Відомості про медичне обслуговування населення міста Коростеня в давні часи - дуже мізерні. На початку ХХ століття в місті нараховувалось 295 дворів і близько 2500 жителів. Населення складали в основному євреї, які займалися торгівлею і різними ремеслами, та селяни. Будівництво залізниці, фарфорової мануфактури механічних та чавунно-ливарних майстерень у той час привело до появи робітничого класу. На підприємствах панувала жорстока експлуатація, широко використовувалася праця жінок і підлітків, які отримували мізерну платню. Ручна праця, пил, тіснота, погане освітлення, 12-14-годинний робочий день без перерв виснажували робітників, особливо підлітків, які нарівні з дорослими виконували тяжкі роботи. Все це підривало здоров'я працюючих, про яке, практично, ніхто не піклувався. На цей час, з 1903 року в місті існувала одна амбулаторія без стаціонару, в якій медична допомога надавалась за платню.


В 1913 році Грозинський поміщик Скорупський на свої кошти побудував медичну амбулаторію з невеличким стаціонаром на 4 ліжка, де працювали 1 лікар, 2 фельдшери та 1 акушерка.


Під час Першої світової війни в тій частині міста, де зараз селище Фрунзе, в 1914 році було побудовано санітарне містечко, куди госпіталізували поранених і хворих військових з Південно-Західного фронту. Були там розміщені і бараки для заразних. Працював там військовий лікар Костянтин Полікарпович Іванов, який залишився працювати в м. Коростені до виходу на пенсію в 1962 році. Після виїзду поміщика Скорупського К. П. Іванов завідував амбулаторією, яка перейшла державі.


На 1.01.1922 року в м. Коростені налічувалось 5400 чол. населення. Функціонували 2 лікарні, кожна на 30 ліжок (соматична, в будівлі колишньої стоматполіклініки, та інфекційна по вул. Ольгинській), амбулаторія і аптека.


В 1924 році розпочалось будівництво міжрайонної лікарні на території, де зараз розміщено ЦМЛ. До 1927 року були побудовані один двоповерховий корпус (зараз там травматологічне, реанімаційне і хірургічне відділення) і кілька одноповерхових корпусів.
Медична допомога надавалася з таких спеціальностей, як хірургія, отоларингологія, офтальмологія, акушерство і гінекологія, фтизіатрія, дерматовенерологія, інфекційні хвороби та ін.


Почали прибувати відповідні фахівці: хірург О. І. Жарахович у 1927 році, терапевт Ф. Д. Айзенштейн, у 1925 році - лікар-лаборант Е. Л. Мостова, в 1926 році - педіатри Сливко, М. Я. Тоннесс, В. Б. Сенані, фтизіатр Е. Л. Коган, окуліст Новак, акушер-гінеколог Шатевич, рентгенолог Кочаргін, невропатолог Дороговцев та ін. Усього в 1927 році нараховувалось 50 лікарів, ліжковий фонд складав 10 ліжок. Крім різних відділень, у лікарні була санбакхімлабораторія, в якій проводили клінічні, біохімічні, бактеріологічні, серологічні дослідження. З кожної спеціальності працював лікар-лаборант. Лікарні, міжрайлікарні надавали допомогу жителям міста, району і сусідніх районів, причому в районах, насамперед, - невідкладну хірургічну допомогу.


В 1937 році на території лікарні був побудований великий двоповерховий терапевтичний корпус. Ліжковий фонд лікарні в 1941 році складав 465 ліжок (зі слів головного бухгалтера лікарні Дворовського).


Поліклініка до 1930 року знаходилась у невеликому двоповерховому будинку по вул. Леніна (потім міська Дошка пошани). В 1930 році побудований для суду будинок був переданий під поліклініку. Тоді вона мала назву "Коростенський об'єднаний диспансер". Завідував ним до війни і в післявоєнний час лікар К. П. Іванов. У диспансері надавалась медична допомога з різних спеціальностей, там також знаходилась дитяча консультація (завідувала Тоннесс) і молочна кухня. З 1932 року почало функціонувати відділення фізметодів лікування зі стаціонаром (приміщення диспансеру).


Активного спостереження за розвитком дітей не проводилось, обслуговували тільки тих дітей, які звернулись до лікаря. В дитячому соматичному відділенні було всього 10 ліжок, завідував ними лікар Сливко. Більше ліжок було відведено для інфекційних хворих, тому що в ті роки була ще значна захворюваність дітей на інфекційні хвороби, зустрічались дифтерія, поліомієліт.


У 1937 році при об'єднаному диспансері була організована протикірова станція (де готували протикірову сироватку), яка в 1939 році посіла друге місце в республіці.


Швидку та невідкладну медичну допомогу жителям міста надавали лікарі і фельдшери станції швидкої допомоги. Транспорту не було - ходили пішки... Лише перед війною з'явилася одна машина. Затим швидка допомога перейшла до відомства Товариства Червоного Хреста. У випадках виклику до хворих, яким не потребувалась невідкладна допомога, бралася платня за спецталонами.


У 1926 році в місті Коростені була організована фельдшерсько-акушерська школа, якою до 1936 року завідував лікар-невропатолог Дороговцев, у 1936-1941 роках - М. Н. Мельниченко. Вчили в школі лікарі міської лікарні і диспансеру. Щорічно її закінчували до 180 фельдшерів і акушерок. Випускники школи працюють у місті і в районі до цього часу, чимало з них - учасники Великої Вітчизняної війни, нагороджені орденами і медалями: С. М. Дідківський, Н. П. Білошицький, Костюшко, Е. А. Нудельман, М. Р. Сарнавський, І. В. Желондковський, О. І. Міхеєва та ін. Деякі закінчили медичні інститути і стали лікарями: М. І. Володарська, Ц. Н. Слуцька, хірург обласної лікарні Вигівська, стоматолог Зюндт, обласний отоларинголог Бех та ін. Деякі лікарі, які працювали у довоєнний час у місті Коростені, стали професорами або доцентами в медичних інститутах Києва, Донецька, Харкова. Це хірург Гуревич, патологоанатом Іскоростенський, рентгенолог Кочергін, отоларинголог Зарицький.
У 1930 році побудована міжрайонна санепідемстанція з потужною лабораторією, оснащеною найновішим, за тих часів, обладнанням. Завідував міжрайонною санепідемстанцією лікар А. С. Іванов, умілий організатор, гарний спеціаліст. У 1941 році Іванов був призначений директором Київського бакінституту. Під час війни і окупації міста лабораторія була пограбована німцями. Міська санепідемстанція знаходилась по вул. Крупській, завідувала нею з 1938 року М. І. Володарська.


На початок 1941 року охорона здоров'я м. Коростеня була представлена наступними медичними закладами: міжрайонна лікаря на 465 ліжок, об'єднаний диспансер, протитуберкульозний диспансер зі стаціонаром, кістково-туберкульозний санаторій на 50 ліжок (завідуючий - хірург Петрушко), міжрайонна і міська санепідемстанції. В Коростені-Подільському діяла лікарська амбулаторія, де працював лікар Сабонієв, фельдшер А. Н. Бех. Усі ці заклади були підпорядковані міському відділу охорони здоров'я.


Під час Великої Вітчизняної війни чимало лікарів і середніх медпрацівників виконували свій обов'язок у фронтових та тилових госпіталях. Серед них - А. І. Жарахович, Л. М. Матвієнко, Ф. Д. Айзенштейн, Я. Е. Володарський, М. Н. Мельниченко та ін.


Будинки лікарні і поліклініки під час війни були частково або повністю зруйновані. Повністю зруйнований двоповерховий терапевтичний корпус. Під час війни в лікарні функціонувало 50 ліжок (завідував лікар Біляк), медикаменти і перев'язувальний матеріал використовували частково із довоєнних запасів, частково отримували в угорському госпіталі, частково - в німецькій аптеці через фельдшера (прізвище невідоме). Документи підробляв бухгалтер Дідківський (розстріляний німцями); частину перев'язувального матеріалу і медикаментів передавали партизанам, зв'язок здійснювала фельдшер Зюндт (пізніше - зав. стоматологічним відділенням обласної лікарні).


Після визволення міста від окупантів у будівлях, які не були зруйновані, почали функціонувати поліклініка і лікарня. Після війни вже не функціонували фельдшерсько-акушерська школа, стаціонар фізметодів лікування.


В 1947 році ліжковий фонд лікарні складав 135 ліжок, у стаціонарі було 8,5 лікарської ставки. В 1950 році на руїнах великого терапевтичного корпусу звели невеликий корпус на 40 ліжок.


З 1947 року почали прибувати лікарі. Умови роботи були нелегкими. Фіксувалися спалахи дизентерії і черевного тифу. Медичні працівники докладали чимало зусиль, проводячи дворові обходи, виявляючи хворих з температурою, дистрофіків на вокзалах.
Літом 1947 року було додатково розгорнуто 50 ліжок (на 3 місяці) для лікування дистрофіків, проводились профілактичні щеплення населення.
Головним лікарем лікарні працював хірург М. П. Симушкін.


15.12.1947 року здійснилось з'єднання лікарні з поліклінікою - з метою покращення наступності в лікуванні хворих у стаціонарі, підвищення кваліфікації медпрацівників, правильної діагностики захворювань і своєчасної госпіталізації хворих.


Лікарня почала називатись "Коростенське лікарняно-поліклінічне об'єднання". Головним лікарем було призначено хірурга А. І. Жараховича, заступником з лікувальної частини і поліклінічного відділення - лікаря К. П. Іванова (накази МОЗ СРСР № 431 від 27.10.1947 р., відділу охорони здоров'я області № 449 від 15.11.1947 р., міського відділу охорони здоров'я № 86 від 15.12.1947 р.). На посаді головного лікаря Жарахович працював до 1953 року, водночас очолюючи хірургічне відділення.


Почав упроваджуватись дільничний принцип роботи, виявлення хворих, які підлягали диспансерному нагляду, взяття на облік інвалідів Великої Вітчизняної війни, проводились заходи зі зниження захворюваності на кишкові інфекції, гельмінти, туберкульоз.


Продовжувався ремонт і відбудова зруйнованих будівель. У 1955 році був відбудований хірургічний корпус, після чого ліжковий фонд збільшився до 250 ліжок. З 1953 року об'єднання почав очолювати головний лікар Ф. Д. Пересунько.


На підставі відповідних рішень Житомирського облвиконкому та Коростенського міськвиконкому в березні 1958 року здійснена реорганізація медико-санітарної мережі м. Коростеня шляхом об'єднання всіх медичних закладів під єдиною назвою "Коростенська міська лікарня". До її складу увійшли: багатопрофільна лікарня на 300 ліжок, поліклініка, дитяча консультація, жіноча консультація, протитуберкульозний диспансер, станція швидкої медичної допомоги, шкірвендиспансер, 5 лікарських здоровпунктів, міська санепідемстанція, 3 дит. ясел. Бюджети вказаних медичних закладів були об'єднані (окрім дит.ясел) в єдиний розрахунковий рахунок, розпорядником якого був призначений головний лікар.


У 1958 році міський відділ охорони здоров'я припинив свою діяльність. Усі функції завідуючого цим закладом перейшли до головного лікаря міської лікарні.


В 1968 році на підставі рішення міськкому КПУ і міськвиконкому було розпочато будівництво двоповерхового лікувального корпусу на 150 ліжок, який вступив у дію в 1971 році. Ліжковий фонд зріс до 500 ліжок.


У 1981 році було відкрито наркологічне відділення на 60 ліжок.


Коростенська міська лікарня реорганізована в Коростенське міське територіальне медичне об'єднання на підставі рішення міськвиконкому № 307 від 27.09.1991 року. До складу міськТМО увійшли наступні лікувально-профілактичні заклади (підрозділи):
1. Міська лікарня - потужністю 600 ліжок.
2. Міська поліклініка (доросла і дитяча) потужністю 800 відвідувань за зміну, режим роботи двозмінний.
3. Вважаються окремими підрозділами, але входять до складу і розміщені в приміщеннях міськполіклініки: жіноча консультація, протитуберкульозний диспансер, наркологічний і дерматовенерологічний кабінети.
4. Стоматологічна поліклініка - потужністю 200 відвідувань за зміну.
5. Станція швидкої медичної допомоги (СШМД) з цілодобовою роботою 6 бригад швидкої допомоги.


Тривалий час, з 1975 по 1999 рік, міськТМО очолював головний лікар Микола Адамович Ткаченко.
Починаючи з червня 1999 року і по сьогоднішній день, головним лікарем працює Олексій Макарович Заєць, який 26 років був заступником з амбулаторно-поліклінічної роботи.


За останні кілька років проведено значну роботу зі зміцнення матеріально-технічної бази лікпрофзакладів ТМО.
Завершено будівництво нового корпусу 7-поверхової міської поліклініки та укомплектування її необхідним медичним устаткуванням і інвентарем - здано до експлуатації у червні 1997 року.


Проведено капітальний ремонт з реконструкцією під дитячу поліклініку старого приміщення поліклініки, яка розпочала функціонувати з листопада 1999 року. Частина цієї будівлі переобладнана під СШМД у січні 1999 року.


Але вже з 1995 року почалося скорочення ліжок у відділеннях лікарні - і на початок 1998 року залишилося 400 ліжок. Протягом 5-ти років скорочено 135 і переведено 65 ліжок: пологове відділення переведено в окремо розташоване приміщення залізничної лікарні, де проведено капітальний ремонт з реконструкцією в 1997 році; скорочено також і гінекологічне відділення міської лікарні. Після цього здійснено часткову реорганізацію відділень лікарні.


Залишилось невирішеною проблемою будівництво багатоповерхового хірургічного корпусу лікарні на 180 ліжок, яке з 1996 року призупинено (законсервовано) через відсутність фінансування. Але вирішення долі цього об'єкту вкрай потрібно.


З 1.03.2003 року Коростенське міськТМО знову реорганізовано в центральну міську лікарню (ЦМЛ). Але, фактично, змінилась тільки назва об'єднання, склад лікпрофзакладів залишився той же.


На даний час ліжковий фонд лікарні складає 400 ліжок (використовуються також пологові й гінекологічні ліжка відділкової лікарні).
Район обслуговування ЦМЛ, який охоплює 51600 чол. населення із 66600 по всьому місту, розподілено на 23 терапевтичні й 15 педіатричних дільниць. Медична допомога надається з 28 спеціальностей.


Сьогодні у лікарні працює 166 лікарів, із них з вищою категорією - 11, першою - 37, другою - 46. Працює 536 середніх медпрацівників, із них з вищою категорією - 13, першою - 54, другою - 167; 213 молодших медпрацівників і обслуговуючого персоналу - 110.