Хірург, анестезіолог, педагог…
Іван Талимонович Ямковий народився 13 травня 1929 року в с. Білилівка Ружинського району Житомирської області в родині ветеринарного фельдшера.


Після закінчення середньої школи в 1950 році вступив до Львівського медінституту і в 1956 році успішно закінчив його. Навчання в інституті він поєднував з роботою на кафедрі нормальної анатомії, а потім - на кафедрі топографічної анатомії й оперативної хірургії. Спочатку був препаратором, потім старшим лаборантом, а в останній рік навчання - асистентом кафедри топографічної анатомії й оперативної хірургії. Це дало можливість Івану Талимоновичу набути фундаментальних знань з названих предметів.


У 1956 році він почав працювати лікарем-хірургом у Ємільчинській районній лікарні, а вже в березні 1957 - переведений на посаду анестезіолога і на півставки лікаря-хірурга в Житомирську обласну клінічну лікарню.


У 1958 році, за клопотанням головного лікаря Житомирської обласної лікарні О. Ф. Гербачевського, І. Т. Ямковий проходить підготовку з анестезіології в Ленінградській військовій медичній академії, по закінченні якої активно впроваджує в лікувальну практику нові методи знеболювання і лікування. Він першим в Україні впроваджує сучасні методи лікування найтяжкого захворювання - правця, для чого спочатку виїжджає у райони області й лікує хворих на правець на місці. Затим гловний лікар О.Ф. Гербачевський виділив 2 палати в хірургічному відділенні, які оснастили дихальною апаратурою і медикаментозними засобами, призначили на цілодобове чергування медсестер. Дехто з медиків ще пам'ятає 8-літню дівчинку з найтяжчою формою правця, у якої під час судом 7 разів зупинялося серце, і, щоразу відновлюючи серцеву діяльність, дитину таки врятувати вдалося. Через місяць її виписали додому, а через 15 років вона приїхала до лікарні і запросила своїх рятівників на весілля.
Якщо в даний час і трапляються поодинокі випадки захворювання на правець, то в 60-х - щорічно їх було 17-20. Лікарі тижнями не виходили з лікарні, чергуючи цілодобово біля цих важких хворих, і смертність з 80-90% була знижена до 25-30%.


У 1965 році 11 березня Іван Талимонович Ямковий першим з практичних лікарів області захистив кандидатську дисертацію на тему: "Комплексне лікування правця із застосуванням м'язових релаксантів і нейроплегіків".


Ще до захисту кандидатської Івана Талимоновича запрошував головний анестезіолог України професор Трещинський до Київського інституту вдосконалення лікарів читати лекції курсантам на тему: "Інтенсивна терапія правця". Незабаром Житомирська обласна лікарня стала базою передового досвіду. Сюди приїжджали за досвідом анестезіологи і головні анестезіологи з Києва, Кіровограда, Рівного та інших міст України.


І. Т. Ямковий був не тільки першим анестезіологом на Житомирщині, а й блискучим хірургом. Він володів технікою оперативних втручань на шлунку, товстому і тонкому кишечнику, матці й придатках. Він першим виконав операції екстирпації гортані, при пораненні великих артерій і вен.


22 серпня 1966 року І. Т. Ямковий очолив курс цивільної оборони в Житомирському педагогічному інституті. Через 2 роки Вища атестаційна комісія СРСР присвоїла І. Т. Ямковому вчене звання доцента. 8 грудня 1977 року, після виходу наказу "Про організацію в Житомирському педінституті кафедри цивільної оборони", І. Т. Ямковий був призначений завідувачем цієї кафедри і завідував нею до останніх днів свого життя.


На кафедрі проводилася значна робота з підготовки медичних сестер з цивільної оборони. Всі випускниці педінституту проходили курс медицини, що включав розділи: "Хірургія", "Терапія", "Інфекційні хвороби", "Цивільна оборона", "Фармакологія". Після здачі держіспитів студентки одержували посвідчення медичної сестри цивільної оборони.


Очолюючи кафедру, І.Т. Ямковий приділяв немало уваги санітарно-просвітницькій роботі серед студентів, про що свідчать повідомлення на науково-практичних конференціях: "Підготовка студентської та учнівської молоді з надання медичної допомоги при клінічній смерті", "Роль студентської молоді в профілактиці алкоголізму серед учнів", "Участь учнів старших класів у наданні невідкладної допомоги при травмах" та ін.
Він пише спогади про свого вчителя - головного лікаря Обласної лікарні О.Ф. Гербачевського. Разом із С.П. Щербою та О.С. Кузьміним видає книгу до 220-річчя І-ї житомирської міської лікарні. З болем у серці Іван Талимонович пише книгу "Геноцид", яку присвячує батькові, матері й односельцям рідного села Білилівка.


Плідна наукова й педагогічна діяльність І.Т. Ямкового відзначена знаком "Відмінник охорони здоров'я" і медаллю "За трудову доблесть". У 2000 році Іван Талимонович став лауреатом обласної премії імені О.Ф. Гербачевського.


15 квітня 2001 року Іван Талимонович пішов із життя. Колектив відділення анестезіології і реанімації Обласної лікарні пам'ятає свого наставника і шанує пам'ять про нього.