Управління охорони здоров'я облдержадміністрації (далі управління охорони здоров'я) є структурним підрозділом Житомирської обласної державної адміністрації, який створюється за розпорядженням голови обласної державної адміністрації і йому підпорядковується.


Одночасно зі створенням Житомирської області, а саме у вересні 1937 року, було відкрито обласний відділ охорони здоров'я виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих.


У 1937 році в нашій області працювало 3539 середніх медичних працівників, 698 лікарів, 85 зубних лікарів. Функціонувало 95 лікарень на 497 ліжок.


Мережа охорони материнства і дитинства складалась із 184 дитячих закладів. Функціонували, зокрема, дитяча лікарня в м.Житомирі на 45 ліжок, 9 поліклінік, 33 молочні кухні, 11 будинків дитини, 118 дитячих ясел на 5385 місць.


В області діяло 217 колгоспних пологових будинків на 746 ліжок. У всіх районах та містах області були відкриті пологові відділення при лікарнях.
На той час Житомирщина мала 309 поліклінік і амбулаторій, на промислових підприємствах області було організовано 21 лікарський та 69 фельдшерських здоровпунктів. Ця мережа лікувальних закладів значно покращила медичне обслуговування робітників та колгоспників, покращилось і медикаментозне постачання населення - в області функціонувало 505 аптечних закладів, у тому числі 117 аптек.
У 1940 році на Житомирщині функціонувало 40 санепідемстанцій.


В 1941 році, у зв'язку з тимчасовою окупацією Житомирської області німецько-фашистськими загарбниками, відділ охорони здоров'я був евакуйований у тилові райони країни і тимчасово припинив свою діяльність.
Фашистська окупація тривала протягом 3-х років і принесла численні біди, в тому числі і в системі охорони здоров'я. Зросла захворюваність на туберкульоз, венеричні хвороби, тиф, кишкові та дитячі інфекції.


Після звільнення області від фашистських загарбників у січні 1944 року, працівники відділу охорони здоров'я разом з радянськими і партійними органами, за активної участі населення взялися за відновлення зруйнованих лікувально-профілактичних закладів. Особлива увага зверталась на відновлення сільської медицини.


Саме в цей період зародився знаменитий житомирський рух за відновлення мережі охорони здоров'я силами населення. Ініціаторами його були медпрацівники і колгоспники Ружинського, Потіївського, Черняхівського, Барашівського, Базарського, Коростишівського і Чоповицького районів, які організовували масові "воскресники" ("народна толока"). В них узяли участь 30 тис. жителів області.


Протягом лише цього дня у вищезгаданих районах було відремонтовано 6 лікарень і поліклінік, 13 амбулаторій, 18 колгоспних пологових будинків, 54 інші медичні заклади. Завдяки відділу охорони здоров'я та місцевим органам влади, лікувально-профілактичні заклади були повністю забезпечені паливом та необхідним оснащенням.


У результаті всіх проведених масових "воскресників" із загальної кількості 867 медичних закладів було відремонтовано 845. З них - 62 лікарні, 126 поліклінік і амбулаторій, 380 фельдшерсько-акушерських пунктів, 125 колгоспних пологових будинків, 35 санепідемустанов, 117 дитячих лікувальних закладів. Також було побудовано 7 нових приміщень для медичних установ.
Завдяки самовідданості працівників відділу охорони здоров'я, в короткі терміни було ліквідовано важкі наслідки німецької окупації, інфекційні захворювання в області значно знизились.


Проте, незважаючи на відновлення окремих лікувально-профілактичних закладів, мережа їх все ж залишилась незначною. Не вистачало медичних кадрів, медикаментів, апаратури, оснащення, була проблема з транспортом.


Значну організаційну роботу з ліквідації епідемій в післявоєнний період провів І.А. Струєв, який з 1944 по 1947 рр. працював завідувачем облздороввідділу. У 1947 році І.А. Струєва перевели до Києва на посаду начальника курортного управління.


Головними спеціалістами на той час працювали: Г.В. Капліна (головний терапевт), Г.Ф. Павша (головний акушер-гінеколог), М.Г. Гехтман (головний педіатр), О.Ф. Гербачевський (головний хірург). До речі, Гербачевський один в Україні мав дозвіл на сумісництво двох адміністративних посад (головного лікаря обласної лікарні та головного хірурга області). Заступником завідуючого по санітарній службі була Є.Т. Скрипкіна.
У 1945 році, відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР та наказу міністра охорони здоров'я УРСР, в структуру відділу охорони здоров'я було введено підрозділ евакогоспіталів.


Органи охорони здоров'я вживали термінових заходів, спрямованих на покращання медичного обслуговування жінок і дітей. Проводилася значна робота із забезпечення дітей харчуванням і лікуванням, відновлювалась мережа пологових та дитячих закладів.


У 1947 році в області уже функціонувало 30 молочних кухонь.
У післявоєнний період швидко розвивалася спеціалізована медична допомога населенню. В 1947 році був організований обласний онкологічний диспансер в Житомирі, 5 онкологічних пунктів у великих районах, в стаціонарах загальнолікувальної мережі функціонувало 50 ліжок для онкохворих.


З 1947 по 1950 рік завідувачем облздороввідділу був О.Я. Чугаєвський.


1948 року наказом міністра охорони здоров'я УРСР та Постановою Ради Міністрів УРСР підрозділ евакогоспіталів було ліквідовано.
У післявоєнні роки, в зв'язку з реорганізацією районів і створенням районних лікарень, відбулися деякі структурні зміни в системі охорони здоров'я області. В той час під керівництвом відділу охорони здоров'я було організовано 16 центральних районних лікарень, при яких створювались організаційно-методичні кабінети, які очолювали заступники головних лікарів. Оргметодкабінети надавали значну допомогу в плануванні роботи лікувально-профілактичних закладів, розробляли і вивчали показники їхньої діяльності, здійснювали контроль за правильним веденням медичної статистики, планували підвищення кваліфакації медичних кадрів.


Завідуючою відділом охорони здоров'я у 1950 році призначено Г.П. Михайличенко, яка перебувала на цій посаді до 1957 року. З 1958 по 1959 рр. цю посаду займав Ф.Ф. Ганчель, а з 1959 по 1975 - Г.С. Яковлєва. Її заступниками були Н.І. Майорова та Г.П. Малий.


В цей час працювали такі головні спеціалісти: М.І. Івасенко (головний терапевт), Л.М. Картушина (головний акушер-гінеколог), О.Ф. Волошина (головний хірург), М.Й. Омельченко (головний епідеміолог). Головним педіатром спочатку була Є.Д. Гришко, потім - В.Д. Давидова, а ще пізніше - Ю.Д. Лебєдєв. Завідуючим лікувально-профілактичним сектором призначили І.З. Давидова, а начальником відділу лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям - Т.І. Яремченко.


Станом на 1 січня 1966 року, в області функціонувало 185 лікарень на 13000 ліжок, 176 поліклінік, 6 санаторіїв на 900 місць, 5 будинків дитини на 375 місць, 944 фельдшерсько-акушерські пункти, 114 сільських дільничних лікарень, 81 дитячі ясла на 3930 місць, 162 аптеки, 390 аптечних пунктів.


У цей час були побудовані нові поліклініки і лікарні. Так, були здані в експлуатацію тублікарня в Житомирі на 500 ліжок, тубдиспансер у Бердичеві, корпус обласної лікарні на 150 ліжок, лікарня на 300 ліжок у Коростишівському районі та ін.


Відбулися великі зміни у покращанні якості амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню. У міських і районних поліклініках та в сільських амбулаторіях почали працювати кабінети функціональної діагностики, електрокардіографії, клінічні лабораторії, кабінети інфекційних захворювань, рентген- та фізіотерапевтичні кабінети.


В області здійснювалося обслуговування працівників промислових підприємств, у містах Житомирі і Бердичеві був уведений цеховий принцип роботи лікарів здоровпунктів.


Порівняно з 1959 роком, у 1965 році збільшилася кількість дитячих ліжок, у тому числі у 2,5 раза - в сільській місцевості. Були відкриті спеціалізовані дитячі лікарні у Черняхівському, Попільнянському, Овруцькому, Малинському районах та м. Житомирі.
При обласній лікарні було відкрито дитяче хірургічне відділення та відділення для дітей, які хворіли на поліомієліт.
На той час в області функціонувало 4 санаторії для дітей на 300 місць, збільшилась кількість молочних кухонь до 60.
Щорічно збільшувався приріст ліжок для гінекологічних хворих. На базі пологового відділення 1-ї Житомирської міської лікарні було відкрито відділення для догляду за недоношеними дітьми.


Чималу профілактичну роботу серед жінок проводили жіночі консультації, яких на той час в області налічувалось 42.
У 1965 році був організований обласний психоневрологічний диспансер і стаціонар на 60 ліжок в обласній психоневрологічній лікарні.
Значна увага приділялась подальшому розвитку стоматологічної, ЛОР- та офтальмологічної допомоги населенню.


У містах при стоматологічних поліклініках почали працювати ортодонтичні кабінети. На базі обласної лікарні відкрито стоматологічне відділення на 20 ліжок, в 1-й міській лікарні - стоматвідділення на 10 ліжок. У села виїжджали пересувні стоматологічні амбулаторії для надання кваліфікованої допомоги.


Чимала робота була проведена для закріплення спеціалізованої допомоги, підвищення якості діагностики і лікування офтальмологічних хворих, організовані кабінети для обслуговування дітей, глаукомний кабінет, а також кабінет для лікування туберкульозу очей і туберкульозно-алергічних захворювань.


У результаті збільшення лікувальних закладів зросла кількість загальних і спеціалізованих хірургічних ліжок - у 1965 році було 1019 хірургічних ліжок, з них - 156 травматологічних, 80 урологічних, 15 нейрохірургічних, 25 дитячої хірургії.


В 11 районах області були організовані відділення переливання крові, що значно покращило якість надання невідкладної допомоги.
У 1965 році було створено Центр профілактики і лікування шокового стану при опіковій травмі; лікарями-анестезіологами створено центр реанімації для лікування термінальних станів і хворих, які знаходяться в стані клінічної смерті; майже одночасно з ними, в Житомирській обласній лікарні було створене одне з перших в Україні гематологічне відділення.


У 1975 році на посаду завідуючого облздороввідділом було призначено В.А. Пєшка. Його заступниками працювали В.К. Лічман та М.П. Владимиренко. Головним терапевтом призначено М.І. Івасенка, пізніше - Д.О. Бабича.


Головним у своїй діяльності В.А. Пєшко вважав підтримання тісного взаємозв'язку з радянськими і партійними органами, завдяки чому в області продовжувалась робота із зміцнення матеріально-технічної бази не лише за бюджетні кошти, а й за рахунок залучення коштів з місцевих джерел.
У цей час були побудовані: дитячий лікарняний корпус у Попільні, корпус Бердичівської ЦРЛ, дитяча лікарня в Овручі, сучасна поліклініка Богунського району.


В області значна увага приділялась подальшому розвитку профілактичного напрямку охорони здоров'я. Поштовхом послужив так званий "Чуднівський почин". Родоначальником сучасної диспансеризації була тоді завідуюча Чуднівським райздороввідділом В.І. Абакумова (1947-1954 рр.). В районі, за її пропозицією, почали проводитись щорічні профілактичні огляди працівників сільського господарства. Виявлені під час оглядів хворі оздоровлювались і брались на диспансерний облік. Це було початком диспансеризації населення в Радянському Союзі. (В 1954 році В.І. Абакумова була переведена на посаду завідуючої облздороввідділом Кіровоградської області.) Планування роботи в ЦРЛ спрямовувалось на покращання профоглядів, своєчасне оздоровлення виявлених хворих. Подальшого розвитку набули спеціалізовані види медичної допомоги: кардіологічна, пульмонологічна, нефрологічна, ревматологічна, а також торакальна і судинна хірургія.


В 1984 році на посаду завідуючого облздороввідділом було призначено Ю.П. Спіженка. Його заступниками були В.К. Лічман і В.П. Селюченко, головним акушер-гінекологом - В.М. Шевєрєв, головним терапевтом Д.О. Бабич, пізніше - В.І. Мальцев. Після смерті Ю.Д. Лебєдєва головним педіатром працювала Г.В. Кузнєцова, а згодом - Л.О. Бикова.


Спіженко спрямував свою діяльність на попередження захворювань. Профілактика гіпертонічної хвороби, раннє виявлення онкозахворювань у жінок (цитологічне обстеження), впровадження масового обстеження населення ендоскопічними бригадами з метою раннього виявлення раку шлунка - були щоденними завданнями лікарів області.


Проводилась також значна робота з профілактики та виявлення захворювань у дітей, а також - із зниження захворюваності з тимчасовою непрацездатністю.


Для контролю за виконанням поставлених завдань Ю.П. Спіженком уперше в Україні було впроваджено селекторний зв'язок з лікувальними закладами.


В цей період на сесії облради була прийнята комплексна програма "Здоров'я" на 1985-90 рр. Програма передбачала подальше зміцнення матеріально-технічної бази ЦРЛ, дільничних лікарень, амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів та будівництво нових.
Унаслідок копіткої праці апарату обласного відділу охорони здоров'я, органів місцевої влади у районах та містах області було побудовано і реконструйовано 20 поліклінік, 17 лікувальних корпусів, понад 500 ФАПів.


Після повідомлення про аварію на ЧАЕС (29 квітня 1986 року) обласним відділом охорони здоров'я одразу було організовано цілодобове чергування медпрацівників відділу, а згодом - спеціалістів лікувально-профілактичних закладів м. Житомира.


Згідно з вказівкою Міністерства охорони здоров'я УРСР, була встановлена чітка система обліку всіх евакуйованих, що зверталися за допомогою, в т.ч. вагітних жінок та дітей. 30 квітня 1986 року при обласному відділі охорони здоров'я було створено оперативний штаб, який виконував функцію координації дій медичної служби області в ситуації, що склалася.


Терміново було розроблено й затверджено план першочергових і невідкладних заходів медичної служби, організовано цілодобове чергування в усіх центральних районних та міських лікарнях. Відділом радіаційної гігієни обласної санепідемстанції було розпочато регулярне спостереження за рівнями гамма-фону на території області. В Народицький, Овруцький, Малинський, Лугинський, Коростенський, Олевський та інші північні райони області були направлені бригади дозиметристів для оцінки радіаційної обстановки, мобілізовано фахівців обласного відділу охорони здоров'я, обласних лікувальних закладів для вивчення ситуації й надання медичної допомоги населенню. Очолив цю роботу головний терапевт області В.І. Мальцев.


30 квітня 1986 року у відділі охорони здоров'я облвиконкому була створена оперативна група для вирішення організаційних питань, пов'язаних із медичними аспектами цієї трагедії, визначені лікувально-профілактичні заклади для надання медичної допомоги потерпілим; з числа медичних працівників були організовані бригади, котрі робили подвірні обходи, проводили огляди населення, лабораторні дослідження крові.
Всі жителі північних районів отримали препарати стабільного йоду.


Другого травня у відділенні профпатології обласної лікарні було виділено 60 ліжок для госпіталізації хворих із зони аварії.


За наказом обласного відділу охорони здоров'я, у кожній центральній районній лікарні були створені штаби з ліквідації наслідків аварії. Розгорнуто 400 спеціалізованих ліжок в обласній та дитячій обласній лікарнях, організовано навчання медичного персоналу з питань лікування променевої хвороби і роботи з дозиметричною апаратурою. Було створено консультативні бригади зі спеціалістів області для вирішення питання цілеспрямованої допомоги населенню, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС. Першими, хто став учасником цих бригад, були лікарі міських та обласних лікувальних закладів.


При обласній санепідемстанції була організована пересувна група радіаційної розвідки, яка проводила постійний санітарно-гігієнічний контроль за роботою об'єктів торгівлі, громадського харчування, молокопереробних підприємств, м'ясокомбінатів, контроль якості питної води у відкритих водоймах. До цього також були залучені спеціалісти апарату відділу охорони здоров'я облвиконкому та керівники ряду обласних лікувально-профілактичних закладів.


У літній період 1986 року продовжувалася планомірна робота - масовий медичний огляд населення Народицького та Овруцького районів. За межами області було оздоровлено майже 16 тис. дітей і 611 матерів, які годували дітей груддю.


Відділ охорони здоров'я організував в області єдину систему спеціального диспансерного нагляду за особами, які зазнали впливу підвищеної радіації.


У 1987 році В.М. Пономаренка було призначено на посаду завідувача облздороввідділу. Заступниками його стали В.К. Лічман, В.П. Селюченко, потім В.О. Борецький, В.Й. Шатило, начальником відділу лікувально-профілактичної допомоги було обрано В.Д. Парія.


Головні спеціалісти залишалися ті ж, лише після В.І. Мальцева посаду головного терапевта зайняв А.М. Скуртов, а посаду головного хірурга - З.М. Парамонов. Фактично, з початку 1987 року медична служба області від виконання аварійних робіт перейшла до виконання планомірних заходів з ліквідації згубного впливу Чорнобильської катастрофи на здоров'я людей.


В цей період продовжувалася робота з покращання матеріально-технічної бази медичних закладів, забезпечення їх необхідною апаратурою та медикаментами.


На посаду начальника управління охорони здоров'я облдержадміністрації у 1991 році було призначено З.М. Парамонова. Його заступниками стали Є. Ф. Пащенко, Ю.Я. Галінський, В.С. Дідик, В.Й. Шатило, Т.М. Кондратенко, а місце головного хірурга області зайняв Г.Р. Тушинський. З часом функції головних спеціалістів управління охорони здоров'я, яке очолив З.М. Парамонов, виконували: Г.К. Бартош (головний хірург), А.М. Скуртов (головний терапевт), Л.П. Асташкіна (головний акушер-гінеколог), Р.В. Артюх (головний педіатр). На сьогоднішній день посади заступників займають В.К. Головаков, Ю.Я. Галінський, В.С. Дідик, А.А. Фом'юк, начальником відділу організаційної та лікувально-профілактичної роботи є В.О. Грищук. У березні 2004 року призначені: головним педіатром - Т.В. Шевченко, акушером-гінекологом - В.Є. Донець, хірургом - В.Т. Поліщук. У 2005 році начальником управління охорони здоров'я було призначено О.К. Толстанова. Цього ж року його заступниками стали: О.Я.Гусак, О.М.Торбас та М.П.Суслик. За ці роки в області реорганізовано 58 дільничних лікарень у лікарські амбулаторії, на базі 86 ФАПів відкрито лікарські амбулаторії, у 53 селах відкрито фельдшерські пункти. У 2002 році реорганізовано 4 дільничні лікарні - у с. Дідковичі Коростенського району, в селах Орепи і Лебедівка Новоград-Волинського району і в с. Андрушки Попільнянського, відкрито 2 лікарські амбулаторії - в с. Горбовому Ємільчинського району і с. Вільха Романівського району.


Протягом останніх десяти років в області згорнуто 7584 стаціонарні ліжка. Зросла кількість відкритих денних стаціонарів. Створено бази передового досвіду з упровадження сімейної медицини.


У січні 1991 року відкрито Обласний медичний діагностичний центр. У 2002 році створено Обласний центр невідкладної та планової допомоги і медицини катастроф; на базі хірургічного відділення обласної лікарні відкрито центр малоінвазивної хірургії. В Обласній дитячій лікарні відкрито спеціалізовані підрозділи з реабілітації недоношених та маловагових дітей і реабілітації дітей з жовтяничним синдромом, кабінет зі збереження зору і слуху. У 2003 році відчинило двері для пацієнтів приймально-діагностичне відділення Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського.
В січні 2004 року в обласній лікарні відкрито центр гемодіалізу.


Важливим джерелом поліпшення фінансового стану галузі стало створення громадської благодійної організації "Лікарняна каса Житомирської області".


На сьогодні в охороні здоров'я області працюють 4612 лікарів та 14725 середніх медичних працівників. Серед лікарів - 26 кандидатів медичних наук, 67 - мають звання "Заслужений лікар України".


Основними завданнями управління охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації є:
- реалізація державної та регіональної політики в галузі охорони здоров'я;
- керівництво підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров'я, що належать до сфери управління Житомирської обласної державної адміністрації, організація їх матеріально-фінансового забезпечення;
- прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою;
- координація діяльності лікувально-профілактичних закладів, установ та організацій, незалежно від форм власності;
- здійснення заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням, епідеміям та їх ліквідації;
- організація медико-санітарної допомоги населенню та роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної і судово-психіатричної експертизи;
- забезпечення дотримання законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакології, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.