З архівних даних уперше про офіційне функціонування галузі охорони здоров`я в Новограді-Волинському згадується в першій половині ХІХ століття. Тоді в місті працювали військовий лазарет і земська лікарня на 20 ліжок ("Історія міст і сіл України, Житомирська область", видано у 1972 році).


В 1845 році Новоград-Волинська лікарня розташовувалась по найму в будинку дворянина Лебедзя, була розрахована на 20 хворих, "...на крайній випадок 35 чол., крім 6 кімнат, в яких розташовуються хворі, є кімната для фельдшера, аптека, кухня, прачешна, сарай, склад для мертвих тіл..." (з архіву).


У 1855 році лікарня нараховувала вже 50 ліжок, у ній працювали лікар, ординатор і акушерка.


В 1887 році розпочинається реформа сільської медицини. Перша сільська лікарня на 8 ліжок відкривається в 1988 році. Лікування в ній було безкоштовним. Лікар та фельдшер надавали медичну допомогу, роз'їжджаючи по селах.


Вважають, що нинішня міська лікарня на теперішній території функціонує ще з 1903 року. Тут було збудовано новий корпус земської лікарні. Її очолював головний лікар Олексій Федорович Проценко (1868 - 1935 рр.).


У 1909 році на базі повітової лікарні відкрито пологове відділення на 52 ліжка. Виділено кошти на "утримання прислуги, на поховання мертвих, на білизну, одяг, взуття, на ремонт хірургічного інструментарію, на опалення, освітлення, мило, солому, дезінфекцію, придбання електричної машинки з постійним струмом на 40 елементів - всього на 11610 р. 60 к." (з архіву).


При Товаристві Червоного Хреста 9 листопада 1909 року було відкрито лікарню для хронічних хворих військових у відставці та їх сімей.
У 1917 році в місті медичну допомогу населенню надавали працівники двох лікарень: єврейської общинної лікарні (на 30 ліжок), яка утримувалася на благодійні кошти єврейського населення міста, та земської лікарні. Для незахищених верств населення в 1919 році організовуються лікарня для бідних.


У 1920 році в місті відкрито робітничу амбулаторію. Земську лікарню перейменовано на Першу Радянську, а общинну - на Другу Радянську. При колишній єврейській лікарні відкрито безкоштовні кабінети для лікування зубів - 2, протезування зубів - 1; пологовий будинок з безоплатною акушерською допомогою; кабінети особливої допомоги хворим на туберкульоз з видачею їм безкоштовного харчування. Амбулаторне лікування з єврейської лікарні переводиться в робітничу амбулаторію.


В 1920-1921 рр. було відкрито дитячий притулок. Це були дуже важкі роки для лікарень: вони або працювали на 20% потужності, або зовсім закривалися через відсутність опалення, медикаментів, перев'язувальних матеріалів та обладнання.


В 1923 році обидві лікарні об'єднали в одну - імені Семашка, із загальною кількістю 60 ліжок. У цей час у місті вже функціонувало дві амбулаторії, робітнича поліклініка, дитяча консультація, молочна кухня та Будинок малюка.


В 1925 році становище дещо покращується, виділяються кошти на ремонт лікарні, організовуються нові відділення: хірургічне-очне, акушерсько-гінекологічне, терапевтичне, дерматовенерологічне.


В 1927 році було відкрито протитуберкульозний та дерматовенерологічний диспансери, а Робітнича лікарня імені Семашка перейменована в Робітничо-селянську, бо в ній лікувались не тільки робітники промислових підприємств, а й селяни.


В 1928 році відкрито перший на Звягельщині рентгенологічний кабінет Червоного Хреста, а з 1930 року в місті функціонує санітарно-епідеміологічна станція.


В цей час відбувається укомплектування медичних закладів медичними кадрами. Завдяки зусиллям медиків, при підтримці виконавчої влади міста відкривається школа медичних сестер та акушерок (сьогодні - це приміщення середньої школи №2).


Майбутні медики навчалися на шестиденці: з 17-ї до 22-ї години. Навчання проводили лікарі міської лікарні.


Випускниця медичного технікуму Віра Іванівна Шуляківська стала однією з перших медичних працівників у Теснівці. З першого дня війни юна Віра - в діючій армії. Перемогу вона святкувала в Берліні.


За 1930-1940 роки було побудовано пологовий будинок, дитячу лікарню з поліклінікою, хірургічний корпус, молочну кухню, дитячий кістково-туберкульозний санаторій, який розгорнули в приміщенні нині діючого штабу Новоград-Волинської дивізії.


В роки Другої світової війни були знищені пологовий будинок, хірургічний корпус, кістково-туберкульозний санаторій. У Новограді-Волинському під час війни функціонували поліклініка і стаціонар. З лютого 1942 р. по грудень 1943 р. головним лікарем був А.Є. Литвиненко.


В напівзруйнованих приміщеннях у 1945 році функціонували лікарня, поліклініка для дорослих, дитяча та жіноча консультації, молочна кухня, протитуберкульозний диспансер, санітарно-епідеміологічна станція.


Після Перемоги до лікарні прибули досвідчені фронтовики, зокрема: видатний хірург М.Б. Замощин, Е.Е. Фрейман, К.З. Лис, В.Б. Винокур, М.Б. Рибакова, Л.М. Рудіна та інші. Серед них був син полку Б.С. Ковальчук. Колектив лікарні поповнився кваліфікованими медичними сестрами, такими як М.І. Сілантьєва, Є.І. Шуляківська, П.Л. Клецер, М.Л. Антоненко, П.М. Браткевич, Л.М. Бабешко, М.О. Блажеєва, Л.Д. Бернадська.
Але все ж у перші повоєнні роки знову виникла проблема медичних кадрів, тому в 1958 році при лікарні відкрито восьмимісячні Червонохрестівські курси медичних сестер, а згодом термін навчання став дворічним. У ці роки в місті працювали дві лікарні - міська та районна. Немало років колектив ЦРЛ очолювала Олена Юзефівна Григорович.


На сьогодні Новоград-Волинське міськрайТМО є одним із найбільших медичних об'єднань Житомирської області.


Працівники охорони здоров'я надають медичну допомогу і проводять профілактику захворювань та їх ускладнень більш як 106 тисячам населення, половина з якого проживає в сільській місцевості.


Загальна площа району складає 2,1 тис. квадратних кілометрів, відстань з півночі на південь - 80 км, зі сходу на захід - 60 км. У сільській місцевості функціонує одна селищна, три дільничні лікарні, чотирнадцять лікарських амбулаторій. Загальна потужність амбулаторно-поліклінічної служби лікувально-профілактичних закладів міста і району сягає 2320 оглядів за зміну, в тому числі в сільських ЛПЗ - 920 оглядів.


У сільській місцевості функціонують 8 фельдшерсько-акушерських та 51 фельдшерський пункт, 3 філіали станції швидкої медичної допомоги.
В місті є стаціонари цілодобового перебування хворих з 19 профілів захворювань загальною кількістю 390 ліжок. Поліклініка для дорослих здатна надати допомогу 800 пацієнтам за зміну, а дитяча поліклініка - 200. Жіноча консультація розрахована на 200 відвідувань за зміну. Окрім цього, функціонують відділення відновлювального лікування, протитуберкульозний, дерматовенерологічний, наркологічний та психоневрологічний диспансери, станція швидкої допомоги. Щорічно в стаціонарах лікується понад 16 тисяч хворих, 70-75% яких поступають в ургентному порядку.
Новоград-Волинське міськрайТМО є не тільки одним із найбільших в області, але й одним із передових за якістю і об'ємом надання медичної допомоги за впровадженням передових технологій, реструктуризації галузі. Керівництво ТМО першим в області зробило крок до зменшення кількості ліжок у стаціонарах цілодобового перебування. З 1991 року кількість їх у місті скорочено в 2,2 раза (390 проти 850), у сільських ЛПЗ - в 5,9 раза (80 проти 475). Це було не механічним скороченням, а продуманою реструктуризацією галузі охорони здоров'я.


У цей же час розгорнуто 371 ліжко в денних стаціонарах при поліклініках і амбулаторіях, що дало можливість надавати стаціонарну допомогу тій же кількості населення, як і в 1991 році, але значно зменшило витрати.


Медичну допомогу населенню надають майже 300 лікарів та 1000 середніх медичних працівників. У колективі - 7 заслужених лікарів України. Сьогодні в ЛПЗ району працюють 68 лікарів з вищою кваліфікаційною категорією, 92 - з першою, 76 - з другою. Серед середніх медпрацівників 34 мають вищу категорію з медсестринства, 89 - першу та 76 - другу.


В поліклініці пацієнт може бути обстежений:
- лабораторно, в тому числі з експрес-діагностикою на СНІД, гепатити А, В, С та ВІЛ-інфікованість;
- рентгенологічно, флюорографічно, томографічно;
- ультразвуково (встановлення термінів вагітності та стану розвитку плода, виявлення патології щитовидної залози, серця, жовчовивідної та сечовивідної систем);
- дозиметрично (визначення рівня накопичення радіонуклідів в організмі).


При поліклініці для дорослих працює єдиний серед райТМО пункт консультативної та невідкладної допомоги, а при шкірвендиспансері створено "кабінет довіри", в якому кожен житель міста і району може обстежитися анонімно.
В стаціонарних відділеннях ТМО проводяться всі види оперативних втручань, крім операцій на серці, та при захворюваннях нирок, ускладнених важкою хронічною недостатністю.


В різні періоди існування лікарні нею керували: І.А. Чернер, А.Є. Литвиненко, В.І. Забродський, Г.А. Грималюк, В.П. Маленький, С.М. Сокирчук, А.С. Колесник, В.Л. Весельський, Ю.Р. Вайсберг. Кожен з них на своєму етапі зробив відповідний внесок у розбудову медицини Звягельщини. Троє з них - С.М. Сокирчук, В.Л. Весельський, Ю.Р. Вайсберг - стали заслуженими лікарями України. Віктор Леонідович Весельський є першим заступником начальника Департаменту медичного забезпечення та реабілітації МВС України, підполковник міліції. Саме йому колектив лікарні зобов'язаний організацією роботи персоналу на науковій основі.


З 2002 року колектив міськрайлікарні очолює В.М. Борис.


Наприкінці 2003 року лікарня відзначила свій 100-річний ювілей. До цієї дати було приурочено відкриття Музею історії медицини Новограда-Волинського.


Медичні працівники міста і району працюють над розв'язанням проблем збереження кваліфікованих медичних кадрів, вишукують позабюджетні кошті на лікування і харчування хворих, придбання інструментарію та обладнання для покращання лікувально-діагностичного процесу, налагоджують зв'язки з медичним працівниками ближнього і далекого зарубіжжя задля впровадження новітніх, економічно вигідних технологій діагностики і лікування. В цьому їм допомагають окремі фізичні особи, підприємства і установи, яким не байдужий стан здоров'я населення міста і району.