Народився Зіновій Михайлович 2 жовтня 1947 року в м. Івано-Франківську в родині робітника. Його батько Михайло Васильович працював водієм, а мати - Стефанія Павлівна - швачкою.


... Коли розпочалася війна, Михайла Васильовича забрали на фронт. В одному з боїв він був поранений, потім тривалий час лікувався, бо рани і по війні ще довго не давали про себе забути. Хворого батька часто провідував маленький син, якого не лякала, а, навпаки, притягувала до себе лікарня. Мабуть, завдяки цьому, досить ранньому, знайомству з людьми в білих халатах Зіновій Михайлович і вирішив стати медичним працівником. Кажуть - професія то є доля...


З 16 років він уже пішов працювати препаратором у морг медінституту. Потім, закінчивши школу із срібною медаллю, вступив до Івано-Франківського медінституту. Навчання хлопець поєднував з роботою.


По закінченні навчання Зіновій Михайлович здобув кваліфікацію лікаря-хірурга і мріяв працювати за спеціальністю.
І йому, як він вважає і нині, поталанило, тому що на розподілі був присутній головний лікар Житомирського онкодиспансеру М. В. Дикий. Саме він звернув свою увагу на здібного молодого спеціаліста і запросив його на роботу до Житомира.


Так, у 1972 році Зіновій Михайлович, разом з дружиною Ніною, переїхав до Житомира, де й розпочав свою трудову діяльність в обласному онкодиспансері. Тут він працював до 1987 року. Спочатку був хірургом-ординатором, потім - завідуючим відділення, чимало років очолював профком. За час хірургічної практики ним було зроблено майже 8 тис. складних операцій, багатьом хворим повернено не лише здоров'я, а й життя.


Слід зауважити, що З. М. Парамонов був першим ендоскопістом області. Ним були запроваджені ендоскопічні методи діагностики й хірургічного втручання.


У 1988 році тодішній завідуючий облздороввідділом В. М. Пономаренко запропонував Зіновію Михайловичу посаду головного хірурга області.
А вже у 1991 році рішенням сесії обласної ради З. М. Парамонова затвердили завідуючим облздороввідділом.


Зіновій Михайлович удостоєний звання заслуженого лікаря України, здобув учений ступінь кандидата медичних наук, нагороджений орденами "За заслуги" ІІІ та ІІ ступенів.


Його обидві доньки також обрали собі найгуманнішу з професій - професію лікаря.


Теперішня посада Зіновія Михайловича вимагає надзвичайно багато часу, сил та витривалості, але він результативно справляється зі своїми обов'язками.


Чимало вже зроблено цим мудрим керівником за роки його керівництва УОЗ. Це сприяння і в придбанні сучасного обладнання, і в упровадженні нових методик і технологій, створених в Обласному медико-консультативному діагностичному центрі та Обласній клінічній лікарні ім. О. Ф. Гербачевського, це і створення "з нуля" автотранспортного підприємства управління охорони здоров'я.


Скажімо, за останні роки (не без активної участі Парамонова) стали до ладу Лугинська районна лікарня, санаторій "Полісся", обласний центр крові; відкрили двері найсучасніші відділення: реабілітаційне - в Обласній дитячій лікарні, інфекційне - в Житомирській ЦРЛ, з'явилася відмінна пологова служба в центральній міській лікарні № 2 м. Житомира тощо.


За ініціативи Зіновія Михайловича було створено благодійну організацію "Лікарняна каса Житомирської області", яка допомагає хворим людям - адже далеко не всі мають змогу пролікуватися за власні кошти.


Також у нашій області ефективно функціонує місцева санаторна база - санаторії "Лісовий берег" на Богунії та "Полісся" в Житомирі, "Лісова казка" в Коростишівському районі, у Кам'яному Броді Баранівського району та в Денишах. І все це набирає обертів за активної підтримки керівника управління охорони здоров'я.


І сьогодні Зіновій Михайлович з професійним розумінням суті своєї справи продовжує плідно працювати, віднаходячи найменші можливості для вирішення проблем галузі.