Півжиття - охороні здоров'я
Професійне становлення, зрілість, майже вся трудова і громадська діяльність лікаря Володимира Феодосійовича Столярчука пройшли на терені Володарсько-Волинського району.


За 30 літ діяльності, за його прямою участю відбулися передові і кардинальні зміни в розвитку медицини Володарщини. В цьому відношенні немало колег можуть йому позаздрити - адже не всім із них довелося проявити свою тверду і принципову позицію, послідовність у здійсненні власних творчих планів і задумів.


Народився В.Ф. Столярчук у 1937 році в сім'ї військовослужбовця в Приморському краю. Батько його - подолянин, родом із Вінниччини.
Сім'я Столярчуків деякий час проживала в Іркутську і Красноярському краю (там, до речі, Володя почав ходити до школи), а в 1945 році, після того, як його батько внаслідок поранення став інвалідом другої групи, сім'я переїхала в рідні місця, на Вінниччину. В 1955 році Володимир закінчив десятирічку. З 1955 по 1959 рік проходив строкову службу в лавах Радянської Армії (в одній із частин Туркестанського військового округу). Після демобілізації і по 1961 рік - працював на авторемонтному заводі в м. Хмельнику.


В тому ж 1961 році він з впевністю повністю визначає своє професійне покликання і для реалізації свого наміру вступає до Вінницького медінституту. Трохи згодом, у зв'язку із певними сімейними обставинами, переводиться до Київського медінституту, який успішно закінчує в 1967 році. За направленням їде у смт. Володарськ-Волинський Житомирської області і розпочинає свою медичну кар'єру у якості начальника медичної служби, водночас працюючи хірургом.


Згодом, у 1969 році, В.Ф. Столярчук призначається головним лікарем району і трудиться на цій відповідальній посаді вже 35 років.
- Вузол проблем у медицині району на той період був надто складним і, щоб розв'язати його, потрібен був час і неабиякі зусилля, - згадує він. - Необхідно було, незволікаючи, зробити максимально можливе, аби підвищити рівень медичної допомоги у всіх напрямках, докорінно поліпшити профілактичну роботу і поступово створювати належну матеріальну базу, водночас вирішуючи назрілі кадрові проблеми...


Отже, необхідно було взяти ініціативу і відповідальність на себе, створити той прорив, без якого взагалі неможливий імпульс для творчої і цілеспрямованої роботи.


Почав Володимир Феодосійович, на перший погляд, із доволі простих речей - з нового харчоблоку і пральні. Навіть до курйозу доходило: люди настільки звикли до того, що було, що не бажали працювати в нових і безперечно кращих умовах. Доводилося щоденно переконувати їх, привчати до всіх новинок. З'ясувалось, що конче треба подолати усталені стереотипи, інерцію вчорашнього дня. Отже, необхідна була певна психологічна і методична перебудова. А саме - облаштувавши потрібну господарську інфраструктуру, говорячи військовою мовою, використати її як своєрідний плацдарм для наступних рішучих дій у напрямку поліпшення всієї матеріальної бази лікувальних закладів.


Завдяки цій тактиці, протягом 1969-1970 років удалося побудувати гаражі, нову санепідемстанцію, зробити добудову терапевтичного відділення тощо.


Володимир Феодосійович зрозумів із самого початку: щоб створити добротну матеріальну базу для медичного обслуговування населення, потрібно опиратись на підтримку провідних районних промислових підприємств. Таким чином в райцентрі вдалося побудувати нові поліклініки.
Значно оновилася матеріальна база закладів медичного обслуговування саме у 80-і роки. В цей період завдяки вдалим і концентрованим зусиллям головного лікаря виростає новий корпус лікарні у Новій Боровій (а до цього вона містилася в аварійному приміщенні) і з'являється цілий ряд фельдшерсько-акушерських пунктів. Зводяться і стають до ладу нові амбулаторії в Топорищах, Грушках і Кропивні. Зокрема в 1985 році вводиться в дію новий корпус стаціонару в тій же Кропивні. Побудовано красивий і просторий корпус нової лікарні у райцентрі, де було відкрито нові відділення анестезії і реанімації.


Завдяки плідній і цілеспрямованій праці під керівництвом В.Ф. Столярчука вдалося, незважаючи на всі труднощі і негаразди сьогодення, поліпшити профілактичну роботу, досягти помітного зниження показників дитячої смертності. У районі добре поставлена робота терапевтичної служби, в екстреному і плановому режимах працює хірургічне відділення.


Це лише окремі, найбільш важливі, штрихи в роботі колективу, очолюваного В.Ф. Столярчуком. Та й вони свідчать про неабиякий творчий потенціал здібного і талановитого організатора лікувальної справи, який половину свого життя трудиться на ниві охорони здоров'я.
Володимир Феодосійович і сьогодні ще повен сил, мудрості та енергії і продовжує плідно працювати головним лікарем Володарсько-Волинської ЦРЛ.