Чи знаємо ми, куди ведуть нас наші дороги? Є велика різниця між тими, хто знає свій шлях і тими, хто йде ним. Принаймні, так стверджувалося в одному з культових фільмів. П’ятнадцять років тому наш шлях лише починався. Чи був острах (як сприймуть читачі нову газету?), вагання (чи ж зможе вона зайняти достойне місце серед інших видань?) – цього вже тепер достеменно ніхто не знає. Відомо ж бо, що найтяжче зробити перший крок. Та першими його зробили ті, хто стояв біля витоків газети: В.Л.Весельський, З.М.Парамонов, В.Д.Парій, В.І.Хренов, колектив редакції.

  Змінювався світ (він таки має цю здатність!), змінювалися люди (напевно, всьому є причини - все менше стає людей мудрих, готових поділитися частиною своєї душі). Та для кожного номера газети ми шукали (й знаходили!) таких героїв публікацій, котрі, віддаючись обраній справі, сповідували принцип: головне – бути чесним стосовно самого себе. Вони ділилися з нами успіхами й перемогами (хоча мало хто знає, скільки віддають цьому світу, щоб досягнути такого результату), болем і розпачем (в житті ж бо трапляються й гіркі хвилини), досвідом (адже не боялися змінюватися й своєю присутністю змінювати долі оточуючих). Вони змушували кожного з нас задуматися про головне: чи вміємо ми любити й берегти своїх близьких? Чи вміємо цінувати життя й радіти кожній його миті? Як часто переплітались в їх долі велике й повсякденне, радісне й сумне. Вся їх біографія, здається, складається з таких от усвідомлених дій для досягнення мети. В цьому немає прагнення зробити кар’єру за будь-яку ціну або заробити побільше грошей - лише вел ике бажання займатися улюбленою справою, бути затребуваним. Це відчувалося в кожному їх слові. В тому, як, щиро посміхаючись, розповідали про своє життя. В якому - розумієш це згодом - зараз усе складається саме так, як вони завжди мріяли. Унікальний випадок, скажете? Але ж усе в руках людини. А ми лише ділилися всім почутим із вами – нашими читачами. І якщо цим ми допомагали комусь самоствердитися, уникнути помилок, іншим здобути визнання в очах колег, хоч на крок підійти ближче до визначеної професійної чи життєвої мети – щиро вважали, що місію свою виконали.

Ви скажете, що, мовляв, за ці роки ми мало змінилися в принципі? Якщо ми говоримо про газету (зрештою, як і про людину) розумну, високого рівня розвитку, то вона все життя вчиться, переймає досвід. І ми тішимо себе ілюзією, що все-таки належимо до цієї категорії видань. Адже попереду у нас – велике життя. Ми продовжуємо вчитися, робити щось краще, ніж учора, й головний помічник у цьому – безумовно – досвід. Саме завдяки помилкам – професійним або стратегічним, які ми здійснюємо в житті (а поганий досвід – це теж досвід!) – ми стаємо розумнішими. Всім подобатися неможливо. Ми всі помиляємося. Багато зі своїх помилок виправляли на очах інших. І нас це радує – це додає того ж таки досвіду й дозволяє уникнути подібних „промахів” надалі. Але ми – чесне видання. Й намагаємося таким залишитися. Перш за все для себе. Бо ж у нинішніх оцих негараздах можна легко себе втратити – почати „видавати на гора” мате-ріали, у яких загубиться душа людини. Ми не дійшли до цього. Й щиро сподіваємося, що ніякі кризи не змусять нас так зробити (хоч як іноді на їх фоні докучає стан апатії та емоційного спустошення)! Адже ми любимо свою роботу – це повертає життєву енергію й приносить повагу людей.

На нас чекає час розквіту й нових досягнень. Так воно й буде! Адже ми дозволили собі бути щасливими – ми любимо те, чим займаємося! Тож посміхніться разом із нами тому, що було, порадійте тому, що є, й помрійте про те – хороше й радісне – що ще попереду! Нам – п’ятнадцять років. І це – лише початок!

Колектив газети „Пульс”.

„ Пульсу” та „Пульс-НОРМІ” – багато років життя!

- Як кожна цивілізована освічена людина, я взагалі дуже люблю читати газети. Сьогодні, безумовно, користуюся й Інтернетом. Але які не були б у нас електронні засоби масової інформації, як би не розвивалося телебачення, ми все ж належимо до того покоління, яке хоче читати саме газету! - переконаний начальник управління охорони здоров’я облдержадмі-ністрації Олександр Костянтинович Толстанов . - Її живий запах, її можливість – у порівнянні з монітором комп’ютера – відчувати спілкування безпосередньо з тією людиною, про яку розповідає журналіст у статті - це надзвичайно багато значить для сприйняття самої теми, яка висвітлюється на сторінках газети й – зрештою – загалом для розвитку особистості.

Це у мене таке враження стосовно взагалі друкованих засобів масової інформації. А якщо брати наші „Пульс” та „Пульс-НОРМУ”, то, звісно, яка ж людина не може милуватися своїми корпоративними виданнями! Тим паче, що сьогодні вони набули такого гарного вигляду й стали більш привабливими навіть для тих читачів, котрі працюють у інших галузях (а таких – повірте! – немало).

Хотів би згадати про досить тісну співпрацю видань із управлінням охорони здоров’я облдержадмі-ністрації. Чи задоволений я нею? Однозначно – так! Тому що у нас немає ам-біційності у стосунках між журналістом і, скажімо, керівником – організатором охорони здоров’я (адже готовий „сигнальний” номер ми завжди бачимо), лікарем чи медсестрою, про яких ідеться в статті. Ми можемо постійно, як мовиться, по-живому спілкуватися з людьми. І я хочу наголосити на тому, що абсолютно відсутня якась цензура – це багато значить для видання.

Тож п’ятнадцятиріччя газет „Пульс” та „Пульс-НОРМА” – це для нас подія, безумовно, неординарна. Адже зараз перед нами постає ще більше завдань - Ви знаєте, що голова облдержадміністрації Сергій Миколайович Рижук найпершим із них визначив покращення стану в галузі охорони здоров’я Житомирщини. І я хочу сказати, що це надзвичайно відповідально – взяти на себе зобов’-язання перед людьми за вихід зі складної ситуації. Тому, я думаю, в цій роботі ми й надалі будемо активно задіювати наші друковані видання. Адже їх основною метою завжди залишається донесення правдивої інформації до медичної громади.

Загалом же специфіка роботи в медицині така, що висококласний фахівець повинен читати дуже багато спеціальної літератури. На моє переконання, й „Пульс”, і „Пульс-НОРМА” якраз знайшли себе в тому, що стали отією „золотою серединою” між спеціальною літературою та спілкуванням із людиною, котра потрапила в той чи інший стан здоров’я й має від цього переживання. От якби ми з вами просто почали передруковувати статті з якихось спеціалізованих видань, чи з точки зору наукових питань визначали конкретне завдання тому чи іншому керівнику підрозділу – то вже не була б наша улюблена газета (для цього є Інтернет, бібліотечні джерела, спеціальна література). А саме в „Пульсі” та „Пульс-НОРМІ” суто медичні проблеми винесені на шпальти газети так, що між рядків ми відчуваємо переживання лікаря (інтерв’юєра) в здоланні тієї чи іншої хвороби або ситуації, яка виникла. Й тут же – вдячні слова пацієнта за допомогу в перемозі над недугою. Крім того, як звичайній людині, мені дуже подобається, що є в наших виданнях і матеріали, які зовсім не пов’язані з медициною.

Тобто „Пульс” та „Пульс-НОРМА” – справді наші газети, на всі смаки й уподобання, для роботи й відпочинку.

А от які ще теми хотілося б бачити? Побільше б отаких розмов із людьми, котрі безпосередньо виконують ту чи іншу функцію в медицині - переживання того ж лікаря, його життєва позиція, бачення шляхів вирішення проблем галузі, зрештою – його світосприйняття загалом. Хочеться більше почути слів від пацієнтів – нехай навіть і гострих (чого таїти – такі теж є!). Адже, трапляється, отримуємо листи зі скаргами – створюємо комісії, розглядаємо проблему. Я вважаю, що й це повинно бути на сторінках газети. Журналісту, котрий фахово працює в газеті, нескладно виявити пацієнта незадоволеного й провести своєрідне журналістське дослідження. Ми готові йти на такі кроки!

Знаєте, хочу сказати, що „обличчя” кожної газети залежить від фаховості й відповідальності тих людей, котрі в ній працюють. Мені ж достеменно відомо, що в „Пульсі” та „Пульс-НОРМІ” – згуртований колектив однодумців, які спільно йдуть до визначеної мети – процвітання видання. І я вважаю, що саме така атмосфера відображається й на сторінках наших двох газет. Мені надзвичайно імпонує щирість і душевна відкритість кожного з працівників редакції. Спілкування з людьми такого рівня завжди залишає слід. Їх позитивне ставлення до оточуючих, до своєї роботи – це, без перебільшення, певні орієнтири, за якими можна вибудовувати свій шлях до людей, до професії. Я вважаю, що колектив «Пульсу» та «Пульс-НОРМИ» цілком заслуговує на те, щоб сказати: щоразу, коли номер виходить у світ, ви досягаєте й успіху, й визнання у своїх читачів. Тож я вам бажаю багато років життя – це безумовно! Такої ж енергії, як і досі. Й хотів би, щоб, дійсно, газети й надалі залишалися порадниками та вірними друзями для всієї великої медичної громади Житомирщини!

 

* * *

 


- З журналістами газети «Пульс» легко працювати, – каже голова обкому профспілки працівників охорони здоров’я Алла Федорівна Супряга . – Коли ви пишете про лікувальний заклад, то перш за все бачите душу колективу. Які б не були умови праці, заробітки чи не найдосконаліше обладнання – наші працівники своїми очима, руками і серцем на 50% допомагають хворому одужати. Журналісти вміють відобразити сутність проблеми і показати, які у наших лікувальних закладах працюють професіонали, а в першу чергу - люди. Журналіст – це нерв суспільства, він бачить проблему, повз яку проходять інші. Ось за це вам велике спасибі. Дякую всім тим, хто робить газету і доводить її до читача. Удачі вам, процвітання, кохання, радості, гармонії у житті, щоб все у вас все виходило.

Вірність тривалістю в п’ятнадцять років

 


 

- Свого часу мені доводилося передплачувати багато видань медичного характеру, але наші газети „Пульс” і „Пульс-НОРМА” – єдині, які передплачую протягом усіх п’ятнадцяти років їх існування, - відзначила начальник відділу організаційної, лікувально-профілактичної роботи, фармації і маркетингу управління охорони здоров’я облдержадміністрації Валентина Олегівна Грищук . - Це свідчить не лише про відданість їм (хоча й це є!) – вони мені цікаві. Цікаві тим, що читаю у них і статті вузькопрофільних спеціалістів, і матеріали до свят, життєві розповіді про тих, хто працює в медицині області - ветеранів галузі й молодих спеціалістів. Піднімаються різні пласти – висвітлюється робота первинної ланки надання медичної допомоги, вторинної, третинної. Як жінка – ціную поради (й кулінарні, й художні). Тобто наші видання – багатогранні. Й це відчувається. Моя мама, перебуваючи кілька місяців у мене, з задоволенням читала і „Пульс” і „Пульс-НОРМУ”. Скажу більше – їх люблять навіть мої сусіди, котрі не працюють у медицині. Тим паче, що вони тепер кольорові - бачите, газети наші, як жінки – причепурилися до свята свого дня народження!

Й надзвичайно мені подобається те, що колектив цих видань дуже працьовитий, відповідальний. До того ж болісно реагує, якщо є якісь зауваження й старається все зробити, щоб їх уникати - відчувається відданість своїй справі. Відомо ж бо, що люди, котрі узгоджено рухаються в спільному напрямку, досягають своєї мети швидше й із меншими затратами. Я не стояла біля витоків зародження цих видань, але знаю, що ідея створення належить Володимиру Івановичу Хренову – їх головному редакторові. Так як би не змінювався час, але кожен, хто приходить працювати в ці видання, якось так швидко вникає в проблеми галузі, тож ми завжди відчуваємо розуміння і тісний контакт управління з колективом. Побажаю, щоб і надалі залишалася така співпраця.

Й, звісно, хотілося б, аби на сторінках наших газет розглядалися нові теми – як-от хоча б про передові технології в медицині області. Наприклад, в обласному медичному консультативно-діагностичному центрі проводяться відеоконференції - для нашої Житомирщини сьогодні це все-таки передовий досвід, який має гарні результати в роботі лікарів. Крім того, цікавим було б, на мою думку, глибше висвітлення діяльності спеціалізованих закладів – застосування, зокрема, в онкодиспансері нових методів лікування, волонтерський рух, який діє там. Актуальне наразі питання, яке заслуговує на особливу увагу - робота центру крові, колектив якого на чолі з дуже активним головним лікарем, як мовиться, не стоїть на місці, знаходячись у постійному пошуку шляхів розвитку безоплатного донорства. Цікаво було б бачити більше інтерв’ю з молодими лікарями – хотілося б зрозуміти психологію молодого покоління, їх життєву й професійну позицію. Особливо ж тих, хто працює в закладах надання медичної допомоги на третинному рівні – з одного боку це повинні бути висококласні відповідальні фахівці, але все-таки, на мій погляд, їм дали певний „аванс”, надавши можливість працювати відразу в установах такого рівня. Оце хотілося б почути. Можливо, варто було б тісніше працювати з представниками влади (така думка виникла під час проведення колегії в Житомирській ЦРЛ), надто ж на місцях - почути їх думку щодо спільного вирішення проблемних питань в охороні здоров’я. Адже часто виявляється, що чимало їх можна легко вирішити при обговоренні – без зайвих листувань. Сьогодні важлива участь керівництва області, районів у засіданнях наших колегій – проблеми галузі охорони здоров’я їм стають краще відомі.

Тож хочу щиро побажати й „Пульсу”, й „Пульс-НОРМІ” перш за все - процвітання. Тому що наші газети мають право на життя - вони його заслужили, завоювавши гідне місце серед інших видань області, здобувши авторитет медичної громади. Й у них, як у друзях, я найбільше ціную вірність визначеній меті й любов до життя. Та й те, що газети наші „народилися” в травні – саме тоді, коли цвітуть сади – дуже символічно. Перед тим, як розкривається пуп’янок, рослині доводиться пройти кілька життєвих циклів, витримати протистояння з природними умовами. Так і газети наші склали іспит на духовну зрілість, пройшовши через випробування життєвими подіями. Й вірю, що вони готові перейти до нового циклу. Адже попереду у них – довге життя!

Працівникам газети -

дипломи про медичну освіту!

 

 

- Я завжди з великим задоволенням читаю наші газети „Пульс” та „Пульс-НОРМУ”, - говорить заступник начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Михайлович Торбас . – Найголовніше, що їх колектив здійснює дуже корисну справу – доводить до медичного загалу області найболючіші, як мовиться, на сьогодні питання життя галузі. Й це якраз і є та провідна лінія між управлінням, організацією охорони здоров’я та медпрацівниками, котрі працюють у цій системі.

Радує оновлення видань, зміна форми (до того ж - зміна на краще!) - це похвально. Я вважаю, що й „Пульс”, і „Пульс-НОРМА” повністю виконують своє призначення. Більше того – часто на їх сторінках ми бачимо розгляд тієї чи іншої проблематики з такої сторони, на яку ми, признатися, й не розраховували. От, наприклад, зокрема, цікавими виявилися матеріали, які висвітлювали епідемію грипу – інформація була подана надзвичайно багатосторонньо, з різних джерел, до того ж – із дійсно професійним висновком, із посиланням на думку провідних учених. Тож, коли читаю такі статті - знаходжу для себе багато цікавого. А все чому? Бо газета має – й це найголовніше! - свій погляд, який ґрунтується на досягненнях сучасної науки. Ми ж бо не завжди встигаємо відслідкувати всі останні дослідження - газеті це якраз дуже гарно вдається. Тому спасибі ще раз велике за те, що ви так уміло висвітлюєте медичні теми. Та й загалом ми задоволені співпрацею газети з управлінням – при підготовці її до друку матеріали узгоджуються з нами й якихось зауважень ніколи немає. А це свідчить перш за все про те, що наше видання не відривається від нормальних повсякденних проблем галузі й не створює якісь критичні ситуації чи й навіть чвари між управлінням і самою системою охорони здоров’я. Тобто, як мовиться, йде з нами в ногу, дуже тісно співпрацюючи. Й це приємно.

Признаюся, що ми дуже поважаємо всіх, хто працює в газеті - приваблює саме здатність до самостійного мислення. А самостійну думку завжди супроводжує – на моє переконання – й парадоксальність, і полемічна загостреність, й опір стандарту та шаблону. Кожен із вас – великий професіонал, тут навіть і не може бути заперечень! Я хочу сказати, що працівникам газети сьогодні можна сміливо видати дипломи про медичну освіту! Вони заслуговують на це, адже надзвичайно різнобічно й глибоко входять у життя галузі, а головне – в управління й організацію. Тож я певен, що вони дуже добре обізнані з проблемами медицини й знають абсолютно всі її аспекти.

Й, звісно, в будь-якій професії найголовніший фактор – людський. Тому хочу зауважити, що мені особисто надзвичайно імпонує в нашому виданні рубрика „Знайомство зблизька” - вона заслуговує на увагу. Знаєте, дійсно, повинні бути такі розповіді про особистостей - починаючи від молодшої медсестри й закінчуючи начальником управління. Адже ми всі люди й все ж повинні знати один одного ближче – характер, життя, якісь особисті переживання й хвилювання. Так ми будемо більше довіряти один одному, більше поважати. А це, я вважаю, лише на користь загальній справі.

Тож хотів би побажати, аби й надалі „Пульс” і „Пульс-НОРМА” процвітали, збільшували кількість сторінок, розвивали рубрики, щоб їх читала все більша кількість людей – не лише медичні працівники, а й ті пересічні громадяни, котрі до охорони здоров’я не мають відношення (їм також цікаво дізнатися про наші проблеми, бачення їх вирішення). А всьому колективу – міцного здоров’я, успіхів, натхнення. Нехай будуть навколо вас лише порядні люди. Хтось із давніх мудреців сказав, що зупинитися в розвитку – значить перестати жити. Прагніть до розвитку, до бажання зробити світ кращим, змінюючи щось у собі. З виходом кожного номера в світ ви віддаєте частинку своєї душі людям. Тому майте мудрість і розуміння закону „що віддаєш, те й одержуєш”. Вірте й робіть максимум для того, щоб ви одержували в кілька сот разів більше того, що віддаєте, вираженого ще й у любові, радості, життєвій енергії, здоров’ї. Людині під силу все, чого вона по-справжньому хоче досягнути. „Пульс” і „Пульс-НОРМА” завжди мали успіх серед читачів. В чому його секрет? Я переконаний – в оптимізмі вашого колективу й спільному прагненні рухатися до визначеної мети. Мрійте, дійте – й у вас усе вийде! Вперед! На вас чекають великі справи!

 

Ви – потрібні!

 

- Дізнавшись про те, що нашим шановним газетам „Пульсу” та „Пульс-НОРМІ” виповнюється п’ятнадцять років – а це славний, добрий ювілей! – безумовно, ми хочемо привітати редакцію і читачів із цією визначною подією, - відзначив голова ВГО «Асоціація працівників лікарняних кас України», заслужений лікар України В.Д.Парій. - Оскільки я був одним з ініціаторів їх створення, хочу сказати, що за цей час газети стали тими друкованими виданнями, які наразі дуже потрібні й нам, медичним працівникам, і, без перебільшення, всій громаді Житомирщини. Адже на їх шпальтах порушуються ті проблемні питання, які сьогодні хвилюють і наших пацієнтів, і нас, лікарів – реорганізації охорони здоров’я, якості надання медичної допомоги, безпеки пацієнтів.

Чи ж важливі саме такі медичні видання для благодійної організації? Завдячуючи їм, ми маємо можливість системно і регулярно публікувати інформацію щодо нашої діяльності. Це рішення правління, подяки та звернення пацієнтів. Крім того, ми друкуємо наші програмні документи, прагнемо на їх шпальтах обговорити ті проблеми, які наразі важливі й для „Лікарняної каси”, й для медичної громади. Відтак „Пульс” та „Пульс-НОРМА” є тією ланкою, яка пов’язує нас, громадську організацію, з медичними працівниками, лікувальними закладами. Це для нас дуже важливо. Нам приємно також те, що за їх допомогою ми пізнаємо життя галузі загалом, її проблеми – це дає можливість завчасно брати участь у їх вирішенні, вносити частку свого бачення та сприяння в розбудову галузі. Безумовно, електронні засоби масової інформації сьогодні набирають усе більших обертів. Але, на мій погляд, саме в друкованому виданні відчувається присутність людського фактора, безпосередній, як мовиться, живий контакт зі співбесідником. Я впевнений, що друкований засіб інформації ніколи не втратить свого значення. Тим паче, що – коли ми говоримо про масового читача – якраз він не має настільки широкого доступу до того ж Інтернету (в сільських медичних закладах – а їх таки більше, ніж міських - все ж читають саме газету).

Наші газети відзначають своє п’ятнадцятиріччя, а „Лікарняна каса” – десять років із часу створення. Й приємно те, що їх головний редактор Володимир Іванович Хренов був одним із засновників нашої організації. До речі, він очолює ревізійну комісію „Лікарняної каси”. Тож ми маємо повне розуміння й чудову співпрацю, адже основи цього були закладені багато років тому. Та хотілося б більше нових тем - думаю, була б наразі на часі, наприклад, рубрика, в якій брали б участь представники лікувальних закладів, „Лікарняної каси”, пацієнти. Шляхом диспуту, обміну думками обговорити нові підходи в лікувальному процесі, стандарти лікування, які прийняті всім світовим загалом.

Тож побажати хотів би нашим виданням дуже багато. Ви знаєте, п’ятнадцять років – це вік іще невеликий, це – вік становлення. Тому, по-перше, професійного зростання. По-друге – не забувати про те, що вони уособлюють велику частину медичної громади, в якій дві третини – жінки (кажете, в складі редакції теж усього лише троє чоловіків?). Тож зберегти й розширити притаманну їм романтичність, вишуканість, інтелігентність у публікаціях, підборі та формуванні матеріалів. Якщо порівняти, наші газети, дійсно, за ці роки завдяки колективу, який у них працює, вони стали на декілька щаблів вище. Тож побажаю й надалі такого ж постійного профе-сійного росту, впевненості в завтрашньому дні. Колектив повинен знати, що його в області люблять – він потрібен, адже здійснює дуже добру справу. А ми завжди будемо підтримувати вас у всіх гарних починаннях!

Записала Вікторія Паламарчук.