Житомирський обласний онкодиспансер засновано в січні 1947 року. Він займав два одноповерхові старенькі будиночки на розі вулиць Великої Бердичівської і Шевченка. Свого власного ліжкового фонду диспансер не мав, хворі проходили стаціонарне лікування в лікарні обкому Червоного Хреста та в Обласній лікарні.


Диспансером здійснювалась організаційна, диспансерна та консультативна робота. В поліклініці вели прийом онколог, онколог-гінеколог та радіолог.


Очолила диспансер Міра Олександрівна Литвинцева, перший в області онколог-гінеколог. Це була Людина з великої літери, яка все своє життя, всю свою енергію віддавала хворим. Ще й досі ветерани диспансеру пам'ятають цю невеликого зросту, доброзичливу, лагідну жінку, вмілого вимогливого організатора, чуйного, з добром серцем лікаря. Вона нерідко за власні кошти купувала курей, щоб зварити бульйон хворим, яких не могли провідати родичі, а якщо хворий не мав грошей, щоб заїхати додому після лікування, Міра Олександрівна допомагала йому придбати квиток.


У той далекий повоєнний час, коли не існувало хіміопрепаратів, застосовувався такий метод лікування онкохворих як введення внутрішньом'язово курячого білка. Міра Олександрівна вдома тримала курей, її родичі слідкували, коли курка знесе яйце, ще тепле приносили до диспансеру і тут же вводили білок хворим.


Перший онкогінеколог без радіологічного захисту, без дозиметричного контролю, кожну хвилину ризикуючи своїм життям і здоров'ям, вона самовіддано лікувала хворих жінок, за що їй було присвоєно звання "Заслужений лікар".


Першим онкологом була Ніна Львівна Віленська, яка пройшла шляхами Великої Вітчизняної війни лікарем-хірургом. Чимало років свого життя вона віддала лікуванню онкохворих. А запам'ятали її не тільки як досвідченого фахівця своєї справи, а і як мудрого наставника молодого покоління лікарів. Весь свій досвід, знання вона віддавала молоді, виховуючи нових професіоналів.


У 1949 році в диспансері організована перша патгістологічна лабораторія, в якій першим лаборантом стала Ганна Степанівна Коваленко. Вона готувала патгістологічні препарати, які відправлялись до Києва для досліджень.


У 1951 році відкрилось стаціонарне відділення на 40 ліжок, у якому хворі отримували променеву терапію. Переводились сюди і хворі з інших лікувальних закладів після оперативних втручань. Була придбана рентгенодіагностична та рентгенотерапевтична апаратура.


В 1952 році, з метою наближення онкологічної допомоги до населення, у м. Бердичеві організовано онкологічний диспансер на 35 ліжок з хірургічним блоком та рентгенотерапевтичним відділенням. У цьому ж році був організований рентгенотерапевтичний кабінет у місті Новограді-Волинському.


Першими лікарями-рентгенотерапевтами були Зінаїда Мусіївна Барік і Ніна Степанівна Мельник.


У 1964 році здано в експлуатацію типовий онкодиспансер зі стаціонаром на 120 ліжок (хірургічне відділення на 30 ліжок; гінекологічне - на 40 ліжок; гематологічне - 20; радіологічне - 20 ліжок і поліклінічне відділення з усіма допоміжними службами: рентгенодіагностичний кабінет, кабінет рентгено-терапії; патанатомічне відділення з патгістологічною лабораторією, клініко-діагностична лабораторія). При диспансері існував пансіонат на 10 ліжок для амбулаторних хворих, які приїздили на консультації та обстеження.


Першими хірургами-онкологами були Зосим Маркович Маркус, Іван Мусійович Ільїн та Віктор Іванович Степаненко, який протягом 30 років завідував хірургічним відділенням, Зіновій Михайлович Парамонов, який понад 25 років свого життя віддав лікуванню онкохворих. Прийшовши в диспансер одразу по закінченні інституту, Зіновій Михайлович відразу став "беззмінним черговим лікарем", бо перший час і жив у кімнаті при лікарні, що давало змогу працювати 24 години на добу. Це, напевно, і допомогло йому дуже швидко опанувати таку складну професію хірурга-онколога, стати класним спеціалістом, досвідченим фахівцем.


Онкогінекологічну службу заснувала Галина Федорівна Певша. Її естафету прийняла Юлія Юхимівна Ставська, яка протягом 22 років завідувала онкогінекологічним відділенням. Більше 10 років на чолі цієї служби стояла Зоя Олександрівна Стрелецька - висококваліфікований, самовідданий спеціаліст.


Першим керівником і засновником радіологічної служби була Ольга Романівна Павленко. Чимало років очолював цю службу Вадим Петрович Малиновський.


Засновником рентгенодіагностичної служби був лікар-рентгенолог Олександр Антонович Рисінський.


Понад 14 років завідувала відділенням рентгенодіагностики Світлана Дмитрівна Ковальчук.


Працівниками патологоанатомічної служби диспансеру з самого початку її заснування були Франц Рафаїлович Бочковський та Микола Васильович Білошицький.


Тридцять років клініко-діагностичною лабораторією завідувала Раїса Терентіївна Степаненко.


В 1964 році анестезіологічна служба була представлена лише одним анестезистом - Іваном Павловичем Аврамчуком. Та в 1965 році була введена посада лікаря-анестезіолога і створена анестезіологічна група під керівництвом Леоніда Йосиповича Капустяна.


В 1969 році відкрито хіміотерапевтичне відділення на 40 ліжок, яке більше 30 років очолювала Ніна Романівна Бердичевська, висококваліфікований фахівець. За самовіддану працю її нагороджено премією О. Ф. Гербачевського.


Відділення інтенсивної терапії на 6 ліжок відкрито в 1989 році.


Другим головним лікарем Облонкодиспансеру став Микола Васильович Дикий. З 1968 по 1985 рр. він своєю самовідданою працею зробив значний внесок у розвиток онкологічної служби області, був умілим керівником, чуйною людиною, наставником керівників багатьох підрозділів онкологічного диспансеру.


Шість років диспансер очолював Микола Миколайович Юхимович, який продовжував кращі традиції перших двох головних лікарів.


З 1991 року онкологічною службою області керує Борис Михайлович Гуля. З приходом молодого головного лікаря у диспансері залишились найкращі старі традиції і, поряд з цим, впроваджуються в життя найновіші методи досліджень і лікування онкологічних хворих.


Сьогодні Житомирський обласний онкодиспансер виріс у багатопрофільний спеціалізований медичний заклад надання допомоги онкологічним хворим.


На жаль, не збільшилось за цей час приміщення, але значно збільшилась потужність диспансеру. Розгорнуто і працюють зі значною напругою 240 ліжок.


Зміцніла матеріально-технічна база. На сьогодні диспансер має всю необхідну діагностичну і лікувальну апаратуру для діагностики та лікування хворих: апарати для променевої терапії, мамограф, найсучасніший апарат ультразвукової діагностики, емісійний комп'ютерний томограф, апарат для кріодеструкцій та ультрафіолетового опромінення крові, ендоскопічні апарати, рентгенологічне устаткування.


В диспансері працює 340 працівників, з них лікарів - 57, медичних сестер - 138. Серед лікарів - 2 заслужені лікарі України - Віктор Іванович Степаненко та Леонід Йосипович Капустян, 1 кандидат медичних наук -Віктор Вільгельмович Кравчук. Понад 50% лікарів мають першу і вищу атестаційну категорію.


В диспансері застосовуються сучасні прогресивні методи діагностики та лікування хворих, що дає змогу вчасно виявити онкопатологію і покращити якість життя онкологічних хворих.