В 2003 р. виповнилось 336 років з того дня, як у Франції виконали перше переливання крові людині. За цей час переливання крові та її компонентів давно вийшло за рамки лікувального методу і перетворилось у самостійний розділ теоретично-практичної медицини - трансфузіологію. Служба крові, базуючись на тісному взаємозв'язку трансфузіології й гематології, забезпечує успішне вирішення багатьох важливих проблем наукового і практичного значення. В зв'язку з незначною кількістю монографічної літератури з механізму дії перелитої крові, недостатнім висвітленням розвитку служби крові, з нагоди її 70-річчя, ми вирішили коротко викласти історичний розвиток становлення служби крові нашої області.


За архівними даними, перші практичні кроки трансфузіології на Житомирщині були здійснені в 1933 році. Лікар-хірург М.Ф. Микульський (Радомишльська ЦРЛ) за участю співробітників Київського інституту переливання крові вперше провів пряме переливання крові вагітній Є.Н. Сеневич від донора Гарбаренко-Струтинської - санітарки пологового відділення.


Першу інформацію про існування закладів служби крові знайдено в газеті "Червоне Полісся" від 15 лютого 1938 р. в статті "Про переливання крові": "...в м. Житомирі є спеціальна філія і станція Київського інституту з переливання крові. Філія і станція проводять роботу з вивчення складу крові у населення для того, щоб знати, до якої групи крові належить кожна людина". В цьому ж році в складі Обласної лікарні відкрилося перше відділення переливання крові в приміщенні по вул. Червоного Хреста, відділ очолив лікар Г.К. Пивоваров.


Відповідно до архівних даних, у Житомирській області у складі "... учреждений системы Наркомздрава на 01.01.1941 г. числилась станция переливания крови ...".


За період 1941-1944 рр. відомості про розвиток станції переливання крові в архівах не збереглися.


В 1944 р. станція переливання крові була розташована в будинку по вул. Пушкінській. Штатний розпис нараховував 25,5 штатні одиниці, з них 12 складав медичний персонал. Вона мала вже сформований донорський відділ, який очолила лікар В.І. Артюхова, яка пізніше стала завідуючою станцією. При ній впроваджено прогресивні зміни: аптека Обласної лікарні розпочала готувати спеціальні консервуючі розчини, кров у донорів брали в операційній Обласної лікарні, часто операційна була зайнята - і співробітникам з донорами інколи доводилося чекати до 22-ї години. Однією з перших платних донорів була І.С. Вайнер, яка протягом 36 років здала 112 л крові.


Поступово станція оснащується відповідними меблями, інструментарієм та обладнанням. Визначення груп крові проводилось за стандартними сироватками і стандартними еритроцитами, які одержували з Київського інституту переливання крові. Основним завданням станції на той час була заготівля, збереження і видача крові, підготовка тари і систем для взяття крові. Кров зберігалась у спеціальних стандартних скляних банках з притертою пробкою у погребі Обласної лікарні. Донорам проводились такі обстеження: загальний аналіз крові та реакція Васермана, визначення групи крові, визначення малярійного плазмодію.


В 1945 р. завідуючу В.І. Артюхову змінила лікар М.І. Добжанська, а через шість місяців завідуючим став хірург І.І. Шамаєв, який вперше на Україні запропонував метод плазмоферезу, але, на жаль, його не дозволили впровадити на станціях. Завдяки І.І. Шамаєву, станція в 1947 році отримала нове приміщення по вул. Шевченка (нині один з корпусів дитячої міської лікарні). Станція розміщувалась в 10-ти кімнатах другого поверху.
В 1948 році був організований відділ заготівлі крові, у зв'язку з чим консервована кров, еритроцитна маса, нативна плазма почали заготовлятися безпосередньо на місці, де і зберігались. У 1949 р. на станції була організована гематологічна лабораторія з серологічним і сироваточним підрозділами.


Починаючи з 1950 р., кров почали зберігати у холодильниках, її заготовляли за спеціально вдосконаленими рецептами № 7 і № 12, які запропонував Інститут переливання крові. В цьому ж році донорам почали визначати Rh-фактор. Виявляли донорів з наявністю антитіл антирезус для виготовлення сироватки антирезус. Була впорядкована картотека донорів.


У 1956 р. станція отримала нове приміщення по вул. Щорса, 28, в якому проіснувала до 1997 р. Впроваджено виготовлення сухої плазми методом підігріву на апараті Розенберга. На станції вводяться посади лікаря-лаборанта-гематолога і препаратора. З 1957 р. у районах почали організовувати пункти переливання крові, в яких були проведені експериментальні взяття крові - в Коростені, Бердичеві, Олевську, Овручі, в середньому по 20-30 чоловік. Почалася безплатна здача крові. Першими безплатними донорами були працівники обласної і міської лікарень. В цьому ж році відкривається серологічна лабораторія, а через рік - бактеріологічна.


З 1960 р. на станції починає працювати лабораторія амінокровіну, в зв'язку з чим розпочато проведення нових аналізів - визначення залишкового азоту і біологічний контроль амінокровіну. Виробництво останнього проводилось лише в Житомирі і Ленінграді (місце його створення). На цей час виготовлялися: лейкомаса, тромбоцитарна завісина, сироватка Філатова, нативна плазма в малій розфасовці для дітей, амінокровін.


У 1964 р. створюється лабораторія стандартних сироваток, яка, крім сироваток системи АВО, виготовляє також стандартні сироватки антирезус. Починає виготовлятись препарат крові - фібріноген, а через деякий час - гамма-глобулін. На станції створюються виїзні бригади, які здійснюють масові забори крові безпосередньо на підприємствах, у навчальних закладах, колгоспах.


У 1965 р. гематологічна лабораторія перейменована в клінічну, і з 1966 р. RW проводять не лише донорам, а й вагітним жінкам у сумнівних випадках. У 1968 р. введена в дію станція переливання крові у Новограді-Волинському, а з 1970 р. на станції виготовляється антистафілококовий імуноглобулін, альбумін.


У 1973 р. головним лікарем станції призначений С.А. Фасоль. Цього ж року, вперше в області, почали проводити дослідження зразків сироваток крові на поверхневий антиген вірусу гепатиту В. У 1974 р., згідно з розпорядженням МОЗ України, при Житомирській обласній станції переливання крові був організований відділ технічного контролю, головне завдання якого - контроль за якістю продукції, яку випускала станція переливання крові. Кількість донорів незмінно зростала: від 100 в 1938 р. до 38869 в 1980 р. Збільшився штат станції. Значно змінилась тара для заготівлі крові: від чотирикутних скляних банок з притертими пробками до одноразових пластикових систем, а в подальшому - до одноразових гемаконів.


У 1980 р. головним лікарем призначено В.Н. Коломійчука, який розпочав написання історії служби крові області. В 1985 р. його змінив В.О. Борецький.


З 1987 р. на посаду головного лікаря призначено лікаря-анестезіолога А.М. Чугрієва. В 1988 р. на Житомирській обласній станції переливання крові відкрита лабораторія діагностики СНІДу, яка знаходилась перед цим у приміщенні Обласної лікарні.
В 1991 р. організована імунологічна лабораторія.


З 1993 р. лабораторія діагностики на СНІД впровадила методику виявлення антитіл до вірусу гепатиту С. У 1994 р., вперше на Україні, відкрито відділ плазмоферезу, впроваджено автоматичний плазмоферез, що спонукало до освоєння нових видів обстеження - підрахунок ретикулоцитів, визначення Нt, загального білка за допомогою мікрорефрактометра.


В 1997 р. станція переведена в нове приміщення по вул. Кибальчича, 16. Проведено реконструкцію та ремонт приміщення, побудовано гаражі для станційного транспорту.


В 1999 р. була розпочата реорганізація служби крові області. Засновано Обласний центр крові та Новоград-Волинську філію. В 2001 р. відкрита філія Обласного центру крові в м. Коростені.


З квітня 2000 р., вперше на Україні, в Житомирському обласному центрі крові розпочато створення системи контролю якості крові та її компонентів на відповідність стандартам "Керівництва з виготовлення, використання і оцінки якості компонентів крові" GMP, 1995 р., 5-е видання, Рада Європи.


З 1994 р. в області заготівля крові на 100% ведеться в пластикову тару, в той час як в Україні - 10-15%. У м. Новограді-Волинському продовжують виготовлятися препарати крові: альбумін 5%, 10%, 20%, полібіолін, кріопреципітат, імуноглобулін антистафілококовий. У цьому ж році було освоєно випуск нового вітчизняного препарату плазми - лактопротеїну.


23 березня 2000 р. Головна Акредитаційна комісія МОЗ України видала Акредитаційний сертифікат № 998, яким присвоїла вищу акредитаційну категорію Житомирському обласному центру крові і Новоград-Волинській філії.


В 2002 р., за ініціативою двох областей і м. Києва, створена Всеукраїнська громадська організація "Асоціація служби крові України", президентом якої було обрано головного лікаря Житомирського обласного центру крові А. М. Чугрієва.


В 2004 р. заплановано відкриття нової філії в м. Бердичеві. Реорганізацію служби крові області має бути завершено в 2007 р.
Створену модель служби крові Житомирської області впроваджують сьогодні 4 області України.