би завідуючим кабінетом антропометрії.
У 1937 році до штатного розпису ДСО "Спартак" і "Динамо" вводиться посада лікаря на півставки.
Отже, бачимо, що за часів Радянського Союзу фізична культура надійно увійшла в життя суспільства. Вона стала надійним засобом зміцнення здоров'я. Сотні юних і дорослих громадян СРСР займалися фізичною культурою. Різноманітні фізичні вправи успішно застосовувалися у дитячих яслах, садочках, у будинках відпочинку, лікувально-профілактичних закладах як основна частина лікування та реабілітації хворих. Але не було закладу, який би скоординував усі функції фізкультурно-лікувальних установ і міг би провадити роботу, яка сприяла б розвитку фізкультури в області.
Тому в 1950 році назріло питання про створення обласного лікувально-фізкультурного диспансеру, теперішнього Обласного медичного центру. Офіційно ця установа була відкрита 2 вересня 1950 року. Основною метою фіздиспансеру стало обслуговування фізкультурників області, а також диспансеризація провідних спортсменів та проведення організаційно-методичних заходів з контролю лікувально-фізкультурної роботи в області.
Диспансер розміщувався у будинку № 40 по вулиці К. Маркса (теперішня В. Бердичівська) поряд з дитячою консультацією та лабораторією. Основними структурними підрозділами установи були кімнати лікарського контролю та лікувальної фізкультури.
Фіздиспансер був створений без стаціонару. Штат установи складався з п'яти лікарських посад: головного лікаря, лікаря по фізкультурі дорослого населення, лікаря по фізкультурі дитячого населення, лікаря лікувальної фізкультури та спеціаліста. До штату входили також і шість осіб середнього медперсоналу, одна - молодшого персоналу та два обслуговуючі працівники. Створювалися відділи терапії, хірургії, акушерства, гінекології, педіатрії, фізіатрії, неврології та офтальмології. Завідуючою фіздиспансером була С.І. Гервіц, головним лікарем - Г.Л. Михальчук (1951-1963 рр.).
На функціонування створеної установи та укомплектування її відповідною апаратурою з бюджету було виділено 85 тис. 300 крб.
Будучи спеціалізованим організаційно-методичним і консультативним центром, обласний лікувально-фізкультурний диспансер проводив організаційно-методичне керівництво щодо проблем медичного контролю за людьми, які займаються фізкультурою та спортом. Тут також вирішувались питання лікувальної фізкультури в семи обласних лікувальних закладах, чотирьох міських лікарнях та двадцяти трьох центральних лікарнях області.
В 1959 році обласний лікувально-фізкультурний диспансер наказом облздороввідділу приєднується до обласної лікарні як відділення ЛФК і лікарняного контролю. В трьох з п'яти кімнат диспансеру розміщувався обласний будинок санітарної просвіти.
У кабінеті ЛФК проходили лікування тільки хворі обласної лікарні, а інші хворі могли лікуватися тільки з дозволу головного лікаря обллікарні. Було ліквідовано посади травматолога, лаборанта, рентгенолога.
За період з 1959 по 1965 рр. диспансер не придбав жодного апарату чи приладу для поліпшення якості роботи. Проходження учнями допризовної підготовки, а також провідними спортсменами області консультацій у вузьких спеціалістів обласної поліклініки та виготовлення аналізів у загальній із хворими черзі створювали чималі труднощі в диспансеризації підлеглого контингенту. Тільки з часу, коли посаду головного лікаря посів Л.І.Шейнерман (1964-1969 рр.), почалися деякі зрушення.
З 01.01.1965 р. відділення ЛФК і лікарського контролю обласної лікарні було реорганізовано в Обласний лікувально-фізкультурний диспансер 2-ї категорії зі стаціонаром на 10 ліжок. Штат лікарських посад розширився до семи осіб, середніх медпрацівників стало сімнадцять. Всього нараховувалося 33 штатні одиниці.
Слід відмітити, що завдяки цим змінам значно покращилася методика огляду спортсменів та пацієнтів ЛФК. Фізіотерапевтичний кабінет і кабінет функціональної діагностики поповнювалися новою апаратурою. В стаціонарі лікувалися хворі з порушеннями опорно-рухового апарату, які погано рухалися через отримані травми, з порушеннями периферійної нервової системи тощо.
Проводилася значна робота із втілення фізичної культури у побут людей, особливо середнього та похилого віку. Організовувалися "Групи здоров'я", зростала кількість людей, які займалися щоранковою гімнастикою та приймали водні процедури.
Значну користь приносили лекції, доповіді, виступи по радіо та статті на відповідну тематику у місцевій пресі, що проводилися лікарями диспансеру з питань фізкультури та ЛФК.
Отже бачимо, що лікувально-фізкультурна служба в Житомирській області досягла значних успіхів. Але головне - ще попереду.
З 1970 по 1975 рік посаду головного лікаря обласного фізкультурного диспансеру посів А.І. Лясковський. Уже тоді даний заклад всебічно забезпечував консультаціями провідних спортсменів області, а також займався діагностичним оглядом, амбулаторним і стаціонарним лікуванням пацієнтів. 1970 року. В обласних лікувально-профілактичних закладах методом ЛФК лікувалося близько 30 тис. громадян, провідне місце серед них посідав фіздиспансер.
З 1975 року у фіздиспансері посаду головного лікаря посів А.П. Макаруха. Продовжувався активний контроль за фізичним розвитком населення обласного центру, котре на той час сягало 240 тис. чоловік. Методику ефективної лікувальної гімнастики, яку впроваджували працівники фіздиспансеру, плідно застосовували 3 тис. 500 лікарів, які працювали у 52-х лікарнях області. Будучи спеціалізованим організаційно-методичним і консультативним пунктом, Обласний лікувально-фізкультурний диспансер особливу увагу приділяв фізичній активності школярів, студентів та учнів професійно-технічних закладів.
1980 року А.П. Макаруха передає естафету головування у фіздиспансері молодому В.І. Хренову. З того часу в житті лікувально-фізкультурного диспансеру сталося чимало пам'ятних подій. Одна з них - договір 1986 року між ВАТ "Електровимірювач" та відділом охорони здоров'я Житомирського облвиконкому, зокрема з лікувально-фізкультурним диспансером. З того часу диспансер взяв під свій патронат медичне обслуговування працівників і службовців "Електровимірювача", на якому були ліквідовані всі медичні посади. До штату лікувально-фізкультурного диспансеру було введено додатково 10,5 ставки лікарських посад. Також до штатного розпису вищезгаданої установи ввели 41 посаду середніх медпрацівників та 4 посади санітарок.
З 01.11.96 р. фіздиспансер розташувався у лівому крилі ВАТ "Електровимірювач", яке має п'ять поверхів.
Перестрибнувши через кілька років, під час яких життя фіздиспансеру протікало спокійно і розмірено, зупинюся на 1993-му. Тоді, згідно з розпорядженням представника Президента України в Житомирській області А.С. Малиновського, планувалася реорганізація фіздиспансеру. Відповідно до цього розпорядження 29.12.1993 р. був виданий наказ управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації за підписом голови УОЗ З. М. Парамонова, згідно з яким 3 січня 1994 року наказано створити Обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я", до складу якого ввести лікарсько-фізкультурний диспансер, включаючи МСЧ ВАТ "Електровимірювач" та обласний центр здоров'я (колишній Будинок санітарної освіти) на правах відділень з окремим фінансуванням кожного.
На посаду головного лікаря новоствореного Обласного лікувально-профілактичного центру з 03.01.1994 року призначено знову ж таки В.І. Хренова і йому надано право першого підпису на банківських, касових та інших документах. Головного лікаря Центру здоров'я З.П. Братухіну переведено на посаду заступника головного лікаря Обласного лікувально-профілактичного центру з питань санітарної просвіти.
Для ведення бухгалтерського обліку в розрізі кожної з включених до центру установ було створено централізовану бухгалтерію. Обласний центр "Здоров'я" фінансувався з обласного бюджету.
Обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я" (ОЛПЦ "Здоров'я") був першою установою в області, в якій розпочалося впровадження сімейної медицини. Тут була організована державна страхова каса, до якої передали кошти, виділені на контингент, який тут обслуговувався, згідно з нормативами на одного мешканця. ОЛПЦ "Здоров'я" уклав угоду з 18-ма лікувально-профілактичними закладами міста та області, в яких хворі отримували спеціалізовану і стаціонарну медичну допомогу.
Сплата за медичні послуги, які надавали ці заклади, проводилася з коштів страхової каси за умови, що всі послуги надавалися за направленнями лікарів ОЛПЦ "Здоров'я" або швидкою допомогою.
Оплата послуг, які надавали медичні працівники ОЛПЦ "Здоров'я", також проводилася за рахунок страхової каси і залежала від обсягу та якості допомоги, а також виконання моделей кінцевих результатів. Широко використовувалася контрактна система.
Для переходу на обслуговування населення на засадах сімейної медицини в ОЛПЦ "Здоров'я" управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації була затверджена програма, якою передбачалися 3 етапи переходу. Перший етап - 1992 рік - розширення на базі існуючих терапевтичного та педіатричного відділень функцій дільничних терапевтів і педіатрів з постійним залученням їх до впровадження нових елементів діагностики, лікування і диспансеризації хворих, у тому числі і нетерапевтичного профілю.
При цьому покращується професійна кваліфікація лікарів-спеціалістів у зв'язку з вивільненням їх від первинного медичного обслуговування. Обсяг та складність виконуваних втручань при більшості хвороб і станів здоров'я наближені до стаціонарних.
Другий етап - 1993-1995 роки - передбачав організаційне об'єднання терапевтичного та педіатричного відділень, жіночої консультації в акушерсько-педіатрично-терапевтичний комплекс.
Третій етап, починаючи з 1996 року, був спрямований на поступовий перехід до єдиного лікаря загальної практики - сімейного лікаря, перерозподіл обсягу та змісту функцій між лікарями первинної та спеціалізованої допомоги.
Програма забезпечила на належному рівні профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію населення, сприяла цілісному підходу до лікування і оздоровлення громадян, зменшенню показника госпіталізації населення, підвищенню рівня медичних та гігієнічних знань і забезпеченню широкої пропаганди здорового способу життя.
Протягом 1994 року зусиллями досвідчених лікарів - завідуючих відділеннями ОЛПЦ "Здоров'я" та спеціалістів управління охорони здоров'я проведено цикли занять з лікарями терапевтичного та педіатричного відділень щодо профілактики, діагностики, лікування та диспансеризації населення, а з квітня 1995 року всі спеціалісти названих відділень були зараховані на трирічний цикл підготовки сімейного лікаря, який проводило управління охорони здоров'я облдержадміністрації.
У 1995 році наказом по установі робота жіночої консультації, дільничних терапевтів та педіатрів об'єднана в єдиний акушерсько-педіатрично-терапевтичний комплекс (АПППТК) з метою спільного вирішення програми диспансеризації вагітних, своєчасного і ефективного оздоровлення, при необхідності - своєчасної госпіталізації, а також навчання матерів догляду за дитиною.
З 1996 року в центрі "Здоров'я" організовано відділення сімейної медицини.
Поступово, з набуттям досвіду, сімейні лікарі (до цього - терапевти) стали обслуговувати, крім дорослих, ще й підлітків, а затим дітей від 7 до 14 років.
На даний час сімейні лікарі (в минулому - дільничні терапевти) обслуговують населення з 5-річного віку з поступовим переходом до обслуговування дітей з дня народження, а сімейні лікарі (в минулому - дільничні педіатри) - все населення з дня народження.
На сьогодні 12 сімейних лікарів обслуговують близько 14,5 тис. населення, на кожній дільниці близько 1000 осіб дорослого та 500 дитячого населення.
З того часу, як був заснований Обласний лікувально-фізкультурний диспансер, бачимо, що обсяг роботи значно розширився, а подекуди впроваджувалася й зовсім нова, що здійснювалась відкритими спеціалізованими відділеннями. Проте, як і раніше, найбільша увага приділяється фізичному розвитку дітей та впровадженню фізкультури серед населення. На базі лікувально-профілактичного центру "Здоров'я" успішно функціонують кабінети лікувальної фізкультури та проводяться відповідні процедури з фізичного оздоровлення населення.
1995 р. центр "Здоров'я" розпочинає випуск тижневої медичної газети "Пульс". Згодом, з 1996 року, при лікувально-профілактичному центрі починає виходити інформаційно-медичний вісник "Пульс-НОРМА".
19.02.03 р. за розпорядженням голови облдержадміністрації було заявлено клопотання про те, щоб перейменувати Обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я" в Обласний медичний центр 26.02.02 року, згідно з наказом начальника управління охорони здоров'я, перейменування було здійснене. На посаді головного лікаря Облмедцентру залишився В.І. Хренов.
На даний час Обласний медичний центр - це сучасний лікувально-профілактичний заклад, перед яким поставлені наступні завдання: організовувати та надавати медичну і медикаментозну допомогу населенню області та особам, що займаються фізкультурою і спортом, здійснювати організаційно-методичне керівництво з питань спортивної медицини, лікувальної фізкультури, сімейної медицини, зберігати репродуктивне здоров'я, пропагувати здоровий спосіб життя.
