До 1957 року в Бердичівському районі з населенням 44 тис. чоловік медичну допомогу жителям села надавали 4 сільські дільничні лікарні (по 25 лікарняних ліжок у кожній), а саме: Никонівська, Мирославська, Райгородоцька, Садківська - та Іванківецька тублікарня на 25 ліжок. Крім того, в селах району функціонувало 29 фельдшерсько-акушерських пунктів, (у більшості яких було по 2 пологові ліжка) та 12 фельдшерських пунктів.
Існуюча мережа медичних закладів проводила значну лікувально-профілактичну роботу серед жителів села.


Спеціалізовану медичну допомогу сільському населенню району надавала міська лікарня міста Бердичева. Очолював медичну службу в районі районний відділ охорони здоров'я при райвиконкомі, який був ліквідований після відкриття ЦРЛ.


У квітні 1957 року було засновано центральну районну лікарню на 50 ліжок, головним лікарем якої був призначений Арсеній Іванович Ковбан.
За час його роботи головним лікарем району вся мережа медичних закладів була підпорядкована центральній районній лікарні, яка стала центром організаційно-методичного управління та надання висококваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги.


В 1958 році ліжковий фонд лікарні був розширений до 75 ліжок.


В 1961 році в с. Ст. Солотвин за кошти місцевого колгоспу були побудовані типова дільнична лікарня на 50 ліжок та окремо житловий будинок для лікарів.


У 1963-1964 роках у ЦРЛ був побудований одноповерховий лікувальний корпус на 60 ліжок, де були розгорнуті хірургічне та гінекологічне відділення.


Лікарня була розширена до 150 ліжок, укомплектована кваліфікованими кадрами лікарів та середнього медперсоналу за існуючими в той час штатними нормативами.


В цей же період була переведена в більш просторе приміщення поліклініка, де вели амбулаторний прийом лікарі-терапевти, хірург, педіатр, акушер-гінеколог, невропатолог, офтальмолог, отоларинголог, дерматовенеролог, фтизіатр, стоматологи.


В ці роки в районі працювали досвідчені, з великим стажем практичної роботи, лікарі-терапевти Б. Ф. Зарубінська, Б. А. Башинська, педіатр О.О. Голікова, хірургічну службу очолював головний лікар А.І. Ковбан, лікар М.М. Бей, фельдшери: П.Д. Лазебний - с. Закутенці; П.В. Деркач - с. Красівка, П.О. Терещук - с. Гардишівка та інші, які пройшли загартування на фронтах Великої Вітчизняної війни.


Швидку медичну допомогу надавала цілодобово одна виїзна бригада в складі фельдшера та водія. Всього було 2 санітарні автомобілі, 4 водії та 4 фельдшери.


Районна санепідстанція розміщувалась на території райлікарні в одному кабінеті (30 кв.м.) і входила до складу ЦРЛ.


У липні 1972 року на посаду головного лікаря був призначений Володимир Іванович Олійник, який немало зусиль прикладав до подальшого зміцнення матеріальної бази ЦРЛ та дільничних лікарень і ФАПів.

За 1972-1973 роки була перебудована і переведена з твердого на газове паливо котельня лікарні, всі корпуси лікарні підключені до міської каналізаційної мережі (замість місцевих вигребів); проведена заміна водопровідної мережі на території лікарні.


За 1974-1978 роки проводилась значна організаторська робота зі зміцнення матеріальної бази фельдшерсько-акушерських пунктів, яка на той час база була в незадовільному стані.


З допомогою голів колгоспів та сільських рад були переведені в пристосовані приміщення, але придатні для нормального функціонування, ФП сс. Обухівка, Рея, Гвіздава, Агатівка, Л.Слобідка, Демчин. Побудовано за кошти колгоспів нові фельдшерські пункти в сс. Андріяшівка, Буряки, Сингаївка, Хмелище, Кукільня, Журбенці, Озадівка, Радянське, Терехове, Кикишівка, Осикове, Скраглівка. Всі новозбудовані ФАП і ФП були оснащені необхідним твердим і м'яким інвентарем, медичною апаратурою, придбаними за кошти колгоспів і радгоспів, а також з бюджету ЦРЛ.
Значна увага з боку головного лікаря В.І. Олійника приділялась питанню закріплення медичних кадрів у селах району. Молоді спеціалісти, які були направлені на роботу в село замість вибулих завідуючих ФАП, акушерок, а також лікарів, потребували забезпечення їх житлом для постійного там проживання. У багатьох випадках ці питання було вирішено успішно. В сс. Садки, Райгородок житлом були забезпечені завідуючі ФАП - воно було надане керівниками колгоспів та радгоспів, придатне для постійного проживання і господарювання.


В квітні 1976 року, за ініціативою головного лікаря В. І. Олійника, за підтримки райкому компартії, райвиконкому та ради голів колгоспів, було розпочато будівництво лікувального корпусу на 200 ліжок за кошти колгоспів та радгоспів. В будівництві брали активну участь усі працівники лікарні, працівники районних організацій і установ, військовий гарнізон м.Бердичева.


До листопада 1977 року, тобто за 17 місяців, були побудовані триповерховий лікувальний корпус, котельня для центрального опалення, типова пральня, автогараж на 13 боксів з автомайстернею та побутовою кімнатою для водіїв, а також складські й господарські приміщення, тепломережі та мережі теплового і холодного водопостачання.


До 1 грудня 1977 року лікувальний корпус був повністю забезпечений твердим і м'яким інвентарем, лікувальною та діагностичною апаратурою за кошти, які були додатково виділені з обласного бюджету.


В грудні 1977 року терапевтичне відділення лікарні було переведено в новий лікувальний корпус.


З 1 січня 1978 року ліжковий фонд лікарні було розширено до 210 ліжок, а з 1 липня цього ж року - до 275 ліжок. З приростом лікарняних ліжок, де були організовані повноцінні профільні відділення: терапевтичне, хірургічне, дитяче, гінекологічне, неврологічне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне та дитяче інфекційне, значно зросли штати лікарів, середнього та молодшого персоналу.
Все це дало змогу значно поліпшити умовм лікування хворих та роботи медичного та обслуговуючого персоналу.


На кінець 1980 року ліжковий фонд у районі становив 385 ліжок, з них - 310 ліжок у ЦРЛ.


Слід зауважити, що в ЦРЛ була організована на високому професійному рівні художня самодіяльність, учасники якої постійно посідали призові місця в районних та обласних оглядах художньої самодіяльності.


Хочеться кілька слів сказати окремо про будівництво лікувального корпусу ЦРЛ. Розмови про зміцнення матеріальної бази ЦРЛ велися в райкомі партії та райвиконкомі з 1972 року, коли посаду головного лікаря зайняв В.І. Олійник. Проте позитивно питання це не вирішувалось, бо в районі не було ні коштів, ні технічної документації на будівництво лікарні.


З приходом на посаду першого секретаря райкому компартії К.М. Філіпової та другого секретаря П.С. Яцюка, голови райвиконкому В.З. Бабійчука в 1985 році, за підтримки ради голів колгоспів, було прийнято рішення побудувати лікувальний корпус ЦРЛ. Виготовлення технічної документації взяв на себе головний лікар Олійник. У квітні 1976 р. розпочато нарешті будівництво лікувального корпусу на 200 ліжок господарським способом, за кошти колгоспів та радгоспів.


Значну допомогу в будівництві надали голови колгоспів с. Мирославка С.Є. Гарячий, голова колгоспу с. П'ятигірка В.Г. Дідичук, голова колгоспу с. Скраглівка М.М. Ільченко, голова колгоспу с. Хажин В.Й. Жабко, голова колгоспу с. Ст. Солотвин В.Є. Ланевський та командир військової дивізії А.П. Шаповалов.


На будівництво та благоустрій території лікарні були залучені всі районні організації та установи, що дало змогу за відносно короткий період здійснити її будівництво.


З уведенням у дію нового лікувального корпусу були проведені ремонти у вивільнених приміщеннях, в яких були розміщені з новим обладнанням клініко-біохімічна лабораторія, відділення швидкої медичної допомоги та відділення заготівлі та переробки крові.


На кінець 1978 року відділення швидкої медичної допомоги було розширено в 2 рази, укомплектовано штатними одиницями лікарів, фельдшерів та водіїв, оснащено новим радіофікованим санітарним транспортом у кількості 4 одиниць.


Відділення швидкої медичної допомоги було забезпечено необхідним обладнанням (дихальні апарати, електрокардіографи), медикаментами та перев'язувальним матеріалом у достатній кількості для надання медичної допомоги, створено 2 виїзні лікарсько-фельдшерські бригади для цілодобового чергування.


Автопарк ЦРЛ за 1978-1980 роки зріс до 17 одиниць, що дало можливість забезпечити автотранспортом усі дільничні лікарні і амбулаторії, закріпити санітарний транспорт за райтерапевтом, оргметодкабінетом та забезпечити вантажівкою для господарської служби.


В 1980-1984 роках головний лікар Олійник продовжував активно працювати над вирішенням питань подальшого зміцнення матеріальної бази закладів охорони здоров'я в районі.


Разом з головою колгоспу с. Мирославка С.Є. Гарячим була замовлена в Проектному інституті технічна документація на будівництво Мирославської дільничної лікарні за кошти колгоспу та будівництво ФАПу в с. Малосілка за типовим проектом.


У 1983 році вирішено питання розробки проектно-кошторисної документації на будівництво типового корпусу районної поліклініки на 600 відвідувань у зміну та харчоблоку ЦРЛ.


У 1984 році замовлена проектно-кошторисна документація на будівництво Мирославської дільничної лікарні, харчоблоку ЦРЛ та поліклініки була виготовлена, проведена її технічна експертиза в обласній архітектурі і... можна було розпочати будівництво.


За проявлену ініціативу в розбудові центральної районної лікарні, за зміцнення матеріальної бази медичних закладів району головний лікар В.І. Олійник у 1978 році був нагороджений орденом "Знак Пошани" та значком "Відмінник охорони здоров'я".


В липні 1984 року В.І. Олійник за станом здоров'я та своїм бажанням переведений на посаду завідуючого фізіотерапевтичним відділенням ЦРЛ і продовжує працювати до цього часу.


В жовтні 1984 року на посаду головного лікаря ЦРЛ було призначено Семена Павловича Замкового, який пропрацював на цій посаді до липня 1990 року.


За цей період у ЦРЛ за державні кошти побудовано поліклініку, харчоблок. Побудовані Мирославська дільнична лікарня на 80 ліжок та ФАПи в сс. Малосілка, Гальчин, Половецьке, Слободище за кошти колгоспів та радгоспів, в селі Никонівка господарським способом перебудовано дільничну лікарню за кошти колгоспу (голова колгоспу М.Ф. Українець).


У новозбудованій поліклініці, обладнаній новими лікувально-діагностичною апаратурою та інвентарем, значно поліпшились умови для подальшого розвитку лікувально-діагностичного процесу в лікарні. Покращились, зокрема, умови для розвитку лабораторної, стоматологічної, офтальмологічної, рентгенологічної та фізіотерапевтичної служб. У поліклініці відкрито кабінет фіброгастроскопії, стаціонарний флюорограф, кабінети теплолікування, водолікування з лікувальними ваннами, душами та підводним масажем, що значно підвищило рівень і якість діагностики багатьох захворювань та їх лікування в амбулаторних і стаціонарних умовах.


У липні 1990 року на посаду головного лікаря ЦРЛ призначений Володимир Станіславович Мишківський - молодий, енергійний керівник, який пропрацював до вересня 1999 року.


За 1990-1992 роки було закінчено добудову харчоблоку і його обладнання, проведено ремонти в відділеннях та системи опалення і гарячого водопостачання, відкрито і обладнано кабінет ультразвукової діагностики. Але задля справедливості слід окремо відмітити, що на долю В.С. Мишківського випав дуже і дуже нелегкий час. Починаючи з 1992 року, в зв'язку з економічною кризою в країні, різко зменшилось фінансування медичної галузі і потрібно було вишукувати шляхи реформування закладів охорони здоров'я. Так, у 1992-1993 роках Солотвинська, Мирославська, Никонівська, Райгородецька дільничні лікарні були реорганізовані в сільські лікарські амбулаторії, ліжковий фонд ЦРЛ скорочено до 130 ліжок (на все населення району). В подальшому на базі Половецького, Рейського, Слободищенського, П'ятигірського, Озадівського, Скраглівецького фельдшерсько-акушерських пунктів були відкриті сільські лікарські амбулаторії, відкрито ФП у с. М.Гадомці.


В зв'язку зі скороченням ліжкового фонду відбулося значне скорочення кадрів лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу.
Поряд зі скороченням ліжкового фонду дільничних лікарень і ЦРЛ вводяться нові форми надання медичної допомоги - тобто в райполіклініці, в лікарських амбулаторіях і деяких ФАПах "вводяться" ліжка для денних стаціонарів.


Головному лікарю ЦРЛ довелося шукати позабюджетні кошти для утримання хворих у стаціонарі ЦРЛ, їх харчування і надання невідкладної допомоги, а лікування як у цілодобовому стаціонарі, так і в денних стаціонарах проводиться за кошти самих хворих.
Бюджетом також не передбачаються кошти на безплатне лікування дітей, інвалідів, пенсіонерів і всіх інших категорій хворих, які цього потребують.


З вересня 1999 року на посаду головного лікаря знову було призначено С.П. Замкового і звільнено з цієї посади в березні 2003 року.
За цей період, згідно з Бюджетним Кодексом України, сільська мережа медичних закладів переведена на баланс сільських рад, тобто на фінансування з місцевого бюджету, що погіршало якість надання медичної допомоги сільському населенню.


В березні 2003 року на посаду головного лікаря ЦРЛ прийшов Юрій Петрович Попадиченко - досвідчений, зі значним професійним стажем керівник.


За короткий період, не вкладаючи бюджетних коштів, він зумів організувати і провести поточний ремонт у всіх відділеннях лікарні й харчоблоці, винайшов кошти на перебудову та переобладнання сучасними паровими та опалювальними котлами існуючої котельні і своєчасно розпочав опалювальний сезон. Знову таки, не вкладаючи бюджетних коштів, привів у належний стан територію лікарні, організував заготівлю картоплі та овочів для харчування хворих. Нині оновлюється автопарк лікарні, закуплено сучасну оргтехніку...


Помітні зрушення відбуваються в лікувально-діагностичному процесі. Укомплектована сучасним обладнанням клінічна лабораторія - на суму 33,0 тис. грн., запроваджено діагностичну лапароскопію, придбано фіброгастроскоп фірми "Олімпус". Упроваджено в практику внутрішньосудинне опромінювання крові інфрачервоним лазером. У фізіотерапевтичному кабінеті застосовується методика мікрохвильової резонансної терапії за допомогою апарату АМРТ-1.


Все це свідчить про те, що і в умовах мізерного фінансування можна працювати і вести за собою колектив медичних працівників району, націлених на якісне виконання своїх службових обов'язків.


На сьогоднішній день населенню району надають медичну допомогу ЦРЛ на 166 ліжок, 13 лікарських амбулаторій, 10 ФАПів та 26 ФП. Крім того, при райполіклініці, лікарських амбулаторіях розгорнуто 70 ліжок денних стаціонарів, на ФАП і ФП - 43 ліжка, що надало можливість максимально наблизити лікарську допомогу жителям села.


В існуючих лікувально-профілактичних закладах району працюють 77 лікарів, 287 середніх та 123 молодших медпрацівників.