Згідно з архівними документами, в 1890 році на території Ємільчинщини почала функціонувати так звана дільнична лікарня, яка одержувала від держави мізерну допомогу.


В своїх рапортах "Во врачебное отделение Волынского губернского Правления" 1900, 1901, 1902 років К. Росоновський (завідуючий цією лікарнею) неодноразово просив виділити перев'язувальні матеріали, медикаменти, скляний посуд та інше. Але його прохання залишалися безрезультатними. Лише в січні 1902 року Волинський губернський розпоряджувальний комітет виділив для лікарні 25 карбованців на рік. Ці кошти були виділені на потреби лікарні, а потреб на той час було дуже багато. Це стане зрозумілим, коли дізнаєшся, що у 1910 році на території району було зафіксовано 15377 випадків черевного тифу, 8189 висипного, 12765 випадків дифтерії і 1295 натуральної віспи...
Зовсім іншого змісту набуває медичне обслуговування населення на території нашого району в перші дні радянської влади. Не зважаючи на значні матеріальні труднощі, повсюди почали організовувати медичні заклади.


В серпні 1920 року в с.Ємільчине була організована та почала діяти перша в районі Радянська лікарня зі стаціонаром на 15 ліжок. Завідував лікарнею лікар Маркін Василь Семенович. Колектив лікарні складався з 7 осіб (одного лікаря, 2-х фельдшерів, 3-х санітарок і однієї кухарки).
З цього часу почалося безкоштовне медичне обслуговування жителів району.


Особливо широкого розвитку набуває будівництво медичних закладів у період перших п'ятирічок. У районі були відкриті дільничні лікарні в селах Серби, Андрієвичі, Мала Глумча, Миколаївка, Рихальське; фельдшерські пункти в селах Велика Глумча, Гарти, Симаківка, Кривотино, Рудня Іванівська, Підлуби, Варварівка, Кочичине, Степанівка.


В 1933 році відкриті перші дитячі яслі на 30 місць у с. Рихальське.


В 1934 році голова Сербо-Слобідської сільської ради Н. Ковальчук була запрошена на обласну нараду комсомольців-голів сільрад Київщини.

Виступав секретар Київського обкому КП(б)У П.П. Постишев. Він поділився думкою про організацію на селі хат-родилень. Після приїзду додому Н. Ковальчук зібрала колгоспників, які схвалили ініціативу про відкриття хати-родильні. Після виступів Оксани Марчук, Тетяни Левченко прийняли рішення виділити приміщення для хати-родильні.


До бригади по її обладнанню ввійшли дві колгоспниці та червона сестра Ганна Кирей, яка закінчила спеціальні курси у районній лікарні.
Районний виконавчий комітет відпустив будівельні матеріали, а відділ охорони здоров'я - білизну, медінструментарій.
Першу в Радянському Союзі хату-родильню було відкрито до 17-ї річниці Жовтня.


Першими медичними працівниками були Марія Максимівна Кулик і Федора Іванівна Радчук. До самої війни працювала акушеркою Галина Самсонова. Пройшовши війну в партизанських загонах, у післявоєнні роки в колгоспному пологовому будинку працювала Ганна Адольфівна Гречинська.


З 1949 року до кінця 1957 року акушеркою працювала Галина Петрівна Шульга. Зі слів Галини Петрівни, яка нині проживає в с. Варварівка Ємільчинського району, родильня була розрахована на три ліжка. Будинок мав санпропускник, дородову кімнату, родильну кімнату, післяродову та кімнату прийому хворих фельдшером. За рік приймали близько 26-30 пологів. Акушерка сама вела історії пологів, історії розвитку дитини. Лікарем акушер-гінекологом у районній лікарні на той час працював Йосип Адольфович Мяновський, який приїздив у село за викликом Галини Петрівни на ускладнені пологи.


З 1958 року працювала акушеркою Галина Францівна Кузьменко та фельдшером Марія Шостак. Людмила Францівна - заслужений працівник охорони здоров'я.


Із зростанням мережі медичних закладів району зросла і забезпеченість населення медичними кадрами. Так, у 1929 році прибув для роботи в Ємільчинську лікарню лікар-хірург Семен Григорович Пирог. З того часу при ній постійно функціонує операційний блок. Першим лаборантом та організатором цієї справи в районі була Варвара Іванівна Дідківська.


В післявоєнний період з кожним роком розширювалася мережа медичних закладів району, покращувалося їх забезпечення медичними кадрами, сучасним медичним обладнанням та апаратурою, більше уваги приділялося профілактичній роботі серед населення щодо запобігання розповсюдження епідемічних хвороб.


Знову відчинили двері відновлені після війни дільничні лікарні в селах: Мала Глумча, Рихальське, Велика Цвіля; фельдшерські пункти в селах Горбове, Кам'янка, Рясне, Мокляки, Сергіївка.


З 1948 року вступає в дію дитяча консультація при Ємільчинській районній лікарні.


В 1949 році в районі введено в дію перший рентгенкабінет, яким завідував лікар Козулін Василь Прокопович.


Першу санітарну автомашину "ПАЗ-850" райлікарня отримала в 1956 році.


З 1956 року при лікарні налагоджено ЕКГ-обслуговування хворих, у кінці 50-х років поширюється та вдосконалюється лікування хворих фізіотерапевтичними методами, покращується забезпечення фізіоапаратурою.