До початку ХХ століття медзакладів у районі не було. До 1917 року (на початку ХХ ст.) у Баранівській волості існувала лікарня на 16 ліжок і лікарський медпункт на фарфоровому заводі, де працювали 1 земський лікар загального профілю та 2 середні медпрацівники.


В цей період була висока дитяча (47,0) та загальна смертність. У 1918 році встановлено в районі Радянську владу. В 1923 році Баранівську волость реорганізовано в район. На той час діяли лікарня на 15 ліжок і один ФП, один лікар загального профілю та два фельдшери (Луценко і Бухранський).


Рівень медичної допомоги був низький. Смертність залишилась високою.


З 1938 року Баранівка отримала статус селища міського типу.


Перед початком Великої Вітчизняної війни у районі працювало 7 лікарів. У Баранівці було відкрито лікарню на 50 ліжок і амбулаторію. В цей період працювали 22 середні медпрацівники. Медична допомога надавалася з терапії, хірургії, акушерства і гінекології, педіатрії, стоматології, фтизіатрії. В період Великої Вітчизняної війни лікарню було зруйновано, працювало тільки два лікаря (Костильов, Мошківський), 5 середніх медпрацівників, котрі діяли також підпільно в партизанському загоні Ю. Л. Старченка.


Після закінчення війни в районі було відкрито лікарню на 50 ліжок, де працювало 9 лікарів та 40 середніх медпрацівників; лікарню на 25 ліжок у Довбиші та Першотравенську.


Загальна смертність населення складала 27,4, дитяча - 36,6. Головним лікарем з 1947 року працювала Н. В. Юраго. Було відкрито райздороввідділ, де працював у перші післявоєнні роки лікар М. Ф. Кравчук. У штаті райздороввідділу перебували завідуючий, бухгалтер, техпрацівник. На райздороввідділ було покладено керівництво охороною здоров'я району. В період 1950-1960 рр. у райздороввідділі працювали лікарі Н. М. Олійник, Н. І. Іванова, О. М. Бардіна.


Посаду головного лікаря Баранівської лікарні в цей час обіймав хірург Камінський.


З 1955 року головним лікарем по 1964 рік працював І. Ю. Мошківський. У цей період у районі діяла райлікарня на 105 ліжок, дільничні лікарні - в Довбиші, Першотравенську, Рогачеві, Дубрівці, Мар'янівці. В селах були ФП, пологові будинки. Народжуваність з року в рік зростала. Після 1950 року Баранівський район об'єднано з Новоград-Волинським, а районна лікарня перейменована в номерну лікарню № 2. Медична мережа залишалася незмінною.


Медична допомога надавалася з 10 основних спеціальностей. Дитяча смертність складала 22,1, народжуваність - 19,4, загальна смертність - 18,4. Налічувалось 22 ФП, 3 медамбулаторії, районна лікарня на 125 ліжок, Першотравенська - на 50 ліжок, Довбиська - на 50 ліжок, Мар'янівська, Рогачівська, Дубрівська - на 15 ліжок, у селах діяли пологові будинки. З 1964 року по 1984 рік Баранівську лікарню очолював М. Г. Пліскевич.


Райздороввідділи на той момент були ліквідовані. В 1965 році Баранівський район виділено знову в самостійну зону. За період з 1964 до 1984 рік у районі збудовано Першотравенську лікарню на 100 ліжок, Суємецьку дільничну лікарню на 50 ліжок, Баранівську районну лікарню на 250 ліжок; збудовано 5 аптек; у селах відкрито 32 ФП і 8 ФАП. Відкрито в Кам'яному Броді тублікарню на 50 ліжок, 3 медамбулаторії. Відкрито профілакторій-санаторій на 50 місць на базі "Сільгосптехніки", відділення невідкладної допомоги в ЦРЛ, взято курс на спеціалізацію медичної допомоги та наближення її до сільського населення. В цілому в районі було розгорнуто 565 ліжок для лікування хворих. Тоді ж виготовили документацію на будівництво поліклініки на 600 відвідувань за зміну. Забезпеченість лікарями складала 18,1 на 10000 населення, середніми медпрацівниками - 55,1. Народжуваність у 1970-1980 рр. складала 15,6, загальна смертність - 10,6, дитяча смертність - 12,4. Природний приріст становив 5,0. Медична допомога надавалася з 21 основної спеціальності в райлікарні, в Першотравенській - з 5 спеціальностей, у Довбиській - з 5, Суємцях - з 4, в Мар'янівці, Дубрівці, а також в медамбулаторіях - з 3-х основних спеціальностей.


Широко впроваджувалось фізичне лікування. Відкрито низку спеціалізованих заходів, кабінети функціональної діагностики, створено рентгенкабінети. Кількість лікарів у районі зросла до 87 осіб, середніх медпрацівників - до 218. Перед початком Великої Вітчизняної війни населення в районі складало 44000. За післявоєнний період (до 1980 року) воно зросло до 54147 чоловік.


За показниками медичного обслуговування населення, район посідав одне з перших місць у Житомирській області.


За цей період у районі проводилася атестація лікарів. У результаті її роботи два лікаря отримало вищу категорію, 11 лікарів - першу кваліфікаційну категорію.


Чимало медпрацівників нагороджено орденами та медалями СРСР, 6 чоловік одержали звання "Відмінник охорони здоров'я". В районі функціонували постійні та сезонні дитячі ясла-садки.


На молочно-тваринницьких фермах (у колгоспах) були створені кімнати відпочинку та профілакторії (1965-1975 рр.).
У 1984-1997 рр. головним лікарем району працював В. М. Грищенко.


Варто зазначити, що після закінчення Великої Вітчизняної війни Баранівський район переживав надзвичайні труднощі в становленні охорони здоров'я населення. Районна лікарня була знищена в період війни, від неї залишився тільки морг, в якому пізніше було розташовано санепідемстанцію. Прийшлося пристосовувати приміщення, котре залишилося, під лікарню.


Було капітально перебудовано і відремонтовано конюшню колгоспу, в якій затим розмістили акушерсько-гінекологічне та хірургічне відділення. Поліклініка знаходилась у пристосованому приміщенні по вул. Леніна - всього на 5 кабінетів. Терапевтичне та інфекційне відділення знаходились у пристосованих приміщеннях на території сучасної лікарні.


В цей час у районі працювали: Марія Філіпівна Кравчук - вона очолювала районний відділ охорони здоров'я і працювала фтизіатром, педіатр, а згодом головний лікар (до 50-х років), - Ніна Володимирівна Юраго, акушер-гінеколог -Іван Юхимович Мошковський (котрий у роки ВВВ був лікарем у партизанському з'єднанні загону Старченка), терапевт Євгенія Ізраїлівна Гофман, хірург Камінський. Функціонували лікарні в Першотравенську, Довбиші і Дубрівці. Всі вони знаходились у пристосованих приміщеннях.


На початку 50-х років головним лікарем райлікарні був призначений Іван Юхимович Мошковський, який працював на цій посаді до 1964 року. Завідуючим райздороввідділом у цей час і одночасно хірургом райлікарні працював Яків Миколайович Олійник. Ці лікарі впроваджували в медичне обслуговування нові методи діагностики лікування. В районі існувала ціла мережа хат-родилень у селах, так як пологове відділення у ті часи ще не могло забезпечити усіх породіль своєю допомогою. В окремих селах працювали фельдшери. Значна увага приділялась впровадженню диспансеризації населення, розвитку аптечної мережі.


В 1955 році до Першотравенської лікарні прибув Микола Георгійович Пліскевич - він працював тут 9 років, через рік по приїзді на роботу був призначений головним лікарем цієї лікарні. При його безпосередній участі в Першотравенську в ті часи було збудовано типову лікарню на 100 ліжок, де відкрито пологове, гінекологічне, хірургічне, терапевтичне, дитяче, інфекційне відділення; розширено стоматологічну службу.

Пліч-о-пліч з Миколою Георгійовичем у цей час працювали у Першотравенську лікар-педіатр Олександр Якович Канащук, гінеколог Галина Гнатівна Гончарук. Миколі Георгійовичу доводилось працювати і терапевтом, і фтизіатром, бо було створено туберкульозне відділення на 35 ліжок, працював і хірургом. Ці лікарі робили все можливе, щоб покращити медичне обслуговування населення, диспансерний нагляд.


Лікарня будувалася за кошти електрофарфорового заводу, оснащення лікарні відбувалось також за його рахунок. Першотравенська лікарня була однією з провідних у районі. В 1964 році лікаря Миколу Георгійовича Пліскевича призначають головним лікарем Баранівської районної лікарні. Він одразу ж узявся за будування приміщень районної лікарні. До 1967 року їх було збудовано на 250 ліжок. У цей час у райлікарні працювали Володимир Васильович Ремінний - хірург, Іван Юхимович Мошковський - акушер-гінеколог, Любов Максимівна Демчук - терапевт, Ніна Володимирівна Юраго - педіатр, Марія Пилипівна Кравчук - фтизіатр і ряд інших лікарів. Слід відзначити невропатолога Ольгу Віталіївну Нікітіну, лікаря-отоларинголога Бориса Павловича Нікітіна, окуліста Шавурську та інших. Усі вони працювали з повною віддачею сил, постійно підвищуючи якість і культуру медичного обслуговування населення. Був узятий курс на приближення медичного обслуговування до сільського населення. В районі збудовано лікарню в Суємцях на 50 ліжок, тублікарню в м. Кам. Броді на 50 ліжок, що дало можливість перевести тублікарню з Першотравенська в Кам'яний Брід. Було також відкрито R-кабінет у Першотравенську, Довбиші, Кам'яному Броді, Баранівці, Суємцях. У розвиток рентгенслужби значний вклад внесли лікарі Йосип Анастасійович Ружицький і Олександр Якович Канащук.


Медична допомога населенню в 1950-1970 роках надавалась у районі з 17 основних спеціальностей. По всіх лікарнях було відкрито клінічні лабораторії.


Також розгорнуто 560 ліжок у лікарнях району.


В період 1950-1980 рр. охорона здоров'я в районі була на високому рівні. Про це свідчить хоча б такий факт: у 1970 році було вирішено провести в районі, на базі медичних закладів, навчання з цивільної оборони за участю завідуючих облздороввідділами республік СРСР. У навчанні брали участь заступник міністра оборони СРСР, командуючий Прикарпатським військовим округом. Оцінка за проведення навчання була виставлена медичним працівникам району досить висока.


Чималий внесок у розвиток ортопедо-травматологічної служби вніс лікар Василь Якович Орностай, у розвиток хірургічної допомоги населенню - лікарі Володимир Васильович Ремінний, Василь Тимофійович Войтко, Анатолій Тимофійович Сміюха, у розвиток акушерсько-гінекологічної - Тетяна Василівна Кравчук.


До 1984 року в ЦРБ функціонували терапевтичне, хірургічне, пологове, гінекологічне, дитяче, неврологічне, інфекційне, ортопедо-травматологічне відділення, відділення невідкладної медичної допомоги, відділення анестезіології і реанімації. У всіх лікарнях, амбулаторіях функціонували фізкабінети. Стаціонарна допомога хворим надавалася безкоштовно. Значна увага приділялась фізметодам лікування, про що говорить той факт, що в районі в 1960-і роки було відкрито санаторій-профілакторій на базі відділення "Сільгосптехніки" зі стаціонаром на 50 місць і широким діапазоном фізметодів лікування. В даний час приміщення, де був профілакторій, зруйновано.


Ряд медичних працівників за самовіддану працю в галузі охорони здоров'я удостоєні урядових нагород, а саме: Лідія Григорівна Атамясь - фельдшер Баранівського фарфорового заводу, нагороджена орденом "Знак Пошани", педіатр Ніна Володимирівна Юраго - орденом Трудового Червоного Прапора", хірург Анатолій Пилипович Сміюха - орденом "Знак Пошани", головний лікар Баранівського району Микола Георгійович Пліскевич - орденом "Знак Пошани" та орденом Трудового Червоного Прапора.


В 1984 році головним лікарем Баранівської ЦРЛ призначено лікаря Володимира Михайловича Грищенка. При його безпосередній участі збудовано поліклініку на 500 відвідувань - це дало можливість значно покращити амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню. Він працював до 1996 року. Затим було взято курс на реформування охорони здоров'я... Розпочалося скорочення дільничних лікарень, скорочення штатів і медичних працівників. Проходило переформування дільничних лікарень у сільські медичні амбулаторії, відкрилися нові медичні амбулаторії в сс.Смолдирів, Мокре, Зеремля. Центральна районна лікарня "скоротилася" на 90 ліжок, а саме - до 160. В 1996 році очолив службу охорони здоров'я в районі лікар Михайло Степанович Звізда, він успішно провів реформування охорони здоров'я. Залишилась одна Довбиська дільнична лікарня на 25 ліжок, а інші - стали сільськими амбулаторіями. З 2003 року головним лікарем БКРЦЛ працює Роман Степанович Зелінський.


За останні 10 років було впроваджено нові методи діагностики та обстеження населення: УЗД, ЕГДФС, ректороманоскопія, широке флюорообстеження населення.


Слід відзначити тих, хто за післявоєнний період (до 1984 року) вніс значний вклад у розвиток охорони здоров'я району, це: Іван Іванович Іванов - головний лікар Першотравенської лікарні, фахівець ортопедо-травматологічної допомоги, Антон Іванович Сапуга - головний лікар Дубрівської дільничної лікарні, він же і терапевт цієї лікарні, Володимир Михайлович Ковальчук - головний лікар Мар'янівської лікарні, він же і терапевт, Василь Васильович Мельницький - головний лікар тублікарні в Кам'яному Броді, він же рентгенолог і фтизіатр, Микола Павлович Нікітчин - головний лікар Довбиської лікарні, він же хірург, Лідія Миколаївна Іванова - лікар-інфекціоніст Першотравенської лікарні, Анатолій Іванович Чумак - головний лікар Суємецької лікарні.


Ці медики проводили значну лікувально-профілактичну роботу, диспансеризацію населення, боротьбу з інфекційними хворобами, туберкульозом, онкозахворюваннями. Внесли також почесний вклад у справу покращенню медичного обслуговування дітей.


Завдяки наполегливій праці медичних працівників, упроваджено нові методи діагностики та лікування, покращено вирішення соціально-гігієнічних проблем. Район посідав почесні місця (в галузі охороні здоров'я населення) в трудовому змаганні з іншими медичними закладами Житомирської області.