Початок історії патологоанатомічної служби (ПС) і подальший її розвиток в області пов'язаний з патологоанатомічним відділенням (ПАВ) ЦМЛ №1 м. Житомира. Саме в цій лікарні 227 років тому були проведені перші патологоанатомічні дослідження в регіоні. В 1910 році земство Житомирщини закінчило будівництво спеціального патологоанатомічного корпусу, який не тільки зберігся до нашого часу, але й використовується за прямим призначенням і зараз. Будували, не зважаючи на те, що під час будівництва довелося використовувати деякі матеріали, виготовлені у Варшаві. Земство розуміло важливість і необхідність патологоанатомічних досліджень! Приміщення прозектури складалось із траурного і секційного залів, аудиторних класів для студентів фельдшерської школи, музею макропрепаратів, гістологічної лабораторії, підвалу (трупосховища) з підйомником, що зв'язував трупосховище з секційним і траурним залами.


З 1910 по 1922 роки прозектором працював доктор медицини М.І. Лісицин - перший патологоанатом на Житомирщині. Саме в 1910 він започаткував проведення гістологічних досліджень. У 1913 році в ПАВ було проведено 107 патологоанатомічних розтинів, що у 100 випадках супроводжувались гістологічними дослідженнями, крім того, виконано 300 біопсій для гінекологічного відділення, 260 бактеріологічних і 252 біохімічні дослідження і поставлено 60 реакцій Васермана.


З 1932 по 1941 рік ПАВ завідував кандидат медичних наук Михайло Ісайович Шейніс. В 1933-1935 роках в прозектурі разом з ним працював Володимир Лазарович Бялик, який після Великої Вітчизняної війни став доктором медичних наук, професором, визначним українським патологоанатомом, завідуючим лабораторією патоморфології Київського науково-дослідного інституту урології та нефрології МОЗ України.
З 1945 по 1950 рр. прозектором ПАВ ЦМЛ №1 працювала С. Ратнер, яка залишила значний архів протоколів патологоанатомічних розтинів, що зберігається в ПАВ.


З 1950 по 1964 рр. ПАВ очолювала Валентина Андріївна Хребтова, лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії, кавалер багатьох бойових нагород. В 1950 році вона відновила роботу патгістологічної лабораторії, з того часу і дотепер в лабораторії працює лаборантом Надія Дмитрівна Сіманіна. В середньому в ті роки досліджувалось 2-2,5 тисячі біопсій, відсоток патологоанатомічних розтинів складав 75-89%, розходження між заключними клінічними діагнозами - 8,9-10%, щорічно проводилось по 10 клініко-патологоанатомічних конференцій.


Наступні 15 років ПАВ ЦМЛ №1 м. Житомира очолював Едуард Октовиянович Левицький, лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук (1978 р.), доцент (1987), заслужений лікар України (1992 р). З 1965 року йому разом з Раїсою Олександрівною Кравченко, лікарем-патологоанатомом вищої кваліфікаційної категорії, вдалось у роботу ПАВ унести значні зміни. Кількість патгістологічних досліджень біопсій зросла в 5-6 разів. Відсоток патологоанатомічних розтинів збільшився до 97-99%, у всіх секційних випадках стали проводити морфометричні і гістологічні, а в разі потреби - гістохімічні, бактеріологічні, вірусологічні, біохімічні, цитологічні, ензимоцитохімічні й серологічні дослідження. Відсоток розходжень між заключними клінічними і патологоанатомічними діагнозами складав 13-15%. Вдвічі збільшилась кількість клініко-патологоанатомічних конференцій.


Вдалось значно покращити матеріально-технічну базу. По-перше, вивести з приміщення прозектури клінічну лабораторію. По-друге, вперше в нашій області тканини для патгістологічних досліджень, замість целоїдину, розпочали просочувати парафіном, що дозволило скоротити час досліджень у 3 рази, до того ж мікропрепарати стали більш якісними. По-третє, було придбано чимало нової апаратури, зокрема: термостати, мікротоми новітньої конструкції, мікрофотонасадку й іншу фотоапаратуру, діапроектори, автомати для правки мікротомних ножів, терези, кріостат, друкарські машинки, магнітофони і т. ін. Створено було фотолабораторію, завдяки чому всі клініко-патологоанатомічні конференції супроводжувались демонстрацією слайдів.


Зібрано матеріал для музею макро- і мікропрепаратів. Упорядковано архівні матеріали патологоанатомічних досліджень, починаючи з 1945 року. Розроблено і застосовано 10 раціоналізаторських пропозицій.


Вперше на Україні (1970 р.) впроваджено диктофонний метод оформлення протоколів патологоанатомічних досліджень, з цього приводу видані методичні рекомендації, які затвердило МОЗ України. Крім того, надруковано ще 24 наукові роботи з питань онкології, перинатальної патології, інфаркту міокарда та організації роботи в ПАВ. Результати досліджень доповідались на з'їздах патологоанатомів України та міжнародних конгресах.


На матеріалі прозектури Е.О. Левицький в 1978 році захистив в Інституті проблем онкології АН України кандидатську дисертацію на тему: "Комплексна морфологічна діагностика та ензимоцитохімія нодозної гіперплазії та раку передміхурової залози."


Інші ПАВ Житомирщини були засновані значно пізніше. Так, у Новограді-Волинському в 1953 році була відкрита в жахливому приміщенні прозектура, якою користувались до того ж і судові медики, а гістологічну лабораторію створили лише 10 років поспіль. Довгий час заввідділенням працював Борис Сергійович Ковальчук.


В обласній лікарні ПАВ з 1956 по 1970 роки очолював лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії Микола Васильович Білошицький, він довгий час виконував обов'язки обласного позаштатного патологоанатома.


З 1959 по 1973 роки в патоморфологічній лабораторії обласного онкологічного диспансеру працював визнаний в області знавець морфології пухлин, лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії Франц Рафаїлович Бочковський.


В 1970 році ПАВ обласної лікарні та обласного онкологічного диспансеру були об'єднані й утворена обласна централізована прозектура, в якій працювали М.В. Білошицький, Ф.Р. Бочковський, Анатолій Антонович Бердичівський, Олег Олексійович Середюк, Костянтин Михайлович Пілецький і Сергій Васильович Дейнека, який поспіль став кандидатом медичних наук і зараз працює доцентом кафедри патологічної анатомії КМАПО.


В 1960 році в Бердичівській міській лікарні лікар-патологоанатом першої кваліфікаційної категорії Єва Ісаківна Люлинецька в колишній конюшні без достатнього освітлення і вентиляції, де одночасно працювали судмедексперти, розпочала проводити патологоанатомічні розтини, а в окремому приміщенні - патгістологічні дослідження біопсій.


ПАВ Коростенської міської лікарні (з досить задовільними умовами праці) в 1972 році очолив лікар-патологоанатом вищої кваліфікаційної категорії Антон Антонович Соколовський.


ПАВ Овруцької ЦРЛ з 1972 року очолює Леонід Олександрович Гуменюк, патологоанатомічні розтини він проводить в одному приміщенні з судмедекспертами, для патгістологічної лабораторії останнім часом створені задовільні умови.
В Малині лікар-патологоанатом С.О. Саботович з 1974 по 1976 рік, а з 1982 по 1990 роки Володимир Дмитрович Карачевцев проводили патологоанатомічні розтини в сараї.


В 1975 році було збудовано зa типовим проектом прозектуру ЦМЛ № 2 м. Житомира, в якій зараз розташовані управління ОПАБ і два ПАВ. З 1975 до 1978 року ПАВ очолювали Валерій Іванович Куренков, а потім, до 1988 року - К.М. Пілецький, який протягом деякого часу виконував обов'язки обласного позаштатного патологоанатома.


З різних причин у 1989 році патологоанатомічну службу Житомирської області не обійшла криза. ПАВ лікарень були недостатньо забезпечені кадрами. Скорочувалась кількість біопсій та патологоанатомічних розтинів. Через використання застарілих технологій відповіді по біопсіях видавались через 2-3 тижні, замість 5-7 діб. Дуже низькою була трудова і технологічна дисципліна. Сотні протоколів розтинів залишались незакінченими. Лише в окремих випадках виконувались патгістологічні дослідження секційного матеріалу. Клініко-патологоанатомічні конференції та засідання ЛКК проводились не систематично. У більшості лікарень панував суб'єктивний диктат головних лікарів. Був відсутній кваліфікований професійний контроль зa діяльністю ПАВ лікарень. У літні місяці траплялось таке, що не було кому зробити елементарний патологоанатомічний розтин, не те що підтвердити патологоанатомічний діагноз морфологічними дослідженнями. Жахливим був стан більшості приміщень ПАВ.
На щастя, 11.03.1988 року МОЗ СРСР видав наказ № 203, який став правовою базою для створення патологоанатомічних бюро замість ПАВ в окремих лікарнях. Міністром на той час був дуже авторитетний вчений, клініцист, академік Є.І. Чазов. Було узагальнено 5-річний великомасштабний експеримент зі створення патологоанатомічних бюро в Латвії, Литві, Тамбові, Челябінську та Хмельницькому - визнано їх безперечну медичну доцільність.


Ось чому наказ від 17 жовтня 1989 р. зa № 255 Житомирського обласного відділу охорони здоров'я про створення Обласного патологоанатомічного бюро (ОПАБ), підпорядкованого облздороввідділу, був більш ніж своєчасним. До того, перш ніж прийняти це мудре і сміливе рішення, В.М. Пономаренко, який на той час очолював облздороввідділ, З.М. Парамонов (обласний хірург) і В.Д. Парій (начальник сектору лікпрофдопомоги) ретельно ознайомились із досвідом роботи Хмельницького обласного патологоанатомічного бюро. Начальником Житомирського обласного патологоанатомічного бюро було призначено Е.О. Левицького. Наше ОПАБ було п'ятим в Україні. Крім Хмельницького, на той час працювали бюро в Одесі, Чернігові та Полтаві.


Деякі головні лікарі, лікарі-патологоанатоми і лаборанти негативно поставились до цих перемін. Противники змін вели запеклу боротьбу, звертались у вищі інстанції області. Головні лікарі намагались, а деякі з них і до цього часу намагаються, зберегти свій диктат, "прилизану" (сфальсифіковану) статистику без гострих хірургічних захворювань та інфекцій, розходжень між заключними клінічними та патологоанатомічними діагнозами. Слабких і консервативно настроєних лікарів-патологоанатомів лякав кваліфікований контроль спеціалістів Обласного патологоанатомічного бюро, небажання застосовувати сучасні технології і працювати більш інтенсивно.


Проте такі лікарі-патологоанатоми, як Р.О. Кравченко, О.О. Середюк, Л.О. Гуменюк, В.А. Хребтова, Є.І. Люлинецька і лаборанти П.А. Леус, Н.Д. Сіманіна, Л.М. Кирієнко Г.І. Журавльова, Т.А. Носок, з ентузіазмом зустріли ці переміни і доклали чимало зусиль для їх реалізації.
Створення ОПАБ - самостійного, незалежного від головних лікарів ЛПЗ, було значним прогресивним кроком у розвитку патологоанатомічної служби області. Чому? Тому що патологоанатомічні дослідження - це незалежна, об'єктивна експертиза, а лікар-патологоанатом-експерт - особа незалежна, бо запрошується до цієї роботи державою. Чому шкідлива необ'єктивна, безпринципна патологоанатомічна діагностика? А тому що помилки клінічної діагностики і відповідного лікування, якщо їх не помічати, - повторюються, тиражуються, а це небезпечно для лікаря і його пацієнтів. Об'єктивна патологоанатомічна діагностика допомагає розумним адміністраторам ЛПЗ поліпшувати нашу загальну справу - підвищення якості діагностично-лікувального процесу.


ОПАБ об'єднало ПАВ, що існували в містах Житомирі (5), Бердичеві, Коростені, Малині, Новограді-Волинському і Овручі; п'яти останнім надано статус міжрайонних. У м. Житомирі утворили 5 таких відділень: загальної патології, дитяче, інфекційне, онкоморфології і консультативне. Розташовані вони на території трьох лікарень, відстань між якими від 3 до 15 км.


Два відділення - дитяче та інфекційне - розташовані на базі ЦМЛ №1 м. Житомира, два - загальної патології і консультативне - ЦМЛ №2 м. Житомира і одне - в обласному онкологічному диспансері. Відсутність приміщення ОПАБ, в якому можна було б розмістити всі 5 відділень, створює певні труднощі: розпорошуються кадри, менше можливостей для маневру ними, менш продуктивно використовується апаратура, знижується інтенсивність праці. Існує проект двоповерхового типового приміщення для ОПАБ на 1000 розтинів, навіть вибране місце для його будівництва, але брак коштів не дозволяє його реалізувати.


З перших кроків існування колектив ОПАБ орієнтується на добре підготовлених, порядних, чесних, принципових, інтелігентних лікарів, які знаходяться в постійному пошуку. Тісні зв'язки з клініцистами, через участь їх у проведенні патологоанатомічних розтинів, у систематичному спілкуванні на клініко-патологоанатомічних конференціях і засіданнях ЛКК - запорука успіхів ОПАБ на всі часи. Велике значення для нас мають контакти між патологоанатомами і клініцистами в прижиттєвій діагностиці під час досліджень біопсій.


Створення ОПАБ дозволило значно інтенсифікувати працю лікарів і лаборантів. Особливо це стосується ПАВ у м. Житомирі, де кожен лікар виконує 3-5 посадових норм, а лаборанти - 2. Таке перевантаження, в першу чергу, пов'язане з тим, що до стандартного навантаження укомплектованість лікарями складає всього 39%, а лаборантами - 50%; по-друге, дві третини всіх патологоанатомічних досліджень проводиться в м. Житомирі, існує до того ж брак приміщень.


Щорічно ОПАБ виконує понад 100 тисяч досліджень біопсій для більш ніж 35 тисяч хворих, 1200 аутопсій, лікарі беруть участь у 90 засіданнях ЛКК і 100 клініко-патологоанатомічних конференцій.


Одним з перших кроків у реформуванні патологоанатомічної служби області одразу після створення ОПАБ був перехід всіх ПАВ з целоїдинового просочення тканин на парафінове. Для більшості лабораторій це було важким випробуванням, що проходило з великими труднощами. Це були проблеми психологічного характеру, тому що різко змінювався характер праці лаборантів - для отримання якісних мікропрепаратів треба було тканини витримувати в реактивах з точністю до хвилини, тобто більш суворою стала технологічна дисципліна. Проблема була надто гострою ще й тому, що відбувалось це в той час, коли питання про існування ОПАБ, як окремої організації, ще дебатувалось. То були нелегкі часи, але всупереч усім негараздам вдалось зробити крок уперед. У досить короткий термін вдалось придбати 10 термостатів, 10 мікроскопів, 6 апаратів АТ-4М, автомат АТВ, які дозволили більш раціонально використовувати нічний час, завдяки чому термін патгістологічних досліджень біопсій скоротився у три рази. Значно покращилась якість мікропрепаратів.


Під жорсткий контроль узято якість патологоанатомічних досліджень - всі протоколи патологоанатомічних розтинів з міжрайонних ПАВ систематично рецензуються.


Дефіцит лікарів, який залишається і нині, підштовхнув нас створити першими в СНГ систему диктофон-комп'ютер з локальними мережами і електронною поштою між ПАВ і лікувальними закладами. За основу був покладений вже добро відпрацьований в ПАВ ЦМЛ №1 м. Житомира диктофонний метод оформлення протоколів розтинів. В ОПАБ були створені дві власні, без зовнішніх запозичень, оригінальні комп'ютерні програми "Аутопсія" і "Біопсія". Тобто нова система на більш високому технологічному рівні охоплює ведення всієї патологоанатомічної документації.


За роки після створення ОПАБ значно підвищився професійний рівень лікарів. Якщо в 1989 році лише 3 лікарі мали вищу категорію і жодний з лаборантів не був атестований, то зараз 6 лікарів мають вищу категорію і проатестовано 40% лаборантів. Завдяки допомозі начальника управління охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації З.М. Парамонова значно покращилась матеріально-технічна база: збудовано нові прозектури в Брусилові, Малині, Лугинах, Любарі, Олевську і Попільні, закінчено реконструкцію приміщень у Новограді-Волинському і Бердичеві та створено сприятливі умови праці співробітникам ПАВ.


Започатковано також систематичне проведення виїзних клініко-патологоанатомічних конференцій у районах області, щорічно лікарі-патологоанатоми беруть участь у 10-14 таких конференціях.


З 2002 року розпочато новий етап реформування патологоанатомічної служби області, його принцип вимагає від усіх ЛПЗ області - при проведенні патологоанатомічних розтинів - відмовлятись від послуг лікарів-сумісників, клініцистів і судмедекспертів, які не мають сертифікатів з патологічної анатомії (тобто у них відсутні юридичні права займатись цією справою). Патологоанатомічні розтини в ЛПЗ області проводяться тільки лікарями ОПАБ, яких викликають на розтин через Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Не зважаючи на те, що з цього приводу прийнято рішення розширеної апаратної наради управління охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації від 03. 06. 02 р., на жаль, деякі головні лікарі районних ЛПЗ не можуть (а може, й не бажають) зрозуміти того, що при цьому не тільки значно підвищується якість патологоанатомічних досліджень, але й економічно це вигідно.


Житомирське обласне патологоанатомічне бюро має сталий, високий авторитет серед патологоанатомів України. Подальший розвиток ОПАБ його колектив пов'язує з зусиллями та знаннями молодих кадрів, - тому впевнено рухається у майбутнє.