Світлий образ лікаря Віктора Вікторовича Гінце

Одним  із засновників фтизіатричної служби на Житомирщині був лікар Віктор Вікторович Гінце, котрий залишив про себе добру пам'ять в історії Житомира.

1

Народився він 31 липня 1875 р. у Санкт-Петербурзі в сім’ї потомствених лікарів. Його дідусь Фрідріх і батько Віктор були лікарями Обуховської лікарні – однієї з перших міських лікарень Російської імперії, яка була відкрита 1780 р. Віктор Гінце вчився в німецькій гімназії «Peterschule». Вступив до Імператорської військово-медичної академії, вирішивши продовжити медичну династію. Після закінчення академії Віктор Гінце служив на Далекому Сході – молодшим лікарем І Аргунського полку Забайкальських козачих військ, брав участь у російсько-японській війні, а потім був переведений до Олександрівського місцевого лазарету у Варшаві.

Повернувшись до Санкт-Петербурга, Віктор Вікторович працював лікарем для бідних, а також спеціалізувався в галузі лікування туберкульозу у нашого земляка Абрама Яковича Штернберга. Народився Абрам Якович 18 січня 1873 року у м. Житомирі. Коли у 1923 р. у Петрограді був створений Науковий туберкульозний інститут,  професор А. Я. Штернберг став його першим директором, засновником науково-методичного центру по боротьбі з туберкульозом і основоположником класифікації хронічного туберкульозу. Його ім’ям названо ранній симптом туберкульозу легень. Помер Абрам Якович Штернберг 20 листопада 1927 р. і був похований на Преображенському єврейському кладовищі у Петрограді.

Напевне, саме А. Я. Штеренберг порадив В. В. Гінце переїхати до Житомира, де було багато хворих на туберкульоз, які потребували кваліфікованого лікування. В 1913 році Віктор Вікторович приїхав у Житомир. Спочатку був вільнопрактикуючим лікарем, потім старшим ординатором Житомирського військового госпіталю. Він брав активну участь у створенні першого тубсанаторію на Рудні під Житомиром. «Обходячи околиці, населені міською біднотою, лікар Гінце не тільки не брав від хворих гонорару за лікування, але іноді залишав свої гроші на молоко та дієтичне харчування». Його дружина Євгенія Юліанівна була попечителькою 2 дільниці Житомирського благодійного товариства. Жили вони тоді на вул. Подільській, 12.

У 1914 р. під час Першої світової війни Віктор Вікторович був знову на фронті, але незабаром повернувся у Житомир. У 1915 р. він був членом Ради, а Євгенія Юліанівна – секретарем Житомирського вегетаріанського товариства. До речі, Віктор Гінце дружив з Миколою Москальовим, який був рідним дядьком і хрещеним Cвятослава Ріхтера та теж дотримувався принципів вегетаріанства. Житомирське вегетаріанське товариство організовувало платні лекції в публічній бібліотеці. Частина зібраних коштів йшла на подарунки воїнам, решту збирали на відкриття вегетаріанської їдальні.

У 1918 році в Житомирі утворилося благодійне Свято-Миколаївське братство, яке є унікальним явищем в історії Житомира та Волинської єпархії тих років. За становим складом в нього входили робітники, дворяни, священники, офіцери, колишні царські чиновники, черниці. Метою братства було надавати всіляку допомогу всім, хто опинився в скрутному становищі. У роки, хаосу і громадянської війни в найтяжчих умовах були всі, також і братчики. Братство акумулювало кошти, майно і допомагало всім незалежно від національності чи віросповідання.

Діяльним і активним учасником братства був лікар Віктор Вікторович Гінце. З архівних документів відомо, що в 1921 році за ним було встановлено стеження, яка показала, що він після роботи до пізнього вечора ходив по домівках робочих залізничників, а також інших будинках. Мабуть, він на прохання Свято-Миколаївського братства проводив обхід хворих. У ці роки Віктор Вікторович завідував тубдиспансером і поєднував лікарську справу з громадською діяльністю.

В 1925 році він переїхав у Ленінград, де працював у тубвідділенні лікарні імені І. І. Мечникова. Але за кілька років повернувся до Житомира, який вже став для нього рідним.

1936 року лікар відзначав 35-річчя професійної діяльності, про що навіть вийшла стаття в газеті «Радянська Волинь». У ній, зокрема, зазначалось, що «за час своєї медичної діяльності лікар Гінце підготував 26 лікарів-фтизіатрів, які працюють у всіх кінцях Радянського Союзу. В. В. Гінце має 58 друкованих наукових праць, переважно з туберкульозу. Він є одним з перших лікарів у Радянському Союзі, який працює в питанні накладання пневмотораксу та над сучасним вивченням питання про ранні тубінфільтрати. Поруч з роботами з фтизіатрії Віктор Вікторович працює над систематикою ботаніки і видав кілька наукових праць на цю тему. З 1933 року В. В. Гінце працює керівником Житомирського міжрайонного опорного пункту Київського тубінституту. За постановою Наркомздоров’я УСРР Віктору Вікторовичу Гінце присвоєно звання професора зі ступенем кандидата наук. Тов. Гінце обраний членом Житомирської міської ради і бере активну участь у громадській роботі. У професора Гінце треба вчитись виняткової сумлінності, працьовитості, великої любові до людини, чутливому ставленню, повсякденній турботі та піклуванню про хворого».

Здавалося, що все у Віктора Вікторовича склалося добре, але у 1938 р. його доля закінчилася трагічно. У період «Великого терору» репресії проводились не тільки за політичною ознакою, але і за національною. На Житомирщині здійснювались масові репресії проти поляків, чехів, німців.

У книзі Т.Л. Рафальської «Великий терор» на Житомирщині (липень 1937 – листопад 1938 рр.)» зазначено, що «оперативний наказ НКВС СРСР від 25 липня 1937 р. № 00439 вимагав проведення операції, спрямованої на пошуки німецьких шпигунів і агентів, арештів німців, які працювали на військових заводах, залізничному транспорті та інших місцях».

У ті роки «…у УНКВС Житомирської області практикувалася фальсифікація протоколів. Арештованих, як правило, не допитували, а спочатку складали протокол допитів. Потім починався «допит», який зводився до побиття та умовлянь» (Юрій Шевчук «Технологія здійснення репресій проти інтелігенції Житомирщини в 30-х рр. XX ст.»).

У рамках виконання наказу в області була сфабрикована справа «Волинського фашистського центру», який нібито організовував і направляв усю контрреволюційну діяльність німецького населення області. Стверджувалось, що головною метою центру було знищення радянської влади та встановлення фашистської диктатури, відторгнення України від СРСР». Одним з керівників цього центру начебто був відомий у Житомирі зубний лікар Юліан Карлович Дорн, якого «зробили» резидентом німецьких розвідувальних органів, бо він мав родичів за кордоном. Його разом з дружиною Марією Лазарівною, теж зубним лікарем, розстріляли 4 грудня 1937 року.

22 квітня 1938 року В. В. Гінце арештували. У справі «Зі звинувачення учасників німецької фашистської організації м. Житомира», записано, що Віктор Вікторович Гінце, який тоді працював завідуючим туберкульозним відділенням «Першої радянської лікарні», обвинувачувався «як керівник німецького фашистського центру, у складі якого проводив організаційну фашистську роботу зі створення на Волині штурмових повстанських загонів». Під час обшуку, на квартирі лікаря за адресою вул. Вільська, 20, не виявили жодних речових доказів – вилучили лише паспорт, посвідчення члена ради, профспілковий квиток і кілька фотографій. Єдиною «провиною» В. В. Гінце була національність – німець. У виписці з протоколу № 1 засідання трійки при Житомирському облуправлінні НКВС від 20 вересня 1938 р. зазначено, що В. В. Гінце з 1932 року був учасником «Волинського фашистського центру», розробляв плани біомікродиверсії. До складу центру серед інших нібито також входили завбаклабораторією Рафальський, бактеріолог Куколєв, санітарний лікар Батуринський.

Працівники НКВС, що спочатку були організаторами і виконавцями операцій «Великого терору», згодом і самі ставали його жертвами. Так, на допитах арештований слідчий Малука зізнався, що «…заарештовували тільки за національною ознакою без компрометуючих матеріалів», і він «…сфальсифікував протокол допиту професора Гінце Віктора Вікторовича і Енслена Фредоліна Еммануїловича. Коли Гінце дали підписати протокол, він його підписав, а потім, взявшись за голову, промовив: «Кого із мене зробили» (Юрій Шевчук).

За постановою трійки Віктора Вікторовича Гінце розстріляли 24 вересня 1938 р. Загалом за справою так званого «Волинського фашистського центру» було засуджено до розстрілу 350 осіб.

Як що погортати метричні книги 19-го – початку 20-го століть, то ми побачимо, що однією з основних причин смерті тоді був туберкульоз. Віктор Вікторович Гінце як лікар доклав значних зусиль для боротьби з цією хворобою. Він був практикуючим фтизіатром і вченим, організатором медичної допомоги хворим. Як багатогранна особистість він брав участь у громадському житті Житомира, безкоштовно допомагав бідним хворим. Його світлий образ назавжди залишиться в історії Житомира.

І. Александров,

Л. Лось.