На початку Великої Вітчизняної війни у центральному корпусі 1-ої міської лікарні м. Житомира відкрився військовий евакогоспіталь хірургічного профілю на 400 місць, який очолював колишній головний лікар Черняхівської районної лікарні, хірург П.Г. Бляшов.


Крім цього, у місті діяли ще три евакогоспіталі: кістково-щелепного напрямку на базі школи № 15, начальником якого був стоматолог І-ої міської лікарні М.Г. Каменецький; терапевтичного профілю - на базі теперішнього педуніверситету, начальником був директор школи медсестер, терапевт 1-ої міської лікарні І.Б. Словак; третій - на базі 20-ої середньої школи (зараз це корпус природничого факультету педуніверситету) на чолі з лікарем П.І. Івановим.


Під час війни у приміщенні лікарні фашисти обладнали свій військовий лазарет. Не зайнятим лишився тільки хірургічний корпус, у якому під чужими іменами продовжували лікуватися поранені радянські бійці. Цьому сприяла підпільна група, яка функціонувала за участю О.Ф. Гербачевського, М.І. Скоробогатько та Н.М. Баньківської.


В умовах окупації лікування було платним, а плата - досить високою.
Взагалі, за три роки, коли Житомирщина знаходилась під п'ятою окупантів, медицина зазнала великих збитків. Майже повністю були зруйновані лікувальні заклади. Недоїдання, антисанітарні умови, в яких жило населення, стало причиною виникнення багатьох інфекційних захворювань. Значно зросла захворюваність на туберкульоз, венеричні хвороби, паразитарний тиф, кишкові та дитячі інфекції.
У 1941-1943 роках у Любарській районній лікарні діяла підпільна група, члени якої ставили фіктивні діагнози чоловікам призовного віку і тим самим звільняли їх від вивезення до Німеччини.


31 грудня 1943 року Житомир було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Місто лежало в руїнах, без світла, води, опалення, майже не працював транспорт.


Після звільнення міста почалася активна відбудова лікувально-профілактичних закладів. Особлива увага зверталась на відродження медицини на селі. В цей період зародився знаменитий житомирський рух з відновлення системи охорони здоров'я силами населення. Ініціаторами цього руху були медпрацівники і колгоспники Барашівського, Базарівського, Коростишівського і Чоповицького районів, які організовували суботники, спрямовані на відбудову лікарняних закладів.


За час німецької окупації обласна лікарня зазнала великих руйнувань та пограбування, були знищені всі архівні матеріали за попередні роки.
В 1944 році обласна хірургічна лікарня починає знову працювати, хоча відділення розміщуються в напівзруйнованому приміщенні. У лікарні працюють 8 лікарів та 32 середні медичні працівники.


У 1944 році терапевтичне відділення 1-ої міської лікарні одне із перших відновило свою роботу. Оскільки на той час не існувало спеціалізованих відділень, тут лікувалися загальнотерапевтичні, ревмокардіологічні, ендокринологічні, гастроентерологічні, гематологічні, онкологічні та інші хворі. Завідуючим відділення був З.А. Маргуліс.


1944 року відновили свою роботу обласна лікарня на 125 ліжок, велике хірургічне відділення при неврологічній міській лікарні м. Житомира.
Також цього року була відкрита обласна психіатрична лікарня №1 - це був початок розвитку психіатричної служби на Житомирщині.
У 1945 році задіяла обласна станція переливання крові з гематологічною лабораторією і донорським відділенням. Почала розвиватися служба крові, а у повоєнні роки - неврологічна допомога.


Цього ж року було створено неврологічне відділення на 55 ліжок при госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни в м.Бердичеві. Також швидко розвивалась спеціалізована медична допомога.


В 1947 році у Житомирі був організований обласний онкологічний диспансер. Велика увага приділялась навчанню фельдшерів сільських лікарських дільниць та фельдшерсько-акушерських пунктів з ранньої діагностики ургентних хірургічних захворювань.


У 1950 році при 1-й міській лікарні відкрилося відділення новонароджених. У цьому ж році рішенням виконкому Житомирської обласної ради обласна хірургічна лікарня реорганізовується в багатопрофільну лікарню на 150 ліжок, при якій відкрито терапевтичне, хірургічне, ортопедо-травматологічне, отоларингологічне, урологічне, онкологічне відділення.


При Першій міській лікарні у 1950 році відкрили біохімічну (завідуючий А.І. Абрамзон) і патологоанатомічну (завідуюча В.А. Хребтова) лабораторії та кабінет електрокардіографії (завідуюча Н.Ф. Строга).


У 1950 році на Житомирщині з'явився диспансерний метод активного виявлення і лікування хворих. Його автором була завідуюча Чуднівським райздороввідділом В.І. Абакумова, а співавтором - О.Ф. Гербачевський, який розробив методику диспансеризації хірургічних хворих.
З 1951 року почала проводитись диспансеризація сільського населення.


За період 1953-1958 рр. значно збільшився ліжковий фонд обласної психіатричної лікарні №1; розширилися функції лікарні, були виділені ліжка для лікування пацієнтів з алкогольною залежністю. У 1955 році в с.Прилуках Овруцького району відкрито філіал обласної психіатричної лікарні, який пізніше став обласною психіатричною лікарнею № 2.


З 1957 року на базі обласної лікарні починає формуватись анестезіологічна служба. Започаткував її хірург Ємільчинської районної лікарні І.П. Ямковий, якого перевели на посаду анестезіолога обласної лікарні і направили в м. Ленінград для оволодіння спеціальністю. Ямковий уперше в Україні розробив і втілив у практику методику лікування хворих на правець.


У 1957 році відкрився кардіоревматологічний кабінет при обласній поліклініці, першим лікарем якого була І.Г. Ямкова. Пізніше у Житомирі відкрили відділення кардіоревматології на 40 ліжок та кабінети в Коростені, Бердичеві, Новограді-Волинському.
При обласній поліклініці на щорічних курсах з електрокардіографії і кардіоревматології проводилися навчання районних терапевтів та дільничних лікарів, організовувалися семінари з кардіоревматології, розгорнуто диспансерний нагляд за хворими на ревматизм, стенокардію, інфаркт міокарда, гіпертонічну хворобу.


На початку 60-х років почалося розширення мережі лікувально-профілактичних закладів. У Житомирі, Бердичеві, Коростені, Дзержинському та Попільнянському районах було збудовано нові поліклініки з діагностичними і лікувальними кабінетами, розширена поліклініка у Новограді-Волинському.


Розпочала свою роботу тублікарня в Житомирі на 500 ліжок, тубдиспансер у Бердичеві. Відкрився новий корпус обласної лікарні на 150 ліжок, лікарня в Малинському районі та лікарня на 300 ліжок у Коростишівському районі.


На початку-в середині 60-х рр. у м. Житомирі та в області спостерігався значний ріст лікарських закладів, розширення вже існуючих. З 1959 по 1964 роки були збудовані нові корпуси Житомирської обласної та міської, а також Володарсько-Волинської, Іршанської, Першотравневої та Коростишівської лікарень. Розширені Бердичівська та Новоград-Волинська міські лікарні.


За рахунок реконструкції приміщень, які були передані обласному відділу охорони здоров'я, були відкриті: дитяча лікарня, туберкульозне відділення та 2 дитячі відділення в Овруцькому районі. За ініціативою та на кошти колгоспів області за цей період було побудовано ще 5 нових лікарень.


Все це дало змогу збільшити ліжковий фонд у лікувальних установах області на 3780 одиниць. Крім того, у Житомирі та Коростені були побудовані нові поліклініки, кожна на 500 відвідувань за зміну.


Вже тоді мережа лікувально-профілактичних установ нашого краю складалася з 187 лікарень на 1232 ліжко-місця, 44 поліклінік, 42 дитячих консультацій, 935 фельдшерсько-акушерських пунктів, 301 колгоспного пологового будинку, 30 санітарно-епідеміологічних станцій, 5 будинків дитини, 6 санаторіїв на 850 місць, 141 аптеки. Активно функціонувало відділення санітарної авіації. У дитячих яслах налічувалося близько 4000 місць.


Здравпункти обслуговували 42 підприємства та учбових заклади. Ці пункти на той час в основному були укомплектовані досвідченими фельдшерами. Що ж до кадрового складу працівників охорони здоров'я Житомирщини, то, станом на 1 січня 1965 року, в місті Житомирі та області нараховувалося 8000 середніх медичних працівників і 1681 лікар.


Головним досягненням у галузі охорони здоров'я нашого краю в 1964 р. (у порівнянні з 1959 р.) стало зменшення рівня захворюваності на черевний тиф, кишкові захворювання. У 47 разів зменшилася захворюваність на дифтерію, у 6,7 раза - на поліомієліт. Жодного випадку малярії чи туляремії.


Медичне обслуговування дитячого населення м. Житомира та області здійснювали 42 дитячі консультації, у тому числі 14 на селі. Філіали дитячих консультацій були розгорнуті у м. Житомирі (8), Новограді-Волинському (3), Коростені (2). Проте в цих населених пунктах протягом періоду, що розглядається, рівень дитячої смертності не тільки не зменшився, а й збільшився. Третина летальних випадків приходилася на пологові будинки.


Не можна обминути і той факт, що приміщення дитячих консультацій зазвичай розташовувалися у непристосованих для цього будинках. З такою проблемою зіткнулося 15 таких закладів (головним чином у Бердичівському, Коростенському та Новоград-Волинському районах). Уже за перші 4 місяці 1964 року було відкрито 50 сестринських дитячих консультацій при фельдшерсько-акушерських пунктах і дільничних лікарнях. Для оздоровлення ослаблених груп дітей при останніх - відкрито 56 санаторних палат. Працювало 4 санаторії.


У 1961 році була організована школа-інтернат на 210 місць для дітей дошкільного віку із затихаючими формами туберкульозу, а в 1962 році її розширили до 450 місць.


Історія становлення і розвитку нейрохірургії на Житомирщині тісно пов'язана з історією становлення Інституту нейрохірургії. В перші роки свого існування Інститутом була проведена велика робота з пропаганди нейрохірургії в Україні, організації нейрохірургічних відділень в обласних центрах та великих містах. У центрі уваги опинилася нейротравматологічна допомога.


У Житомирі нейрохірургічне відділення на 15 ліжок було відкрито у 1962 році за ініціативи головного лікаря обласної лікарні О.Ф. Гербачевського. Першим завідуючим був лікар-хірург П.В. Потопнін. Тут надавалась допомога хворим з травмами нервової системи, проводились операції пухлин головного і спинного мозку, абсцесів мозку, застосовувалися допоміжні методи обстежень: рентгенографія, люмбальна пункція, пневмомієлографія, пневмоенцефалографія. Як метод діагностики почали використовувати церебральну ангіографію.
У 1964 році структура охорони здоров'я області розширилась завдяки спеціалізованим закладам: почав функціонувати онкологічний диспансер на 150 ліжок з радіологічним відділенням на 20 ліжок, відділенням для закритих і відкритих ізотопів, діагностичним відділенням, гістологічною лабораторією.


При обласній санепідемстанції відкрили вірусологічну, радіологічну, паразитологічну лабораторії та лабораторію особливо небезпечних інфекцій. Санбаклабораторії застосовували нові сучасні методи досліджень.


У цей період набула подальшого розвитку терапевтична допомога - організовувались ендокринологічні прийоми в містах і райцентрах.
У 1965 році відкрито ендокринологічне відділення в обласній лікарні. Також організовано обласний психоневрологічний диспансер і стаціонар на 60 ліжок при обласній психоневрологічній лікарні.


У містах при стоматологічних поліклініках організовуються ортопедичні кабінети. На базі обласної лікарні функціонує стоматологічне відділення на 20 ліжок, у Першій міській лікарні м. Житомира - стоматологічне відділення на 10 ліжок. На села виїжджають пересувні стоматологічні амбулаторії для надання кваліфікованої допомоги населенню. У цьому ж році організовано центр з профілактики та лікування шокового стану при опіковій травмі. Лікарями-анестезіологами був створений центр реанімації для лікування термінальних станів і хворих, які знаходяться в стані клінічної смерті.


У 1965 році було освоєно артропластику при деформуючих артрозах з використанням гомотканини (В.В. Онищенко), резекцію (часткове видалення сечового міхура), пластику сечоводів (В.М. Животаєв). При тромбозах судин, інфаркті міокарда почали використовувати фібринолізин, освоїли методику визначення білірубіну.


У Першій міській лікарні впроваджено господарський розрахунок, вперше в Україні - страхову медицину. Завдяки цьому було організовано страхове терапевтичне відділення на 30 ліжок, яке фінансувалося страховими компаніями. Відкрито денні стаціонари за місцем проживання.
В терапевтичному відділенні №2 Першої міської лікарні у 70-х роках вперше організували спеціальний блок для лікування гострого періоду інфаркту міокарда, а пізніше вперше в Житомирській області було здійснено електричну дефібриляцію серця.


У 1974 році в обласній лікарні відкрито відділення реанімації на 6 ліжок, а при 1-й міській лікарні - відділення переливання крові (перший керівник - Б.Д. Славінський). У 1976 році в обласній лікарні з'явилося опікове відділення на 40 ліжок.


Значне розширення і розвиток фізіотерапевтичної служби почалося з 1976 року, коли організували фізіотерапевтичне відділення в обласній лікарні: вводилися посади лікарів-фізіотерапевтів, розширювався штат середнього медперсоналу, почали використовувати сучасну фізіотерапевтичну апаратуру.


За період з 1976 по 1989 рік у хірургічному відділенні обласної лікарні було виконано 28 видів нових хірургічних операцій. Серед них - резекція холедоха при захворюванні на рак, клиновидна резекція печінки при її цирозі, операції Дюваля, Кренара, панкреатодуоденальна резекція та багато інших.


З 1980 року при Першій міській лікарні м. Житомира функціонує відділення для оздоровлення підлітків. При цій же лікарні у 1984 році створено відділення гострої коронарної недостатності (міське), організатором і першим завідуючим якого був А.М. Скуртов.


Житомирська обласна дитяча лікарня була відкрита в 1985 році. До того часу існувало лише кілька спеціалізованих відділень на базі міської дитячої лікарні, які приймали маленьких пацієнтів з усієї області. Умови лікування не відповідали потребам, тому постало питання про відкриття центру спеціалізованої медичної допомоги дітям усієї області. З травня 1985 року тут почали функціонувати відділення для новонароджених, ортопедотравматологічне, хірургічне тощо.


На той час у лікарні працювали 71 лікар та 227 середніх медичних працівників. З перших днів цей колектив очолив заслужений лікар України В.Ф. Марченко.


В обласній лікарні у 1985 році створюються відділення судинної хірургії, ревматології, нефрології і започатковуються гастрохірургічний та торакопульмонологічний центри.


На базі нефрологічного відділення у 1986 році почали проводити сеанси гемодіалізу. Цього ж року в Житомирі вперше впроваджена контактна корекція зору.


У 1988 році в обласній лікарні відкрито відділення кістково-гнійної хірургії.
Вперше в Україні і колишньому СРСР - у Житомирі в 1988 році почали робити операції Брадлея-Фуленвідера. Такі операції виконувалися при некротичному панкреатиті та гнійному ускладненні.


На цей період в області сформувався колектив висококваліфікованих медичних працівників, розширилася мережа лікувальних закладів, знизились показники смертності.


На прикладі Житомирської області, яка раніше була досить відсталою, тепер можна було побачити позитивні зрушення в системі охорони здоров'я, що відбулися завдяки наполегливості і працелюбності медичних працівників. Усі заходи були спрямовані на покращання і збереження здоров'я людей.