Обласний будинок дитини, м. Житомир
Кожна дитина має право на щастя
В 50-х роках XIX століття Волинським Губернським Земством був заснований перший Житомирський сирітський заклад, так званий "сиротский дом". Своїх приміщень цей заклад не мав і майже до кінця століття розташовувався в найманих. На відміну від інших сирітських закладів обширної Волинської губернії тут не було "мамочкиного отделения". Грудні діти, які доставлялися в заклад, віддавались на вигодовування, за обумовлену грошову винагороду, селянкам навколишніх сіл. Ті ж, з метою отримання більшої винагороди, брали в сім'ю по двоє-троє сиріт, які часто там і вмирали. Хоча "цікаво відмітити, що за останні 13 років", як писала газета "Волинь" (№139 від 17 жовтня 1899 року), "витрати сирітського будинку на утримання підкинутих виросли більше чим у 25 разів".
Захист і турботу про залишених та обездолених дітей здійснювало "Волынское общество содействия воспитания детей с отделом защиты их", створене 27 серпня 1900 року. Товариство мало свій Статут, а розмір членських внесків визначали загальні збори його членів-засновників.
Перші власні споруди і приміщення сирітського будинку були збудовані в 1898 році на мальовничому березі р. Тетерів. Його садиба займала територію в розмірі 3-х десятин і 981-го кв.сажня. На ній розмістилися двоповерховий кам'яний та два одноповерхових дерев'яних, обкладених цеглою, будинки; школа і церква; флігелі, баня з пральнею; хлів і льодовик; квартири для працівників закладу. Під город і молодий сад було віддано 1 ? десятини землі.
В той час у сирітський заклад приймалися сироти і напівсироти віком від 7 до 12 років, але поліцією доставлялися туди також і підкинуті грудні діти, які через деякий час, за плату 3 рублі в місяць, віддавалися на вигодовування місцевим жителям. Смертність дітей в закладі залишалась дуже високою.
Так, лише в 1913 році тут померло 117 дітей - при тому що поступило 203 і на 1 січня 1914 року залишилося 378 дітей.
Зважаючи на це, в 1914 році Губернською Управою були розроблені і впроваджені в життя заходи з покращення побуту дітей-сиріт, а саме: введення в сирітському закладі посади лікаря-педіатра; зменшення кількості дітей, які передавалися на утримання в сім'ї; надання грошової допомоги матерям; консультації для грудних дітей та передача підкинутих дітей при досягненні ними 12-річного віку в ремісничі училища. Для здійснення медичного спостереження за дітьми, відданими в сім'ї, та проведення їм щеплення проти віспи, в сирітському закладі була вперше введена посада "фельдшерицы", а "смотритель сиротского дома" здійснював перевірку якості догляду за дітьми, переданими в сім'ї, та присутність їх там.
Як показали дослідження архівних матеріалів, у період після Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в м. Житомирі вже нараховувалося понад 13 закладів, у тому числі чотири "дома малюток", в яких утримували і надавали допомогу безпритульним дітям, дітям-сиротам, напівсиротам та їхнім матерям.
З цього періоду часу, а точніше з 31 жовтня 1919 року, розпочалася безпосередньо історія Житомирського обласного будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, а його прототипом став Житомирський будинок грудної дитини №1, який знаходився по вул. Прохорівській, 45 (нині Л. Українки).
Після Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. Будинок грудної дитини №1 м. Житомира продовжував знаходитися по вул. Прохорівській, 45 і був розрахований на 60 місць, в його штаті було 18 посад, у тому числі однин лікар і один педагог. З 1 квітня 1944 року до виконання обов'язків завідуючої Будинком грудної дитини приступила А.М. Ліпська. До неї посаду завідуючого обіймав С.Ф. Нечипоренко.
Розташовувався Будинок у трьох будівлях: головний корпус і два флігелі. Будівлі були пристосованими.
В 1947 році в штаті закладу нараховувалася 1 посада завідуючої, 2 - лікарів, 1 - дієтсестри, 1 - педагога-інструктора, 2 - старших сестер, 31 - медичної сестри, 6 - годувальниць та 38 посад іншого персоналу.
Найбільша кількість дітей за всю історію закладу поступила в Будинок дитини в 1947 році - 298, з них 165 до 1 року (55,3%).
Смертність дітей в закладі залишалася високою. В 1946 році цей показник становив 25,8 на 100 дітей (померло в абс. числах 127 дітей), в 1947 році - 32,4 на 100 дітей (в абс. числах - 50 дітей).
З метою розвантаження будинків дитини системи охорони здоров'я, Виконком Облради депутатів трудящих влітку 1947 року зобов'язав облздороввідділ (т. І.А. Струєва) протягом 10 днів відкрити в м. Житомирі додатково ще один будинок дитини на 60 ліжок, тобто Будинок грудної дитини №2 з кількістю посадових ставок - 44,5. Він розташувався за адресою: провулок Барашівський, 13.
У відповідності з Постановою Виконкому Облради депутатів трудящих від 2 вересня 1947 р., у м. Житомирі був відкритий ще один додатковий будинок №3 на 50 ліжок.
Цілодобовий пост медичних сестер в будинку дитини був введений вперше з 12 січня 1949 р. В його обов'язки входило спостереження за роботою сестер груп (відділень) в нічний час, прийом дітей, які поступали у вечірній і нічний час, облік робочого часу працівників будинку дитини ( відпрацювання робочого часу, складання графіків і табелів роботи і т.д.), а основним завданням посту медичних сестер було проведення санітарно-профілактичної роботи серед працівників, у тому числі - контроль за проходженням ними профілактичних оглядів. З 1 березня 1950 р. в будинку дитини були вперше введені адміністративні чергування. Їх здійснювали лікарі і медичні сестри - всього 15 чоловік.
З метою підвищення кваліфікації медичних сестер з проведення ними виховної роботи серед дітей, міськздороввідділ один раз на тиждень, по п'ятницях, проводив відповідні семінари. Медичні сестри закладу, які закінчили курси Червоного Хреста, згідно з наказом облздороввідділу, в обов'язковому порядку вдень навчалися на курсах підвищення кваліфікації при Житомирській фельдшерській школі, а вночі працювали.
В 1950 р. був проведений "великий" ремонт усіх споруд Будинку грудної дитини №1. В головному корпусі були повністю переобладнані кімнати для грудних груп. Стаціонар-ізолятор закладу на 10-12 ліжок мав 2 кімнати і окремий вхід. Карантинна група була розрахована на 10 ліжок. У жовтні 1950 р. в будинку дитини була відкрита своя клінічна лабораторія. На той час заклад був задовільно забезпечений твердим паливом. Кожне ліжко мало вже 3-4 зміни постільної білизни, було 2 тисячі пелюшок.
В 1950 році кількість штатних посад у будинку дитини виросла до 85,25 одиниці. Посада завідуючого була замінена на посаду головного лікаря, почали працювати позаштатні лікарі-консультанти: отіатр, окуліст, педіатр і патологоанатом. У той час "важких" дітей лікарі транспортували на консультації до м. Києва в Інститут охмадиту рейсовими автобусами.
В 1952 р. в області налічувалося 5 будинків дитини: в м. Житомирі по вул. Прохорівській, 45 - на 100 ліжок; в м. Бердичеві по вул. К. Лібкнехта, 45 - на 100 ліжок; в м. Коростишеві по вул. К. Лібкнехта - на 75 ліжок; в м. Новограді-Волинському (будинок №1) по вул. Радянській, 60 - на 50 ліжок і по вул. Радянській, 21 - на 50 ліжок.
1 січня 1952 р. на кухні Будинку дитини вперше з'явилася 4-конфорочна газова плита. Вперше виховання дітей українською мовою почало проводитися в в 1955 році. В травні цього ж року тут вперше з'явилася посада педагога-музінструктора. Його обов'язками було проводити музично-рухові заняття в старшій, середній, "повзунковій" та грудній групах. У цьому ж році вперше почали проводитися методичні наради по вікових групах, значна увага приділялася профілактичній роботі: проведенню профілактичних оглядів працівників закладу, плануванню профілактичних щеплень і бакобстежень вихованців. Почала проводитись також вітамінізація готової їжі гігієнічною дозою вітаміну С, згідно з наказом МОЗ СРСР від 13.09.1955 р. В грудні 1955р. в дитячому закладі трапився спалах дифтерії.
В 1957 р. кількість дітей значно зменшилась - до 63-х. Через аварійний стан приміщення карантинного відділення - його експлуатація була заборонена.
В липні 1958 року в Будинку дитини з'явилася перша пральна машина. У відповідності з наказом міськздороввідділу за №154 від 13.06.1958 р., з 5 липня 1958 року в закладі вперше було введено одноразове харчування персоналу. Плата собівартості харчування вносилась у касу - один раз в місяць, при виплаті заробітної плати.
В 1961 р., з метою покращення обліку м'якого інвентаря і підвищення відповідальності за збереження майна, в усіх відділеннях закладу вперше були введені журнали обліку м'якого інвентаря. В них вели також облік робочого часу, а чергова медична сестра відмічала ще й надзвичайні ситуації, якщо такі мали місце на її зміні. В цей період часу всім колективом проводилась чимала робота з благоустрою території, роботи на городі закладу, заготовки соків для дітей. Щорічно працівники брали участь у збиранні врожаю в колгоспах області, в підготовці санітарних дружин і постів ливарно-механічного заводу, лісгоспзагу та школи №7.
У жовтні 1961 р. пічне опалення в групових кімнатах, кухні, пральні було замінене на газове. В цьому ж році вперше в закладі, крім двох коней, які були єдиним засобом пересування, з'явився ще й моторолер.
Атестація кухарів Будинку дитини вперше була проведена 18.01.1965 р. В жовтні цього ж року пічне опалення закладу повністю було замінене на газове.
Уперше своє професійне свято - День медичного працівника - колектив Будинку дитини гідно зустрічав і святкував з усіма медичними працівниками області 18.06.1966 року.
У березні 1967 р. у пральних закладах уперше була введена в експлуатацію пральна машина типу ПМ-10 та центрифуга ЦА-10. В листопаді цього ж року заклад перейшов працювати на п'ятиденний робочий тиждень.
В 1972 році бухгалтерія Будинку дитини, на підставі наказу міськздороввідділу за №58 від 1.11.1972 р., була об'єднана з централізованою бухгалтерією дитячих ясел м. Житомира. Значну шефську допомогу постійно надавали шефи з кондитерської фабрики.
В 1972 р. в Будинку дитини був зареєстрований чималий спалах парагрипозної інфекції. З цієї причини тут був відкритий стаціонар з нічним чергуванням лікарів. Випадків смерті серед вихованців закладу з цього приводу не було, але захворюваність залишалася високою - 196 на 100 дітей, у т. ч. захворюваність на гострі респіраторні захворювання становила 58,6 на 100 дітей, пневмонію - 8,6 на 100 дітей, активний рахіт - 15,1, розлад шлунку - 15,2.
В 1973 р. опалення в закладі залишалося газово-пічним, але вже функціонували водопровід і каналізація, в усіх його приміщеннях була гаряча вода. Вікові групи розміщалися в одній-двох кімнатах, мали веранду для сну і прогулянок. В трьох грудних групах знаходилося 39-40 дітей, в трьох середніх - 48-51 дитина, "ізолятор" мав 8 ліжок.
В 1973 році кошторисом закладу було затверджено 100 ліжок. На той час діти поступали за направленням облздороввідділу, міськздороввідділу і дитячої кімнати міліції. Із 124 дітей, що поступили в цьому році в Будинок дитини, понад 60% - діти до 1 року життя.
В 1973 р., в зв'язку з тим, що був відсутній типовий проект приміщення Будинку дитини, було прийняте рішення про будівництво нового - за проектом дитячого садочка з денним перебуванням дітей. В медзвіті за 1973 р. знаходимо: "Зважаючи на те, що нове приміщення Будинку дитини будується в центрі міста і там не дозволяється пересування на конях, прошу замінити двох коней в закладі на машину УАЗ або фургон для доставки продуктів харчування.". Незабаром колектив закладу переїхав на вулицю Котовського, 33-а.
В 1977 році в штаті було затверджено 77 посад: лікарів - 3,5 посади, середнього медперсоналу - 36,5, молодшого персоналу - 20, іншого - 17, у т.ч. 1,5 посади педагога і годувальниць - 3,5 посади. Укомплектованість штатами становила 100%.
У грудні 1979 р. в закладі вперше з'явився автомобіль марки "Москвич".
В червні 1980 р. колектив Будинку дитини м. Житоимира переїхав у нове приміщення, загальною площею понад 5 тис. кв. м., на вул. К. Лібкнехта, 277 (нині Корабельна, 8) - поряд з мальовничим сосновим лісом, де і знаходиться й нині.
В 1984 році, згідно з наказом МОЗ СРСР №666 від 12.06.1984 р., посади медичних сестер закладу були перепрофільовані на посади вихователів, а посади нянь, згідно з наказом від 2.09.91р., - на посади помічників вихователів. У лютому 1989 року із штатного розкладу остаточно були виведені 2 посади годувальниць .
З січня 1992 року, в зв'язку зі зменшенням кількості дітей, що поступали до закладу, кількість його місць була зменшена зі 150-ти до 125-ти, і йому був наданий статус Обласного будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків.
В 1996 році, вперше серед аналогічних закладів на Україні, в Житомирському обласному будинку дитини було впроваджено проведення ранньої медико-соціальної реабілітації його вихованців. З 1.02.1997 р. на базі Будинку дитини почав діяти обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з малозабезпечених сімей на 25 місць (2 групи).
З 1997 року на базі Будинку дитини, спільно з обласним управлінням у справах сім'ї та молоді, створений та діє Центр сім'ї "Родинний дім". Мета цього проекту: надання інформаційної, медико-психологічної, правової допомоги жінкам, діти яких знаходяться на утриманні і вихованні в будинку дитини; сприяння формуванню відповідального батьківства; збільшення кількості дітей, повернутих з будинку дитини в рідні сім'ї. Всього за цей період часу в рідні сім'ї повернуто 162 дитини. Після "мораторію", викликаного "львівською справою", коли державою в 1996 році були відрегульовані її стосунки з усиновлювачами, понад 390 "зозуленят" Будинку дитини знайшли своїх нових батьків в Україні та за її межами.
З 1 січня 1999 року кількість штатних одиниць в штатному розписі закладу була збільшена на 34,5 - з 145,75 до 180,25. На сьогодні тут працюють 4 лікарі-педіатри, лікарі - невролог, психіатр, отоларинголог, ортопед, фізіотерапевт та рефлексотерапевт. У штаті закладу - 75 посад медичних сестер, у т.ч. - головна медична сестра, дві медичних сестри з дієтичного харчування, три медсестри з масажу, два інструктори ЛФК та медсестра кабінету щеплення. Всі 17 вихователів закладу, в тому числі музичний керівник, мають спеціальну середню або вищу педагогічну освіту. Психологічну діагностику та корекцію у вихованців закладу здійснюють три практичних психологи, становленням та корекцією мови займається три логопеди і один дефектолог. 36 молодших медичних сестер беруть активну участь у забезпеченні належного санітарно-епідеміологічного режиму в групових та інших приміщеннях будинку дитини, допомагають в забезпеченні високопрофесійного догляду за дітьми. Управління закладом здійснюють головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини, головний бухгалтер, юрисконсульт, економіст, завідуючий господарством та інспектор відділу кадрів.
За останні роки значно зміцніла матеріально-технічна база закладу: повністю проведені капітальні й косметичні ремонти всіх його приміщень, закуплені нові меблі, іграшки, дитячі речі. На залучені кошти виготовлено проект і розпочато будівництво Центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей з малозабезпечених сімей. В кінці 2003 року, всього за три місяці, при підтримці облдержадміністрації, обласного управління охорони здоров'я, виготовлено проект і влаштовано автономну газову котельню закладу, вартістю понад 300 тис. грн.
А найголовніше - реорганізована робота колективу: не лише догляд і виховання маленьких сиріт, а передусім комплексний підхід до відновлення їхнього здоров'я та становлення.
Протягом останніх семи років (1997-2003 рр.) загальна кількість дітей, які поступили в Обласний будинок, становить 646 чоловік. В закладі намітилась стійка тенденція до поступання дітей у віці до 1 року життя, які сьогодні складають 2/3 від загального числа (465 дітей), а 288 дітей, майже половина від загального числа - це діти у віці до 3-х місяців життя. Станом на 1.01.2004 р., в закладі знаходилось 136 дітей, у т.ч. до 1 року життя - 49 (36%).
Над створенням домашнього затишку, наповненням сирітської оселі любов'ю та турботою, пліч-о-пліч працюють у колективі медичні та педагогічні працівники, адміністративно-господарча служба.
Майже півстоліття в Будинку дитини працює Лідія Іванівна Ващенко, яка розпочала свою роботу в закладі санітаркою, і, в подальшому, яку б посаду Лідія Іванівна не обіймала: чи групової м/с, чи сестри ізолятору, чи дієтсестри, чи м/с фізкабінету, чи старшої м/с - їй завжди були притаманні високий професіоналізм, принциповість, повага до колег та щира материнська любов до дітей. Держава високо оцінила її самовіддану працю, нагородивши медалями "За доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина" (1972 р.), "Ветеран труда" (1989 р.), значком "Победитель социалистического соревнования 1974 года", орденом "Знак Пошани" (1985 р.).
40 років працює в Будинку дитини працівник кухні Ніна Тимофіївна Бучинська. Свою любов і ласку, професійний талант віддають дітям-сиротам протягом 36-ти років постова м/с Г. І. Новікова, 32-х років - групова м/с Н.С. Салмаш, 17 років - молодша медична сестра К.В. Гаврилюк.
25 і більше років трудяться в колективі наставники молоді: лікар-педіатр В.В. Сульська, , медичні сестри В.В. Марчук, Н.Л. Дяченко, О.В. Порот, В.І. Дяченко, Н.Ф. Бобіль, Л.Й. Киричок, Л.В. Вишневська, С.В. Бабак, молодша медична сестра Р.М. Карабанова, завідуюча коморою В.В. Гамаюнова.
Добре зарекомендували себе молоді медичні сестри: дієтсестри В.Г. Архангельська, С.А. Соляр; постові медичні сестри О.М. Будківська, Л.С. Фролова; групові медичні сестри О.В. Танащук, І.М. Бондаренко, Л.С. Біляченко, Н.С. Майданович.
Першим головним лікарем Будинку дитини №1 м. Житомира була Ганна Яківна Садова, яка працювала в закладі педіатром з 15.06.1945 р., а з 1.06.1948 р. призначена на посаду завідуючої (посада завідуючого згідно зі штатним розписом була змінена на посаду головного лікаря влітку 1950 р.). На посаді головного лікаря Г.Я. Садова працювала по 9.03.1966 р., на посаді лікаря-педіатра - до 1970 р. На 91-му році життя вона померла. З 10.03.1966 р. обов'язки головного лікаря Будинку дитини виконувала Р.І. Кіпер, а з 16.06.1966 р. - М.А. Бобоха, яка працювала на цій посаді по 9.07.1973 р.
Разом з Г.Я. Садовою, протягом 25-ти років, у закладі працювала лікар-педіатр Раїса Ісаківна Кіпер, яка мала І категорію з педіатрії, була делегатом з'їзду педіатрів, який проходив у жовтні 1961 р. в м. Львові.
З 9.07 1973 по 3.10.1974 рр. на посаді головного лікаря Будинку дитини - Л. В. Крилова; з 4.10.1974 по 1.12.1978 рр. - С.С. Свиридов; з 1.12.1978 по 13.05.1981 рр. - В.Ф. Калинюк; з 14.05.1981 по 12.12.1983 рр. - Д.Д. Ярмолюк.
До призначення на посаду головного лікаря Будинку дитини В.Ф. Волошина (8.05.1984-28.12.2987 рр.), обов'язки такого виконувала лікар-неонатолог О.Т. Мілашевська.
З 12.01.1988 р. на посаду головного лікаря закладу був призначений А.І. Мірошниченко, 1.03.1993 р. його було переведено в Житомирський міськздоровввіділ на посаду заступника завідуючого.
З 20.04.1993 по 21.08.1995 рр. посаду головного лікаря займав В.О. Марюнін. До цього обов'язки такого виконувала лікар-педіатр В.В. Сульська.
З 21.08.1995 р. й понині обов'язки головного лікаря Обласного будинку дитини виконує С. В. Урсуленко, якій Указом Президента України від 29.05.1999 р.за особистий внесок у виховання дітей, створення умов для здорового, всебічного їх розвитку, активне сприяння реалізації програми Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям" присвоєне почесне звання "Заслужений лікар України".
Кожна дитина має право на щастя! Обов'язок дорослих у молодій незалежній державі Україні - зробити все необхідне, щоб захистити дітей від жорстокості, зростити їх в умовах свободи і любові.
Захист і турботу про залишених та обездолених дітей здійснювало "Волынское общество содействия воспитания детей с отделом защиты их", створене 27 серпня 1900 року. Товариство мало свій Статут, а розмір членських внесків визначали загальні збори його членів-засновників.
Перші власні споруди і приміщення сирітського будинку були збудовані в 1898 році на мальовничому березі р. Тетерів. Його садиба займала територію в розмірі 3-х десятин і 981-го кв.сажня. На ній розмістилися двоповерховий кам'яний та два одноповерхових дерев'яних, обкладених цеглою, будинки; школа і церква; флігелі, баня з пральнею; хлів і льодовик; квартири для працівників закладу. Під город і молодий сад було віддано 1 ? десятини землі.
В той час у сирітський заклад приймалися сироти і напівсироти віком від 7 до 12 років, але поліцією доставлялися туди також і підкинуті грудні діти, які через деякий час, за плату 3 рублі в місяць, віддавалися на вигодовування місцевим жителям. Смертність дітей в закладі залишалась дуже високою.
Так, лише в 1913 році тут померло 117 дітей - при тому що поступило 203 і на 1 січня 1914 року залишилося 378 дітей.
Зважаючи на це, в 1914 році Губернською Управою були розроблені і впроваджені в життя заходи з покращення побуту дітей-сиріт, а саме: введення в сирітському закладі посади лікаря-педіатра; зменшення кількості дітей, які передавалися на утримання в сім'ї; надання грошової допомоги матерям; консультації для грудних дітей та передача підкинутих дітей при досягненні ними 12-річного віку в ремісничі училища. Для здійснення медичного спостереження за дітьми, відданими в сім'ї, та проведення їм щеплення проти віспи, в сирітському закладі була вперше введена посада "фельдшерицы", а "смотритель сиротского дома" здійснював перевірку якості догляду за дітьми, переданими в сім'ї, та присутність їх там.
Як показали дослідження архівних матеріалів, у період після Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в м. Житомирі вже нараховувалося понад 13 закладів, у тому числі чотири "дома малюток", в яких утримували і надавали допомогу безпритульним дітям, дітям-сиротам, напівсиротам та їхнім матерям.
З цього періоду часу, а точніше з 31 жовтня 1919 року, розпочалася безпосередньо історія Житомирського обласного будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, а його прототипом став Житомирський будинок грудної дитини №1, який знаходився по вул. Прохорівській, 45 (нині Л. Українки).
Після Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. Будинок грудної дитини №1 м. Житомира продовжував знаходитися по вул. Прохорівській, 45 і був розрахований на 60 місць, в його штаті було 18 посад, у тому числі однин лікар і один педагог. З 1 квітня 1944 року до виконання обов'язків завідуючої Будинком грудної дитини приступила А.М. Ліпська. До неї посаду завідуючого обіймав С.Ф. Нечипоренко.
Розташовувався Будинок у трьох будівлях: головний корпус і два флігелі. Будівлі були пристосованими.
В 1947 році в штаті закладу нараховувалася 1 посада завідуючої, 2 - лікарів, 1 - дієтсестри, 1 - педагога-інструктора, 2 - старших сестер, 31 - медичної сестри, 6 - годувальниць та 38 посад іншого персоналу.
Найбільша кількість дітей за всю історію закладу поступила в Будинок дитини в 1947 році - 298, з них 165 до 1 року (55,3%).
Смертність дітей в закладі залишалася високою. В 1946 році цей показник становив 25,8 на 100 дітей (померло в абс. числах 127 дітей), в 1947 році - 32,4 на 100 дітей (в абс. числах - 50 дітей).
З метою розвантаження будинків дитини системи охорони здоров'я, Виконком Облради депутатів трудящих влітку 1947 року зобов'язав облздороввідділ (т. І.А. Струєва) протягом 10 днів відкрити в м. Житомирі додатково ще один будинок дитини на 60 ліжок, тобто Будинок грудної дитини №2 з кількістю посадових ставок - 44,5. Він розташувався за адресою: провулок Барашівський, 13.
У відповідності з Постановою Виконкому Облради депутатів трудящих від 2 вересня 1947 р., у м. Житомирі був відкритий ще один додатковий будинок №3 на 50 ліжок.
Цілодобовий пост медичних сестер в будинку дитини був введений вперше з 12 січня 1949 р. В його обов'язки входило спостереження за роботою сестер груп (відділень) в нічний час, прийом дітей, які поступали у вечірній і нічний час, облік робочого часу працівників будинку дитини ( відпрацювання робочого часу, складання графіків і табелів роботи і т.д.), а основним завданням посту медичних сестер було проведення санітарно-профілактичної роботи серед працівників, у тому числі - контроль за проходженням ними профілактичних оглядів. З 1 березня 1950 р. в будинку дитини були вперше введені адміністративні чергування. Їх здійснювали лікарі і медичні сестри - всього 15 чоловік.
З метою підвищення кваліфікації медичних сестер з проведення ними виховної роботи серед дітей, міськздороввідділ один раз на тиждень, по п'ятницях, проводив відповідні семінари. Медичні сестри закладу, які закінчили курси Червоного Хреста, згідно з наказом облздороввідділу, в обов'язковому порядку вдень навчалися на курсах підвищення кваліфікації при Житомирській фельдшерській школі, а вночі працювали.
В 1950 р. був проведений "великий" ремонт усіх споруд Будинку грудної дитини №1. В головному корпусі були повністю переобладнані кімнати для грудних груп. Стаціонар-ізолятор закладу на 10-12 ліжок мав 2 кімнати і окремий вхід. Карантинна група була розрахована на 10 ліжок. У жовтні 1950 р. в будинку дитини була відкрита своя клінічна лабораторія. На той час заклад був задовільно забезпечений твердим паливом. Кожне ліжко мало вже 3-4 зміни постільної білизни, було 2 тисячі пелюшок.
В 1950 році кількість штатних посад у будинку дитини виросла до 85,25 одиниці. Посада завідуючого була замінена на посаду головного лікаря, почали працювати позаштатні лікарі-консультанти: отіатр, окуліст, педіатр і патологоанатом. У той час "важких" дітей лікарі транспортували на консультації до м. Києва в Інститут охмадиту рейсовими автобусами.
В 1952 р. в області налічувалося 5 будинків дитини: в м. Житомирі по вул. Прохорівській, 45 - на 100 ліжок; в м. Бердичеві по вул. К. Лібкнехта, 45 - на 100 ліжок; в м. Коростишеві по вул. К. Лібкнехта - на 75 ліжок; в м. Новограді-Волинському (будинок №1) по вул. Радянській, 60 - на 50 ліжок і по вул. Радянській, 21 - на 50 ліжок.
1 січня 1952 р. на кухні Будинку дитини вперше з'явилася 4-конфорочна газова плита. Вперше виховання дітей українською мовою почало проводитися в в 1955 році. В травні цього ж року тут вперше з'явилася посада педагога-музінструктора. Його обов'язками було проводити музично-рухові заняття в старшій, середній, "повзунковій" та грудній групах. У цьому ж році вперше почали проводитися методичні наради по вікових групах, значна увага приділялася профілактичній роботі: проведенню профілактичних оглядів працівників закладу, плануванню профілактичних щеплень і бакобстежень вихованців. Почала проводитись також вітамінізація готової їжі гігієнічною дозою вітаміну С, згідно з наказом МОЗ СРСР від 13.09.1955 р. В грудні 1955р. в дитячому закладі трапився спалах дифтерії.
В 1957 р. кількість дітей значно зменшилась - до 63-х. Через аварійний стан приміщення карантинного відділення - його експлуатація була заборонена.
В липні 1958 року в Будинку дитини з'явилася перша пральна машина. У відповідності з наказом міськздороввідділу за №154 від 13.06.1958 р., з 5 липня 1958 року в закладі вперше було введено одноразове харчування персоналу. Плата собівартості харчування вносилась у касу - один раз в місяць, при виплаті заробітної плати.
В 1961 р., з метою покращення обліку м'якого інвентаря і підвищення відповідальності за збереження майна, в усіх відділеннях закладу вперше були введені журнали обліку м'якого інвентаря. В них вели також облік робочого часу, а чергова медична сестра відмічала ще й надзвичайні ситуації, якщо такі мали місце на її зміні. В цей період часу всім колективом проводилась чимала робота з благоустрою території, роботи на городі закладу, заготовки соків для дітей. Щорічно працівники брали участь у збиранні врожаю в колгоспах області, в підготовці санітарних дружин і постів ливарно-механічного заводу, лісгоспзагу та школи №7.
У жовтні 1961 р. пічне опалення в групових кімнатах, кухні, пральні було замінене на газове. В цьому ж році вперше в закладі, крім двох коней, які були єдиним засобом пересування, з'явився ще й моторолер.
Атестація кухарів Будинку дитини вперше була проведена 18.01.1965 р. В жовтні цього ж року пічне опалення закладу повністю було замінене на газове.
Уперше своє професійне свято - День медичного працівника - колектив Будинку дитини гідно зустрічав і святкував з усіма медичними працівниками області 18.06.1966 року.
У березні 1967 р. у пральних закладах уперше була введена в експлуатацію пральна машина типу ПМ-10 та центрифуга ЦА-10. В листопаді цього ж року заклад перейшов працювати на п'ятиденний робочий тиждень.
В 1972 році бухгалтерія Будинку дитини, на підставі наказу міськздороввідділу за №58 від 1.11.1972 р., була об'єднана з централізованою бухгалтерією дитячих ясел м. Житомира. Значну шефську допомогу постійно надавали шефи з кондитерської фабрики.
В 1972 р. в Будинку дитини був зареєстрований чималий спалах парагрипозної інфекції. З цієї причини тут був відкритий стаціонар з нічним чергуванням лікарів. Випадків смерті серед вихованців закладу з цього приводу не було, але захворюваність залишалася високою - 196 на 100 дітей, у т. ч. захворюваність на гострі респіраторні захворювання становила 58,6 на 100 дітей, пневмонію - 8,6 на 100 дітей, активний рахіт - 15,1, розлад шлунку - 15,2.
В 1973 р. опалення в закладі залишалося газово-пічним, але вже функціонували водопровід і каналізація, в усіх його приміщеннях була гаряча вода. Вікові групи розміщалися в одній-двох кімнатах, мали веранду для сну і прогулянок. В трьох грудних групах знаходилося 39-40 дітей, в трьох середніх - 48-51 дитина, "ізолятор" мав 8 ліжок.
В 1973 році кошторисом закладу було затверджено 100 ліжок. На той час діти поступали за направленням облздороввідділу, міськздороввідділу і дитячої кімнати міліції. Із 124 дітей, що поступили в цьому році в Будинок дитини, понад 60% - діти до 1 року життя.
В 1973 р., в зв'язку з тим, що був відсутній типовий проект приміщення Будинку дитини, було прийняте рішення про будівництво нового - за проектом дитячого садочка з денним перебуванням дітей. В медзвіті за 1973 р. знаходимо: "Зважаючи на те, що нове приміщення Будинку дитини будується в центрі міста і там не дозволяється пересування на конях, прошу замінити двох коней в закладі на машину УАЗ або фургон для доставки продуктів харчування.". Незабаром колектив закладу переїхав на вулицю Котовського, 33-а.
В 1977 році в штаті було затверджено 77 посад: лікарів - 3,5 посади, середнього медперсоналу - 36,5, молодшого персоналу - 20, іншого - 17, у т.ч. 1,5 посади педагога і годувальниць - 3,5 посади. Укомплектованість штатами становила 100%.
У грудні 1979 р. в закладі вперше з'явився автомобіль марки "Москвич".
В червні 1980 р. колектив Будинку дитини м. Житоимира переїхав у нове приміщення, загальною площею понад 5 тис. кв. м., на вул. К. Лібкнехта, 277 (нині Корабельна, 8) - поряд з мальовничим сосновим лісом, де і знаходиться й нині.
В 1984 році, згідно з наказом МОЗ СРСР №666 від 12.06.1984 р., посади медичних сестер закладу були перепрофільовані на посади вихователів, а посади нянь, згідно з наказом від 2.09.91р., - на посади помічників вихователів. У лютому 1989 року із штатного розкладу остаточно були виведені 2 посади годувальниць .
З січня 1992 року, в зв'язку зі зменшенням кількості дітей, що поступали до закладу, кількість його місць була зменшена зі 150-ти до 125-ти, і йому був наданий статус Обласного будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків.
В 1996 році, вперше серед аналогічних закладів на Україні, в Житомирському обласному будинку дитини було впроваджено проведення ранньої медико-соціальної реабілітації його вихованців. З 1.02.1997 р. на базі Будинку дитини почав діяти обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з малозабезпечених сімей на 25 місць (2 групи).
З 1997 року на базі Будинку дитини, спільно з обласним управлінням у справах сім'ї та молоді, створений та діє Центр сім'ї "Родинний дім". Мета цього проекту: надання інформаційної, медико-психологічної, правової допомоги жінкам, діти яких знаходяться на утриманні і вихованні в будинку дитини; сприяння формуванню відповідального батьківства; збільшення кількості дітей, повернутих з будинку дитини в рідні сім'ї. Всього за цей період часу в рідні сім'ї повернуто 162 дитини. Після "мораторію", викликаного "львівською справою", коли державою в 1996 році були відрегульовані її стосунки з усиновлювачами, понад 390 "зозуленят" Будинку дитини знайшли своїх нових батьків в Україні та за її межами.
З 1 січня 1999 року кількість штатних одиниць в штатному розписі закладу була збільшена на 34,5 - з 145,75 до 180,25. На сьогодні тут працюють 4 лікарі-педіатри, лікарі - невролог, психіатр, отоларинголог, ортопед, фізіотерапевт та рефлексотерапевт. У штаті закладу - 75 посад медичних сестер, у т.ч. - головна медична сестра, дві медичних сестри з дієтичного харчування, три медсестри з масажу, два інструктори ЛФК та медсестра кабінету щеплення. Всі 17 вихователів закладу, в тому числі музичний керівник, мають спеціальну середню або вищу педагогічну освіту. Психологічну діагностику та корекцію у вихованців закладу здійснюють три практичних психологи, становленням та корекцією мови займається три логопеди і один дефектолог. 36 молодших медичних сестер беруть активну участь у забезпеченні належного санітарно-епідеміологічного режиму в групових та інших приміщеннях будинку дитини, допомагають в забезпеченні високопрофесійного догляду за дітьми. Управління закладом здійснюють головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини, головний бухгалтер, юрисконсульт, економіст, завідуючий господарством та інспектор відділу кадрів.
За останні роки значно зміцніла матеріально-технічна база закладу: повністю проведені капітальні й косметичні ремонти всіх його приміщень, закуплені нові меблі, іграшки, дитячі речі. На залучені кошти виготовлено проект і розпочато будівництво Центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей з малозабезпечених сімей. В кінці 2003 року, всього за три місяці, при підтримці облдержадміністрації, обласного управління охорони здоров'я, виготовлено проект і влаштовано автономну газову котельню закладу, вартістю понад 300 тис. грн.
А найголовніше - реорганізована робота колективу: не лише догляд і виховання маленьких сиріт, а передусім комплексний підхід до відновлення їхнього здоров'я та становлення.
Протягом останніх семи років (1997-2003 рр.) загальна кількість дітей, які поступили в Обласний будинок, становить 646 чоловік. В закладі намітилась стійка тенденція до поступання дітей у віці до 1 року життя, які сьогодні складають 2/3 від загального числа (465 дітей), а 288 дітей, майже половина від загального числа - це діти у віці до 3-х місяців життя. Станом на 1.01.2004 р., в закладі знаходилось 136 дітей, у т.ч. до 1 року життя - 49 (36%).
Над створенням домашнього затишку, наповненням сирітської оселі любов'ю та турботою, пліч-о-пліч працюють у колективі медичні та педагогічні працівники, адміністративно-господарча служба.
Майже півстоліття в Будинку дитини працює Лідія Іванівна Ващенко, яка розпочала свою роботу в закладі санітаркою, і, в подальшому, яку б посаду Лідія Іванівна не обіймала: чи групової м/с, чи сестри ізолятору, чи дієтсестри, чи м/с фізкабінету, чи старшої м/с - їй завжди були притаманні високий професіоналізм, принциповість, повага до колег та щира материнська любов до дітей. Держава високо оцінила її самовіддану працю, нагородивши медалями "За доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина" (1972 р.), "Ветеран труда" (1989 р.), значком "Победитель социалистического соревнования 1974 года", орденом "Знак Пошани" (1985 р.).
40 років працює в Будинку дитини працівник кухні Ніна Тимофіївна Бучинська. Свою любов і ласку, професійний талант віддають дітям-сиротам протягом 36-ти років постова м/с Г. І. Новікова, 32-х років - групова м/с Н.С. Салмаш, 17 років - молодша медична сестра К.В. Гаврилюк.
25 і більше років трудяться в колективі наставники молоді: лікар-педіатр В.В. Сульська, , медичні сестри В.В. Марчук, Н.Л. Дяченко, О.В. Порот, В.І. Дяченко, Н.Ф. Бобіль, Л.Й. Киричок, Л.В. Вишневська, С.В. Бабак, молодша медична сестра Р.М. Карабанова, завідуюча коморою В.В. Гамаюнова.
Добре зарекомендували себе молоді медичні сестри: дієтсестри В.Г. Архангельська, С.А. Соляр; постові медичні сестри О.М. Будківська, Л.С. Фролова; групові медичні сестри О.В. Танащук, І.М. Бондаренко, Л.С. Біляченко, Н.С. Майданович.
Першим головним лікарем Будинку дитини №1 м. Житомира була Ганна Яківна Садова, яка працювала в закладі педіатром з 15.06.1945 р., а з 1.06.1948 р. призначена на посаду завідуючої (посада завідуючого згідно зі штатним розписом була змінена на посаду головного лікаря влітку 1950 р.). На посаді головного лікаря Г.Я. Садова працювала по 9.03.1966 р., на посаді лікаря-педіатра - до 1970 р. На 91-му році життя вона померла. З 10.03.1966 р. обов'язки головного лікаря Будинку дитини виконувала Р.І. Кіпер, а з 16.06.1966 р. - М.А. Бобоха, яка працювала на цій посаді по 9.07.1973 р.
Разом з Г.Я. Садовою, протягом 25-ти років, у закладі працювала лікар-педіатр Раїса Ісаківна Кіпер, яка мала І категорію з педіатрії, була делегатом з'їзду педіатрів, який проходив у жовтні 1961 р. в м. Львові.
З 9.07 1973 по 3.10.1974 рр. на посаді головного лікаря Будинку дитини - Л. В. Крилова; з 4.10.1974 по 1.12.1978 рр. - С.С. Свиридов; з 1.12.1978 по 13.05.1981 рр. - В.Ф. Калинюк; з 14.05.1981 по 12.12.1983 рр. - Д.Д. Ярмолюк.
До призначення на посаду головного лікаря Будинку дитини В.Ф. Волошина (8.05.1984-28.12.2987 рр.), обов'язки такого виконувала лікар-неонатолог О.Т. Мілашевська.
З 12.01.1988 р. на посаду головного лікаря закладу був призначений А.І. Мірошниченко, 1.03.1993 р. його було переведено в Житомирський міськздоровввіділ на посаду заступника завідуючого.
З 20.04.1993 по 21.08.1995 рр. посаду головного лікаря займав В.О. Марюнін. До цього обов'язки такого виконувала лікар-педіатр В.В. Сульська.
З 21.08.1995 р. й понині обов'язки головного лікаря Обласного будинку дитини виконує С. В. Урсуленко, якій Указом Президента України від 29.05.1999 р.за особистий внесок у виховання дітей, створення умов для здорового, всебічного їх розвитку, активне сприяння реалізації програми Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям" присвоєне почесне звання "Заслужений лікар України".
Кожна дитина має право на щастя! Обов'язок дорослих у молодій незалежній державі Україні - зробити все необхідне, щоб захистити дітей від жорстокості, зростити їх в умовах свободи і любові.
