На фоні сучасних гомінких кампаній іноді не поміченими залишаються видатні люди і славні дати. Саме так було з 50-річчям лікарської діяльності відомого в області хірурга Ольги Федорівни Волошиної. Її справді "золоті рукі" врятували не одну тисячу життів. Працюючи після інституту хірургом і завідуючою відділення в 1-й міській лікарні впродовж шістнадцяти років, а з 1966 по 1984 рік - головним хірургом облздороввідділу, Ольга Федорівна об'їздила і облітала всю область, поспішаючи на допомогу людям. І так, практично, щодня і щоночі впродовж десятків років. Мало того - тривалий час відповідаючи за хірургію області в якості "хрещеної матері", Волошина ні разу нікого не зрадила, не "втопила", не підставила, хоча нерідко розглядала грізні скарги ( з печатками різних вищих інстанцій, навіть ЦК), на яких, як правило, вже були безапеляційні резолюції: знайти і покарати винних!


Ольга Федорівна приїздила до чергового винуватця, проводила відкритий, принциповий аналіз випадків з використанням далеко не ласкавих висловів, але завжди закінчувала проханням: "Друзі! Колеги! Жалійте і бережіть пацієнтів! І себе не підставляйте". Вона все брала на себе, за що їй низький уклін і повага від тих, хто пам'ятає. І що цікаво, наслідком її "прикривання" були не розпад і зниження трудової дисципліни, а навпаки: після її від'їзду винуватець був готовий на все, щоб виправити помилку, допомогти хворому і виправдати довіру "хрещеної матері". Так у щоденних нелегких турботах летіли роки. І пролетіло їх на ниві охорони здоров'я - більш як 50. За роки лікарської діяльності її сумлінна праця була відзначена не лише вдячністю хворих, але й двома орденами Трудового Червоного Прапора, званнями "Заслужений лікар України" і "Майстер золоті руки". Близько двадцяти років Ольга Федорівна була депутатом обласної ради і головою постійної депутатської комісії з охорони здоров'я. Вона - лауреат обласної премії ім. О. Ф. Гербачевського за 1998 рік.