Історія діяльності медичних установ на території Ружинщини бере свій початок з середини ХІХ ст., коли у двох містечках нашого краю засновуються лікарні: у Вчорайшому - за ініціативою єврейського населення, яке складало найбільшу питому частку серед жителів містечка, і в Ружині - завдяки місцевій поміщиці Целішевій.


Проте Вчорайшенська лікарня (72 ліжка) обслуговувала тільки мешканців єврейської національності, а Ружинська, маючи всього 10 ліжок, не забезпечувала реальних потреб у медичній допомозі навіть жителів містечка, яких тоді налічувалося близько 2500 осіб, не згадуючи вже про мешканців навколишніх сіл. Отож більшість жителів Ружинщини використовували народні засоби лікування, звертались до знахарів, а у випадку пологів вдавались до послуг бабки-повитухи. На жаль, прізвища медичних працівників Вчорайшенської та Ружинської лікарень,що функіонували у другій половині ХІХ ст., з'ясувати не вдалося...


Восени 1920 р., після кількарічної перерви, викликаної подіями громадянської війни, лікарня у Ружині відновила свою роботу. Розташована вона була у двох будинках по вулиці Поштовій (теперішня назва - вулиця Перших Комунарів). В одному - нині розташована аптека, а в другому - живуть медпрацівники. У першому будинку були влаштовані хірургічне, дитяче, гінекологічне, травматологічне і ЛОР-відділення по 5 ліжок кожне. В другій будівлі було пологове відділення.


У 1920 роках у Ружинській лікарні працювали О.Д. Лялявська, Голуб, Маніхас. Окрім того, медичну допомогу жителям Ружина і навколишніх сіл надавав приватний лікар Броніслав Дмитрович Володзько, який приймав хворих у себе вдома. Будинок його зберігся донині - зараз це приміщення Ружинського відділення ощадбанку України.


На початку 20-х років відкривається медамбулаторія у Верхівні і лікарня на 15 ліжок у Білилівці. Діяла тоді також лікарня у Топорах, у садибі знаменитого професора-терапевта Образцова.


В 1923 році, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, утворюється Ружинський, Вчорайшенський і Білилівський райони, і лікарні у їхніх центрах одержують статус районних. Проте вже у листопаді 1924 р. Білилівський район було ліквідовано, і Білилівська лікарня стає просто дільничним медичним закладом. Головним лікарем у ній починає працювати Іван Іванович Андрусенко.


Медики працювали у надзвичайно важких умовах: у лікарських установах постійно не вистачало білизни, не було необхідного медичного обладнання, взимку особливої гостроти набувала проблема опалення приміщень. Незадовільний санітарний стан жител і території, надмірне скупчення будівель сприяли поширенню епідемічних захворювань, особливо - черевного тифу. А лікувати було нічим: на кожного жителя з виділених на охорону здоров'я коштів припадало по 23 коп. у 1926 р.; по 44 коп. - у 1927 р. Тому рівень смертності населення був дуже високим.


Наприкінці 20-х років, для покращання медичного обслуговування, райони були поділені на лікарські дільниці, зокрема Ружинський район - на 14 дільниць. Тоді у Ружинській районній лікарні працювали лікарі О.Д. Лялявська (терапевт), Козачинський (хірург), Глухарьова, подружжя Добжанських, Городецький, Айзенберг, Г.М. Данилюк (фельдшер), а також Б.Д. Володзько (невропатолог), який залишив приватну лікарську практику і перейшов на роботу у лікарню.


На початку 1930-х років у селах Ружинщини діяли медпункти: в Огіївці (завідуючий Ю.А. Шидло), Березянці (зав. В. Ковба), Бистрику (зав. К.Г. Колесник), Княжиках (зав. Темченко), Зарудинцях (зав. Зіневич), Вільнопіллі (зав. І. С. Ковальчук), Вербівці (зав. Корзун), Ягнятині (зав. Н.С. Таранчук); медамбулаторії у Верхівні (зав. Я.В. Білий) та Чорнорудці (зав. Д.М. Борівський); лікарні у Топорах (головний лікар до 1935 р. Томчак), у Білилівці (гол. лікар І.І. Андрусенко, його заступник Шевчук, лікарі Цаюк і Д. Байчук) і у Вчорайшому (Кухар).


В 1934 році було завершено будівництво нового приміщення Ружинської лікарні на 50 місць. Тоді тут працювали О.Д. Лялявська (терапевт), Й.С. Ліберзон (хірург, гінеколог), Б.Д. Володзько (терапевт, окуліст), Г.М. Гольденберг (завідуюча Ружинською районною дитячою консультацією), Г.М. Данилюк (фельдшер). Керівнцтво охороною здоров'я в районі здійснював не медик, а партпрацівник Т.Л. Лоскучерявий.
В 1935 році кількість ліжок у Топорівській дільничній лікарні було збільшено до 25, головним лікарем - призначено Костянтина Максимовича Фролова. Цього ж року Огіївський медпункт перетворено у медамбулаторію.


В основному всі вищезгадані медпрацівники продовжували працювати до початку німецько-фашистської окупації. Майже з перших днів війни у Ружинську лікарню почали поступати поранені. Напередодні приходу фашистів на лікуванні перебувало понад п'ятдесят бійців Червоної Армії - місцеві органи державної влади не організували їх евакуацію. Тому порятунок став турботою самих поранених: частина з них - легкопоранені - залишили стіни лікарні, а решта - приречена була чекати вирішення своєї долі. Офіцерів та комуністів, виявлених серед них, фашисти розстріляли. На жаль, прізвища цих загиблих воїнів не відомі. 29 грудня 1943 р. Ружин було звільнено від фашистів. Слідом за наступаючими частинами Радянської Армії йшли військові медики санітарного батальйону, які влаштували у приміщенні середньої школи хірургічний госпіталь. Так як поранених поступало дуже багато,- частину з них розміщували і в районній лікарні. Але і в ній наявних ліжок та місця виявилося недостатньо, тому бійців почали влаштовувати у будинку навпроти - у приміщенні Ружинського поштово-телеграфного відділення. Поранені лежали просто на підлозі, вистеленій соломою. За бійцями потрібен був догляд, і лікарі, фельдшери, санітари падали з ніг від утоми. Не знали спочинку і їхні помічники, вчорашні школярки: Надія Кам'янецька, Олена Ладутько, Галина Остапенко, Людмила Гнатюк, Ганна Шиманська, які цілодобово знаходилися біля поранених. За самовіддану працю наших медиків Ружинська районна лікарня в 1945 році нагороджується перехідним Червоним прапором.


З вигнанням фашистів було відновлено роботу 20 ФАПів у селах Ружинщини, працівники яких також виконували чимало роботи з надання лікарської допомоги пораненим бійцям і місцевому населенню.


Багато медиків, які почали працювати у нашому районі в 1940-1950-х роках, також мали за плечима неабияку лікарську практику. Серед них лікарі І.А. Анісімов, П.В. Биченко, П.А. Бойко, І.К. Пивоваров. Пройшли нелегкими дорогами війни фельдшери П.П. Кислюк, І.І. Мальцев, В.М. Сускін, В.П. Щербатюк, медсестри Л.С. Анісімова, О.М. Васильєва, Я.Ф. Передрій, П.Д. Пешко та інші. У період з 1945 по 1947 рр. завідуючою Ружинським райздороввідділом була фельдшер Марія Пилипівна Мельник, відмінник охорони здоров'я СРСР, а зав.райлікарнею - Коломієць. З 1947 року вводиться посада головного лікаря районної лікарні. На неї призначається лікар-рентгенолог Радченко, який одночасно завідував райздороввідділом.


На початку 1950-х років силами працівників Ружинської райлікарні розпочинається спорудження допоміжних будівель; 1953 року лікарню було розширено до 75 ліжок. У 1959 році відкрили нові приміщення для пологового та дитячого відділень на 25 ліжок, а 1962 - зводяться адміністративний корпус і пральня. Таким чином, кількість ліжок у районній лікарні вдалось збільшити до 150.


Лише на початку 1960-х до всіх відділень була підведена вода. Але залишилась ще одна важлива обставина, яка не дозволяла повноцінно працювати: щоденно після 23-ї години припинялась подача електроенергії і у випадку невідкладної операції асистентам доводилось присвічувати хірургові гасовими лампами. В 1962 році, завдяки сприянню замміністра охорони здоров'я УРСР Семена Семеновича Лаврика, при районній лікарні була встановлена автономна електростанція. На початку 1960-х рр. у дев'яти відділеннях ЦРЛ працювало 130 медичних працівників. З них - 15 лікарів з вищою освітою і 62 середні медпрацівники. Лікарня мала тоді три машини швидкої допомоги.


Наприкінці 1960-х у Ружинському районі, окрім ЦРЛ, функціонували ще п'ять дільничних лікарень (у Білилівці, Вчорайшому, Верхівні, Огіївці, Топорах), тублікарня у Шпичинцях, 36 ФАПів і один здоровпункт, три молочні кухні (у Ружині, Білилівці і Вчорайшому), в яких працювало 27 лікарів, 220 середніх медпрацівників, акушерів, медсестер, 239 осіб обслуговуючого персоналу. Базами передового досвіду протягом багатьох років постійно були Білилівська дільнична лікарня (гол. лікар П.А. Бойко), Вчорайшенська дільнична лікарня (гол. лікар А.О. Закревський), Немиринецький ФАП (зав. М.П. Мельник). Добросовісна і самовіддана праця А.П. Білошицької, Г.Є. Биченко, А.Є. Биченко, П.А. Бойка, Н.Ф. Стрільчук , М.П. Мельник була відзначена присвоєнням їм високого звання відмінника охорони здоров'я, а у 1966 році Ганну Єреміївну Биченко нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.


У 1975 році завершується будівництво нового корпусу на 340 ліжок у Ружині і ще одного окремого приміщення Білилівської дільничної лікарні. У центральній районній лікарні головним лікарем тоді був А.С. Колесник, а в Білилівській дільничній - П.А. Бойко. Медичний заклад, очолюваний Петром Андрійовичем, і в 1970-х залишався базою передового досвіду. П.А. Бойко умів згуртувати й максимально мобілізувати вміння та здібності колег у найвідповідальніші моменти, і сам особисто був для них зразком.


За увесь час роботи хірурга П.А. Бойка практично ні у кого з його пацієнтів не було післяопераційних ускладнень. Доводилось Петру Андрійовичу виконувати взагалі унікальні операції; запрошували його на роботу в Житомир, але не уявляв він життя без свого колективу, без односельців, яким, відчував, дуже потрібний. Найвищою нагородою для нього були вдячні слова врятованих ним людей, а держава відзначила його, присвоївши звання "Заслужений лікар УРСР".


Не менше піднесених слів заслуговує багаторічна самовіддана праця Олександри Дмитрівни Лялявської, подружжя Биченків - Людмили Євтихіївни і Петра Васильовича, його сестри Ганни Єреміївни Биченко - лікаря-педіатра. Малюкова смертність з року в рік у Ружинському районі була найменшою в області. Тому Ружинська лікарня стала базою передового досвіду.


У другій половині 1970-х років було відкрито ФАП у Бистріївці, зводиться новий корпус Вчорайшенської дільничної лікарні, що дозволило кількість ліжок у ній збільшити до 75.


У 1980-х роках мережа медичних установ району розширюється: будуються нові приміщення ФАПів у Сахнах, Мар'янівці, Зоряному, Городку, Ягнятині, створюються лікувальні амбулаторії в Огіївці і Чорнорудці. В районі тоді працювало 737 медиків. З них - 69 лікарів і 325 медсестер. Обласним відділом охорони здоров'я відзначалася праця завідуючої дитячим відділенням центральної районної лікарні Г.П. Чорноокої, завідуючих фельдшерсько-акушерськими пунктами с. Городок (Г.А. Котлярчук), с. Чорнорудки (В.С. Єдинак), с. Шпичинці (Г.А. Панчук), с. Немиринці (В.В. Шишко), лікарів ЦРЛ (М.П. Зозулі, А.Д. Омельчука, А.Д. Капури, Г.А. Поліщука, П.А. Величка, Б.П. Кави, Г.Т. Ярової, Г.Є. Биченко і П.В. Биченка).
На сторінках районної газети "Радянське село" неодноразово можна було прочитати слова подяки від пацієнтів та їхніх родичів. Ось лише один уривок з багатьох вдячних відгуків: "Нещодавно Катерину Іванівну у важкому стані привезли до районної лікарні. Кілька діб майже не відходили від ліжка хворої завідуючий хірургічним відділенням В.О. Коломієць, лікарі П.В. Биченко та П.М. Печенюк. Їх майстерність та чуйність, піклування працівників відділення В.М. Долівської, А.Г. Бучери, Г.П. Жулінської, Н.А. Драчук, Л.В. Ткач, усього персоналу допомогли хворій швидко звестися на ноги. Синівське спасибі людям з чуйними серцями і невтомними руками".


1990-ті роки були позначені негативними процесами в українській економіці, що одразу відбилося на фінансуванні системи закладів охорони здоров'я. Головний лікар ТМО В.Г. Науменко у своїй статті від 26 червня 1998 року відзначав, що бюджет охорони здоров'я 1998 року становив 1,3 мільйона гривень або 37 гривень на одного жителя району. Потрібно було шукати якісь неординарні шляхи вирішення проблеми дефіциту коштів.


Новий головний лікар Ружинського ТМО М.П. Зозуля вбачає вихід у використанні альтернативних джерел фінансування і матеріально-технічного забезпечення медичних закладів району. ТМО взялось саме заробляти гроші: на умовах співпраці з сільгосппідприємствами вирощується сільгосппродукція, частка якої реалізується, а решта йде на калорійні обіди хворим, що знаходяться на стаціонарному лікуванні. ЦРЛ має підсобне господарство і садок, тому в раціоні хворих постійно є м'ясо, салати із свіжих овочів, компоти, фіточай.


Нині медичне обслуговування мешканців району здійснюється Ружинською ЦРЛ та комплексом медичних установ району, до складу якого входить одна дільнична лікарня, 7 лікарських амбулаторій і 34 ФАПи та ФП. У районі працює 84 лікарі, 216 середніх медпрацівників і 106 осіб обслуговуючого персоналу.


Центральна районна лікарня має 10 відділень: поліклінічне (зав. П.П. Гандзюк), терапевтичне (зав. В.І. Білоус), неврологічне (зав. О.А. Павлік), хірургічне (зав. А.Д. Омельчук), пологове, акушерсько-гінекологічне (зав. І.М. Первушин), інфекційне (зав. А.І. Помирляну), інтенсивної терапії (зав. О.А. Боденчук), дитяче (зав. В.Г. Науменко).


В 1990-х роках керівництвом районного ТМО і обласним відділом охорони здоров"я відзначалось сумлінне і добросовісне виконання своїх обов'язків Н.К. Крижанівською - медсестрою дитячої консультації, З.І. Деркач - старшою медсестрою дитячого відділення, Н.П. Шуляк - медсестрою відділення переливання крові, Н.А. Помирляну - завідуючою лабораторією, лікарем Л.В. Кокою.


Високе звання відмінника охорони здоров'я присвоєно нині працюючим лікарям П.А. Величку, Б.П. Каві, В.О. Коломійцю, А.І. Помирляну, І.М. Шевчуку. Одинадцять лікарів ЦРЛ мають вищу професійну категорію. Серед них: М.П. Зозуля, Н.Г. Зозуля, К.В. Кава, В.Г. Науменко, О.М. Пеньок, Г.А. Поліщук.