Житомирська область - частина благодатного Полісся - з давніх давен була заселена працелюбними людьми, котрі сіяли хліб, видобували корисні копалини, розвивали ремесла, навчали добру дітей, вміли не лише працювати, а й відпочивати. І, зазвичай, як усі люди, - деколи хворіли.
Мистецтву лікувати наші пращури навчалися у природи, з неї брали й свої перші ліки. З часом - з розвитком суспільства - на території Житомирщини почали з'являтися перші лікувальні заклади та перші професійні медичні працівники. Працювалося їм тоді дуже непросто, бо не було належних умов, на медицину виділялися (якщо взагалі виділялися) мізерні кошти , не вистачало навіть найпростішого устаткування, населення жило у безпросвітній бідності і було зовсім необізнане із здоровим способом життя.


Але ці перші, що несли вогонь любові до своїх земляків, хто в тих умовах допомагав недужим, приймав у свої руки новонароджених, даруючи щастя материнства, - усі вони достойні того, щоб і через сотні років пам'ятати про них, віддати їм і тим, хто йшов за ними, належне.
Нині на території нашої області мешкає 1367400 поліщуків, з них 18% - діти, 25,4% - особи працездатного віку. Населення Житомирщини менш урбанізоване, ніж у державі в цілому (в 54 міських поселеннях проживає 44,3% усіх мешканців).
Трагічний 1986 рік змінив екологію нашого краю, поділивши його на відносно чисту і радіаційно забруднену зони. З'явилися переселенці, змінилася демографічна ситуація. На початок 2004 року в цих небезпечних для людського здоров'я регіонах мешкало 26,1% загальної чисельності населення області.


Де живуть люди - там завжди несуть свою нелегку службу медичні працівники. Область має разгалужену мережу сільських і міських медичних закладів, відповідно оснащених і забезпечених кваліфікованими фахівцями.
В охороні здоров'я області сьогодні працюють 4612 лікарів та 14725 середніх медичних працівників, які віддають свої знання та вміння пацієнтам. Серед них - 26 кандидатів медичних наук, 67 - мають звання "Заслужений лікар України".
Тим, хто, виваживши свої уподобання та поривання один раз на все життя, одягнув на плечі білий халат і, забувши про себе і своїх рідних, вдень і вночі йшов за першим покликом туди, де був потрібен, - присвячується ця книга. Вона задумана і написана як данина боргу минулим поколінням, як яскравий життєстверджуючий приклад для тих, хто робить лише перші кроки на цій нелегкій дорозі.