Ще в дев'яностих роках ХІХ ст. населення Народичів і навколишніх сіл не одержувало практично відчутної медичної допомоги, бо не було тут жодного медичного закладу, фахівців. Та життя не стояло на місці. В 1897 році в містечку, на базі фельдшерського пункту, відкривається лікарня на 10 ліжок, у якій працювали дві медичні сестри.


Подальші роки в житті Поліського краю, як і всієї Російської імперії, характерні соціальними та революційними потрясіннями - отож лікувальний заклад то припиняв, то поновлював свою роботу. І тільки в 1920 р., коли на території майбутнього Народицького району остаточно перемогла радянська влада, знову запрацювала лікарня з вкрай обмеженими можливостями щодо матеріальної бази, медичного обладнання, кадрів.


З цього часу стає помітним державне піклування про охорону здоров'я населення, розвиток економіки краю, освіти, культури. І слід сказати, що голодомор, викликаний штучно правителями республіки в 1932-1933 роках в Україні, не зачепив масштабно Народиччину.


В кінці двадцятих років жителі Народиччини обслуговуються хірургічним, терапевтичним та пологовим відділеннями, поліклінікою із зубопротезним кабінетом. У цей час відкривається санітарно-епідеміологічна станція.


Зачатки медичного обслуговування населення Базарської зони датуються кінцем ХІХ століття, де працює аптека та міні-лікарня з лікарем та фельдшером. 1923 року Базар став адміністративним центром району, і через два роки в тамтешній лікарні було розгорнуто десять ліжок, працювали два лікарі та три фельдшери, діяла в селі аптека.


Друга світова війна 1941-1945 років фактично знищила набутки в охороні здоров'я населення Народиччини, як і в галузях освіти, культури, економіці. Проте після її закінчення, з неймовірними зусиллями держави та при активній участі населення, почалося відродження... Районна лікарня - піднята з руїн, розгорнуто 75 ліжок. У медичних закладах працює 7 лікарів, 46 фельдшерів та медсестер.


У 60-х роках у гарному куточку селища, над річкою Уж, виростає двоповерхове приміщення лікарні. Тут діє поліклініка із зубопротезними кабінетами, пологовий будинок, аптека, санепідемстанція. В медичних закладах району трудяться 28 лікарів, 119 середніх медичних працівників. Акушерку Н.С. Чичирло за її працю удостоєно найвищої нагороди держави - ордена Леніна. Головний лікар районної лікарні Є.Д. Присяжнюк одержує звання заслуженого лікаря України.


Вершиною розвитку медичного обслуговування мешканців краю було відкриття в 1986 році 4-поверхової поліклініки, обладнаної найсучаснішою медичною апаратурою.


Прогресує медичне обслуговування і в колишньому Базарському районі. В 1936 р. лікарня мала 35 ліжок, тут працювало 7 лікарів, 11 чоловік середнього медичного персоналу. А перед початком Великої Вітчизняної війни нараховувалося вже 50 ліжок, працювало 14 лікарів та 23 чол. середнього медичного персоналу. В період німецької окупації медичне обслуговування було згорнуте, поновилось у передвоєнних межах лише в 1944 році. В лікарні, амбулаторії, аптеці трудилось 13 лікарів, 35 медпрацівників.


У 1958 році Базарський район було ліквідовано. Значна частина його сіл з селом Базар увійшли до складу Народицького району з відповідною базою медичних закладів. І в кінці 60-х років у колишньому райцентрі було відкрито нову лікарню на 75 ліжок, рентгенкабінет, модернізовано поліклініку.


До 1986 року (до Чорнобильського лиха) на території району в с.Калинівці працювала дільнична лікарня на 25 ліжок, медамбулаторія в с.Норинці, 14 фельдшерсько-акушерських пунктів та три медичних пункти.


У повоєнні роки у с.Радча на базі військових складів і солдатських казарм було відкрито Обласний протитуберкульозний санаторій, який діяв не один десяток років. У ньому відпочивали і лікувалися сотні хворих на підступну хворобу (закритий у 1989 році).


З сімнадцяти фельдшерсько-акушерських і медичних пунктів закрито сім, а також дільничну лікарню в с. Калинівка у зв'язку з відселенням людей із забруднених (радіонуклідами) територій.