Рекомендації з профілактики і лікування тютюнокуріння
Світову громадськість турбують масштаби й темпи тютюнової епідемії.
У разі збереження теперішнього темпу споживання тютюну до 2030 року смертність, спричинена курінням, сягне в світі 10 мільйонів (за прогнозом учених Единбурзького університету, Великобританія), а загалом у ХХІ столітті тютюн може забрати близько одного мільярда життів, причому з них 7 мільйонів смертей припаде на країни, що розвиваються. Якщо в індустріально розвинених країнах кількість курців щороку знижується на 1 %, то в тих країнах вона зростає на 3 %.
Наша країна посідає 17 місце в списку країн – лідерів за кількістю курців; щороку в Україні додається за даними експертів ВООЗ, не менш 100 тисяч курців, при цьому на спричинені курінням хвороби припадає 37 тисяч смертей серед чоловіків віком 35-69 років.
Україна посідає перше місце у світі за кількістю чоловіків та учнів старших класів, що курять.
В Україні курить кожний другий чоловік і кожна друга жінка.
Загалом 9 мільйонів активних курців становлять третину працездатного населення країни.
Кожен четвертий підліток в Україні за даними ВООЗ викурив свою першу сигарету тоді, коли йому було 10 років.
Україна є другою у світі країною (після Чилі), де курять понад 30% юнаків і дівчат віком 13-15 років (дані ВООЗ).
Якщо у світі на кожну особу припадає в середньому 870 викурених сигарет на рік, то в Україні – 1500-1800, тобто чотири-п’ять сигарет на день.
Економічні збитки України, пов’язані з тютюном, за розрахунками Світового банку, становлять близько 2 млрд доларів щороку.
За останні 20 років частка жіночого населення України, що споживає тютюн, збільшилася в 4 рази (за даними НДІ кардіології).
За оцінками ВООЗ стан здоров'я більш ніж на 50% залежить від способу життя, а шкідливі звички мають одне з найбільших значень.
Останніми роками стан здоров'я населення України настільки погіршився, що виникає загроза національній безпеці.
Доведено, що куріння сигарет впливає на очікувану тривалість та якість життя. Встановлено, що 25% хвороб, які спричиняють передчасну смерть, безпосередньо пов’язані з курінням тютюну. Ризик виникнення захворювань пов’язаний як з кількістю викурених цигарок, так і з тривалістю куріння.
Поняття безпечної сигарети чи безпечного рівня куріння не існує. Якщо людина викурює у день від однієї до 9 цигарок, то скорочує своє життя у середньому на 4,6 року порівняно з некурцями; якщо від 10 до 19 цигарок – то на 5,5 року, від 20 до 29 цигарок – на 6,2 року.
У чому ж полягає об'єктивна шкідливість куріння? Пов'язана вона, по-перше, з дією на організм людини нікотину, а по-друге, з впливом тютюнового диму. Серед першої групи ускладнень куріння найзначніші ті, що пов'язані зі шкідливим впливом цієї отрути на кровоносні судини. Ще в минулому столітті відомий французький клініцист Труссо справедливо зауважив, що «людина настільки стара, наскільки старі її кровоносні судини». Вплив нікотину призводить до спазму судин, а також переродження їхньої внутрішньої оболонки , внаслідок чого зменшується просвіт судин і, відповідно, погіршується кровообіг у різних частинах тіла і постачання їх киснем та поживними речовинами, утруднюється відведення з них шкідливих продуктів обміну речовин. Одним з поширених ускладнень куріння є стенокардія – періодичні спазми серця з різким болем за грудиною, слабістю, страхом смерті; стенокардія є передінфарктним станом. Курці, що тривалий час палять, у 13 разів частіше хворіють на стенокардію, у них у 12 разів частіше трапляється інфаркт міокарда.
Ефект кожної викуреної цигарки триває біля 30 хвилин. Вже на 1-й хвилині після її викурювання систолічний артеріальний тиск підвищується на
- Різко зростає у крові концентрація адреналіну, норадреналіну і кортикостероїдних гормонів, які викликають прискорення серцевих скорочень. Серце курця за добу робить на 12-15 тисяч скорочень більше, ніж серце того, хто не курить цигарок.
- Відбувається збільшення серцевого об'єму.
- Підвищується артеріальний тиск.
За таких умов серце курця швидше зношується, у ньому виникають незворотні зміни, які завершуються розвитком серцевої недостатності. Тому цілком обґрунтовано куріння вважається одним із провідних факторів ризику розвитку інфаркту міокарда.
У жінок, що курять і приймають оральні контрацептиви, ризик розвитку інсульту, і, особливо субарахноїдального крововиливу, у 20 разів вищий, ніж у жінок, які не палять.
Другим типовим ускладненням куріння є так званий ендартеріїт – переродження і спазми внутрішньої оболонки судин нижніх кінцівок. Спершу це захворювання, особливо характерне для чоловіків, причому початок захворювання припадає в основному на вік до 30 років, проявляється у вигляді так званої переміжної кульгавості. Яскраво її описав відомий французький невропатолог Шарко наприкінці минулого століття: «Цілком нормальна на вигляд людина починає зауважувати, що кожного разу, коли вона йде пішки, їй вдається легко подолати лише перші кілька кроків, а потім в одній, рідше в обох ногах у ділянці литки починає відчуватися біль і оніміння, начебто відсиділа ногу. Явища доходять незабаром до такого ступеня болючості, що примушують її зупинитися. Через кілька хвилин біль минає, але коли суб'єкт пройде знову свої 50 чи 75 кроків, починається те ж саме страждання...» У чому ж тут річ? Кровообіг у судинах ніг у такої людини здатний забезпечити нормальне живлення тканин лише в спокої, без навантаження. В умовах навантаження потреби м'язів різко зростають, але судини не спроможні розширитися, щоб їх задовольнити. Внаслідок цього м'язи терплять як від нестачі кисню, так і від накопичення шкідливих продуктів обміну. Це завжди супроводжується больовими відчуттями. Коли захворювання прогресує, звужені судини вже і в стані спокою не спроможні забезпечити нормального кровообігу в ногах, і біль в них стає постійним. Ноги, і насамперед ступні, починаючи з великого пальця, стають холодними, а потім і синюшними. Потім розвивається змертвіння стоп, а далі й усієї кінцівки. Це має назву сухої гангрени (на відміну від іншого різновиду гангрени – газової, яка спричинюється особливими мікробами, що потрапили в рану; ці два різновиди гангрени мають між собою тільки те спільне, що нога мертвіє і її доводиться ампутувати).
До ускладнень куріння, пов'язаних з токсичним впливом нікотину на судини, а також з подразнюючою дією тютюнового диму на слизову оболонку, належить виразкова хвороба шлунку й дванадцятипалої кишки. Куріння різко збільшує частоту судинних ускладнень при цукровому діабеті, а також при різних інших захворюваннях, пов'язаних з порушенням обміну речовин. Загальна отруйна дія нікотину на організм проявляється в схудненні, поганому кольорі обличчя, що особливо помітно в жінок, у дратівливості. Типовими для курців є запалення слизової оболонки порожнини рота (стоматит), ясен (гінгівіт), у жінок – огрубіння голосу.
У тютюновому димі, крім нікотину, міститься велика кількість інших речовин (бензопірен, синильна кислота, формальдегід, сірководень, аміак та ін.). що входять до складу смол, які подразнююче діють на слизову оболонку, а при тривалому впливі їм властива і канцерогенна дія (тобто дія, що спричинює розвиток раку та інших злоякісних пухлин).
Не випадково ймовірність захворювання на рак легенів у курців збільшується при помірному курінні приблизно в 5 разів, при інтенсивному – в 10 разів.
Імовірність раку гортані у курців у 6-10 разів більша, а раку стравохода в 2-6 разів, ніж у людей, які не палять, У зв'язку з тим, що куріння більше поширене серед чоловіків, ніж серед жінок від раку легенів гине чоловіків у 3,6 раза більше, ніж жінок, від інших хвороб легенів (включаючи хронічну пневмонію, легеневий туберкульоз, бронхіальну астму) – в 3,2 раза, від хвороб серця – у 1,3 раза.
Як негативну дію куріння на ще несформований організм передусім слід назвати порушення розвитку органів дихання. Установлено, що в підлітків, які палять, об'єм грудної клітки і розвиток легенів відстає від норми в середньому на 25%. Вони частіше страждають і на «простудні» захворювання. Під час прослуховування легенів у курців завжди чути вологі хрипи, які для людини, що не палить, були б ознакою запалення легенів. Для курців це майже стале явище – ознака так званого бронхіту курців. Згідно зі спостереженнями вчених-фізіологів, у підлітків 15-16 років, які палять, простежуються помітні відхилення в процесах дихання, у загальному стані. Так, середня вага тіла курців майже на
Негативно діє куріння на статеву сферу. У курців виявлено пониження (приблизно у півтора раза) рухливості (а значить, і здатності до запліднення) сперматозоїдів, зменшення в крові рівня статевого гормону тестостерону. Згідно зі спостереженнями сексологів, чимало випадків статевої слабкості в чоловіків безпосередньо пов'язано з курінням. При цьому куріння особливо несприятливо позначається на стані здоров'я осіб, які з самого початку мають помірну чи низьку потенцію, і з меншою мірою на тих, у кого вона велика, хоч і тут можна простежити виражений негативний вплив куріння. Не випадково в минулому багато хто з лікарів не брався лікувати від імпотенції, доти, доки хворі не покинуть курити. Усі ці спостереження дістали переконливе підтвердження й у дослідах на собаках: у статевих залозах цих тварин тютюн спричинює яскраво виражені патологічні зміни.
Організм жінки, яка курить, старіє значно раніше, ніж тих, що не курять. Наприклад, у них раніше припиняються менструації: в одному й тому ж віці (44-53 роки) їх немає в 53 % жінок, які не курять, і в 65 % тих, що курять. Вагітність у них частіше проходить з різноманітними ускладненнями: підвищенням артеріального тиску, появою набряків і білка в сечі (це має назву нефропатія). Плацента у таких вагітних розвивається гірше, має понижену вагу і гірше справляється зі своєю функцією. В зв'язку з цим, за різними спостереженнями, у них на 25-50 % частіше під час вагітності бувають плацентарні кровотечі. У тих, що випалюють більше однієї пачки на день, приблизно на 35 %; частіше трапляється внутріутробна загибель плода, особливо у жінок молодших 25 і старших 30 років. Загроза передчасних пологів у них у середньому на 20 % вища, частіше в них бувають і викидні. Куріння негативно позначається на вазі новонароджених: частота народження дітей з вагою, меншою від
Куріння під час годування груддю знижує якість молока й зменшує кількість його. Нікотин та інші шкідливі речовини потрапляють у молоко і можуть спричинити в дитини розладнання травлення. У дітей, чиї матері палять, частіше розвивається недокрів'я.
Новонароджений, мати якого курила під час вагітності, блідіший, нерідко має жовтушний вигляд, причому відтінок цього жовтого кольору відрізняється від звичайної жовтяниці новонароджених. За нашими спостереженнями, треба не менше 2 місяців, за умови, що мати покинула курити, щоб ці прояви інтоксикації поступово зникли.
Вплив тютюну на жіночу статеву сферу підтверджено й експериментально. Наприклад, у морських свинок під дією нікотину значно збільшується недоношуваність, стають частішими викидні. Помітили також, що в робітниць тютюнової фабрики викидні бувають значно частіше, ніж у жінок, що не мають контакту з тютюном.
Курець завдає шкоди не лише своєму здоров'ю, а й здоров'ю людей, що його оточують. Установили, що приблизно 2/3 диму від спаленої сигарети потрапляє в навколишнє середовище й забруднює його нікотином, смолами та іншими шкідливими речовинами. Підрахували, що перебування протягом години в накуреному приміщенні рівнозначне «викурюванню» 4 сигарет. І, на жаль, родичі й близькі курців проти своєї волі опиняються в становищі «пасивних курців». Серед пасивних курців на 30 % частіше спостерігається схильність до раку легень, ніж серед тих хто не зазнає впливу тютюну. Особливо потерпають діти. Нерідко доводиться спостерігати, як батько, що прогулюється по вулиці з коляскою, турботливо схиляється до свого немовляти, тримаючи в руках сигарету й видихаючи на нього тютюновий дим, а то й не випускаючи сигарету з рота. У родині, де хтось курить, на 20 % зростає ризик захворювань дітей на бронхіальну астму, бронхіт та запалення легень.
Що містить тютюновий дим?
Тютюн, хоч і є технічною культурою, наближається до харчового продукту, оскільки потрапляє до організму курців повсякчас і в певній кількості,-попри застереження медиків, що вже довели шкідливість його вживання на здоров'я.
Відмовившись від марних спроб умовити людство кинути палити тютюн, вчені багатьох спеціальностей невпинно шукають можливості вилучити з тютюнових виробів і диму особливо шкідливі складові.
Дим тютюнового виробу (сигарети) складається з тютюнового диму та продуктів горіння складників сигарети (папір, клей, барвники тощо).
Хімічний склад сировини тютюну
|
Природні речовини |
Забруднювачі (речовини, що потрапляють до продукту під час виробництва та переробки сировини) |
|
Білок – до 15%. Вуглеводи – до 22 %. Пектини – до 20 %. Смоли (склад непостійний та повністю не визначений) – до 14%. Органічні кислоти – до 12 %. Алкалоїди та їхні похідні, у т.ч.: нікотин, норнікотин – до 10 %; анабазин, метиланабазин, піколін, піридин, піролідин – до 1 %. Поліфеноли – до 9,5 %. Загальний азот – до 3 %. Аміак – до 1 %. Ефірні олії – до 2 %. Спирти (у т. ч. метиловий) – до 2 %. Макро- та мікроелементи
|
Залишкові кількості пестицидів (гербіциди, фунгіциди, інсектициди, синтетичні піретроїди і под.) – кількасот речовин. Залишкові кількості добрив, регуляторів росту рослин та ін. агрохімікатів – кілька десятків речовин. Солі Арсену, Хрому, Кадмію, Плюмбуму, Мангану та ін. Радіонукліди. Соуси, ароматизатори, спеції, цукри (у т. ч. синтетичні підсолоджувачі), крохмалі, смакові добавки, зволожувачі, аглютинати, модифікатори горіння, парафіни, консерванти, барвники, спирти, феноло-формальдегідні полімери та ін. – понад сто речовин |
Склад тютюнового диму та диму тютюнового виробу (сигарети)
|
Твердо-рідинна фаза (близько 10%) |
Газопарова фаза (близько 90%) |
|
Смола – сухий безнікотиновий конденсат диму. Нікотин – алкалоїдовмісні сухі конденсати. Сажа – органічні продукти піролізу складових тютюнового виробу. Вода |
СО, СО2,О2, альдегіди, ефіри, спирти, аміни (нітрозоаміни), нікотин, піперидин, пірол, хінолін, оцтова та мурашина кислоти, акролеїн, поліфеноли, пігменти, 3,4-бенз(а) пірен, оксиди нітрогену, аміак, сірководень, триоксид арсену, сполуки Нікелю, Хрому, Мангану, Плюмбуму, Кадмію тощо |
Тютюновий дим – це складний аерозоль, 1см3 якого містить близько 3 млрд. напіврідких частинок діаметром 0,1-1,0 мкм, що становлять його твердо-рідинну фазу, та кілька десятків речовин, що становлять його газопарову фазу.
Наукові дослідження з'ясували: що кращий сорт тютюну чи дорожча марка тютюнового виробу, то більше хімічних речовин використано у їхньому виробництві, а отже, більше небезпечних речовин потрапляє до складу тютюнового диму і в легені активних та пасивних курців!
Токсичність впливу окремих складників тютюнових виробів на організм є більш-менш відомою, а комплексний вплив «коктейлю» речовин певної марки тютюнового виробу передбачити неможливо.
Склад основного потоку сигаретного диму й атмосферного повітря довкола курця значно відрізняється. Особливо це стосується «легких» сигарет, у яких концентрації нікотину та смол в основному потоці диму є штучно зменшеними за рахунок додаткової вентиляції фільтра. Чим «легша» сигарета для курця, тим важчою вона є для його оточення.
На нинішньому етапі регламентування безпечності тютюнових виробів міжнародне законодавство в основному регламентує вміст у сигареті нікотину та смоли-конденсату, які, на думку більшості фахівців і визначають токсичність та небезпечність тютюнових виробів для здоров'я.
За даними експериментальних досліджень, проведених фахівцями Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, інших наукових установ МОЗ України були зроблені наступні висновки:
- Тютюнові вироби більшості країн світу містять залишки пестицидів групи ДДТ в концентрації від 0,1 до 5,3 мг. на
- Вивчення температурних умов горіння тютюну в сигареті виявило, що вже в ділянці, близькій до вогню, температура спадає з 600-800 до 104о С, у зоні охолодження – до 60о С, а ближче до фільтра – до 40о С.
- Залишки пестицидів, інші компоненти тютюну та продукти їхнього перетворення, що утворюються внаслідок процесів дистиляції, піролізу, піросинтезу поблизу зони горіння, разом із повітрям переміщуються потоком диму уздовж тютюнового штрангу, швидко конденсуються у напіврідинні частинки, що осідають на тютюні. Завдяки зазначеному градієнту температур ці процеси повторюються багато разів, концентрація залишків препарату зростає у напрямку фільтра.
- Численні випробування засвідчили, що фільтри з акрилового ацетатцелюлозного волокна та рильованого паперу практично не затримують залишків ДДТ. В основний потік сигаретного диму переходить до 80% ДДТ, що міститься в тютюні.
- Залишки пестицидів у тютюновому диму є реальною небезпекою для здоров'я людини, оскільки їх повністю абсорбують легені, про що свідчить відсутність ДДТ у повітрі, що його видихає курець.
- Дослідження дали підстави науково обгрунтувати максимально допустимий рівень вмісту ДДТ та продуктів його перетворення в тютюнових виробах, який є на порядок нижчим від регламентованого за кордоном і надійніше гарантує безпеку здоров'я.
Реальність нормативу перевірено під час досліджень вмісту залишків пестицидів хлорорганічної групи у сигаретах імпортного та вітчизняного виробництва. Жодного разу не виявлено перевищення зазначеного нормативу, проте залишки пестицидів групи ДДТ (за сумою речовин) виявлено у 78% проб імпортного та 87% проб вітчизняного тютюну.
В Україні є чинними тимчасові нормативи максимально допустимого вмісту смоли і нікотину в 1 сигареті:
для сигарет з фільтром:
смола – 15 мг;
нікотин – 1,3 мг;
для сигарет без фільтра вітчизняного виробництва:
смола – 22 мг;
нікотин – 1,5 мг.
Фахівці-лікарі України на підставі висновків вітчизняної науки та Міжнародної агенції з вивчення раку вважають наступним етапом контролю за тютюном виконання виробниками та дистрибюторами сигарет в Україні пропозиції стосовно додержання максимально допустимих рівнів вмісту: смоли – 0,8 мг., а нікотину – 0,6 мг., в 1 сигареті.
Дещо про «легкі» сигарети
Останнім часом термін «легкі» (light) часто вживають виробники харчових продуктів та товарів широкого вжитку. Застосовуючи його, власник тютюнової торгової марки інформує споживача про те, що легкі сигарети - це ті, що мають традиційний смак, але містять значно менше шкідливих речовин, зокрема смол та нікотину. Вміст смол та нікотину зазвичай зазначено на пачці. Та легко перевірити, що значення на пачках легких сигарет значно нижчі за справжні.
Спираючись на переконливі наукові дані, Міжнародна конференція ВООЗ «Сучасні знання про регулювання тютюнових виробів» (2000 рік, Осло, Норвегія) дала рекомендацію заборонити вживати терміни, що вводять в оману споживачів, – «легкі», «м'які» та інші слова чи образи (деякі фірмові знаки включно), які мають на меті навести споживача на думку про те, що тютюнові вироби з низькими показниками рівня смол і нікотину є менш небезпечними для здоров'я, – як на самих тютюнових виробах, так і в рекламних та інформаційних матеріалах.
Більшість правил регулювання тютюнових виробів у всіх країнах ґрунтується на підході, що його виробила Федеральна торгова комісія США (ФТК) у середині 1960-х років. Спеціальна машина, випалюючи сигарету на певну довжину, кожної хвилини впродовж 2 секунд затягує по 35 мл диму. Після цього аналізують склад осаду, що нагромаджується на фільтрі машини. Згодом цей спосіб визнала Міжнародна організація стандартизації (ISO), його назвали методом ISO-ФТК. Але параметри дослідження не відповідають особливостям процесу куріння, як його здійснює людина. Такі методи передусім служать для порівняння сигарет за рівнями вмісту нікотину та смоли в диму, але вони ніколи не були методами вимірювання надходження цих речовин до організму людини.
Дослідження свідчать, що курці зазвичай затягуються частіше, ніж один раз за хвилину, роблять більше затягувань диму з однієї сигарети та вдихають його більше, ніж це моделює машина.
Першою країною, яка задля дієвого захисту здоров'я громадян і прав споживачів ввела правила регулювання складу тютюнових виробів, стала Канада. У Канаді виробники сигарет, окрім випробувань за методом ISO-ФТК, повинні провести також дослідження так званим «реалістичним» методом, коли об'єм втягнутого диму збільшено з 35 до 55 мл, затягування здійснюється через 30 секунд, а вентиляційні отвори сигаретних фільтрів заклеюють липкою стрічкою. Згідно з цим «реалістичним» методом виробники повинні проаналізувати вміст у сигаретах не тільки смол, нікотину та оксиду карбону, а ще 40 інших складників, потенційно небезпечних для здоров'я людини, – як у потоці диму, який вдихає курець, так і в тому диму, що потрапляє в довкілля. Випробування «реалістичним» методом дали такі результати: усі показники небезпечності «ультралегких» сигарет зросли в середньому в 3-4 рази (вміст смоли в 4,5 разу !), а відмінності між звичайними та «ультралегкими» сигаретами майже не виявлено, оскільки різниця в конструкції їхнього фільтра нівелюється після блокування отворів на ньому.
Помилковою є думка, що виробники сигарет досягають зниження рівнів вмісту смол та нікотину завдяки використанню особливих сортів тютюну. Насправді зниження визначеного методом ISO вмісту смол досягають у такий спосіб: застосовують сигаретні фільтри з певними фізичними параметрами, використовують тютюнові суміші, основним складником яких є ресуспензований тютюн.
Фільтр – це звичайний пристрій з пористого матеріалу (паперу, вати, корку тощо), прикладений до кінця сигари чи сигарети, щоб адсорбувати на собі вологу, смолу, нікотин та інші компоненти тютюнового диму. Фільтр також може являти собою спеціальний тримач (мундштук), у який вставляють сигару чи сигарету.
Спочатку у фільтрах використовували азбест. Проте з'ясувалося, що пил азбесту спричиняє розвиток мезотеліоми – особливого виду карциноми. Азбест замінили на фільтр із ацетату целюлози, який невдовзі почали найчастіше застосовувати в тютюновій промисловості.
Є також фільтри, які складаються з ацетату целюлози, змішаного з активованим вугіллям. Найчастіше використовують вторинний ацетат целюлози, що містить як пластифікатор триацетат гліцерину (5-10 %). Ці фільтри зменшують передусім надходження в організм курця завислих частинок тютюнового диму. Такі речовини, як акролеїн, феноли та висококанцерогенні нітрозоаміни, затримуються цими фільтрами частково.
Ефективність фільтрування можна збільшити, змінюючи діаметр ниток, довжину фільтрувального елемента та застосовуючи певні речовини. Зокрема, активоване вугілля широко відоме своєю властивістю вибірково видаляти деякі компоненти газової фази тютюнового диму. Вугільні фільтри вибірково видаляють з диму сигарет до 40% оксидів карбону та нітрогену, 80% ціаніду гідрогену та 70% акроміну й бензолу. Змішані фільтри зменшують рівні вмісту завислих частинок менш ефективно, ніж ацетатні фільтри. Звичайні фільтри видаляють певну частину завислих частинок тютюнового диму.
Оскільки сигаретний фільтр зменшує вміст нікотину в диму, для отримання потрібної дози нікотину курці корегують процес куріння, збільшуючи кількість та глибину втягувань диму, випалюючи більшу частину кожної сигарети чи випалюючи більше сигарет.
Термін «легкі» стосовно сигарет можна вживати в тому значенні, що вони легші за вагою. Використання висушеного заморожуванням тютюну разом із ресуспендованим тютюном допомогло зменшити масу тютюнового листа в середньому майже вдвічі (з 1230 до 785 мг) та знизити вміст смол в диму.
Новий спосіб обробки тютюну висушування заморожуванням (який являє собою папероподібну пластинку завтовшки як тютюновий лист, його виробляють з жилок і стебел) апробовано на початку 1970-х років. Нинішні «класичні» американські сигарети складаються на 15% із вимороженого тютюну, «легкі» – на 25 %, а «ультралегкі» мають у своєму складі до 50% такого тютюну. Як калорійність
Через наявність тютюнових добавок «легкі» сигарети суб'єктивно сприймаються споживачами як менш міцні. Найчастіше для зменшення різкості диму використовують какаову олію. Какао містить приблизно 1 % теоброміну, який є бронхолітичним засобом, здатним розширювати дихальні шляхи та полегшувати надходження диму та нікотину в організм. Більш відомою споживачам добавкою є ментол, який завдяки анестезувальній дії сприяє глибшому затягуванню, що призводить до патологічних змін у периферійних частинах легень та збільшує ризик для здоров'я курця. До того ж встановлено, що ментол сприяє метаболічній активації тютюнових канцерогенів.
Даних про реальну токсичність тютюнових добавок в науковій літературі майже немає. Як правило, оцінка їхньої токсичності ґрунтується на результатах експериментальних досліджень, у яких такі добавки вводили через шлунок, і не може адекватно характеризувати небезпеку надходження тютюнових добавок в організм через органи дихання, оскільки ті не мають таких потужних захисних засобів, як травна система. Крім того, під час згоряння добавок можуть утворюватися хімічні сполуки, у тому числі отруйні, які створюють додатковий ризик для здоров'я курців.
Усі викладені міркування не дають права говорити про «легкість» сигарет, які з кожним днем стають все популярнішими серед курців. Пристрасні споживачі тютюнових виробів абсолютно впевнені в тому, що саме ці торгові марки є безпечнішими і якоюсь мірою збережуть їм здоров'я. Проте наведені дані свідчать про протилежне, а достовірність зазначених на пачках рівнів є зовсім неправдивою.
Кальян. Міфи і реальність
Куріння кальяну – невід’ємна частина сучасного клубного життя. З кожним роком його популярність зростає. Приохотилися до цього модного захоплення і підлітки, заспокоюючи себе і батьків тим, що мовляв,це ж не сигарети.
Вважається, що першими кальянами були вихолощені кокосові горіхи, які розкурювали через вставлену в отвір соломинку. Тоді кальян використовували як апарат для одержання знеболювальних. У Європу мода на кальян прийшла у XIX столітті. У сучасних арабських сім’ях його подають до столу за чаєм «на солодке», до того ж і старим, і малим, що викликає занепокоєння медиків.
Разом з екзотичною модою узвичаївся і міф про безпечність куріння кальяну, ніби в його не звичайний тютюн, а спеціальні тютюнові суміші. В яких вміст смол і нікотину менший, ніж у сигареті. Насправді ж вони містять більше шкідливих речовин,а година куріння кальяну дорівнює 100 викуреним сигаретам!
Затяті шанувальники кальяну стверджують, що це чудовий спосіб релаксації і зняття стресу,а охолоджений дим виключає опік легень. Якщо ж вірити в те, що куріння кальяну заспокоює, то можна сказати, що спочатку розслаблюють і наркотики, й алкоголь…
Щодо охолодженого диму єгипетськи вчені дослідили: температура тліючого вугілля і диму в кальяні становить понад 450 градусів, тому, проходячи крізь воду, дим не встигає охолонути до безпечної температури.
Ще одна хибна думка – кальян не спричиняє звикання. Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я підтвердили, що навіть нерегулярне куріння кальяну може змусити некурящу людину потягтися за сигаретою, а в деяких випадках почати вживати психотропні речовини.
Крім того, у родинах, де чоловік і дружина курять кальян, найчастіше народжуються діти з низькою вагою. Нерідко це призводить до безпліддя.
Небезпечний не лише сам процес куріння, а й гігієна дійства, адже цей захід, як правило , колективний. Можна «підчепити» такі інфекції, як гепатит, герпес, туберкульоз і навіть СНІД.
Специфіка формування залежності в молодому віці
Шкідливість наслідків тютюнопаління доведено, однак багато хто чи то не хоче кинути курити, чи вже не може. Наразі загрозу наркоманії усвідомили в багатьох країнах світу, алкоголізм становить проблему для відносно невеликої кількості держав, а згубні наслідки епідемії тютюнокуріння ще не отримали належної оцінки. Особливо непокоїть поширення куріння серед підлітків. Саме в цьому віці виробляється стійка, часто на все життя, пристрасть до куріння, а несформований організм є найбільш сприятливим до токсичного впливу тютюнового диму. Куріння тютюну в підлітковому віці являє собою особливу небезпеку, оскільки гальмує фізичний та психічний розвиток і з часом нерідко призводить до формування патологічних процесів, переважно в органах дихання, серцево-судинній, ендокринній та імунній системах, до розвитку злоякісних новоутворень і передчасної смерті.
Які ж причини початку куріння?
За більш ніж 300 років свого «переможного» крокування тютюн міцно увійшов у побут людства, у поведінку багатьох людей. Пов’язано це в основному з особливостями процесу куріння, а не зі специфічним ейфоризуючим ефектом тютну, хоч такий ефект і лежить в основі самої пристрасті до тютюну.
Куріння – своєрідний ритуал, система дій, до якої входять не лише такі «технічні» моменти, що наповнюються, проте, особливим змістом, як виймання пачки сигарет, запалювання сірника і прикурювання, певний характер затягування й пускання диму, смакові відчуття від запаху тютюну до і в момент його горіння, специфічна дія самого нікотину, яка до того ж посилює виділення слини, що примушує багатьох курців час від часу спльовувати, а й інші моменти.
У спілкуванні людей важливе значення мають певні моменти об'єднання, які підкреслюють подібність тих, що спілкуються, за якоюсь ознакою. Таким є і процес куріння. Здебільшого курець взагалі не поділяє інших людей на курців і некурців - загалом це йому байдуже. Та в ситуації безпосереднього спілкування стає небайдужим, чи робить інший те саме, що й ти, чи ні, курить, як усі, чи відмовляється. Чим нижчий рівень розвитку тих, що спілкуються, тим для них це важливіше. Саме тому тиск середовища ровесників на підлітка чи юнака завжди сильніший, ніж на дорослу людину, і річ тут не лише в неоднаковій стійкості їх проти тиску з боку оточення, а в основному в ступені вимогливості оточення, його нетерпимості до відмінностей від нього. Куріння, причому саме за рахунок зовнішніх моментів, а не через специфічну дію нікотину, стає об'єднувальним процесом.
Куріння дає змогу легше включитися в процес спілкування, досить підійти до курців і закурити разом з ними; знайти інший привід буває досить складно, а цей завжди під рукою.
Коли спільних справ немає, а в голові дефіцит думок, якими б можна було обмінятися з іншою людиною, безглуздо стояти поряд мовчки, нічого не роблячи. А ось стояти поряд і курити вже можна: саме це заняття створює видимість загальної справи, даючи змогу до того ж прибрати зосередженого й привабливо замисленого вигляду. Така сама «користь» від куріння й тоді, коли розмова не клеїться, а підтримувати її треба; воно дає змогу заповнити паузи в спілкуванні, дає час на обдумування відповіді тощо.
У дії людина може краще виразити свою індивідуальність, ніж поза дією, і нерідко саме куріння буває такою дією. Не випадково деякі кінорежисери, ставлячи сцену, що зображує моменти душевного хвилювання героїв, а то й просто так, для заповнення «дірок» у дії, так часто вдаються до сцен куріння. При цьому слід зазначити, що гра з предметом, коди увага глядача переходить з виразу обличчя актора на його дії з предметом, полегшує побудову сцени. Проте цей прийом слід розглядати як допоміжний васіб, коли режисер і (або) актор не в змозі передати драматизму ситуації більш кваліфіковано і талановито; як мимовільне визнання браку професіоналізму.
Багато фотографів, а також художників у своїх творах використовують предмети, пов'язані з курінням. Проте завжди можна переконатися, що без цього цілком можна було обійтися, що цигарка в руках людини, портрет якої виконаний фотографом чи художником, аж ніяк не допомагає розкрити її внутрішній світ, нічого не додає до її образу і, по суті справи, дає змогу легше, шляхом найменшого опору, вирішити лише якісь моменти композиції, коли на більше, ніж зображення цигарки чи попільниці, в автора твору фантазії не вистачає.
Оскільки перше знайомство з тютюном завжди тією чи іншою мірою хворобливе, а наступне задоволення далеко не завжди очевидне, початкуючому курцеві доводиться робити над собою зусилля, щоб перебороти початкову реакцію – реакцію здорового організму на отруту (різною мірою виражені спазми в горлі, стравоході й шлунку, повторне блювання, перебої в серці, загальне збудження, яке переходить у ступор («отупіння»), аж до втрати свідомості, і т.д.). У другій фазі токсична дія нікотину поступово слабне і на перший план виходить приємно збуджуюча (ейфоризуюча) дія нікотину. Куріння стає для людини приємним. На цій фазі вживання тютюну процес куріння міцно входить у динамічний стереотип людини, стає звичним, необхідним і бажаним.
На третій фазі вживання тютюну людина поступово починає усвідомлювати, що куріння приносить їй не лише задоволення, а й шкоду та різні незручності. Наприклад, треба виконати негайну роботу, а зосередитися без куріння людина на ній не може; водночас саме куріння від цієї роботи відволікає, не кажучи вже про те, що під його впливом знижується, щоправда, помірно, у межах 5-7 %, легкість заучування, точність обчислювальних операцій, об’єм пам’яті. Ось і виростає перед такою людиною купа недокурків на столі, а кімната тоне в хмарах диму. У німців є навіть спеціальна назва такого куріння, а також людей, які палять безперервно, - Kettenraucher (Kette – ланцюг, Raucher – курець).
У багатьох людей куріння з часом уже не спричинює якихось приємних відчуттів, лишається лише майже фізичний потяг до куріння, й що й примушує їх курити. Воно перетворюється на обтяжливу, але неминучу роботу. На цій фазі проявляються й різноманітні ускладнення куріння, з’являються думки про те, чи не час кинути це заняття.
Щоправда, часто звикають до куріння поступово, особливо при неусвідомленому наслідуванні, коли людина навіть не може пригадати, як і коли саме вона почала палити, – просто була в компанії, де багато курили, і непомітно для себе запалила й сама. Які ж загальні мотиви, що спонукають людину, незалежно від статі, почати курити?
Насамперед – наслідування. Можна виділити кілька його різновидів. По-перше, це навмисне наслідування манер якоїсь компанії, в яку підліток, юнак (дівчина) хоче бути прийнятим; засвоєння властивих цій компанії манер, характеру поведінки полегшує цей процес; нерідко це буває й тоді, коли в даної людини є початкове негативне ставлення до куріння і їй доводиться свідомо це ставлення переборювати.
По-друге, це наслідування людині, яка подобається. Тут може проявлятися як властивий незрілому розумові максималізм – коли наслідувати, то вже в усьому, навіть і в тому, що, подумавши, треба було б визнати за ваду об'єкта наслідування, так і нездатність розібратися в якостях іншої людини, відрізнити добре від поганого, основне від другорядного.
Нарешті, це неусвідомлюване наслідування, про яке йшлося вище. З ним змикаються випадки початку куріння, коли палять батьки: куріння настільки входить у побут родини, що ні для дорослих, ні для дітей не існує питання – курити чи не курити, питання лише в тому, коли почати.
Наступна група мотивів пов'язана з прагненням дорослості. Підліток, юнак (дівчина) прагне продемонструвати свою дорослість, незалежність, що є для нього особливо актуальним тоді, коли батьки часто наголошують перед ним на своїх особливих правах і його несамостійному становищі (постійні заяви типу: «мені можна – тобі не можна»), коли лають за те, що водночас собі дозволяють. Зрозуміло, що в цьому разі прилучення до деяких звичок, манер дорослих, зокрема й до куріння, стає для підростаючої людини символом її зростаючої незалежності й самостійності.
Куріння стає також і одним із способів самоствердження для тих, хто не виробив у собі внутрішніх основ самоствердження й змушений вдаватися до таких зовнішніх знаків. Нерідко це бажання показати себе дорослішим перед однолітками, яким це ще суворо заборонено, тобто виділитися на тлі якоїсь групи людей, зайняти в ній більш помітне місце нехай і таким, по суті безпомічним, способом. Сюди належить і прагнення швидше засвоїти «модні» манери, щоб переконати оточення в своїй незвичайності, сучасності, підвищити свій престиж. Саме тут ми зустрічаємося з особливо «шикарною», демонстративною манерою палити. У всіх цих випадках куріння стає істотним компонентом у системі цінностей даної людини, розглядається як корисне в тому чи іншому відношенні заняття.
Ще один мотив – прагнення все в житті спробувати. Якщо інші можуть це робити і їм подобається, то чому я маю позбавляти себе задоволення? – питає себе така людина, не замислюючись над тим, що це «задоволення» з дорогих. Це і свого роду цікавість, і ревнощі щодо занять (швидше, розваг інших людей) – прагнення в даному разі не стільки до того, щоб не виділятися з якоїсь групи людей, скільки до того, щоб не відставати в користуванні якимись «благами», не проґавити «свого». Цьому сприяє установка на вседозволеність, коли життя розуміють як ланцюг задоволень і основним виявляється – не відстати від інших у діставанні їх.
Згідно зі спостереженнями лікарів вік, коли починають курити представники чоловічої статі, – 7-35 років, жіночої – 11-38 років.
При цьому перші найчастіше починають палити в 12-18 років, і особливо в 16 років, другі – частіше в 15-22 роки, і особливо часто у 18 років. Тут можна побачити вплив різних факторів – ослаблення контролю батьків, ступінь зрілості людини (після 35-38 років навряд чи хто візьметься за сигарету, хіба що на настійні поради тих, хто оточує, у разі якогось нещастя, коли самоконтроль ослаблений, а її рекомендують як засіб відволіктися й заспокоїтися – буває і таке), вплив компанії (саме в старшому підлітковому та юнацькому віці компанія набуває в спілкуванні істотного значення). Початку куріння сприяє незнання його шкідливості, хоч і самого цього знання недосить: справедливо зауважують, що «страхом майбутніх хвороб юність не налякаєш» – справді, хвороби можливі в майбутньому, а сигарета з тієї чи іншої причини здається необхідною зараз. Водночас, не слід недооцінювати і значення знань про характер впливу на організм куріння. Мотивами початку куріння курці називають такі: «через поганий настрій», «через пустощі» (вважай, з цікавості), «від нічого робити», «через переживання», «від нудьги», «з горя», «для збудження розумової діяльності», «щоб підняти працездатність». Ми наголошуємо в даному разі саме на останніх двох мотивах. У цілому ж ці спостереження свідчать про те, що мотиви початку куріння різноманітні і тому не може бути однотипного підходу до всіх потенціальних курців, неправильно робити акцент лише на якомусь одному способі профілактики куріння.
Потрібно звернути увагу на один момент, пов'язаний з поширенням куріння. Деякі курці часом прагнуть втягнути в цю шкідливу звичку інших людей – чи то з метою так чи інакше привабити їх до себе, чи то для того, щоб переконатися в своєму впливові на них. Ось у парку на лавці сидять двоє – порівняно молодий, але явно з «досвідом» чоловік і молода й недосвідчена дівчина. Вона, це помітно одразу, сповнена довіри до свого кавалера, він їй подобається. Він запалює і пропонує їй. Вона відмовляється, але він наполягає, і ось вона, піддавшись умовлянням, невмілою рукою бере сигарету й робить перші несміливі затяжки. Для нього все це – спосіб «приручити» її, самовдоволене бажання переконатися в своєму впливі на неї, для неї – прояв довіри (для стороннього ока – вияв недосвідченості й довірливості однієї і непорядність іншого).
Ось інша сцена. Не найкращого вигляду «дядя» спілкується з юнаками. Він дає їм прикурити, ділиться життєвим досвідом. Вони його оточили й уважно слухають. Ще одна сцена. Студент-медик умовляє студентку закурити. Та говорить, що тютюновий дим їй неприємний. Він дає пораду: «а ти втягуй дим потроху, а якщо буде нудити, заїдай чим небудь, хоч би й хлібом – так легше».
У медицині є термін епідемічний процес. Так називають механізм і умови поширення заразливих хвороб. Щоб така хвороба поширилася, потрібно три умови: наявність збудника; шляхів його передачі; сприйнятливого контингенту. Наприклад, доки на Фарерські острови в Північному морі не потрапив хворий на кір, там протягом 90 років не було жодного випадку цього захворювання. Коли такий хворий (а було це в минулому столітті) туди приїхав, то захворіли всі жителі, крім тих, кому в цей момент було понад 90 років, – вони встигли перехворіти раніше.
Відомо, що епідемії (пандемії – тобто епідемії, які охоплюють всю земну кулю) грипу почалися тільки в XX столітті. Останні ж кілька десятиріч вони стали регулярними, причому поширюються надзвичайно швидко. У чому річ? А річ, зокрема, в тому, що досить хворому перетнути океан (а на літаку для цього потрібно лише 8-10 годин), як захворювання з'являється й починає поширюватися вже на іншому континенті.
Нарешті, якщо людині зробили щеплення, наприклад, від поліомієліту, то вона на нього вже не захворіє, навіть перебуваючи в тісному контакті з хворим. Якщо таких людей, несхильних до хвороби, багато, то й сама хвороба не зможе поширюватися й швидко згасає; бо ймовірність контакту нещепленої людини з іншою нещепленою і хворою надто мала (згідно з підрахунками епідеміологів, досить, щоб серед населення було близько 40 % людей, несхильних до інфекції, і вона не зможе поширюватися).
Щоб запобігти поширенню інфекцій, медицина діє на всі ланки інфекційного процесу – це й ізоляція хворого, і підвищення стійкості людей проти даної інфекції (щеплення), і санітарний контроль на можливих шляхах інфекції.
Куріння багато чим подібне до інфекції. Тут теж є джерело зарази – тютюн і тютюнові вироби, а також і самі курці, які подають поганий приклад; є відповідний контингент – підростаюче покоління; є шляхи поширення – всі умови й ситуації, коли ті, хто не курить, мають контакт з курцями і тютюновими виробами. У боротьбі з курінням слід впливати на всі ці ланки процесу, хоч з багатьох причин зробити це значно важче, ніж у боротьбі з інфекціями.
Впливати на курців досить важко. Закликами кинути палити й розповідями про шкідливість куріння тут, як правило, обійтися не вдається. Ми вже наводили дані статистики про те, що приблизно 2/3 курців рано чи пізно намагаються кинути палити: шкідливість куріння стає зрозумілою практично всім. Проте курців від цього не меншає. Річ у тому, що кинути палити досить важко. Відразу ж після припинення виникає суб'єктивно неприємний стан (абстиненція). У цьому стані курці відчувають сильний потяг палити, деякий час усі їхні думки зосереджені на цьому. Деякі стають роздратованими, відчувають, що їм чогось не вистачає. Особливо важко кинути палити особам з рисами психопатії, а також хворим на неврози.
Проте через деякий час їхній стан поліпшується, відбуваються значні зміни – зникають численні хворобливі симптоми, що спонукали кинути палити. Та перерва часто виявляється недовгою. Як же повертаються до куріння?
Часто це стається автоматично. Адже куріння – це не лише вдихання й видихання диму, а й ланцюг попередніх і супутних цьому рефлекторних дій, що міцно пов'язані між собою. Досить тому, хто кинув палити, забутися, випустити зі сфери свідомості цей факт, як у певній ситуації рука зовсім механічно може взяти сигарету, потім запалити її – і ось уже зроблена перша після перерви затяжка, і все починається спочатку. Тому, хто кинув палити, слід уникати ситуацій і товариства, де він раніше обов'язково курив. Треба врахувати також, що вживання спиртного значно підвищує потяг до куріння, не кажучи вже про те, що алкоголь ослаблює самоконтроль. Тому такій людині протягом досить тривалого часу варто уникати і вживання спиртного. Нарешті, їй слід пам'ятати, що на фоні, здавалося б, цілковитої байдужості до куріння, виробленого стійкого негативного ставлення до нього після досить тривалого періоду зовсім несподівано може знову виникнути інтенсивне бажання курити. Отже, треба бути готовим до цього, знати, що цей період нетривалий, аналогічні явища можуть спостерігатися й надалі, але поступово вони будуть слабшати.
Поради бажаючому звільнитися від тютюнової залежності:
- Визнати свою залежність і що це становить значну проблему для курця і рідних.
- Переконатися, що залежність завдає шкоди.
- Бажати. Неможливо силоміць звільнити людину від залежності. Можете звільнитися, якщо готові до цього і справді бажаєте позбутися залежності. Приймаючи рішення – робите це для себе.
- Зрозуміти, які почуття і настрої підштовхують до залежності (нудьга, самотність, безнадійність і т. ін.).
- Намагатися зрозуміти, чому виникла залежність, що саме вона чинить, чим підтримує. Усвідомити причину (наприклад: тікав від розв'язування проблеми), визначити, яку користь від неї маєте. Розуміння проблеми – вкрай потрібна складова частина її розв'язання.
- Визнати, що реально є можливість вибору. Взяти відповідальність за своє життя.
- Зробити новий, альтернативний (здоровий) вибір.
- Прийняти свої емоції.
- Щоб звільнитися від залежності:
- самі створіть умови, які допоможуть її позбутися;
- кажіть собі правду;
- приймайте підтримку батьків і друзів;
- за потреби прийміть професійну допомогу:
- навчіться шанувати себе;
- годі себе ненавидіти, людина, яка курить не така вже і нікчема.
10. Жити саме тепер. Усвідомте, що живете сьогодні, це потрібно, щоб створити щасливе «тепер». Цієї миті життя досі ніколи не було, і в майбутньому вона вже не повториться. Минуле позаду. Входите в нове життя.
11. Посилювати почуття власної гідності. Якщо бажаєте позбутися залежності – повсякчас поглиблюйте самоповагу. Залежність не може викорінитися з життя, якщо собою не вдоволені, вона з'їдає, коли людина себе зневажає, але відразу зникає, як тільки вона починаєте думати про себе із шаною і любов'ю.
12. Єдиний шлях до самореалізації – це позитивні обов'язки перед собою.
Всі зміни потребують часу. Можуть охопити відчай, роздратуваня і зневіра, однак зміни не настануть вмить. Допоможуть час, зусилля і впевненість. Відмова від куріння насправді є однією з найважливіших змін у житті курця.
Запобігання курінню має розпочинатися з самого раннього віку. Потрібно виховувати у дитини негативне ставлення до куріння, до курців, до тютюну й тютюнового диму, ставлення, що грунтується на безпосередньому сприйнятті негативної реакції батьків. У приміщенні, де накурено, слід завжди звертати увагу навіть маленької дитини на неприємний запах, на те, що дихати тут важко. Треба привчити її цінувати свіже, чисте повітря й виказувати ознаки огиди при вигляді тютюнових виробів. У цьому віці немає ніякої потреби роз'яснювати дитині шкідливі наслідки куріння. Досить проявляти в її присутності негативну емоційну реакцію на все, пов'язане з тютюном, і тим самим виробляти у неї відповідну реакцію. Робити це потрібно завчасно, до того як дитина пішла в школу, коли контроль батьків над нею слабне.
Усе це слід робити й надалі, та на додаток до цього в спілкуванні зі школярами треба наголошувати на негативних якостях людей, які курять, переконувати їх, що куріння – велика вада людини. У цей же період треба уважно контролювати контакти школяра, нерідко хлопчики тягнуться до доросліших, до підлітків і юнаків, і тому треба уважно придивитися до них, і якщо виникає підозра, що вони курять, припинити всі можливості спілкування.
Підлітка слід переконати, що необдумане наслідування дій інших людей – ознака несамостійності людини, недостатньої її дорослості, і якщо людина не пристає на будь-яку пропозицію іншої, вона тим самим виявляє не боязнь чогось, а здатність прийняти самостійне рішення, визначити власну лінію поведінки, що є позитивною якістю кожної людини.
Крім усього цього юнакам потрібно роз'яснювати шкідливість куріння, причому не тільки і не стільки шкідливість для здоров'я в майбутньому, скільки конкретну, яка вже діє в даний момент. Ми вже говорили, що куріння пов'язане з великими незручностями: якщо курець у зв'язку з якимись обставинами не має можливості закурити (наприклад, далека поїздка, тривалі збори тощо), він стає майже непрацездатним, усі його думки спрямовані на куріння. За таких умов люди, які не курять, відчувають себе значно комфортніше, спокійніше, упевненіше, і на цьому слід постійно наголошувати. Треба роз'яснювати юнакам також велику шкоду від куріння і для результатів у спорті. Юнаки й дівчата, які курять, не можуть розраховувати на великі успіхи в ньому. Нікотин знижує силу й гостроту м'язового почуття, координацію рухів, швидкість і особливо витривалість, тому від куріння дуже терплять ті, хто займається плаванням, боксом, бігом, ковзанами, лижами, футболом, хокеєм.
Для надання кваліфікованої допомоги медичному працівнику потрібно рекомендувати кинути курити навіть тоді, коли здається, що сам курець не зацікавлений у цьому. Головне, допомогти йому змінити ставлення до куріння, усвідомити, що воно справді дуже шкодить здоров'ю. Для цього необхідно з’ясувати анамнез паління:
1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);
2. як давно виникла звичка тютюнокуріння (скільки років курить пацієнт, скільки цигарок на день викурює);
3. чи намагався кинути курити раніше (якщо так, то скільки часу вдавалося стримуватися від куріння, яке лікування отримував та чому почав курити знову);
4. які ліки вже прийняті для лікування тютюнозалежності.
|
№ з/п |
Питання лікаря до пацієнта |
Відповіді пацієнта |
Рекомендації |
|
1 |
Чи зумовлена відмова від тютюнокуріння звичайним бажанням кинути курити |
Так |
Призначити безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути курити |
|
Ні |
Продовжити детальне опитування пацієнта |
||
|
2 |
Чи приймає / приймав пацієнт лікарські засоби, що допомагають кинути курити |
Так |
Продовжити приймання лікарських засобів, що допомагають кинути курити, якщо ефект лікування задовільний |
|
Ні |
Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути курити |
||
|
3 |
Чи зумовлена відмова від тютюнокуріння наявністю у пацієнта серцево-судинних захворювань (в т.ч. в анамнезі інсульт, інфаркт міокарда), цукрового діабету, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, захворювань органів дихання, онкологічних захворювань. |
Так |
Необхідно призначити лікування залежності від тютюнокуріння |
|
Ні |
Призначити безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути курити або зменшують потребу у тютюнокурінні |
||
|
4 |
Чи наявні ознаки вираженого абстинентного синдрому під час лікування тютюнозалежності: - дратівливість; - запаморочення / головні болі; - тривога / депресія; - труднощі в концентрації уваги; - підвищене потовиділення; - безсоння; - розлади шлунково-кишкового тракту. |
Так |
Необхідно уточнити діагноз. Для тимчасового зменшення проявів наявних симптомів призначити безрецептурні лікарські препарати відповідної дії: - седативні; - снодійні; - антидепресанти; - амінокислоти. Надати рекомендації щодо здорового способу життя під час лікування тютюнозалежності. |
|
Ні |
Продовжити лікування тютюнозалежності призначеними лікарськими засобами. |
Для розробки індивідуальної програми відмови від куріння і надання медикаментозної допомоги курцю, важливого значення набуває, визначення ступеня нікотинової залежності. В наш час існують різні методи її діагностики: визначення тіоціонату в крові, рівня СО у видихуваному повітрі, концентрації нікотину, котініну або їх метаболітів в крові, сечі або слині. Найчастіше використовують тест Фагерстрема.
Ступінь залежності оцінюється в балах від 0 до 10:
0-3 бала - низький рівень залежності. При відмові від куріння основну увагу треба зосередити на психологічних факторах.
4-5 балів - середній рівень залежності. Рекомендується застосування медикаментозної терапії.
6-10 балів - високий рівень залежності. Необхідно використовувати медикаментозну терапію.
ТЕСТ ФАГЕРСТРЕМА
1. Через який проміжок часу після пробудження Ви закурюєте сигарету?
протягом 5 хвилин 3 бала
від 6 до 30 хвилин 2 бала
від 31 до 60 хвилин 1 бал
більш ніж через 60 хвилин 0 балів
2. Чи важко Вам утриматись від куріння у заборонених місцях
так 1 балів
ні 0 балів
3. Від якої сигарети найважче утриматись?
ранішньої 1 балів
наступної 0 балів
4. Скільки сигарет щодня Ви викурюєте?
понад 30 3 балів
від 21 до 30 2 балів
від 11 до 20 1 балів
10 або менше 0 балів
5. Коли найбільше курите?
вранці 1 балів
протягом дня 0 балів
6. Чи курите Ви під час захворювання, коли повинні дотримуватись ліжкового режиму?
так 1 балів
ні 0 балів
Для швидкої перевірки залежності дозволяється задати пацієнту лише три питання, які потребують відповіді "так" або "ні":
- 1. Чи викурюєте Ви понад 20 сигарет щодня?
- 2. Чи курите Ви протягом перших 30 хвилин після пробудження?
- 3. Чи відчували Ви сильний потяг до куріння або симптоми відміни під час попередньої спроби кинути курити?
Позитивна відповідь на 3 запитання дозволяє діагностувати високий ступінь нікотинової залежності.
Орієнтовно про високий ступінь нікотинової залежності свідчить також індекс куріння: кількість викурюваних за добу сигарет множатъ на 12 (кількість місяців у році). Індекс, що перевищує 200, дозволяє констатувати високу залежність від нікотину.
Індекс курця: кількість викурюваних сигарет/добу х 12.
Багато різних методик розроблено з метою допомогти людям кинути курити, і більшість із них мають елемент успіху. Найкраще – комбіноване використання всіх можливих методів лікування, здатних зробити позитивний ефект.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Психотерапія.
Найчастіше невдалі спроби лікування відбуваються тому, що в людини відсутнє добре усвідомлене бажання кинути курити. Психотерапевту треба з'ясувати, на якій стадії знаходиться курець. Психотерапія або інші психологічні заходи повинні використовуватися для того, щоб підвести курця до стану "бажання кинути курити".
Гіпноз.
Наразі відомі дві методики впливу гіпнозом. Вони можуть застосовуватися окремо або в комплексі. За однією з методик гіпнотерапевт “занурює” пацієнта в стан глибокої релаксації, і ствердження про те, що куріння шкідливе й неприємне для організму, вводиться у підсвідомість. У випадку вдалого проведення сеансу, після повернення курця зі стану глибокої релаксації, він не відчуває тяги до куріння. Пропонується проведення трьох або чотирьох сеансів такої гіпнотерапії. Успіх у даному випадку супроводжує лише 10-30% пацієнтів, що пройшли курс лікування. За іншою методикою лікар “занурює” пацієнта в гіпнотичний стан, під час якого гіпнотерапевт спілкується з підсвідомою частиною психіки людини, де, згідно з теорією, виникає й зміцнюється шкідлива звичка. Дуже часто залучення до куріння відбувається у віці, коли "членство у групі курців” вимагає вміння курити.
Нікотин, створюючи відчуття деякого благополуччя, маскує сум, провину чи страх, що заганяються у підсвідомість і можуть залишитися непоміченими при медикаментозному лікуванні. Отже, необхідно встановити наявність у пацієнта цього психологічного впливу, впоратися з ним до того, як людина відмовиться від сигарет.
ФІЗИЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Лікування замінниками нікотину.
Такі алкалоїди, як лобелін (одержується з лобелії - рослини сімейства дзвіночкових) і цитизин (що входить до складу насіння рокитника і термопсису), впливають на вегетативну нервову систему, а також на обмінні процеси в організмі, діють подібно нікотину. Одночасно в курця пропадає "смак" до сигарет. Але при цьому, під час припинення куріння, організм людини починає відчувати нестачу деяких корисних для життєдіяльності сполук, що раніше абсорбувалися через сигаретний дим.
Забезпечення постачання організму підвищеною кількістю необхідної речовини в спеціальних добавках дозволяє скоротити цей дефіцит в організмі. Тому корисним було б введення добавок внутрішньовенно, що виявилося б свого роду альтернативою більш повільній абсорбції у кишечнику.
Дієта.
Спеціально розроблена дієта для виведення токсичних речовин з організму допомагає організму позбутися залежності від нікотину, який негативно впливає на нервову систему, осідає у жирових пластах. Чим швидше нікотин виведеться з організму, тим швидше відновиться дефіцит у деяких речовинах.
Фізичні вправи.
Дуже важливим є дотримання спеціальної програми фізичних вправ для контролю дихання й збільшення споживання кисню. Куріння скорочує об'єм легенів і споживання організмом кисню, збільшення якого покращує самопочуття людини. Такі методики, як “цигун”, “тань-цзи”, “йога” й основні вправи аеробіки, є найбільш корисними.
Дихальні вправи.
Аж до недавнього часу найбільш визнаними методами, які відновлюють діяльність легень і кровообігу з насичення організму киснем вважалися “йога” і “цигун”. Ці методи і зараз є дуже корисними при правильному їх використанні. Натомість зовсім недавно у світовій медичній практиці блискуче зарекомендував себе новий метод, розроблений російським лікарем Бутейком, який і названий його іменем. Цей метод дихання відрізняється від традиційної йоги: він стимулює поверхневе дихання, що в цілому змінює кислотно-лужний баланс організму і зменшує тягу до куріння. Наразі метод Бутейка стає більш популярним і доступним, до того ж навчання цьому методу займає всього декілька сеансів. Дослідження, що проводилися раніше, показали величезний потенціал, закладений у цьому методі лікування.
Акупунктура.
При поєднаному застосуванні із іншими методами акупунктура є надзвичайно корисною в порятунку від залежності. Навіть використаний сам по собі цей метод показує гарні результати. Акупунктура може носити загальний характер або бути аурикулопунктурою (голковколювання в активні точки вушної раковини).
Нікотинопоповнюючі замінники.
Нікотиновий пластир, жувальна гумка або імплантанти допомагають у випадках відсутності сприйнятливості інших методів, але не слід забувати, що при їхньому використанні нікотин продовжує надходити до організму, впливаючи на нервову систему і не звільняючи організм від залежності. Якщо пацієнт не звільнений від причини, що викликала залежність, то в такому випадку мова йде про просту заміну однієї сполуки на іншу. Як тільки закінчується дія замінника, залежність від сигарет повертається.
Перелік безрецептурних лікарських засобів, що допомагають кинути курити або зменшують потребу у тютюнокурінні.
1. Засоби, що застосовуються при відмові від куріння
1.1. Нікотин
1.2. Цитизин
2. Симптоматичне лікування
2.1. Седативні та снодійні засоби рослинного походження
2.1.1. Валеріана
2.1.2. Валеріана + меліса + м'ята перцева
2.1.3. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід
2.1.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана
2.1.5. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід
2.1.6. Пасифлора
2.1.7. Пустирник
2.2. Снодійні засоби
2.2.1. Доксиламін
2.3. Антидепресанти рослинного походження
2.3.1. Гіперицин
2.4. Амінокислоти
2.4.1. Гліцин
Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування
1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов
прийому, терміну лікування, правил зберігання
2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти,
вплив режиму харчування тощо);
Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів
Засоби, що застосовуються при відмові від куріння
При грудному вигодовуванні жувальна гумка з нікотином використовується тільки після закінчення процесу годування грудьми.
Якщо пацієнт викурює більше 20 цигарок на день, за схемою призначають гумку з дозою нікотину 4 мг або пластир з дозою нікотину 21 мг;
якщо менше – гумку з дозою нікотину 2 мг чи пластир з дозою нікотину 14 мг.
З обережністю застосовують при інсульті, інфаркті міокарду, нестабільній стенокардії, аритмії, ангіопластиці або шунтуванні коронарних артерій, неконтрольованій артеріальній гіпертензії.
У курців, які носять знімні зубні протези, можуть виникати труднощі при жуванні гумки, яка може прилипати до зубних протезів та інколи пошкоджувати їх.
Можуть викликати нудоту та блювання.
Лікарські препарати нікотину з обережністю застосовують у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою та нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в гострій стадії.
Трансдермальний пластир необхідно застосовувати з обережністю на шкірі з ознаками її ураження.
Внаслідок застосування лікарських препаратів і припинення куріння може виявитися необхідним зменшення дози інсуліну у хворих з інсулінзалежним цукровим діабетом.
Лікарські препарати, що містять нікотин протипоказані до застосування у дітей віком до 18 років.
Слід уникати вживання кислих напоїв за 15 хвилин до розжовування гумки з нікотином.
Засоби, що застосовуються при відмові від паління
Слід бути обережним при керуванні автотранспортом і роботі з точними механізмами.
Небезпечний для осіб з лактозною недостатністю, галактоземією або глюкозним/ лактозним синдромом мальабсорбції.
Цитизин протипоказаний при гострому інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, серцевій аритмії, недавно перенесеному судинно-мозковому захворюванні, атеросклерозі, при вагітності і в період годування грудьми.
Дітям до 18 років і дорослим старше 65 років цитизин призначають після уважної оцінки співвідношення користь/ризик.
При застосуванні цитизину можливі такі побічні реакції, як зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, розлади травлення, розлади сну, підвищена роздратованість, пітливість.
Седативні засоби та снодійні засоби
Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю.
З обережністю слід призначати у першому триместрі вагітності та під час грудного вигодовування.
Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах.
Слід з обережністю застосовувати лікарські препарати при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, тяжких захворюваннях печінки, головного мозку, хворим на алкоголізм, діабет.
Після приймання снодійних лікарських засобів не можна виконувати роботи, що потребують швидкості реакції, концентрації уваги, чіткої координації рухів.
Седативні препарати найбільш ефективні при тривалому застосуванні (2-3 тижні і більше).
Рослинні седативні препарати не викликають залежності і підходять для тривалого застосування.
Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.
Антидепресанти рослинного походження
При застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою можливо розвинення фотосенсибілізації, тому необхідно уникати перебування на сонці і відвідування солярію.
Лікарські препарати на основі звіробою не викликають залежності і не впливають на концентрацію уваги і пам’ять, їх можна застосовувати активно працюючим людям.
При застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою необхідно утримуватись від вживання алкогольних напоїв.
Оптимальний ефект при застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою наступає після 10-14 днів регулярного прийому.
При відсутності терапевтичного ефекту після 4-6 тижнів лікування препаратами на основі звіробою необхідно звернутись до лікаря.
Амінокислоти
Гліцин застосовують сублінгвально і утримують в роті до повного розчинення таблетки.
У пацієнтів, схильних до гіпотензії, можливе зниження артеріального тиску, тому гліцин призначають в нижчих дозах і при умові постійного контролю артеріального тиску.
3. Рекомендації щодо здорового способу життя при відмові від тютюнокуріння:
3.1. раціональний режим відпочинку та праці;
3.2. достатня фізична активність та заняття спортом;
3.3. раціональний режим харчування;
3.4. повноцінний відпочинок та нормалізація сну (не менше 8-9 годин);
3.5. прогулянки на свіжому повітрі;
3.6. по можливості уникати стресових ситуацій.
4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;
5. Контроль інформації про лікарський засіб:
5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;
5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;
5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.
При можливості слід запросити пацієнта на додаткову консультацію через 1, 3,6 місяців. Під час наступної розмови з ним з’ясувати його відношення до куріння, заохочуючи бажання припинити курити. Необхідно також розпитувати пацієнта про труднощі, що виникають в процесі відмови, цікавитись досягнутими успіхами. Якщо пацієнт повідомляє про збереження сильного бажання закурити, необхідно розглянути питання про збільшення терміну застосування фармакотерапії або призначити комбінацію препаратів для зменшення проявів синдрому відміни.
Якщо пацієнт скаржиться на збільшення маси тіла, необхідно:
- рекомендувати збільшення фізичних навантажень;
- підкреслити важливість здорового харчування;
- рекомендувати зібан або нікотинову жувальну гумку (особи, які приймають ці препарати, мають мінімальне збільшення маси тіла).
При зменшенні мотивації на відмову від куріння необхідно:
- запевнити пацієнта, що цей стан - тимчасовий і більшість справляється з ним;
- підкреслити, що відновлення куріння зробить відмову від нього в подальшому значно труднішою.
Тютюнозалежність - хронічне захворювання, що потребує лікування. Досвід багатьох країн, які досягли значних успіхів у зниженні захворюваності і смертності від хронічних неінфекційних захворювань, довів, що саме зменшення поширеності куріння позитивно впливає на показники здоров'я населення.
Методичні матеріали підготовлені:
завідуючою просвітницьким відділом ОМЦ; Т.В.Слукою
лікарем методистом просвітницького відділу ОМЦ; А.А.Слукою
заступником головного лікаря з лікувальної роботи
обласного наркологічного диспансеру. О.В.Ларченко
2010 рік
