Головний лікар Обласного медичного центру, заслужений лікар України В. І. Хренов народився 21 серпня 1950 року в Овручі Житомирської області, в родині службовців.


Родинні корені Володимира Івановича мають причетність до цікавих історичних подій. Так, наприклад, пращури В. І. Хренова (прадід Павло Хренов і його брат Петро, який був директором Кузнецькбуду) надихнули Володимира Маяковського на створення вірша, де є такі рядки: "Я знаю: город будет, Я знаю: саду цвесть, Когда такие люди В стране советской есть". Але, мабуть, не всі пам'ятають, що називається цей вірш (який, до речі, й залишився під повною назвою у повному виданні творів В.Маяковського) "Розповідь Хренова про Кузнецькбуд та людей Кузнецька".


Батько Володимира Івановича - Іван Хомич - сибіряк міцної закваски. У складі танкового корпусу він пройшов шляхами Великої Вітчизняної війни, визволяв від фашистів Житомирщину. В Овручі, де закінчився його фронтовий шлях, закохавшись, одружився - і лишився там жити. Потім працював у Новограді-Волинському на керівних партійно-господарських посадах. Побудовані ним автовокзали і автопідприємство стоять, ніби пам'ятники їх колишньому директорові...


Мабуть, талант господаря батько передав сину, хоч той не пішов батьківською стежиною, а обрав медицину. У 1976 році Володимир закінчив лікувальний факультет Тернопільського державного медінституту, з 1977 року В. І. Хренов - завідуючий відділом у Житомирському обласному лікарсько-фізкультурному диспансеру, а з 1980 року - головний лікар цього закладу. У його трудовій книжці лише один запис, єдине місце роботи...


Спілкуючись з ним (з різних приводів), виразно помічаєш у ньому раціональну виважену позицію, вміння постійно прогнозувати розвиток подій. Володимир Іванович володіє хистом осмислення явищ як у великих масштабах, так і в деталях, виявляючи найважливіші елементи справи, які, власне, і визначають успіх реалізації ідеї. Скажімо, у 1987 році, за ініціативи В. І. Хренова і при підтримці тодішнього завідуючого облздороввідділу Ю. П. Спіженка вперше в Україні на базі Обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру була організована медико-санітарна частина виробничого об'єднання "Електровимірювач", яка обслуговувала понад 15 тис. населення (спортсменів, фізкультурників, працівників промислових підприємств), головним лікарем якої був призначений Володимир Іванович. У 1989 році він був нагороджений знаком "Відмінник охорони здоров'я".


Найважливіше в роботі керівника, мабуть, - уміння керувати людьми: воно проростає з його природних здібностей, до нього додається солідна практика і постійна праця над собою. Володимира Івановича по праву вважають лікарем-практиком, лікарем-пошуківцем і експериментатором. Значення реальної практики важко переоцінити. Теорія дає знання закономірностей найзагальнішого плану, перспективні орієнтири. Практика ж, на думку Володимира Івановича, - то мистецтво щоденної творчої поведінки в справі, вміння охопити зором конкретне і загальне.


Як справжній лікар-митець і новатор він завжди добре усвідомлював, що вже сьогодні йому не зарахують успіх учорашній, як і не дозволять жити вчорашніми здобутками. Він щоденно мусить брати нову "планку", встановлену на певній, щораз вищій рисці. Своєрідним рефреном у нього є мудра фраза: "Якщо я вчиню правильно, цього, можливо, ніхто не запам'ятає. Але якщо - неправильно, то цього ніхто не забуде"...


У 1994 році, завдяки справді вулканічній енергії і цілеспрямованій послідовності Хренова, під його керівництвом - уперше в Україні - був організований Обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я", до складу якого увійшли: обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, медико-санітарна частина виробничого об'єднання "Електровимірювач" та обласний центр здоров'я. З 1995 року на базі Обласного лікувально-профілактичного центру "Здоров'я" (нині Обласний медичний центр) була створена ще й редакція двох обласних медичних газет "Пульс" і "Пульс-НОРМА", головним редактором яких був призначений В. І. Хренов. Уже через короткий проміжок часу газети посіли третє місце в області за кількістю передплатників і стали "своїми" серед медичного загалу та широкого кола читачів.


Також уперше в Україні - з лютого 2000 року в області, з "легкої руки" В. І. Хренова, масовим тиражем видається тижневик - "Медичний інформаційно-аналітичний вісник", а з липня 2001 року "Медичний інформаційно-аналітичний вісник для ПМСД". Ці видання є організаційним і методичним посібником для організаторів охорони здоров'я, лікарів первинної, вторинної та третинної медико-санітарної допомоги.


У 2000 році Обласним медичним центром теж уперше в Україні було видано (а в 2003 році доповнено) "Лікарський формуляр" (опублікований список лікарських засобів, рекомендований обласною лікарсько-формулярною комісією і призначений для керівництва при виборі препаратів у ЛПЗ).


Володимир Іванович є одним із співзасновників концепції розвитку охорони здоров'я в області на засадах сімейної медицини і є обласним позаштатним спеціалістом цього напрямку. Він - учасник І з'їзду сімейних лікарів України, який проходив у Львові в листопаді 2001 року. У 2003 році вийшла з друку книга "Сімейна медицина: досвід, проблеми, перспективи", авторами якої є начальник УОЗ облдержадміністрації З. М. Парамонов, директор Житомирського базового медколеджу, зав.кафедрою "Загальна практика - сімейна медицина" Вінницького медуніверситету В. Й. Шатило, головний лікар Обласного медичного центру, головний позаштатний сімейний лікар В. І. Хренов. Ця праця вийшла за редакцією доктора медичних наук, професора В. М. Пономаренка і є навчально-методичним посібником для лікарів загальної практики - сімейних лікарів, організаторів охорони здоров'я, соціальних гігієністів.


У заслуженого лікаря України Володимира Івановича Хренова не гріх позичити один з його рецептів: якщо працюєш чесно, розумно і наполегливо - час стає твоїм спільником.


Він, як і раніше, залишається вірним своїм життєвим принципам, і час лише підтверджує їх правоту і реалістичну основу.