Житомирський обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни був організований 17 січня 1946 року в м. Житомирі по вул. К. Маркса, 22 на базі центрального госпіталю інвалідів війни, евакогоспіталю інвалідів війни та евакогоспіталю 5357. Розрахований на 400 ліжок.


Згідно з постановою виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів № 1534 від 28.10.1947 року та з наказом Житомирського облздороввід-ділу № 919 від 5 листопада 1947 року Обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни скоротили на 200 ліжок і 27 листопада перевели в старовинне місто Бердичів у приміщення по вул. Артема, 4 (нині вул. Карла Лібкнехта, 52).


В завдання госпіталю входила медична та професійна реабілітація інвалідів війни. Для надання медичної допомоги в госпіталі розгорнули хірургічне, неврологічне, терапевтичне відділення та допоміжні лікувально-діагностичні підрозділи. З метою проведення професійної реабілітації при госпіталі діяли курси колгоспних бухгалтерів, фотографів, кравців, шевців, водіїв мотоколясок, бджолярів, масажистів, рентгенлаборантів.
У березні 1953 року госпіталь було перепрофільовано в туберкульозний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Згідно з наказами Міністерства охорони здоров'я УРСР від 16 вересня 1953 року та Житомирського обласного здороввідділу від 16 жовтня 1953 року туберкульозний госпіталь знову став госпіталем для інвалідів Великої Вітчизняної війни загального профілю.


Начальником госпіталю з 1946 по 1960 роки був Петро Павлович Штеревер, заступником начальника госпіталю з медичної частини - Іван Олексійович Шнейдер.
Госпіталь розташований в двох корпусах.


У першому - розміщено хірургічне відділення на 90 ліжок з підсобними кабінетами, операційна з передопераційною, санпропускник та клуб. У другому - нейротерапевтичне відділення на 110 ліжок з підсобними кабінетами та харчоблоком.
В одноповерхових будівлях знаходяться управління госпіталю, аптека, пральня, продсклад, склад речового постачання, гараж та конюшня.
Загальна площа будівель госпіталю -1264 кв.м.


У будівлях госпіталю на той час функціонували водогін та каналізація, центральне опалення, електричне освітлення.
Він мав такі допоміжні діагностичні кабінети: фізіотерапевтичний, лікувальної фізкультури, гідропатії, парафіноторфолікування.
Госпіталю була підпорядкована поліклініка для інвалідів Великої Вітчизняної війни, яка розміщалася на базі міської поліклініки.
При поліклініці працювали хірургічний кабінет з перев'язочною, терапевтичний, неврологічний, очний, вушний та зубний, з діагностичних - лабораторія та рентгенкабінет.


У період з 1960 по 1973 роки госпіталь для інвалідів війни очолював Віктор Михайлович Перевозчиков. Начмедом був Павло Антонович Сухоставський (1960-1983 рр.). Матеріально-техні-чна база закладу постійно зміцнювалась, упроваджувались нові методи діагностики та лікування інвалідів війни, тим самим зростав авторитет госпіталю як обласного центру реабілітації вказаної категорії населення.


Чималу роль у цьому зіграв Віктор Якович Добровольський, який очолював медичну установу в період з 1973 по 1980 роки.
15 липня 1978 року було здано в експлуатацію новий лікувальний корпус на 120 ліжок, харчоблок, пральню. В новому корпусі розгорнуто хірургічне відділення на 70 ліжок (у т.ч. 20 урологічних ) і кардіологічне на 70 ліжок.


В 1980 році начальником Обласного госпіталю для інвалідів війни став Віктор Данилович Горенко. Під його керівництвом у 1985 році була проведена добудова гастроентерологічного та неврологічного відділень, побудовані овочесховище та складські приміщення, встановлені ліфти в старих лікувальних корпусах та розширена потужність госпіталю до 240 ліжок. У 2002 році було здано в експлуатацію автономну дахову котельню.


Корисна площа, зайнята під палати, в даний час становить 1545 кв.м. В середньому на одне ліжко припадає 6,4 кв.м. У відділеннях є палати на одне, два, чотири ліжка. Частина палат обладнана телевізорами та холодильниками, крім того, у відділеннях є телевізори та холодильники загального користування.


На сьогоднішній день госпіталь інвалідів ВВВ - це сучасний лікувально-діагностичний заклад, в якому розгорнуті кардіологічне (на 70 ліжок), хірургічне (на 70 ліжок, у тому числі 20 урологічних), неврологічне (на 60 ліжок), гастроентерологічне (на 40 ліжок) відділення та допоміжні лікувально-діагностичні кабінети: рентгенологічний, ультразвукової діагностики, функціональної діагностики, ендоскопічний, лікувальної фізкультури, зубного протезування, фітотерапії, підводного вертикального витягування хребта, фізіотерапевтичне відділення, клінічна та біохімічна лабораторії.


В даний час госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни достатньою мірою обладнаний лікувальним та діагно-стичним обладнанням, що дає змогу здійснювати лікувально-діагностичний процес на високому рівні.


Очолює медичний колектив Обласного госпіталю заслужений лікар України Віктор Данилович Горенко.
Заступником головного лікаря з лікувальної роботи з 1983 року є заслужений лікар України Леонід Петрович Сога.
З 2001 року посаду заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи обіймає Іван Миколайович Матієць, за участю якого здійснено комп'ютеризацію закладу.


З 1985 року заступник головного лікаря з економічних питань - Леонід Пе-трович Пономаренко. Завідуьочі відділеннями: приймально-діагностичним -Тетяна Анатоліївна Кравченко; хірургічним - Микола Васильович Ковальчук; кардіологічним - Алла Ібрагимівна Коваленко; гастроентерологічним - Тамара Василівна Петрук; неврологічним -Тетяна Олександрівна Миколайчук.


Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни посідає чільне місце серед аналогічних закладів Міністерства охорони здоров'я України. В липні 2003 року Бердичівський госпіталь для інвалідів війни отримав від МОЗ України вищу акредитаційну категорію.