Війна докорінно змінила життя українців – уже два місяці багато хто з нас змушений ховатися в підвалах та бомбосховищах серед сирості, у скупченні людей, із браком сонячного світла. Всі ці чинники збільшують ризики захворіти на туберкульоз.

2022_05_02_01


Утім, під час війни люди, які мають таку хворобу, як і в мирний час, можуть отримати безоплатну медичну допомогу в будь-якому закладі охорони здоров’я, який продовжує працювати. Йдеться про діагностику, стаціонарне лікування, а також отримання спеціального курсу ліків для терапії в домашніх умовах.

Які симптоми мають вас насторожити:

  • кашель понад два тижні;
  • сліди крові у мокротинні;
  • біль у грудях;
  • втрата апетиту та ваги;
  • постійна втома.

У разі, якщо ви маєте подібні ознаки захворювання, зверніться до лікаря-фтизіатра. Направлення для цього не потрібне.

Якщо ви переїхали в більш безпечне місце і маєте продовжити лікування проти туберкульозу в стаціонарі, зверніться до найближчого фтизіатричного центру. Там ви отримаєте потрібний догляд і лікування.

Де знайти протитуберкульозний заклад та фтизіатра?

У контакт-центрі Національної служби здоров’я України за номером 16-77.

За посиланням bit.ly/3k24OnP від Центру громадського здоров’я України.

Щоб продовжити лікування проти туберкульозу в домашніх умовах під наглядом спеціаліста первинної ланки, сконтактуйте з вашим лікарем. Запитайте у нього, як тепер отримувати допомогу. Якщо контакт втрачений або ви змінили місце проживання, знайдіть нового сімейного лікаря, який допоможе відновити терапію та супроводжуватиме ваше лікування.

Медична допомога пацієнтам з туберкульозом в Україні безоплатна.

Всі заклади первинної ланки, які підписали договір з НСЗУ на пакет послуг «Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз, на первинному рівні медичної допомоги», надають такі безоплатні послуги:

  • контрольоване лікування, моніторинг, нагляд, психосоціальна підтримка;
  • динамічне спостереження за станом пацієнта;
  • організація забору біологічного матеріалу для подальшого дослідження в регіональному фтизіопульмонологічному центрі;
  • визначення спільно з пацієнтом моделі лікування на підставі рекомендації лікаря-фтизіатра та лікарів інших спеціальностей у разі супутніх патологій;
  • організація та забезпечення зберігання протитуберкульозних препаратів, що їх сімейні лікарі отримуватимуть від фтизіопульмонологічних центрів.

                                                                                    Пресслужба МОЗ