Житомирській водолікарні, котра до травня 2004 року була розташована в живописному куточку на вул. Петровського,5 - понад сто років.
Століття тому тут жив власник Житомирської водолікарні, відомої на всю Росію, пан Б.І. Зіферман. А управителем її був лікар-спеціаліст І.М. Герлінський.


Чимало води збігло за цей час, та водолікарня завжди лишалася водолікарнею. В серпні 1924 року в її стінах лікувався Микола Островський. Перед війною тут був стаціонар на 75 ліжок. Щойно звільнили Житомир від фашистських окупантів, як тут же взялися до відновлення цього лікувального закладу. Ще йшла кровопролитна війна, а в серпні 1944 року тут уже застосовували новітні методи лікування: дво-чотири-камерні ванни, гальванізація, душ, загальні ванни, кварц.


27 серпня 1944 року газета "Радянська Житомирщина" писала: "Крім ста-ціонара, в Житомирській оздоровниці щодня лікувалося до 400 осіб амбулаторно. Хворі на ревматизм та ішіас після 1-1,5-місячного лікування виписувалися цілком здоровими". Після відвідин водолікарні заступник наркома охоро-ни здоров я зазначив, що вона - одна з кращих на Україні.


Після військової служби в роки Великої Вітчизняної війни медсестри Євгенія Василівна Бабенко та Ніна Григорівна Іванова продовжували працювати у водолікарні, допомагаючи відновлювати здоров'я поранених бійців. Значну увагу до поранених виявляли санітарки Емілія Андріївна Поліщук та Галина Григорівна Балабан, котрі на ношах переносили поранених до лікувального корпусу, де вони приймали електроводолікування.
Якщо порівняти те, чого досягли на початок дев'яностих років, з тим, що мали в 50-ті, то помітні вражаючі зміни. З такими діагнозами, як тут зараз лікуються, до 1958 року хворі мусили їхати на південні курорти - в Цхалтубо, Мацесту.


В 50-ті роки в Житомирі відкрили мінеральні радонові джерела, котрі раніше були лише у вищезгаданих оздо-ровницях. Вода цих джерел не лише добре лікує хворих на м'язовий та суглобний ревматизм, а й на запалення сідничного нерва, подагру і навіть тих, хто мав підвищений артеріальний тиск.


Радонові джерела, знайдені на території області в 50-ті роки, стали значним кроком уперед у розвитку лікувальної бази цього медичного закладу. Навесні 1958 року розпочалося укомплектування нашого нового курорту, котрий був підпорядкований Житомирській водолікарні. Там встановили 16 ванн і почали лікувати природною мінеральною радоновою водою.


Протягом всього періоду становлення і розвитку водолікарні - одного з найунікальніших лікувальних закладів на Житомирщині - нею керували талановиті лікарі. В дореволюційний час, 1896 рік, був лікар І.М. Герлінський.


З 1944 по 1959 рік очолював водолікарню лікар Гринкевич; з 1959 по 1961 рік -лікар Галантна; з 1961 по 1970 рік - Поплавцев; з 1970 по 1975 рік - Андрє-єв; з 1975 по 1988 рік Обласну лікарню відновлювального лікування очолювала заслужений лікар УРСР, учасник бойових дій ВВВ Галина Семенівна Яков-лєва. За час її керівництва поліпшилась матеріально-технічна база та якість лікування хворих. Чималу увагу вона, як керівник лікарні, приділяла підвищенню кваліфікації медичного персоналу. Саме за цей період сформувалися висококваліфіковані лікарі-спеціалісти Ада Петрівна Корнійчук та Олександра Михайлівна Кондратова.


З 1988 по 1995 рік цю лікувальну установу очолював Василь Кузьмович Лічман.


У 1995 році обласна лікарня відновлювального лікування (або водолікува-льниця, як її звали в народі) була реорганізована в Обласний лікувальний центр вертебрології та реабілітації. Сьогодні - це лікувальний заклад вищого рівня акредитації. Щорічно тут стаціонарно лікується понад 2000 хворих, окрім того амбулаторно, по курсівках, оздоровлюється понад 500 мешканців міста Житомира та найближчих районів. З року в рік зростає кількість людей, які звертаються за спеціалізованою консультацією до лікарів-спеціалістів у поліклінічне відділення центру.


Сьогодні в просторому приміщенні відпускають чимало видів ванн: хвойні, морські, скипідарні, йодобромні, перлинні та радонові. До лікувального арсеналу центру входять і цілющі грязі, завезені з Куяльника і Сак.


Та ваннами і грязями лікування у центрі не обмежується. Парафіноозокеритове лікування, масаж, лікувальна фізкультура, лазерна і магнітна терапії, електрозвукове лікування - це далеко не повний перелік лікувальних процедур, котрі використовуються при лікуванні хворих.


З 1995 по 2004 рік колектив лікарні очолював професіонал своєї справи, лікар-ортопед-травматолог, обласний спеціаліст-вертебролог Микола Володимирович Гуз. У Центрі працюють висококваліфіковані спеціалісти: заступник головного лікаря, лікар-фізіотерапевт вищої категорії Інна Миколаївна Шлапак, відділення реабілітації очолює лікар-невропатолог першої категорії Алла Григорівна Романова, котра понад 45 років присвятила роботі в медицині. Під керівництвом відділення з року в рік покращує свої показники.


Серед медичних сестер слід відзначити Олену Володимирівну Батирєву -старшу медичну сестру відділення реабілітації, Світлану Харлампіївну Виш-невську - старшу медсестру відділення вертебрології, старшу медсестру відділення фізіотерапії Броніславу Овсіївну Лясковську (зараз на пенсії) та ЇЇ послідовницю Клавдію Петрівну Турську. головну медсестру центру Любов Олексіївну Фещенко. Чимало добрих слів можна сказати й про інших медпрацівників - усі вони мають право на шану за невтомну працю.


Тому й не дивно, що 98% пацієнтів виписуються з центру зі значним покращенням стану здоров'я. Жаль лишень, що число тих, хто потребує лікування в Обласному центрі вертебрології та реабілітації, значно більше, ніж мають можливість тут пролікуватися, тому що основна недуга, на боротьбу з котрою спрямовано весь цей комплекс процедур, має назву остеохондроз. Так, саме на остеохондроз сьогодні хворіє кожен третій землянин. А в нашій країні ця статистика ще більш невтішна. Як би там не було, а остеохондроз перемож-но крокує планетою. А це означає, що в медичного закладу, котрий зберігав вірність своєму профілю понад століття, є впевненість у майбутньому.


У травні 2004 року Обласний центр змінив свою адресу. Зараз він розташувався у м. Житомирі, Чуднівське шосе, 1.