Про обдарованого хірурга Іллю Ізраїловича Шмулевича навіть сам О.Ф. Гербачевський казав: "Іллюша, ти талановитий і мудрий, як Соломон". Проте шлях І. І. Шмулевича у медицину не був простим. Народився він у родині залізничника в місті Жмеринка Вінницької області 22 грудня 1922 року. Після школи, як і батько, працював на залізниці. В 1942 році його мобілізували. Спочатку І.І. Шмулевич потрапив до Сибіру, де формувалися радянські війська, потім воював на Україні. В березні 1942 року був важко поранений у груди і всю ніч після бою пролежав у воді. У військовому шпиталі йому зробили операцію, але лікарі змушені були ампутувати обморожені пальці лівої ноги.


Одразу після війни Ілля Ізраїлович вступив до Вінницького медичного інституту, по закінченні якого в 1951 році працював лікарем-хірургом у Червоноармійській райлікарні. В той час молодому спеціалісту довелося бути лікарем широкого профілю - і хірургом, і гінекологом, і терапевтом. Талановитого лікаря-хірурга помітив О.Ф. Гербачевський і в 1956 році запропонував йому перейти до обласної лікарні у новостворене торакальне відділення, яке очолювала В.М. Красномовець. Слід зазначити, що Ілля Ізраїлович разом з Вірою Миколаївною з 1957 по 1960 рік зробили 50 операцій на серці з приводу стенозу мітрального клапана. Консультував ці операції і дав їм власну оцінку академік М. Амосов, який неодноразово приїжджав у Житомирську обласну лікарню.


З 1961 по 1967 рік І.І. Шмулевич - завідуючий торакальним відділенням, а з 1967 року до 1975 - завідуючий хірургічним відділенням, до складу якого ввійшло й торакальне. Проте в 1975 році було вирішено роз'єднати ці відділення, і Ілля Ізраїлович Шмулевич знову очолює торакальне відділення до 1982 року, а потім працює хірургом і продовжує навчати молодих лікарів. Серед його учнів такі висококваліфіковані лікарі, як П.І. Костина, В.Л. Савченко та інші. Його учні та послідовники й досі використовують у повсякденній роботі неоціненний досвід свого вчителя і наставника.


Головний лікар Житомирської міської лікарні №1 В. Л. Савченко пригадує: "Потрібно було бачити, як він оперував. Найскладніші операції проводив спокійно, просто і надійно". За спогадами колег, Ілля Ізраїлович завжди брав участь у науково-практичних конференціях і семінарах. Він мав колосальні знання, був всебічно ерудованою людиною. Його виступи завжди відрізнялися змістовністю і далекоглядністю, лаконічністю та аналітичним підходом до висвітлення проблеми. У колі сім'ї, серед друзів і колег Ілля Ізраїлович завжди був людиною доброзичливою, толерантною, мав гарне почуття гумору.


...За межею 60-річного віку все частіше Іллі Ізраїловичу нагадували про себе давні захворювання, довелося ампутувати фалангу великого пальця на правій руці, тому оперувати і працювати йому ставало дедалі складніше. Тож Ілля Ізраїлович пішов на заслужений відпочинок і невдовзі переїхав з родиною до Ізраїлю, де через п'ять років після ампутації ноги помер...


Медична громада Житомирщини свято зберігає пам'ять про видатного хірурга, відмінник охорони здоров'я, одного із засновників торакальної хірургії області.