Найдавніші відомості про організацію медичної служби на Волині (і в Житомирі) знаходимо в культурній спадщині народу ще з Х-ІХ ст. Осередками надання медичної допомоги ставали церкви та монастирі, а при них організовувались "притулки" для сиріт, хворих, інвалідів. Населення за медичною допомогою зверталось до віщунів та "зелейників" (тих, хто лікував травами).


За часів перебування Житомира в складі Литовського князівства (11362-1569 рр.) та в Речі Посполитій не існувало органу, що керував би охороною здоров'я.


Хворі люди, як і раніше, за медичною допомогою зверталися до "ліковців" (лікарі-емпірики) в особі костоправів, цирульників, бабок-повитух та тих же зелейників.


Слід зазначити, що народні рецепти лікування з Волині та Полісся і досі високо цінуються в українській народній нетрадиційній медицині. Завдячуємо цим видатному нашому земляку, краєзнавцю, етнографу, одному з організаторів "Товариства дослідників Волині" (1900 р.) професору Василю Григоровичу Кравченку (1842-1945 рр.). Народні рецепти лікування хвороб, звичаї та традиції побуту при здоровому способі життя, зібрані ним у селі Забріддя (тепер Черняхывський р-н) та інших селах Житомирського повіту, мають практичне значення і нині.


Після Брестської унії (1596 р.), коли на Волині інтенсивно насаджувався католицизм, у Житомирі було засновано жіночий католицький монастир, а при ньому в 1776 р. шарітки ордена святого Вікентія відкрили шпиталь милосердя на Дівочому полі. Одна кімната була відведена для дітей-сиріт, інша - для хворих. Це був перший медичний заклад, організований на громадських засадах у м. Житомирі.


В 1793 р. (після другого поділу Польщі), в Житомирі були започатковані органи державного управління в справі надання медичної допомоги населенню. Одним із них був "Приказ громадського опікування" (1795 р.), який опікувався богоугодними закладами: утриманням шпиталів, будинків для божевільних, сиріт, богоділень, медичних ізоляторів для правопорушників.


Одночасово, в 1795 р. у Житомирі було засновано військовий шпиталь, у якому було введено посаду штабс-лікаря. Згодом цей штабс-лікар був відповідальним і за шпиталь сестер милосердя. В 1802 р. "Прикази" були передані до Міністерства внутрішніх справ, а в губерніях організовувались відповідні департаменти, при яких функціонували: приказ громадського опікування (це медична канцелярія або контора); лікарська управа; комітет боротьби з інфекційними хворобами.


До складу лікарської управи входили лікарняний інспектор, лікар-оператор, лікар-акушер.


При "конторі" працювали перші "міські лікарі" - В.О. Спульський та П.О. Ігумнов. Вони відповідали за організацію медичної справи, надання медичної допомоги, заготівлю лікарських трав. В обов'язки лікарів входило виявлення вогнищ інфекційних захворювань, здійснення контролю за санітарним станом у місті. Організація цього процесу збіглась з наданням в 1804 р. м.Житомиру статусу центру Волинської губернії. Населення його на цей час становило 13 тис. чоловік. Лікарів було 56 чоловік. Знаними фахівцями того часу в місті були: доктор медицини М.Є. Крузенштерн, О.Ф. Вігура, С.І. Лур'є та перші жінки-лікарі Житомира М.А. Біруля-Іванова, П.І. Кулішер.


Державного стаціонарного закладу в місті не було. В 1827 р., завдяки клопотанню міських лікарів та Волинського Приказу громадського опікування, розпочато будівництво стаціонарної лікарні (по вул. В. Бердичівській), яке закінчено в 1840 р. Розрахована була лікарня на 50 ліжок (згодом 120). Відразу ж вона одержала статус губернської.


З 1874 р. при лікарні було організовано міську фельдшерсько-акушерську школу.


В цей же час у м. Житомирі створено міську Думу та її виконавчий орган - управу. Справи з організації медичної допомоги пожвавились, але оскільки життєдіяльністю медичних і богоугодних закладів займалися безліч відомств (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство фінансів, Дворянське зібрання, Лікарняна інспектура, Лікарська рада, попечитель богоугодних закладів, міські лікарі і т.д. - до 20), то, звичайно, наслідки були не такі вже й вагомі. Збільшилася кількість ліжок у лікарні, було започатковано надання консультативної допомоги хворим от і все.


Інспектори Волинської губернської лікарської управи М.Л. Жуховецький у 1850-1861 рр. , Ю.О. Долнер у 1861-1870 рр. водночас виконували обов'язки міського лікаря та штабс-лікаря (головного) губернської лікарні. В цей період було започатковано введення "скорботного листа" на кожного хворого, що перебував у лікарні.


У 1886 р. засновано Товариство лікарів Волинської губернії.


Першим президентом був обраний доктор медицини Г.Ф. Брунс, який одночасно був лікарським інспектором і директором фельдшерської школи.
ХVІІІ-ХІХ століття пройшли по Житомиру, як і по всій державі, під знаком епідемій: чума - 1718, 1770-72, 1812; віспа - 1797, 1848, 1854; цинга - 1708; холера - 1847, 1848, 1894, 1895. Смертність під час епідемій серед дорослого населення становила 3%, серед дітей - 51%.
У 1868 році розпочалось будівництво повітових лікарень.


1886 року було вперше проведене аналіз стану здоров'я населення міста та зроблено щодо цього звіт.


За доповіддю, прочитаною старшим (головним) лікарем губернської лікарні К.Л. Яцутою на засіданні лікарської управи, в 1886 році із 56,8 тис. жителів Житомира 3629 чоловік потребували негайної госпіталізації. Заробітна плата лікаря становила 49 крб., фельдшера - 10 крб.


Лікарі міста надавали шефську допомогу повітовим лікарням та сільським дільницям Житомирського повіту.


Кількість населення м.Житомира в 1902 р. становила 80,8 тис. жителів.


У 1903-1911 рр. у Житомирі було введене земське самоуправління. Створено губернську земську та міську управи. При земській - організовано санітарно-лікарняний відділ та земську лікарську комісію. До міської управи входили міські лікарі, працювала міська лікарська колегія, попечительська рада. Введення земської форми управління значно наблизило медичну допомогу безпосепредньо до людей. Виникла нова течія - меценатство. Безкорислива допомога меценатів - свідомих та заможних людей краю, значно вплинула на піднесення культури, матеріального становища освітніх та медичних закладів, поліпшення соціальних проблем населення.


В цей же час запроваджено профогляди робітників фельдшерами, визначено контингент хворих (інфекційних, психічних та деяких інших) для лікування їх за державний кошт, розпочалась капітальна реконструкція Волинської земської лікарні: збільшено кількість відділень і ліжок, збільшено штат лікарів.


У новозбудованих корпусах розташувались: хірургічне відділення, адміністрація (канцелярія), прийомне відділення, пральня, лазня. Побудовано барак на 70 місць (для інфекційних хворих).


У 1912 році в Житомирі на кошти князя В.В. Волконського та його сестри графині Н.В. Толстої було завершено будівництво офтальмологічної лікарні і церкви при ній (вул.Монастирська,2 - нині Шевченка,2).


Земська медицина в образі земського лікаря наблизилась до кожної сім'ї і стала прообразом дільничної служби та сімейної медицини. Земські лікарі - зразок самовідданості та самопожертви у служінні народу, в боротьбі із хворобами. Вводились нові форми роботи та нові методики лікування. Визначилась чітка профілізація та спеціалізація в медицині, її напрямки, започатковувалась консультаційно-амбулаторна допомога населенню.


У 1912 році в м.Житомирі один лікар обслуговував 2319 чоловік, по губернії - 12761.


У 1914 р. при губернській лікарні на базі дитячого притулку було створено дитячу лікарню та перші дитячі ясла-садок. Їх організатором стала Л.В. Семенова, педіатр за фахом, випускниця Петербурзького жіночого медичного інституту, племінниця відомого дослідника-мандрівника П.П. Семенова-Тянь-Шанського. Допомагали їй лікарі О. Чорнобульська та С. Бандерська.


На той час у місті працювали відомий хірург - майстер скальпеля Д.А. Конопльов, терапевт О.М. Курманович, психіатр Ю.О. Долнер, дерматовенеролог В.Й. Краснов, акушер М.В. Биков.


У цей час поліпшилося матеріальне становище лікарів, поліпшилась якість лікування. Осередком медичної допомоги була Волинська губернська лікарня. При ній функціонували 4 спеціалізовані кабінети, 4 лабораторії, бібліотека, аптека.


У 1913-1915 рр. лікарню очолювала Олена Михайлівна Курманович, видатна особистість, за фахом терапевт і гінеколог. Вона запровадила обов'язкове амбулаторне обстеження вагітних та дітей (при лікарні). Її шанували і любили колеги.


Завдяки її "непосидючості", як жартували колеги, смертність дітей у місті знизилась вдвоє. В роки Першої світової війни, напередодні революції 1917 року, земська та міська управи приділяли значну увагу медичній справі.


Населення міста в 1917 р. становило 88,5 тис.чоловік. Було поліпшено укомплектування медичних та супутніх закладів лікарями та середніми медичними працівниками. Земську губернську лікарню в цей час очолював енергійний лікар, хірург С. Ківаківський (1916-1917 рр.). У 18 разів зросла кількість хворих, що звернулися за амбулаторною допомогою, зріс авторитет лікарів, збільшилася кількість, у т.ч. і складних, операцій - у 10 разів, пожвавився рух пролікованих хворих. Звичайно, Перша світова війна внесла свої корективи в охорону здоров'я населення міста. Поширились епідемії інфекційних захворювань (сипний та черевний тиф), усі хірурги були військовозобов'язаними. Але і в цей нелегкий час охорона здоров'я населення була чітко організована. Координуючим центром виступали і в місті, і в губернії санітарно-лікарняний відділ Волинської земської управи та губернська земська лікарня. Вони направляли діяльність 64-х повітових лікарень, 25-ти лікарняних амбулаторій, 52-х фельдшерсько-акушерських пунктів, підлікарень міста (офтальмологічної, туберкульозної, електролікарні, військових шпиталів, тюремної) та богоугодних закладів (притулків).


З 1917 по 1922 рік значних збитків населенню Волині, охороні здоров'я та життя людей завдали Перша світова війна, революція та нестабільність післяреволюційного періоду. Влада переходила в Житомирі із рук у руки. Звичайно, про стабільну організацію охорони здоров'я не могло бути мови.


Часи були надзвичайно складними: епідемії, розруха, голод. У тяжких умовах проходило становлення Радянської влади.
17 січня 1920 року був утворений Волинський губревком (губернський революційний комітет більшовиків), а при ньому - губздороввідділ, котрий очолили М.К. Єфімов, згодом І.П. Мигальський. Ревком працював нестабільно, з перервами, і лише з 1922 р. почалося відновлення медичної справи в місті та губернії і відбудова медичної мережі.


У кінці 1921 р. при губздороввідділі створено сангігієнвідділ, який очолив В.З. Шейко. Було відкрито (1921 р.) будинок саносвіти, який випускав листівки, газети, організовував лекції. Центром коригування медичної справи в місті стали фактично губздороввідділ та адміністрація Першої радянської лікарні (так тепер називалась Волинська гублікарня) і міськревком, оскільки міськздороввідділ фактично не працював (був малочисельним за штатом і неукомплектований кадрами).


Першій радянській лікарні в цю пору було підпорядковано всі лікарняні заклади міста: підлікарня на Богунії (нині Друга міська), дитяча лікарня на території Радянської, офтальмологічна, залізнична, тюремна, електросвітлолікарня, вендиспансер, психдиспансер, аптекоуправління.
І лише з 1922 р. намітилось деяке зрушення в організації медичної допомоги населенню: розпочато становлення амбулаторно-поліклінічної служби, відкрито тубдиспансер, стабільно запрацювали відділення лікарень, введено посади дільничних лікарів, які одночасово виконували функції санітарних.


Справи значно пішли на краще, коли, з огляду на безпритульність дітей, було створено Охматдит (1922 р.), який очолила Л.В. Семенова. Зі становленням цієї організації значно поліпшився стан охорони здоров'я дітей. Залучались до роботи з дітьми освітяни, медики. Охматдит надав значну допомогу голодаючому Поволжю: Волинь прийняла 7,0 тис. дітей, Житомир - 458.
Входила в практику безплатна медична допомога.


В кінці 20-х років у місті мережа медичних закладів збільшилась у 4 рази, лікарів - у 5 разів (107 лікарів), зросла санітарна та духовна культура народу - при кожному медичному закладі було створено профспілкові, партійні та комсомольські організації, жіночі ради, товариства ДТСААФ. Розгорнулася мережа дитячих дошкільних закладів, піонерських таборів. Паралельно працювала і приватна медицина. Але вже 1932-1934-1936 роки знову пройшлися бідою по медичній справі. Важко, напружено працювали медики. В організацію роботи часто втручались некомпетентні управлінці та партійні керівники, громадськість, що не могло сприяти стабільній праці.


Але вже десь наприкінці 30-х років охорона здоров'я населення міста та області ввійшла в звичне русло радянської медицини. З кінця 1936 року було відновлено роботу медичного наукового Товариства.


У вересні 1937 року була створена Житомирська область. Виконавчу владу в області забезпечував облвиконком та обласний комітет партії. При облвиконкомі функціонував обласний відділ охорони здоров'я. У райцентрах було створено райздороввідділи, в місті Житомирі - міськздороввідділ при міськвиконкомі. В його штаті було 3-4 особи (завідуючий, секретар, бухгалтер, лікарняний інспектор, міський терапевт, інструктор цивільної оборони). Штат часто був неукомплектованим, і питання медичних справ у місті фактично вирішувалось облздороввідділом, міськвиконкомом та адміністрацією провідної на той час Першої Радянської лікарні, якій тоді безпосередньо підпорядковувались: підлікарня на Богунії, дитяча лікарня на її території, поліклініка для дітей та дорослих, вен- та психдиспансер, швидка допомога, тубдиспансер. Головними лікарями передвоєнного часу були: А.М. Анцерович, Я.Г. Гузман, згодом І.Є. Могильний. При міськздороввідділі періодично функціонувала медична рада, до складу якої входили провідні спеціалісти лікарень міста. Авторитетними та відомими лікарями в місті були: хірург Є.А. Байшман, терапевт З.А. Маргуліс, невролог І.І.Лерман, акушер С.О. Фельдман, офтальмолог С.М. Тер-Арутюнянц, педіатр М.Б. Дубровський, отоларинголог Б.Є. Сливко, фтизіатр І.С. Бренман, венеролог В.Й. Краснов.


Робота з охорони здоров'я населення в передвоєнний час у місті базувалася на величезному трудовому піднесенні народу згідно з рішеннями, вказівками партії та уряду. В роботу медичних закладів було запроваджено змагання з врученням Перехідного Червоного Прапора, проводились культурно-масові заходи - художня самодіяльність, дитячі ранки, фізкультурні змагання. Запрацювали обком профспілки, увійшло в життя оздоровлення медичних працівників у санаторіях, будинках відпочинку, зміцнювалася матеріальна база медичних закладів. Так, у 1937 р. було облаштовано територію Першої Радянської лікарні, тут же збудовано нові приміщення для дитячої лікарні.


В останні передвоєнні роки в місті функціонувало 54 медичні установи (в т.ч. молочні кухні, ясла і т.д.). Серед них: Перша Радянська лікарня на 750 ліжок, розташованих у 10 корпусах. При ній - поліклініка для дорослих і дітей, психоневрологічний диспансер, дитяча лікарня, швидка допомога. Крім того, Першій Радянській лікарні була підпорядкована Друга міська лікарня (підлікарня). В цих закладах працювало 400 медичних працівників, 1 будинок матері та дитини, 5 дитячих будинків (у яких одночасно знаходились до 200 дітей), будинок малюка на 60 місць, 15 дитячих ясел, 7 молочних кухонь, 5 дитячих консультацій, будинок для дефективних дітей на 40 місць, дитячий тубсанаторій, шкірвен- та тубдиспансери. Більшість з них, будучи розташованими на території міста, виконували функції обласних лікувальних закладів.


З 1937 року при Першій Радянській лікарні функціонували: медичний інститут, робітфак, курси передпідготовки лікарів, фельдшерів, медсестер, школа медсестер та зуболікарська школа.


Міському відділу здоров'я безпосередньо підпорядковувались дитячі ясла, будинок маляти, тубвендиспансери та деякі інші заклади.
Настали грізні 1941-1943 рр. Друга світова війна. Житомир був окупований в перші дні липня. В місті функціонувала спочатку управа, при ній - лікарський відділ. Працювала лише Перша Радянська лікарня, яка називалась тоді "Українською". В той час у лікарні хірургом працював О.Ф. Гербачевський.


31 грудня 1943 року Житомир було звільнено від німецько-фашистських загарбників.


Місто лежало в руїнах. Збитки, заподіяні закладам охорони здоров'я міста Житомира, становили 65 млн.карбованців (ціни 1946 року). Було зруйновано більшість приміщень. Із п'яти дитячих консультацій залишилась одна. Відбудова лікувальних закладів почалася в перші після визволення дні. На цю справу було виділено 170 тис.крб. державних коштів. Тягар відбудови ліг на плечі медиків (народна толока, суботники, недільники тощо). Люди залишалися на відбудову після роботи. Було важко, не вистачало лікарів, транспорту, але медики не шкодували зусиль, бо вважали, що здоров'я людей є вищим над усе.


В 1944 році із підпорядкування Першої Радянської міської лікарні була виділена Дитяча міська лікарня, яка розташувалась у приміщенні офтальмологічної лікарні по вул.Монастирській,2 (нині Шевченка,2), згодом відділилась Друга міська лікарня. Працювали облміськвиконкоми, облздоров- та міськздороввідділи, котрі спрямовували роботу на відновлення та становлення радянської медицини.


У січні 1944 року працювали поліклініки, стаціонари, диспансери, відкрились Будинок маляти, дитячі ясла. Директором (головним лікарем) Будинку дитини того часу працювали М.А. Бабоха, опісля - довгий час А.Я. Садова, завідували міськздороввідділом у перше десятиліття після війни В. Давидов, А. Богадій, Н. Жога.


Вся робота зі становлення охорони здоров'я населення міста була спрямована на боротьбу з інфекційними хворобами, особливо серед дітей (кір, дифтерія, поліомієліт, скарлатина, туберкульоз). Розширювалось надання швидкої та спеціалізованої медичної допомоги населенню. Значна увага приділялась питанню забезпечення лікувальних закладів транспортом, продуктами харчування за участі шефів-колгоспів ближніх сіл. Після війни Перша міська лікарня мала 8 коней, що не забезпечувало її транспортних потреб. До початку 60-х років основним транспортом був гужовий (у т.ч. і на дільницях). При безпосередній участі Н.В. Жоги в Першій міській лікарні відкрито окреме травматологічне відділення. Створенню відділення сприяли такі видатні травматологи, як В.Ф. Патлай та В.В. Онищенко.


З 1953 по 1960 рік міський відділ охорони здоров'я очолювали В.Т. Жабокрицький, Г.С. Яковлєва, К.О. Могилевська.


Саме в цей час при Першій міській лікарні було створено консультативно-діагностичний центр. У Другій міській лікарні у 1956 році відкрились терапевтичне, акушерсько-гінекологічне і дитяче відділення (розгорнуто 125 ліжок).


З середини 50-х років у м. Житомирі активно впроваджуються диспансеризація дорослого і дитячого населення, профілактичні огляди. З 1959 року започатковані консультативні прийоми провідними лікарями-спеціалістами на підприємствах міста (терапевт Б.А. Шульман, хірург О.Ф. Волошина, отоларинголог Ф.І. Філоненко, акушер-гінеколог М.Ф. Овсянникова, уролог В.М. Животаєв, окуліст З.І. Горбатенко.


З 1960 по 1972 рік завідуючою міським відділом охорони здоров'я працювала Маргарита Юріївна Павлова. З окремого приміщення міськздороввідділ було переведено до міськради, що на майдані Рад, 2. Її заслугою було те, що до штату відділу поступово ввели посади інспектора з лікувальної профілактичної допомоги населенню (працювали: І.І. Тарасенко, В.Ф. Калинюк, П.В. Костюк, Т.М. Кондратенко, Т.М. Варезіна); інспектора з лікувально-профілактичної допомоги дітям та матерям (працювали: Л.М. Ромась, О.М. Войтенко, В.М. Лісовська; головного педіатра міста (міськпедіатр). Робоче місце міськпедіатра знаходилось безпосередньо у відділі, а посада в штаті дитячого міського об'єднання.


М.Ю. Павлова до роботи ставилась зі значною відповідальністю, вміло коригувала роботу лікувальних та інших медичних закладів міста, спираючись на головних лікарів провідних лікарень: Першої міської - В.А. Хребтову, Другої міської - Г.І. Лаврушову, дитячої - Т.Ф. Лаврент'єву. Це були роки розгорнутого соціалістичного будівництва.

 

На початку 60-х років, в зв'язку з побудовою підприємств всесоюзного значення (льонокомбінат, заводи "Хімволокно", "Електровимірник"), у місті значно збільшилась кількість населення як дорослого, так і дитячого, що привело до відкриття філіалів поліклінік на Мальованці та Крошні та медсанчастин на підприємствах.


У 1963 році в Першій міській лікарні відкрито великий чотириповерховий хірургічний корпус, також почала функціонувати служба анестезіології та реанімації, створюється самостійна урологічна служба.


Одночасно активізувалась робота зі зниження дитячої смертності та захворюваності дітей, проведення профілактичних щеплень.


Протягом 1960-1963 років у м. Житомирі була відкрита поліклініка № 1 Першої міської лікарні по вул. В. Бердичівській,36, починає функціонувати відділення фізіотерапії. Значно поліпшилась робота з охорони здоров'я дітей міста: запроваджено лікарські медичні огляди школярів та дітей д/ясел та д/садків, почалась реорганізація медичної допомоги новонародженим.


У 1970-1971 рр. проведено об'єднання дитячих ясел і садків у дитячі дошкільні заклади, які передано у підпорядкування відділу освіти, але з посадою дитячого лікаря в кожному ДДЗ. У період 1968-1988 рр. міським педіатром працювала Інна Іванівна Бондарчук.


У 1970 році в підпорядкуванні міськздороввідділу, крім лікарень, знаходилось 15 дитячих ясел та будинок дитини на 200 місць (головний лікар Г.Я. Садова, згодом - С.С. Свиридов, В.Ф. Калинюк, Д.Д. Ярмолюк, В.І. Мірошніченко). При міській раді активно працювала комісія по боротьби з травматизмом (очолював В.В. Онищенко), а також комісія з надзвичайних епідситуацій. Значним організаційним впровадженням було виділення окремим закладом у 1971 році Станції швидкої допомоги.


З 1972 по 1979 рр. зав.міським відділом охорони здоров'я був Б.Т.


Шлянін. У 1973-1974 рр. збудовано приміщення інфекційного дитячого відділення, Будинок дитини перебрався в приміщення по вул.Котовського (де нині Обласна стоматполіклініка), а згодом - у новозбудоване приміщення по вул.Корабельній,8, що знаходиться в Богунському лісі.
При Дитячій лікарні в 1975-1977 рр. відкрито спеціалізовані відділення: реанімації (зав. О.Ю. Місюров), патології новонароджених (зав. М.Л. Певний), отоларингології (зав. В.П. Павлусенко), кардіологічне (зав. О.В. Бовсунівська), гастроентерологічне Т.Т. Петренко).


Міський відділ охорони здоров'я під керівництвом М.Ю. Павлової, а згодом Б.Т. Шляніна сприяв активному розвитку в місті конкурсів на кращу медичну сестру, кращий шкільний санітарний пост. Переможці цих конкурсів посідали провідні місця на змаганнях республіканського рівня. Матеріальна база медичних закладів міста забезпечувалася транспортом, медичним обладнанням. Значне поліпшення рівня забезпечення ЛПЗ мало місце напередодні проведення Всесвітньої олімпіади в СРСР (1980 рік).


У 1977 році у великому промисловому і житловому районі міста за адресою майдан Польовий, 2відкривається поліклініка № 2 Першої міської лікарні.


Необхідно відмітити, що в кінці 70-х - на початку 80-х років значно зросла організаційна роль міськздороввідділу. Робота була спрямована на поліпшення зв'язку між різними гілками охорони здоров'я міста: адміністрацією ЛПЗ, СЕС, будинком санітарної освіти, міським відділом народної освіти, закладами освіти медичного профілю. На громадських засадах при міськздороввідділі функціонувала опікунська рада з охорони здоров'я населення і дітей, медичний лекторій (від товариства "Знання"), депутатська рада з питань охорони здоров'я та освіти (очолювала З.А. Бацук, згодом - Т.М. Олійник). На базах лікарень у 1971 році започаткувала своє становлення інтернатура, поліпшився зв'язок і шефська допомога кафедр Київського, а згодом і Вінницького медичних інститутів.


Керівниками інтернів були: з терапії - Т.Ф. Сергієнко, Е.З. Бондаренко, з акушерства та гінекології - Н.П. Кравчук , з педіатрії І.І. Бондарчук, Л.С. Мальцер, з хірургії - О.Ф. Волошина. Функціонували обласні й міські лікарські товариства. Значна увага приділялась у ці роки поліпшенню спеціалізованої медичної допомоги. До медичної ради міськздороввідділу були введені провідні позаштатні лікарі-спеціалісти: патологоанатомічну службу очолив кандидат медичних наук Е.О. Левицький, згодом - Р.О. Кравченко, з неонатології - В.М. Муравйова, згодом М.Л. Певний, з отоларингології Ф.І. Філоненко, згодом В.П. Павлусенко, з акушерства та гінекології М.С. Овсянникова, згодом Н.П. Кравчук, з інфекційних хвороб О. Горбач, з дитячих інфекційних І.Г. Цейн. Також були організовані спеціалізовані бригади: кардіологічна, педіатрична, психіатрична при Станції швидкої допомоги, сформувалися відділення неонатології укомплектовані найсучаснішим обладнанням при Першій і Другій міських лікарнях. У Житомирі при обох дитячих поліклініках були організовані шкільно-дошкільні відділення з організації охорони здоров'я дітей в ДДЗ і школах.


У 1979 році в міськздороввідділі був організований організаційно-методичний відділ, який очолив В.В. Кузнецов.


З 1979 по 1982 рік відділ охорони здоров'я міста очолював Василь Пилипович Селюченко. В довіднику статистичного управління по м.Житомиру станом на 1 червня 1980 року відмічалося: населення - 250 тисяч, у тому числі дітей 55 тисяч, шкіл - 41 (35,9 тис. школярів), ДДЗ - 66 (17,5 тисяч дітей), 10 лікарень - на 5290 ліжок, 56 фельдшерських пунктів, 1 здоровпункт, лікарів 1390, з них заслужених - 17, середніх медпрацівників - 260, аптек - 19, молочних кухонь - 3, будинків дитини, баз відпочинку і санаторіїв-профілакторіїв - 10.


На початку 80-х років були побудовані Дитяча поліклініка № 1 по вул. 1 Травня, 23, корпуси Першої та Другої міських лікарень, відкрились 2 молочні кухні, міський шкірвендиспансер, відновлено роботу міського тубдиспансеру. На базі новозбудованої поліклініки № 1 по вул. 1 Травня,2 була створена кваліфікована стоматологічна служба, яку в 1979 році очолив Б.Т. Шлянін. У цей же час відкрилась нова профполіклініка, збудовано Будинок дитини за типовим проектом.


Протягом десяти років (з 1982 по 1992 рік) начальником міського відділу охорони здоров'я працював Олександр Сергійович Волков. За безпосередньою участю О.С. Волкова в роботу поліклінік м.Житомира були впроваджені вперше в Україні господарські механізми, які дозволили в час перебудови охорони здоров'я спрацювати на належному рівні. Саме під його головуванням міський відділ охорони здоров'я серйозно і глибоко вивчав питання наступності та взаємодії між закладами охорони здоров'я міста. Вивчався і впроваджувався новий господарський механізм, який вперше було впроваджено в м.Кемерово (Росія). Цей механізм передбачав пріоритетність амбулаторного лікування, ефективність використання ліжок, перерозподіл фінансових потоків тощо. Завдяки новому господарському механізму було відпрацьовано чимало питань, які згодом набули поширення в усій галузі. Це, насамперед, впровадження стандартів лікування хворих, визначення категорійності хворих, обрахування вартості лікування на різних етапах та проведення економічних висновків щодо необхідності профілактичних заходів тощо. У 1984 році в Першій міській лікарні створено відділення гострої коронарної недостатності.Першим завідуючим його був Анатолій Матвійович Скуртов - нині головний терапевт області.


В перші дні катастрофи на ЧАЕС медичні працівники м.Житомира взяли активну участь у всіх заходах, організованих радянськими і партійними органами з охорони здоров'я населення, постраждалих районів: виїздили сформовані бригади лікарів, які забезпечували нагляд та лікування дітей і матерів на базах приміських піонерських таборів та у санаторіях-профілакторіях.


У 1991 році в місті було розпочато будівництво першої черги Станції швидкої невідкладної медичної допомоги.


З 1992 по 1998 рік міський відділ охорони здоров'я очолював Віктор Дмитрович Кузьменко. В 1994 році в Богунському районі міста відкрилась поліклініка лікарів загальної практики (нині поліклініка "Сімейного лікаря").


У 1998 році відділ охорони здоров'я, згідно з рішенням сесії міської ради, був реорганізований в управління охорони здоров'я Житомирської міської ради, начальником якого, розпорядженням міського голови, був призначений Сергій Володимирович Кобилінський. Він розпочав роботу в управлінні з уведення нових господарських механізмів, розробки системи надання планової допомоги. На той час показники малюкової смертності, планового щеплення, профілактики туберкульозу серед новонароджених були незадовільними. Пріоритетним напрямком управління охорони здоров'я міськради стала охорона материнства і дитинства. На постійному контролі управління ОЗ міськради були і є питання тимчасової втрати працездатності і виходу на інвалідність, а також питання онкопатології та профілактики туберкульозу.


Певними здобутками є те, що в місті збережено мережу лікарняних установ без скорочення персоналу. Протягом останніх років чимало зроблено в плані реструктуризації галузі, відкрито мережу спеіалізованих центрів у Першій і Другій міських лікарнях. Так, наприклад, у ЦМЛ № 1 відкриті центр гострої коронарної недостатності, уронефрологічний та неврологічний (для хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу) центри. У ЦМЛ № 2 успішно функціонують центри детоксикаційної допомоги населенню та ЛОРпатології, а також проктологічний центр. В центральній дитячій міській лікарні діє центр реабілітації дітей-інвалідів "Поклик" (завідуюча Л.Ф. Шатило).


Плідною є співпраця УОЗ міськради з санітарною службою міста, завдяки чому значно покращився рівень щеплення керованими інфекціями, що дає гарантію запобігання масовим спалахам. Також гарною є співпраця управління з фармацевтичною службою (в місті не було ліквідовано жодної комунальної аптеки, які є власністю міської ради). Позитивно зарекомендувала себе профільна аптечна система (за напрямками захворювання).


На виконання національних програм, органами місцевого самоврядування, в тому числі УОЗ міської ради, розробляються відповідні міські програми з урахуванням особливостей структури галузі охорони здоров'я міста.


Так, зокрема, на виконання Національної програми "Діти України" було розроблено дві міські програми "Діти Житомира" та "Малюк Житомира". Для виконання цих програм у повному обсязі в 2003 році міською владою було додатково виділено 40 тис.грн. Ці кошти спрямовано на поліпшення харчування та вітамінізацію 642 дітей, які оздоровлювалися в палатах санаторного типу на базі Центральної дитячої міської лікарні (ЦДМЛ). Серед загальної кількості дітей, яких було оздоровлено, 25 - діти-інваліди, 15 - сироти, 51 дитина із багатодітних родин, 28 - вихованці школи-інтернату № 4 для дітей-сиріт, 10 дітей, постраждалих від аварії на ЧАЕС.


У рамках програми "Діти Житомира" для відділення новонароджених було придбано дихальні апарати на суму 382 тис. грн. за рахунок Чорнобильського фонду. Постійно ведеться робота з виявлення дітей із вродженими вадами серця. В 2003 році вісім таких дітей було прооперовано за межами області, 5 з них - за кошти УОЗ міської ради. Постійно виділяються кошти на закупівлю гормонів росту та імуномоделюючих препаратів для хворих дітей.


У 2004 році в рамках програм "Діти Житомира" і "Малюк Житомира" передбачено виділити 1 млн.грн. (за рахунок перевиконання доходної частини бюджету) на завершення будівництва лікувального корпусу ЦДМЛ, в якому буде розташовано дитяче інфекційне відділеня та відділення реанімації.


У 2003 році, згідно з програмою "Цукровий діабет", з місцевого бюджету було виділено 295 тис.грн. на забезпечення хворих інсуліном закордонного виробництва. При поліклініках міста працюють школи для хворих на цукровий діабет, у яких хворих навчають методам самоконтролю, дієтотерапії тощо.


Згідно з міською програмою "Стоматологія" для зміцнення матеріально-технічної бази стоматологічних поліклінік міста було придбано чимало сучасного обладнання. Зокрема: стоматологічну турбінну приставку для зняття зубних відкладень; діатермокоагулятор "Хоре"; апарат дентальний рентгенівський "Міні-дент-7"; компресори стоматологічні та бактерицидні опромінювачі. Лікарі стоматологічних поліклінік міста брали участь у профілактичній освітній програмі "Місяць здорової посмішки від "Колгейт Тотал". У 2003 році на зубне протезування пільгових категорій населення міськрадою було виділено 40 тис.грн. Протягом року безкоштовне протезування отримали 240 інвалідів та 80 учасників Великої Вітчизняної війни.


Наприкінці 2003 року, з нагоди, 60-річчя визволення Житомирщини від фашистських загарбників, міською владою були виділені кошти на придбання 18 слухових апаратів для інвалідів Великої Вітчизняної війни.


Завдяки спонсорській допомозі народного депутата В.М. Сацюка та комунальних підприємств - аптек міста Житомир і коштів, виділених місцевою владою протягом останніх років, придбано 6 автомобілів швидкої та невідкладної медичної допомоги. У вересні 2003 року введена в дію перша черга недобудованої Станції швидкої та невідкладної медичної допомоги.


Протягом 2003 року на потреби лікувально-профілактичних закладів міста міською радою було виділено для охорони здоров'я міста 2,6 млн.грн., переважна кількість яких спрямована на погашення боргів минулих років.


Обсяг видатків, які доводяться на утримання лікувальних закладів м.Житомира Міністерством фінансів України протягом трьох останніх років, забезпечує потребу в коштах лише на 50-54%. Частина видатків, котра спрямовується на оплату праці, оплату енергоносіїв, з кожним роком зростає і в загальному обсязі видатків становить від 84 до 91,4%. Тому проводиться робота із залучення коштів з інших джерел. Насамперед, це кошти, які надходять від здачі приміщень в оренду, господарської діяльності установ, благодійних внесків від фізичних і юридичних осіб. Так, за 2000 рік надійшло 571,8 тис. грн., за 2001 рік - 764 тис.грн., за 2002 рік - 871,2 тис.грн., за 2003 - 1102,0 тис.грн.


Отримані кошти, в основному, спрямовувалися на покращення лікувального процесу та зміцнення матеріально-технічної бази установ.
Житомирською міською радою та УОЗ проводиться значна робота із залучення до співпраці благодійних фондів, громадських організацій як українських, так і закордонних. Так, за 2000 рік надійшло гуманітарної допомоги у вигляді продуктів харчування, медикаментів, м'якого інвентаря та медичної апаратури на суму 176,4 тис.грн., за 2001 рік - на 433 тис.грн., за 2002 рік - на 219,9 тис.грн., за 2003 рік - 791,1 тис.грн. Значна допомога надходить від японської асоціації "Чорнобиль-Тюбу", нідерландської релігійної громади "Ян Ван Бейст", чеської громадської організації "Человек в беде" та інших.


Необхідно відзначити, що Житомирська обласна рада Українського фонду реабілітації інвалідів отримала грант від Канадського фонду співробітництва в розмірі 65 тис.грн. на оснащення міського центру медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Поклик", який є структурним підрозділом ЦДМЛ.


Незважаючи на фінансові труднощі, Житомирська міська рада знаходить можливість спрямовувати кошти на придбання необхідної медичної апаратури, санітарних машин та проведення їх ремонту. Так, у 2002 році на ці цілі зі спільного бюджету було виділено 138,6 тис.грн., у 2003 році - 225,3 тис.грн.. Позабюджетних коштів було спрямовано у 2002 році 165,9 тис.грн., у 2003 році - 173 тис.грн..


За рахунок міського бюджету на розвиток охорони здоров'я виділено 1995,8 тис.грн. на: будівництво СШНМД - 1560 тис.грн., реконструкцію харчоблоку ЦМЛ № 1 - 146 тис.грн., реконструкцію пологового відділення, дахів, лікувальних приміщень, пральні ЦМЛ № 2 - 289,8 тис.грн..
У 2004 році з міського бюджету заплановано спрямувати 2,3 млн.грн. на будівництво лікувального корпусу ЦДМЛ, реконструкцію очисних споруд і пральні в ЦМЛ № 1, будівництво свердловин у ЦМЛ № 1 і ЦМЛ № 2.


На сьогоднішній день загал медичних працівників міста являє собою потужну громаду висококваліфікованих спеціалістів. У Житомирі (станом на 1 січня 2004 року) працює 893 лікарі, 219 з яких мають вищу, 242 - першу категорії та 130 фельдшерів, 26 з яких є спеціалістами вищої і 23 - першої категорії. Гордістю медичної спільноти Житомира є 8 заслужених лікарів України. У ЦМЛ № 1 це високе звання мають головний лікар Володимир Леонардович Савченко, завідуючий уронефрологічним центром Олександр Леонідович Шарпіло, завідуюча інфекційним відділенням Вікторія Павлівна Марченко. У ЦМЛ № 2 звання "Заслужений лікар України" мають: головний лікар Віктор Петрович Павлусенко, завідуючий хірургічним відділенням № 2 Анатолій Олександрович Мельничук, завідуюча ревматологічним відділенням Емма Захарівна Бондаренко, яка до того ж є почесним громадянином міста Житомира. У ЦДМЛ звання "Заслужений лікар України" мають головний лікар Володимир Йосипович Башек, завідуюча статистичним відділом, міський позаштатний педіатр Лідія Олексіївна Бикова. До того ж, саме у центральній дитячій міській лікарні працюють три лауреати обласної медичної премії ім. О.Ф.Гербачевського: Тетяна Трифонівна Петренко - завідуюча гастроентерологічним відділенням лікарні, Ольга Іванівна Карпішина - завідуюча педіатричним відділенням другої поліклініки, Галина Леонтіївна Марченко - завідуюча кардіологічним відділенням лікарні.


У лікувальних закладах міста працює три кандидати медичних наук - лікар-стоматолог стоматполіклініки № 1 Валентина Миколаївна Косенко, голова центральної лікарсько-контрольної комісії ЦМЛ № 1 Володимир Олександрович Борецький, завідувач відділення шкірвендиспансеру Сергій Володимирович Скляров.


Медики міста постійно ведуть активну громадсько-політичну діяльність, вони є депутатами районних та Житомирської міської ради. Чимало медиків є депутатами декількох скликань. Головний лікар ЦДМЛ В.Й. Башек є депутатом п'ятого скликання і вже втретє очолює в Житомирській міській раді постійно діючу комісію з питань охорони здоров'я і соціального захисту населення. Фракція депутатів-медиків користується великою повагою у депутатського корпусу і жителів міста.


Медичні працівники міських лікувально-профілактичних закладів, УОЗ Житомирської міської ради своєю самовідданою щоденною працею вписують гідні сторінки у літопис охорони здоров'я обласного центру.