В архіві Житомирської області зберігаються матеріали, що розповідають про те, як і коли будувалась у Лугинах лікарня. В журналі Волинської губернської управи, зокрема, від 17 травня 1899 р. повідомлялося, що в Овруцькому повіті відкрито дві лікарські дільниці - Словечанська та Лугинська. До Лугинської дільниці були направлені фельдшери - спочатку Петро Мельник, а пізніше - Семен Баранівський. В одній із справ Волинської губернської управи, датованої квітнем 1904 року, є рапорт пана Мечислава Вишневського з проханням про надання йому дозволу будувати лікарню в селі Шеметиця (там, де він жив і побудував спиртовий і пивоварний заводи). Але невідомо, з яких причин земська управа чомусь відхилила прохання дати згоду зводити лікарню в цьому населеному пункті.


Через півтора місяця в рапорті від 3 червня 1904 року дається доручення повітовому справнику разом з лікарем підшукати тимчасове приміщення для сільської лікарні в Лугинах або місце для побудови нової.


В журналі Овруцької повітової управи в справах Земельного господарства від 19 листопада 1905 року за № 87 відмічено, що на засіданні управи знову заслуховувалось питання про будівництво лікарні. Було прийнято рішення: відправити члена управи в Лугини й уточнити вартість будівництва дерев'яного чи кам'яного приміщення для лікарні. Член управи був зобов'язаний пред'явити в управу два акти, в яких зазначити вартість будівництва з конкретним перерахуванням усіх необхідних для цього матеріалів, тобто кошторису.


Доручалось йому також скласти план будівництва лікарні з лікувальним відділенням. На дерев'яне приміщення відпускалось 12639 крб. 33 коп., на кам'яне - 28670 крб. 33 коп. На цьому ж засіданні було прийнято рішення розпочати спорудження лікарні не в Шеметиці, а в Лугинах, бо в Лугинах є волосна управа і сільський ярмарок. Усе це більш задовольняло б потреби місцевого населення.


У журналі засідання Волинської губернської управи в справах Земельного господарства є запис, датований 15 лютого 1907 року, в якому записано, що Овруцький повіт повинен щомісяця до 5-го числа подавати дані про хід будівництва, повідомляти, як використовують кредити, відпущені на зведення лікарні.


За січень 1906 року, наприклад, є дані про те, що протягом місяця дільничний лікар прийняв хворих:
а). В лікарні - 405 чол.;
б). Відповідно на дому, за місцем проживання лікаря, - 45 чол.;
в). Надано допомогу при виїзді - 12 хворим.


Лугинський дільничний фельдшер Мельник у 1906 році зробив щеплення від віспи 318 особам, прийняв 263 хворих, здійснив 11 виїздів. Барановський Семен - фельдшер Лугинської лікувальної дільниці - провів щеплення від віспи 699 , а Гарбина Марія, повивальна бабка Лугинської волості, - 49 особам, прийняла 19 хворих, зробила 1 виїзд.


У документах Волинської губернської управи в справах Земельного господарства за грудень 1904 року є звернення голови цієї управи до "пана Великого губернатора" з проханням дозволити запрошувати для заміщення вільних посад дільничних лікарів не православної віри:
"Згідно із законом від 17 травня 1899 року, у сільській медицині Волинської губернії повинно пройти перетворення до 1 січня 1905 року (вірніше, до 1905 року повинно бути 55 лікарняних дільниць, раніше їх було 44). Отож, оскільки неможливо знайти необхідну кількість лікарів православної віри, то 11 дільниць відкрито не буде. Крім того, залишаються без лікарів ще 10 дільниць, бо 10 лікарів направлені на військову службу. Таким чином, із 55 дільниць тільки 34 мають своїх лікарів.


Майже половині населення губернії не надається медична допомога, а окремі повіти знаходяться виключно в поганих умовах. На весь Володимир-Волинський повіт замість 6 є лише 1 лікар. На весь Ковельський повіт замість 5 - всього 2 лікарі, з яких 1 є не на висоті свого положення і терпиться тільки тому, що неможливо замінити його кимось іншим.


У Житомирському повіті замість 6 лікарів є тільки 4. Нестача лікарів ясно показує, як потребує Волинська губернія відміни заборони і дозволу хоч би тимчасово приймати на службу по вільному найму лікарів католицької та іудейської віри. Ознаки холери ще більше згущують фарби і заставляють ще сильніше клопотати".


Наприкінці ХІХ ст. прийом хворих проходив у приватному будинку, а в 1908 році він проводився в незакінченій новозбудованій лікарні. Тут було додатково придбано 10 лікарняних ліжок. У 1909 році нарешті було закінчено зведення нової лікарні. Поступово зросла кількість ліжок у медичному закладі.


До революції на всю Лугинську волость лише в Лугинах була земська лікарня на 25 ліжок, де працював 1 лікар, 3 фельдшери та акушерка. На селах медичну допомогу населенню надавали знахарі і бабки-повитухи.


У 20-х роках ХХ ст. у районі почали відкривати фельдшерські пункти. Так, у 1927 році вони з'явились у селі Калинівка, в 1929 році - у Ч. Волоці (вони потім були переведені в лікарняні амбулаторії). У 1936 році така амбулаторія відкрилась і в Липниках (пізніше її переобладнають на стаціонар, де розміщувалось 10 ліжок). У 1937 році були відкриті медичні пункти в сс. Повчі, В. Дивлині, а згодом і в Остапах.


У 1927 році головним лікарем у Лугинах був І.П. Петраков, який тут почав працювати ще з 1922 року, разом з ним працювали лікарі - Т.М. Карплюк, І.Є. Ткаченко. При лікарні діяла аптека, якою завідував Карплюк. У цьому ж році було створено й дитячі ясла. В 30-х роках головними лікарями райлікарні працювали Живодер, Балабан, той же І.П. Петраков.


Під час Великої Вітчизняної війни лікарня не припиняла своєї роботи. На той час лікарем був П.І. Кириленко, медсестрою М.І. Жеребецька. (До речі, вони надавали посильну медичну допомогу підпільникам і партизанам.)


Після війни держава надала значну допомогу у відновленні роботи лікарні. Відразу після визволення Лугин від фашистів у 1944 році головним лікарем був Т.І. Кириленко, а потім ним став партизанський лікар Н.Д. Звоніков.


Згодом головними лікарями райлікарні були І.І. Шамаєв, М.Ф. Усетінський, П.М. Левкович, І.П. Петраков, С.С. Камінський, П.Є. Клейман, А.Т. Валько, М.О. Дирда, а з 1965 року по 1987 на цій посаді працював В.П. Остапенко.


У 1946 році в райлікарні вже працювало 4 лікарі, 2 середні медпрацівники та 4 молодші медпрацівники. Того року на медицину було виділено 10000 крб. Рік у рік кількість медпрацівників зростала і в райлікарні, і по району в цілому.


Якщо, наприклад, у 1949 році у районі було 5 лікарів і 27 середніх медпрацівників, то в 1950 році - 10 лікарів і 30 середніх медпрацівників, у 1951 році відповідно - 15 та 28,5.У 1949 році в районі було 18 медпунктів, а в 1959 році - 26. Відповідно зросла в ці роки й кількість спеціалістів (до 21 лікаря і 120 середніх медпрацівників).


У 1956 році в лікарнях Лугинщини вже нараховувалось 125 ліжок, у 1959 році - 175.


Рік у рік зростала народжуваність дітей: у 1956 році народилось 984, померло 233, у 1959 році відповідно - 1013 та 253.
З кожним роком держава все більш приділяла уваги організації медичної допомоги населенню, санітарній профілактиці. У 1967 році в районі вже було 4 лікарні на 175 ліжок, 30 фельдшерсько-акушерських пунктів. У районній лікарні діяли акушерсько-гінекологічне, хірургічне, терапевтичне, дитяче, інфекційне відділення, рентгенівський та електрокардіологічний кабінети, які були добре обладнані новими апаратами, працювала клініко-діагностична лабораторія, в якій проводились усі необхідні аналізи; молочна кухня, санітарно-епідеміологічний відділ, поліклініка, дитячо-жіноча консультація. Розпочав працювати пункт швидкої допомоги. Мешканців району на цей час обслуговували 16 лікарів, 3 зубні лікарі, 132 медпрацівники із середньою освітою.


У 1968 році в лікарні введено в дію центральне опалення, був побудований і діяв у всіх відділеннях водогін та місцева каналізація. Цього ж року було розпочато капітальне будівництво поліклініки й зведення лікувального корпусу на 50 ліжок.


У дільничних лікарнях працювали пологові, дитячі й терапевтичні відділення, сільські дитячо-жіночі консультації, зубні та фізіотерапевтичні кабінети, клініко-діагностичні лабораторії, а в Кремнянській дільничній лікарні - рентгенівський кабінет, водогін з місцевою каналізацією. В цьому була й значна заслуга тодішнього головного лікаря В.П. Остапенка.


Вже на 1968 рік держава асигнувала на охорону здоров'я району 483,6 тис. крб., у тому числі на безплатне лікування хворих - 7,2 тис. крб., з них 1000 крб. - на лікування дітей до 1-го року.


Рік у рік зменшувалась захворюваність і смертність населення.


Першим організатором охорони здоров'я району був лікар І.П. Петраков, який все своє життя віддав розвитку медицини, за що і був нагороджений орденом Леніна.


Іншим ветераном серед медпрацівників Лугинщини був лікар П.І. Кириленко, який з 1933 року працював спочатку в амбулаторії села Ч. Волока, а потім - до 1967 року - в Лугинській лікарні.


За добрі показники в роботі в післявоєнні роки група медичних працівників району була нагороджена державними нагородами. Серед них фельдшер хірургічного кабінету райполіклініки Е.Л. Зарицька, медсестра Кремненської лікарні І.А. Карповець, медсестра інфекційного відділення лікарні Г.В. Матросова. В грудні 1966 року завідуючого Калинівським ФАПом Л.П. Баранівського було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, а пізніше йому вручено знак "Відмінник охорони здоров'я" та присвоєно звання "Заслужений лікар України".


Значною повагою серед трудящих користувались лікарі М.С. Чорноокий, І.Н. Філіпов, М.М. Думанський, Р.М. Мартиненко, І.М. Мініч. Лікарям З.П. Карвацькій, В.П. Остапенку, Н.П. Смірновій, П.Г. Козлу, В.І. Корнєву за досягнуті успіхи в галузі охорони здоров'я були вручені знаки "Відмінник охорони здоров'я", вони нагороджені медаллю "За трудову доблесть". Значною повагою серед населення користувались медичні працівники В.М. Суходольська, М.І. Жеребецька, М.В. Стецюк, С.М. Орловський, І.А. Карповець, К.С. Соловей, Л.С. Ничипоренко та інші.


За 10 років (з 1968 по 1978) у районі зросла кількість медичного персоналу. Так, у 1978 році вже було 34 лікарі, 152 середні медичні працівники. Населення Лугинщини мало можливість придбати медикаменти в 5-ти аптеках та 30 аптечних пунктах.


Слід відмітити, що держава на розвиток охорони здоров'я продовжувала відпускати чималі кошти. Бюджет охорони здоров'я району в 1984 році становив 940,4 тис. крб. Вагомий внесок у розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази охорони здоров'я робили шефи - промислові підприємства, радгоспи та організації Лугинщини. Серед них - Липницький спиртовий завод, міжрадгоспний лісгосп, СПМК-8, Лугинський хлібозавод. Завдяки їхній допомозі була добудована двоповерхова прибудова до будинку існуючої райполіклініки, зведено приміщення дитячої молочної кухні, фельдшерські пункти у сс. Мощаниця, Топільня, Кам'яна Гірка, Повч, проведено ремонт фельдшерсько-акушерського пункту в с. Літки.


Несприятлива економічна ситуація у 90-х роках негативно вплинула на рівень медичного обслуговування: падає народжуваність, зростає смертність.


В останні роки, через недостатнє фінансування медицини, було проведено реорганізацію дільничних лікарень в амбулаторії з денним стаціонаром, стаціонар скорочено до 155 ліжко-місць.


Вплив чорнобильської катастрофи нині все більш відбивається на фізичному стані людей. За даними медиків району, все частіше дають про себе знати її наслідки: постійно падає народжуваність, стрімко зростає смертність. Якщо на 1000 чоловік у 1986 році народжуваність становила 15,8, а смертність - 11,8 чол., то в 2002 році народжуваність склала лише 7,7, а смертність - 20,0 чол. Зросла й кількість померлих у працездатному віці.
Збільшилась поширеність захворювань серед дітей. Зросли онкологічні захворювання, захворювання крові та кровотворних органів, органів дихання, органів травлення. Збільшилась кількість дітей, народжених з вадами розвитку. Значно зросла захворюваність на туберкульоз, венеричні хвороби, захворюваність щитовидної залози тощо.


Внаслідок економічної кризи, для нормальної роботи медичних закладів не вистачає тих коштів, які надходять з районного бюджету. Тому Лугинське територіальне медичне об'єднання вимушене постійно звертатись до керівників підприємств та організацій, сільгоспформувань, усіх фізичних та юридичних осіб, населення району з тим, щоб вони зробили добровільні пожертвування чи благодійні внески для покрещання лікувально-діагностичного процесу.


Не зважаючи на всі негаразди, у Лугинах в грудні 2002 р. здано в експлуатацію райлікарню, а 24 квітня 2003 року була введена в дію нова сучасна поліклініка на 350 відвідувань у зміну.


На початку третього тисячоліття колектив медиків району впевнено дивиться в майбутнє. Лікарі, весь трудовий колектив ТМО забезпечують контроль за здоров'ям жителів Лугинщини.


Заслуженим авторитетом у населення району користуються головний лікар райТМО, лікар вищої категорії В.Т. Попов, лікар першої категорії, завідуючий хірургічним відділенням О.В. Лагодюк, лікар першої категорії, терапевт В.П. Попова, лікар першої категорії, головний лікар Липницької дільничної лікарні І.Є. Невмержицький, лікар вищої категорії, райпедіатр, завідуючий дитячим відділенням С.А. Чорний, Л.Г. Шапарчук - фельдшер-лаборант клініко-діагностичної лабораторії райлікарні, а також Н.В. Пасічник, Н.Д. Слинчук, Г.О. Соловей, А.В. Мініч, Л.Б. Бовсунівська - середні медичні працівники, які своєю невтомною працею і в день, і вночі стоять на варті здоров'я, готові завжди прийти на допомогу хворій людині.