По стану здоров'я дітей, захворюваності та смертності, по наданню медичної допомоги людство у всі часи визначало здоров'я нації та рівень його духовної культури.


Перші згадки про надання організованої допомоги дітям м. Житомира датовані 1776 р., коли при заснованому жіночому католицькому монастирі шарітками ордена святого Вікентія відкрито шпиталь сестер милосердя. В одній із кімнат цього шпиталю розмістили дитячий сирітський притулок, тут і надавали нескладну медичну допомогу хворим дітям.


В 1840 році в місті була відкрита губернська лікарня, при ній функціонував дитячий притулок. Медична допомога дітям при необхідності надавалась лікарями лікарні у відділеннях терапевтичному та хірургічному. Відсоток пролікованих у лікарні дітей по відношенню до всіх хворих становив 7.5% (по даним звіту за 1868 рік).


В 1913 р. населення міста становило 90 тис., дітей 18 тис.


З 1914 року у Волинській губернській земській лікарні почала працювати племінниця відомого дослідника П.П. Семенова - Тян - Шанського Л.В. Семенова - педіатр за фахом, випускниця Петербурзького жіночого медичного інституту. Вона була першим педіатром у Волинській губернії. В тому ж таки 1914 році на базі дитячого притулку губернської земської лікарні нею було організовано "дитячу лікарню" (фактично відділення) для лікування дітей терапевтичного профілю захворювань. Одночасово, при сприянні завідуючої (по-теперішньому головного лікаря) Волинської губернської земської лікарні Олени Михайлівни Курманович, при лікарні були відкриті перші у Волинській губернії дитячі ясла, молочна кухня "Крапля молока" і консультативний пункт для матері та дитини, де було запроваджено обов'язкове медичне обстеження та огляд дітей до 3-х років.


Всього за три роки (1913-1915 р.р.) завдяки активності "непосидючої", як жартома називали колеги О.М.Курманович, смертність серед дітей віком до 1 року, які народилися в лікарні, знизилась в двоє


На 1917 рік дитяча лікарня при Волинській губернській земській лікарні була координуючим центром по наданню медичної допомоги дітям повітових лікарень та амбулаторій та сільським фельдшерським пунктом всієї губернії.


У важких умовах в кінці 10-х та початку 20-х років ХХ століття утверджувалась в країні радянська влада і радянська медицина. Масові знищення людей, розруха, голод, хвороби, бунт, погроми - були повсякденними супутниками подій цих років.


В квітні 1920 року зібрався з'їзд лікарів Волині. Було взято курс на відновлення роботи медичних закладів; ліквідації епідемій (тиф, холера, дизентерія). З 1922 року Волинський губздороввідділ особливу увагу приділяє вирішенню проблем материнства та дитинства. (безпритульність, сирітство, хвороби, жіноче безправ'я).


Особливо активізувалась робота з цієї проблеми після проведення в Харкові в 1922 році з'їзду Охматдиту. Охматдит - організація з проблем материнства та дитинства. Делегатом цього з'їзду була Л.В.Семенова, яка і очолила Охматдит Волинської губернії. Дитяча лікарні губернії, яка на той час (з1920-1924 р.р.) перебувала в приміщенні по вул. Базарно-Садовій, стала центром цієї роботи.
До роботи з дітьми залучались громадськість, кращі спеціалісти губернії.


Велику роботу ця організація провела у зв'язку з напливом хворих - голодуючих дітей з Поволжя. Дитяча лікарня прийняла 458 дітей із Самари. Згодом поступило ще 269 дітей (1922-1923 р.р.).


В 1924 році була відкрита перша дитяча поліклініка. Тут функціонували кабінети: антропометричний, педіатричний, офтальмологічний, вушний, дерматологічний та зубний.


Дитяча лікарня (стаціонар) з 1924 року знову була переведена на територію в розпорядження "Першої Радянської лікарні" м. Житомира (так називалась Волинська губернська лікарня з 1920 року) і перебувала там до 1941 року - окупації міста Житомира німецько-фашистськими загарбниками.


Таким чином, на кінець 20-х років в підпорядкуванні дитячої лікарні перебували: дитяча консультація, дитяча поліклініка, 3 молочні кухні, дитячі ясла, будинок дитини. При поліклініці (завідіючий Я.І.Гринштейн) було організовано 4 загони медичних сестер по проведенню профілактичних щеплень, були відкриті кабінети санітарно-освітньої роботи.


Медичним дитячим закладам допомагали зарубіжні спонсори "АРА", "Джойнд" та інші.
Дитяча лікарня мала 50 терапевтичних ліжок.


Називалась в ті часи по різному: в звітах "дитяча лікарня", "підлікарня", в народі - "дитяча больниця", а фактично, була відділенням Волинської губернської лікарні, яка згодом називалась першою Радянською лікарнею. В дитячу лікарню госпіталізувались діти із всієї губернії.
В цей же період було запроваджено медичний огляд дітей (середніми медпрацівниками) в школах, дитячих садках, нагляд за дітьми в літній період в піонерських таборах.


В кінці 20-х років на початок 30-х в м. Житомирі знаходились: будинок матері та дитини, 5 дитячих будинків, 7 дитячих ясел, будинок малюка, молочна кухня, 7 роздаточних пунктів, дитячий колектор, дитяча поліклініка (кабінети - зубний, очний, вушний, дерматологічний), тубсанаторій, дитячі колонії, три консультації для матері та дитини, 10 оздоровчих таборів соціальної допомоги (згодом перейменовані в піонерські табори) стаціонар дитячої лікарні -50 ліжок терапевтичних та 60 ліжок - інфекційних дитячих хвороб.


Важкі випробовування випали на долю медичних працівників лікарні в 1932-1933 роках голодомору. Діти - "дистрофіки" поступали щоденно. Їх підкидали вночі голодуючі люди, вони самі добирались до лікарні. Працівники лікарні рятували їх, як могли. Насамперед за рахунок своєї поза робочої праці в навколишніх селах на земельних ділянках, що були відведені лікарні, та в свинарнику і корівнику, що були при лікарні.
В 1937 році була організована Житомирська область, що сприяло більш цілеспрямованій і конкретній роботі, насамперед по організації охорони здоров'я дітей.


В цьому ж таки році було побудовано новий терепевтичний корпус дитячої лікарні (на території Першої Радянської лікарні). Очолював дитячу лікарню і підпорядковані їй дитячі медичні заклади міста Марк Борисович Дубровський.


Він був гарною доброзичливою людиною, хорошим авторитетним лікарем, був знаний в республіці. Вважався неперевершеним знавцем - лікарем дитячих інфекційних хвороб. Особливо вміло лікував дифтерію, поліомієліт, туберкульозний менінгіт на котрі так часто страждали в ті роки діти. В 1936 році він очолив наукове товариство дитячих лікарів. Товариство проводило науково-медичні конференції, узагальнювало кращий досвід, впроваджувало нові починання.


В ті роки дитяча лікарня в складі Радянської лікарні була однією із кращих, колектив медпрацівників неодноразово займав ведучі місця в соціалістичних змаганнях, всі приймали активну участь в роботі комсомольської, партійної та профсоюзної організаціях всієї лікарні, у військово-патріотичному русі.


Труднощі були в роботі, труднощі були особисті, була політична напруга масових репресій.
Але життя було різнобічним. Відзначались жовтневі, першотравневі свята, 8 Березня.


Спеціалізована стаціонарна медична допомога дітям надавалась у профільних відділеннях Першої Радянської лікарні. З лікарів спеціалістів знані тогочасні : хірург Є.А.Байтман, ЛОГ - лікар Б.Е. Сливко, окуліст С.М.Тер-Арутюнянц.


З перших днів війни, з 26.06.1941 року, у всіх корпусах лікарні, в тому числі в дитячій, було розвернуто евакогоспіталь. Хворих дітей, яких не встигли забрати батьки, та дітей сиріт евакуйовували.


В роки окупації Житомира німецько-фашистськими загарбниками дитяча лікарня не функціонувала. В Українській лікарні (як називалась І Радянська лікарня на той час) лікувались дорослі в основному з невідкладними станами (поранені, гостро хворі). Медичні послуги надавались за оплату, медична спеціалізовано-госпітальна допомога дітям надавалась по індивідуальному зверненню батьків.
31 грудня Житомир було звільнено остаточно від німецько-фашистських окупантів. Територія лікарні лежала в руїнах. Збитки, заподіяні медичним дитячим закладам, були величезні: не лишилось жодної молочної кухні, зруйнований корпус дитячої лікарні, поліклініки, із 5-ти консультацій залишилась одна.


Але саме з 1944 року дитяча міська лікарня, виконуючи одночасно і надалі функції обласної, починає новий відлік часу.
Остаточно відокремлена в самостійну, вона розмістилась на вулиці Комсомольській (на цьому місці тепер розташований кінотеатр "Жовтень"). В лікарні було всього 25 ліжок, які розміщувались в декількох кімнатах.


Згодом, в цьому ж таки році вона була переведена в приміщення бувшої офтальмологічної лікарні по вул.. Монастирській, 2 (нині вулиці Шевченка, 2) і розмістилась на першому поверсі. (75 ліжок). На другому поверсі була станція переливання крові.
Корпус офтальмологічної лікарні і церкви при ній був побудований на кошти князя В.В. Волконського та його сестри графині Н.В. Толстої в 1912 році. По 1941 рік тут було розташоване очне відділення Першої Радянської лікарні.


В охороні здоров'я дітей в 40-і та 50-і роки постали проблеми: зруйнована матеріальна база, нестача кадрів, транспорту, висока захворюваність (кір, скарлатина, дизентерія, туберкульоз, поліомієліт). Профіль лікарні був визначений, як терапевтичний, але: 50 ліжок було відведено для госпіталізації з інфекційними хворобами: гепатит, туберкульоз, дизентерія, менінгіт, кашлюк, поліомієліт.
Лікарня виконувала функції і обласної і міської лікарень.


Важкість роботи медперсоналу полягала в тому, що крім нестачі медикаментів, білизни, інструментарію, медичного обладнання, хворі діти з грудного віку госпіталізувались без матерів. В місті не було жодної молочної кухні.


За 10 післявоєнних років в дитячій лікарні змінилось п'ять головних лікарів: М.Б. Дубровський, Е.Е. Розенфельд, Коняшкіна, О.Б. Степанська, С.Л. Ізаксон.


На їх долю випала тяжка робота по відбудові медичних закладів, організації та становлення охорони здоров'я дітей міста.


Сара Лазарівна Ізаксон була кваліфікованим педіатром, особливо по лікуванню дітей 1-го року життя. Як організатор - проявила волю та наполегливість, забезпечила в стаціонарі необхідний лікувальний процес тяжкохворих дітей.


Міська дитяча поліклініка відновила роботу 16 лютого 1944р. і функціонувала, як самостійний заклад. Вона обслуговувала дітей міста та прилеглих сіл. Розміщена була за адресою К.Маркса, 40 (приміщення станції швидкої допомоги), в п'яти маленьких кімнатах, де було 3 кабінети, ізолятор з боксом та зал очікування, в якому розташовувалась і регістратура.


На той час функціонувало 5 педіатричних дільниць з величезним радіусом обслуговування. Кожна дільниця включала 15-17 вулиць, машин не було. На виклики виїжджали гужовим транспортом.


Поліклініка обслуговувала дітей від 4 до 18 років. В штаті дитячої поліклініки було 13 лікарів: головний лікар, 5 дільничних педіатрів, 4 лікарі по обслуговуванню шкіл та дитячих дошкільних закладів, 3 лікарі вузьких спеціальностей. В районі обслуговування поліклініки було 21 школа, 8 дитячих садків, 5 дитячих будинків.


Діти від народження до 3 - річного віку спостерігались дитячою консультацією, яка також була на самостійному бюджеті. Умови для роботи дитячої консультації були надзвичайно складні і незадовільні. Завідувала консультацією А.Г.Дергальова.


В 1948 році наказом МОЗ проведено об'єднання дитячої поліклініки, консультації та стаціонару в єдиний заклад - дитячу лікарню, згодом вона стала називатись Житомирське дитяче територіальне медичне об'єднання - ДТМО.


В 1950 році в місті проживало понад 17 тис. дитячого населення, було організовано 14 педіатричних дільниць, 10 з них обслуговувались дільничними педіатрами, решта фельдшерами.


В 1955 році головним лікарем дитячої лікарні призначається молодий спеціаліст, талановитий організатор Лаврент'єва Т.Ф., яка очолювала колектив на протязі 25 років. Спираючись на підтримку радянських та партійних органів, вміло підбираючи лікарів на відповідальні посади, керуючись засадами управлінських медичних структур області та республіки, вона зуміла досить швидко організувати працездатний колектив дитячої лікарні та націлити його на дійову лікувальну та профілактичну роботу по збереженню здоров'я дітей.


Основними питаннями в роботі в ті роки було: укомплектування лікарськими кадрами, поліпшення матеріальної бази, придбання транспорту. Було налагоджено зв'язок з ведучими професорами кафедри педіатрії Київського медичного інституту, очолюваної членом кореспондентом Академії Наук України професором Оленою Михайлівною Хохол. В цьому ж таки 1955 році відновило роботу наукове товариство педіатрів. Спочатку його очолив М.Б. Дубровський а, згодом з 1959 р., на протязі 20 років, його незмінним головою була заслужений лікар України Т.Ф. Лаврент'єва.


В 1958 році станція переливання крові переведена в інше приміщення, що дало можливість збільшення ліжкового фонду лікарні до 150 ліжок. Інфекційні хворі госпіталізувались до Першої міської лікарні, а в дитячій було розгорнуто відділення для лікування дітей раннього віку - до 3-х років та старшого віку, лікарня мала 2 боксованих відділення та прийомний передпокій.


Завідуючими відділень були призначені З.В.Постнікова та Є.Д. Гришко, начмедом в стаціонарі працювала кваліфікований лікар, яка лікарем-хірургом пройшла фронтовими дорогами війни, Катерина Іванівна Левкович. Чуйна та мудра жінка Катерина Іванівна багатьох лікарів педіатрів лікарні навчила особливостям лікарської інтуїції та такту в спілкуванні з рідними та близькими хворих дітей.


Зінаїда Володимирівна Постнікова залишила теплий слід в душі кожного лікаря, медсестри, котрі працювали з нею, та в серці кожної матері, що перебувала в лікарні.


Євгенія Давидівна Гришко - надзвичайно кваліфікований та талановитий лікар - педіатр, згодом довгий час обіймала посаду обласного педіатра області.


Було поліпшено організацію по харчуванню дітей раннього віку в стаціонарі, так як у 1959р було відкрито першу молочну кухню в місті.
Поліпшилась матеріальна база поліклініки


У 1961 році поліклініка була переведена в більш просте приміщення по вул. К.Маркса, 33. У 2-х поверховому хорошому будинку добре розмістились кабінети: спеціалізовані, дільничних лікарів, маніпуляцій ний та зуболікарський. Завідуючою І дитячої поліклініки працювала до 1972 року О.Ц. Левіт. Ольга Царівна - знаючий лікар, ціленаправлено та вміло координувала складну роботу медиків дільничної служби, налагодила послідовність в роботі дільничних лікарів були визначені суботні чергування у поліклініці, нічні чергування в стаціонарі лікарні. У поліклініці було відкрито лікарський кабінет щеплень, кабінет інфекційних хвороб.


Незмінно старшою медичною сестрою поліклініки на протязі 46 років самовіддано працювала жінка незвичайної доброти, відповідальності і любові до людей Антоніна Миколаївна Янішевська.


У місті та Богунії, функціонувала також 2-га дитяча поліклініка (за адресою вул. К.Лібкнехта - нині вул. Перемоги). У надзвичайно затишному приміщенні розміщувалися кабінети дільничих лікарів, маніпуляцій ний, щеплень. Прийоми спеціалістів проводились по графіку. Завідуючою до 1972 року працювала Марія Мойсеївна Альперіна - грамотний педіатр, доброзичлива жінка, наставниця молодих.


Необхідно назвати імена тих лікарів та працівників медицини, які самовіддано працювали у кінці 50-х початку 60-х років. Це А.С Костромітінова, В.М. Темна, П.Д. Ларіонова (завідуючі педіатричними відділеннями), дільничі лікарі Л.М. Заславська, О.М. Фельдман, Є.О. Оліфіренко, А.І. Пономарьова, Ф.О. Виноградова, спеціалісти: Н.П. Гуральник, Б.Є. Сливко, Є.Б. Камінська, Ф.М. Покотило, М.М. Літінська, П.З. Хаїт; медсестри, що прийшли фронтовими дорогами, М. Лагута, М. Демченко, Д. Леонтенко, реєстратори А. Вулах, І. С., санітарка лікарні М. Журавель. Особливого слова подяки заслуговує великий ентузіаст своєї справи інструктор санітарно-освітньої роботи дитячого об'єднання Людмила Олексіївна Скудицька. Активістка обласного Будинку Сан.освіти, вона понад 40років працювала на цій посаді, маючи заслужений авторитет у освітянської та медичної громадськості міста.


З перших післявоєнних років і до 1979 р. при пункті невідкладної допомоги поліклініки (згодом пункт вечірніх викликів) працювала фельдшер Надія Антонівна Шоркіна. Багато матерів міста завдячують цій мужній, надійній жінці за врятоване дитяче життя. Варто згадати тут і шоферів - фронтовиків, які відповідно відносились до своєї роботи: Б.М. Пестерєв, І.О. Войтенко, А.Т. Орлова, М. Новиков та інші.


В 60-х роках значно збільшилась кількість населення в м. Житомирі, від так і дітей. В цей період в місті ставили до ладу гіганти промисловості - "Льонокомбінат", "Електровимірювач", "Хімволокно".
З кожним роком міцніла база дитячої лікарні.


У 1964 році вступила до ладу обласна лікарня, а при ній відкрились 2 дитячі відділення (молодшого та старшого віку дітей) обласного значення. Було відкрито філіал поліклініки в районі Мальованки, Корбутівки, згодом Крошні, відкрились нові дитячі дошкільні заклади, школи. Збільшилась кількість дільниць, на яких дітей до 1-го року було до 80-100. Катастрофічно не вистачало лікарів-педіатрів, лікарів-спеціалістів. Але, завдяки увазі радянських органів до проблем дитинства, в педіатрію міста влилися педіатри - випускники вузів 60-х рр., які творили обличчя охорони здоров'я дітей міста та області 60-70-х рр. Це завідуючі педіатричними відділеннями Л.С. Мальцер, В.І.Пащенко,Т.Т. Петренко, дільничні лікарі Г.В. Гончар, Г.Б. Захарченко, І.Е Манзенюк, завідуюча дитячого поліклінічного відділення №2 О.В. Бовсунівська, зам головного лікаря по поліклінічній роботі Ю Д. Лєбєдєв.


В 1970 р дитяча лікарня затверджена базою інтернатури по педіатрії, керівниками інтернів в різний час були лікарі Є.Д. Гришко, К.І. Левкович, Р.І. Боцян, Л.С. Мальцер, І.І. Бондарчук. 25років - з 1974р, ведучим керівником інтернів в лікарні працювала Інна Іванівна Бондарчук. Ініціативна, творча та інтелігентна людина, ерудований лікар, вона, як міський педіатр, забезпечила інтернам всебічну практику по педіатрії у всіх медичних закладах міста та області, організовувала цікаві творчі науково-практичні конференції, наукові роботи. База інтернатури користувалась повагою кафедр-кураторів Київського, згодом Вінницького медінституту, професорів П.М. Гудзенка та М.Б. Царюка, була базою передового досвіду республіки. Багато випускників інтернатури стали науковцями, організаторами охорони здоров'я (А. Титаневич, Ю. Галінський, В. Лічман, Л. Бикова, В. Марченко).


В лікарні з 1967 до 1974 рр. працювала начмедом В.Д. Давидова, яка розширила значно об'єм діагностичних і функціональних обстежень в стаціонарі, ввела нові методи лікування (в/в крапельні вливання, налагодила паталого-морфологічні дослідження померлих дітей). Головною медсестрою в лікарні довгий час працювла Раїса Тимофіївна Волкова - хороший організатор, вона користувалась великою повагою колективу лікарні. Згодом цю посаду займала чуйна медсестра О.В.Романчук.


З 1972 року по 1975 рік заступником головного лікаря по поліклінічній роботі був призначений Ю.Д. Лебедєв. Вмілий організатор, мудра і чуйна людина, він багато зробив для становлення і утвердження поліклінічної роботи: ціленаправленості дільничної служби, роздріблення дільниць, нагляду за дітьми груп ризику, диспансеризації дитячого населення, становлення спеціалізованої допомоги (прийом в поліклініці проводився по 22 спеціальностям), упорядочення проведення профілактичних щеплень та оглядів дітей. Він недовго працював в лікарні, тому що згодом зайняв посаду обласного педіатра, але залишив прекрасний слід в душі кожного медпрацівника, хто працював з ним в ті роки.


При дитячій лікарні в усі часи, згідно подій часу, діяли профспілкова, партійна та комсомольська організації. В 60 - 70 роки лікарня була неодноразово нагороджена Перехідним Червоним Прапором, який в ній лишився навічно. В кінці 60-х років започаткувався конкурс на кращу медичну сестру. Художня самодіяльність, спортивні досягнення не раз заслуговували нагороди, займали призові місця по області і республіці (з 1970 по 2004р.)


Профоргами в різні часи були: головна медична сестра лікарні Р. Волкова, завідуюча лабораторією Л. Осадчук, завідуючий отоларингологічним відділенням В.Павлусенко, завідуючий відділенням інтенсивної терапії П. Степанов, завідуюча ендокринологічним відділенням Т.Таужнянська.
Багато лікарів, середніх медичних працівників дитячої лікарні мають нагороди: медалі, ордени та значки "Відмінник охорони здоров'я" (лікарі Р.Захарченко, Г.Гончар, медсестри Д. Лєонтенко, зав.відділенням Т. Петренко та інші)


В 1973 році місто Житомир було районовано на райони Корольовський та Богунський, але дитяче територіальне медичне об'єднання лишилось єдиним в місті.


З 1975 року по 1981 рік амбулаторно-поліклінічну службу міста очолював В.Ф. Марченко, нині заслужений лікар України, головний лікар Житомирської дитячої обласної лікарні.


Думаючий, націлений на перспективу, на першозначення надання медичної допомоги дітям і матерям в системі охорони здоров'я, він багато сил віддавав утвердженню передового досвіду в роботі амбулаторно поліклінічної служби.


В ці роки в творчий співпраці адміністрації лікарні (головний лікар Т.Ф. Лаврентієва, начмед А.В. Кузнєцова, заступник по поліклініці В.Ф.Марченко) з міськздороввідділом (міський педіатр І.І. Бондарчук) та облздороввідділом (обл.педіатр Ю.Д. Лєбєдєв, згодом Л.О. Бикова) було наведено дійовий контакт в роботі зі службами: неонатології, станції швидкої медичної допомоги, міським відділом народної освіти та обласним відділом освіти, міською СЕС (епідеміолог А.Ф. Шепель, зав.шкільним відділом Л.Г. Бабенко) та обласною СЕС (головний епідеміолог Г.К. Редькіна, Ю.М. Фельдман), введення нових організаційних форм медичного обслуговування, фізіотерапевтичні бригади, нових методів діагностики, лікування хвороб.


В зв'язку з проведенням об'єднання дитячих ясел та дитячих садків в єдині дитячі заклади (ДДЗ), в поліклініках були відкриті шкільно-дошкільні медичні відділення (ДШВ). Очолювали відділення молоді лікарі, подвижники та ініціатори. В свій час це були М.Д. Кокуріна, згодом О.Н. Войтенко, ст. медсестра Є. Прокопенко, М. Демченко. В дитячій поліклініці Богунського району Л.А. Дяченко, Н.І. Горбаченко, ст. медсестра Г.Є. Мяновська та О. Пеєва.


В 1975 році на кошти від комуністичного суботника завершилось будівництво нового лікувального корпусу дитячої лікарні на 210 ліжок, харчоблок, господарський корпус, відкрито було відділення гастроентерологічне (завідуюча Т.Т. Петренко), кардіоревматологічне (завідуюча О.В. Бовсунівська), отоларингологічне відділення (завідуючий Є.І. Вишневський), відділення дітей молодшого віку для респіраторних захворювань (завідуюча А.Б. Кармазіна та Л.А. Кучковська). Згодом О.О. Башек та В.Б. Галайба. Начмедом лікарні почала працювати А. Кузнєцова.
Лор - відділення лікарні очолював довгий час (по 1985 рік) В.П. Павлусенко, нині головний лікар ЦМЛ №2 м. Житомира, заслужений лікар України. Нині відділення на 40 ліжок і очолює його В.М. Снідевич.


На базі міської лікарні організовується неонатальне відділення, яке виконує функції обласного і очолив його досвідчений педіатр Певний М.О. Відкриття цього відділення сприяло зниженню смертності серед новонароджених майже вдвічі.


Організацію лікувального процесу, діагностичних та функціональних обстежень в багато профільних відділеннях стаціонару лікарні відповідно по роках забезпечували знаючі та авторитетні педіатри Л.О. Бикова, О.В. Бовсуновська, нині цю посаду обіймає С.М. Довгаль.


В 1977 році введено в дію нову дитячу поліклініку мікрорайону, яку очолив прекрасний організатор охорони здоров'я дітей Ю.Я.Галінський, нині заслужений лікар України, заступник начальника обласного управління охорони здоров'я з питань материнства та дитинства. Поліклініка забезпечувала медичне обслуговування біля 20 тис. дитячого населення, працювало 20 дільничних лікарів, вівся прийом по графіку всіма основними спеціалістами. Згодом поліклініку очолювали К.І. Богачук, В.О. Порохницький, О.Т. Перун. З 1998 року ї очолює В.М. Лісовська.


В поліклініці, на дільницях, в стаціонарі активно трудились лікарі та середні медичні працівники: Д.Д. Ярмолюк, Г.Л. Марченко, Т.М. Кордюкевич, Р.І Євтух, Д.І. Омельченко, Р.І. Боцян, Н.Є. Яіцька, О.С. Курієнко, М.Г. Риковська, Б.Х. Сандляренко, В.А. Станішевська, Є.М. Федоренко, О.В. Романчук, М.А. Фурман, А.І. Жабокрицький, Н.Ю. Фогель, Р.Т. Волкова, Н.І. Горбаченко, Л.Л. Дяченко, В.М. Лісовська, м/с Г.Є. Мяновська, Л.Ф.Остринська, Ф.А. Вайнштейн.


1979 року головним лікарем міської дитячої лікарні було призначено молодого, енергійного лікаря-педіатра В.Й.Башека, який до цього часу працював районним педіатром в Олевській ЦРЛ. Він відразу заслужив авторитет в управлінських структурах міських та обласних здороввідділах, у радянських та партійних органах, здобув повагу колективу, зумівши націлити його на виконання основних завдань по охороні здоров'я дітей згідно вимог часу. Нині він депутат міської ради багатьох скликань, очолює депутатську комісію з питань екології, охорони здоров'я та соціального захисту, являється заслуженим лікарем України.


В 1980 р. в м. Житомирі були відмічені гарні здобутки в охороні здоров'я дітей. Коригованою була дитяча захворюваність інфекційними та респіраторними хворобами, знизилась дитяча смертність. В місті було 60 тис. дитячого населення, в т.ч. дітей до 1-го року- 5 тис., шкіл - 41, д/с - 66, шкіл - інтернатів - 4. Прийом в дитячій поліклініці вівся по 25 спеціальностям.


Поліпшувались умови життя населення, поліпшувалась матеріальна база дитячих медичних закладів: педіатричні дільниці, стаціонар були укомплектовані лікарями - педіатрами та спеціалістами. В лікарні працювало 40 лікарів.


З 9 вересня 1981 року на базі нового корпусу дитячої міської лікарні організовано перше в області відділення реанімації і інтенсивної терапії, яке очолив досвідчений дитячий реаніматолог О.Ю. Місюров. Це відділення функціонувало до 1985 року. як обласне, а з квітня 1985 року в цьому відділенні надається інтенсивна та реанімаційна допомога дітям міста. Очолювали відділення К.М. Сергійчук, П.О. Морозов, тепер завідує П.М.Степанов.


З 1985 р. побудована нова типова дитяча поліклініка по вул. 1-го Травня, 23.


Першим очолив нову поліклініку заступник головного лікаря по амбулаторно-поліклінічній службі Ю.Я. Галінський.


При поліклініці функціонували: обладнане по вимогам часу фізіотерапевтичне відділення (завідуюча Роза Борисівна Матвієнко), плавальний басейн, де навчались плаванню діти перших місяців життя, клінічна, біохімічна лабораторія (зав. К.Д. Наружна), гельмінтний напівстаціонар, кабінет профілактичних щеплень, маніпуляцій ний, організовано відділення функціональної діагностики (завідуюча О.В. Борецька)
27 січня 1986 року тут організовано і відкрито перший на Україні і другий в Радянському союзі хірургічний стаціонар одного дня, де щорічно проводиться до 350 планових операційних втручань з приводу хірургічної патології. Основоположником цього стаціонару став дитячий хірург О.К. Биков, а першим хірургом був М.В.Тяжкий, операційна медична сестра В.М. Дехтяренко, згодом ст. медсестра З.Л. Калинович. Завідує нині хірургічним поліклінічним відділенням і денним стаціонаром М.П. Довгаль. З 1998 року тут функціонує денний офтальмологічний стаціонар, через який щорічно проходить 130 дітей. Починала окуліст, молодий спеціаліст Н.З. Софінська, продовжує справу окуліст вищої категорії Р.А. Левченко.


До нового приміщення житлового будинку на першому поверсі (проспект Миру, 11) переведено Бо гунську дитячу поліклініку. Завідуючою було призначено Г.І. Губенко, згодом поліклініку очолив В.Б. Галайба.


Філіал поліклініки " Крошня" також перебрався до нового приміщення. Його спочатку очолила, як завідуюча відділенням Г.І. Губенко, з 1988 року по теперішній час його очолює М.Ф. Атаманчук.


З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС в дитячій лікарні були організовані бригади медичних працівників по виїзду безпосередньо в зону аварії та в постраждалі райони області. Очолив роботу бригад головний лікар В.Й. Башек. Активну участь з перших днів в них взяли В.О. Порохницький, Ю.Я. Галінський, Д. Конончук, С.С. Свиридов та лаборанти, лікарі, водії.


З того часу в лікарні проводиться велика ціленаправлена робота по диспансеризації та оздоровленню дітей, постраждалих від аварії на ЧАЕС.
З 1988 по 2002р. посаду заступника головного лікаря по поліклінічному розділу роботи займала Тетяна Трифонівна Петренко, яка володіла організаційними навичками в роботі охорони здоров'я, так як працювала на відповідальній посаді до цього в обласних партійних структурах. Вона вміло і цілеспрямовано організовувала колективи працівників трьох поліклінік на виконання завдань педіатрії по наданню спеціалізованої допомоги дітям, по диспансеризації організованого дитинства (школи, ДДЗ) по нагляду за дітьми, потерпілими від аварії на ЧАЕС, дітьми - інвалідами. Відповідально працювали завідуючі педіатричними відділеннями: Р.І. Боцян, О.С. Курієнко, І.І. Бондарчук, А.В. Чубінська, О.І. Карпішина, В.М. Лісовська, Г.І. Губенко, М.Ф. Атаманчук, дільничні лікарі: Л.Ф. Беренда, Н.С. Волинець, І.М. Вакарюк, медичні сестри: Л.С. Грінчак, Л.Ф. Остринська, В.А. Кошель, Ф.А. Вайнштейн, Г.Г. Забродська.


В 1998 році відкрито денний гінекологічний стаціонар, кабінет дитячої і підліткової гінекології та алергологічний кабінет (алерголог А.В. Чубінська).


При дитячій поліклініці з грудня 1998р.успішно функціонує Центр реабілітації дітей-інвалідів "Поклик" - один з перших в Україні. Організатором та керівником його є досвідчений педіатр-фізіотерапевт Л.Ф. Шатило.


Щорічно через цей центр проходить реабілітаційне лікування близько 4,5 тисяч дітей.


З 2003 року посаду заступника головного лікаря по амбулаторно-поліклінічній роботі займає М.О. Берегова.


На сьогоднішній день центральна дитяча міська лікарня об'єднує стаціонар на 190 ліжок, три дитячі поліклініки, де ведеться прийом по 22 спеціальностям, чотири філіали поліклінік. Під її наглядом знаходяться 53698 дітей на 68 дільницях та діти в 46 дитячих закладах і 30 школах.
Колектив лікарні націлений на виконання основних завдань по поліпшенню надання медичної допомоги дітям стаціонарно та амбулаторно.