ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Особливості організації та взаємодія з ЛПЗ

Центр ПМСД Новоград-Волинського району – перший зі створених на Житомирщині – працює вже кілька місяців. Проте навіть історія його створення мала свої особливості.

- Основна з них полягає в тому, що Новоград-Волинське міськрайТМО, будучи комунальною власністю і міста, і району, фінансується з міського бюджету. Тож, у зв’язку з цим після прийняття у 2011 році нового бюджетного кодексу ми не могли об’єднати всі сільські лікувальні заклади - як в інших районах вони об’єднались навколо центральних районних лікарень (коли всю сільську медицину було передано центральним районним лікарням, у нас районна й міська влада не змогли між собою домовитись) - всі вони залишились на той час на балансі сільських рад. Тобто сільська медицина фінансувалась за старим принципом - із сільських рад, - розповів головний лікар центру ПМСД Новоград-Волинського району Валерій Іванович Папенчук. – У зв’язку з цим у нас виникло першочергове завдання – об’єднати сільську медицину.

- Яким же чином справились із цим? Адже нормативно-правова база на той час іще не була напрацьована.

- Ми переймали досвід – їздили в Вінницьку область, звертались до Міністерства охорони здоров’я України. Тим часом вийшли відповідні накази МОЗ України, які нам допомогли в реформуванні - був розроблений штатний розпис для центрів ПМСД (не лише пілотних регіонів). Крім того, за програмою Президента були розроблені та затверджені розпорядженням голови райдержадміністрації заходи, за якими ми змогли завершити створення Центру - рішенням сесії районної ради з першого жовтня минулого року він об’єднав усі сільські лікувально-профілактичні заклади району. Тобто особливістю організації Центру є те, що відбулось це не шляхом відокремлення від центральної районної лікарні, як у пілотних регіонах (наприклад, у Вінницькій області) – ми його створювали, як мовиться, з «нуля». Враховуючи те, що територіально Новоград-Волинський район досить великий (у нас нараховується 40 сільських рад), для передання 77 сільських лікувальних закладів на баланс Центру ми змушені були працювати з кожним сільським головою окремо. Признатись, проблем виникало дуже багато – іноді дійти згоди було непросто. Але ми цей процес завершили – на сьогодні Центр об’єднує 22 амбулаторії ЗПСМ, 50 ФП та п’ять ФАПів.

- Чи не постраждали внаслідок такої реорганізації медпрацівники? Чи не призвело об’єднання закладів до скорочення кадрів?

- Ми пішли за таким «м’яким» принципом - увесь медперсонал сільських лікувальних закладів зарахували до штату Центру.

Тобто під скорочення не потрапила жодна людина.

- Та після офіційної реєстрації Центру проблеми не зникли…

- Зареєструвати його, як виявилось, було найлегше. Переоформляти всю матеріально-технічну базу потрібно вже по-новому – на Центр, чим займаються приватні структури, які від нас вимагають за це великі кошти. Крім того, оскільки Центр створювався, а не від’єднувався від центрального районного лікувального закладу відразу з приміщеннями, автотранспортом, комп’ютерами, ми не можемо навіть придбати хоч якийсь стіл, шафу - згідно з відповідною Постановою, яку підписав ще Ю.Єхануров, усе, що дорожче тисячі гривень, купувати за бюджетні кошти (навіть якщо вони є) не маємо права. А зараз таких цін на ринку просто немає.

Ще одна проблема - що нам робити зараз із фізкабінетами, лабораторіями, денними стаціонарами, які є майже в кожній сільській амбулаторії. Відповідний наказ МОЗ України, на мою думку, не зовсім відповідає реаліям, тому що він не дає відповіді на це питання - фізкабінети, лабораторії, денні стаціонари працюють і на їх закриття громада не дасть згоди. Більше того – цей крок викличе соціальну напругу.

Та основна проблема Центру полягає в забезпеченні наркотичними засобами та прекурсорами - хоча є відповідні накази, за якими можна виписувати наркотики й на рецептурних бланках, проте аптечні установи їх не виконують. Тим паче, що, не маючи ліцензії на медичну практику, ми не можемо купити ті відповідні бланки. Тому зараз працюємо над отриманням ліцензій спочатку на медичну практику, затим – на отримання наркотичних засобів та прекурсорів.

Крім того, маємо проблему з енергозабезпеченням, паливно-мастильними матеріалами – вирішиться вона лише після проходженням тендерної процедури, що відбере багато часу (створення тендерного комітету, оформлення документів).

Й, звісно, болюче питання – зрештою, як і в усій медицині – недостатнє фінансування. Цьогоріч для Центру воно передбачене всього 64% від потреби.

- А як розподіляються кошти?

- На сьогоднішній день такого конкретного механізму розподілу ще немає – можливо, коли створяться госпітальні округи й фінансування вторинної допомоги здійснюватиметься безпосередньо з обласного бюджету, тоді цей процес буде налагоджений і ми не будемо «тягнути ковдру кожен у свій бік». Я входжу до складу комісії з охорони здоров’я районної ради – цьогоріч, наприклад, у нас 65% коштів районного бюджету спрямовується закладам вторинного рівня медичної допомоги, 35% - первинного.

Але, незважаючи на це, в 2012 році завдяки субвенції з державного бюджету ми відремонтували 21 об’єкт первинного рівня на загальну суму в майже 3,5 мільйони гривень. Цьогоріч заплановані ремонти десяти об’єктів.

- Тобто які проблеми не доводиться долати, але плани маєте!

- Так, до того ж ми й далі будемо проводити реорганізацію – в селах із незначною кількістю населення також об’єднувати ФАПи.

- Валерію Івановичу, а вся ця реорганізація, створення центру ПМСД вже принесли якісь результати? Чи про них говорити ще зарано – часу від моменту створення минуло ще не так багато…

- Ми вже таки дійсно відчули, що працювати стало краще – змінилось підпорядкування. Раніше головний лікар амбулаторії, яка об’єднувала два-три ФАПи, підпорядковувався одному сільському голові, завідувачі ж ФАПів – іншим. Тож завідуючий ФАПом міг піти у відпустку, а головний лікар амбулаторії міг цього й не знати. Зараз же головному лікарю центру ПМСД підпорядковується головний лікар амбулаторії, котрому в свою чергу – завідуючі ФАПами. Тобто налагоджена вертикаль, яка покращила ланцюг отримання інформації, направлень. Стало набагато легше працювати, тому що кожен має свою відповідальність. А в селі лікар як працював, так і працює – він сам вирішує, хто з пацієнтів потребує консультації фахівця вторинної рівня (вторинна ланка обслуговує пацієнта за направленням, проблем із цим немає). Сільський мешканець як раніше звертався за допомогою спочатку до свого лікаря, фельдшера, так звертається і зараз - на цьому рівні у нас нічого не змінилось. Адже в селі лікар як лікував людей від народження й протягом усього їх життя, так і лікує. Нині ж він пройшов перекваліфікацію, отримав сертифікат і працює, як сімейний лікар.

- А яких вузькопрофільних спеціалістів залучаєте до роботи Центру?

- Лікарі загальної практики – сімейної медицини сільських амбулаторій проводять прийом населення на місці, за необхідності направляючи їх до педіатра та акушера-гінеколога Центру. Ті ж (як і лікар загальної практики – сімейної медицини Центру) здійснюють обслуговування мешканців району, за потреби надаючи направлення на консультацію до вузькопрофільних фахівців закладів вторинного рівня.

Проте, оскільки в Новограді-Волинському створений ще й міський центр ПМСД, виникає ситуація, коли потрібно робити розмежування потоку пацієнтів (адже людина звикла йти до якогось певного лікаря, той же зараз працює або в міському, або в районному центрах ПМСД). Тож ми стараємось робити це розмежування ще на рівні реєстратури - пояснюємо людям, що вони повинні спочатку звернутись до амбулаторії за місцем проживання.

Центр ПМСД Новоград-Волинського району – перший в області. А першим, звісно, зазвичай, найтяжче – долати труднощі, досягати гарних результатів. Але саме цей досвід дозволить нам працювати так, щоб сільські мешканці залишились задоволені нашою роботою.

Вікторія Паламарчук.