У Житомирі відбулась Всеукраїнська нарада з актуальних питань реформування та розвитку галузі охорони здоров’я України.

   

 

 

Сучасне обладнання – лікувальним закладам

У рамках поїздки на Житомирщину поважні учасники Всеукраїнської наради - Віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко, Міністр охорони здоров’я України Зіновій Митник, його заступник Валерій Бідний, у супроводі начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олександра Толстанова, заступника голови облдержадміністрації Миколи Черненка і Житомирського міського голови Віри Шелудченко, відвідали Житомирський обласний центр охорони здоров’я матері і дитини та Житомирську обласну клінічну лікарню імені О.Ф.Гербачевського, де вручили серти-фікати на обладнання системи ультразвукової діагностики HD 11 XE STANDART.

Медицина потребує змін

Узяти участь у нараді запросили керівників територіальних органів охорони здоров’я, головних лікарів центральних районних та міських лікарень міст обласного значення, начальників відділів охорони здоров’я районних державних адміністрацій та районних у містах рад, головних лікарів станцій швидкої медичної допомоги та інших. У приміщенні облмуздрамтеатру, де проходила нарада, було розгорнуто виставку сучасної медичної техніки.

Нараду вів Міністр охорони здоров’я України Зіновій Митник, який у своєму вступному слові, зокрема, зазначив, що нинішній стан галузі можна охарактеризувати як невідповідність рівня медичного обслуговування населення сучасним потребам суспільства.

- На сьогодні галузь охорони здоров’я на всіх своїх рівнях, насамперед первинному та вторинному, нездатна задовольнити потреби населення у медичній допомозі, забезпечити доступність, якість і своєчасність медичних послуг. На останньому засіданні комісії Міністерства охорони здоров’я ми обговорили основні проблеми розвитку галузі та визначили шляхи їх вирішення. До основних проблем галузі слід віднести відсутність чіткого розмежування рівнів надання медичної допомоги, надмірну спеціалізацію закладів охорони здоров’я, відсутність впливу первинної медико-санітарної допомоги на медичний маршрут пацієнта, надмірну кількість стаціонарних закладів охорони здоров’я та цілодобових ліжок, відсутність диференціації ліжок у залежності від інтенсивності лікування, зношеність основних фондів галузі, відсутність державних гарантій на безоплатну медичну допомогу, надмірні витрати населення для отримання медичних послуг, існування неформальних та тіньових платежів населення за медичні послуги, відсутність економічної мотивації для покращення діяльності медичних працівників тощо. Лише комплексні перетворення системи медичного обслуговування населення на всіх рівнях дозволять вирішити ці проблеми. Від нас сьогодні залежить, чи будуть реформи реалізовані взагалі. Лише спільними зусиллями ми зможемо втілити в життя поставлені перед нами завдання, - сказав він.

Віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко під час виступу наголосив на невідкладності реформування сфери охорони здоров’я.

- Сьогоднішня нарада не рядова, - підкреслив він. - Ми обговорюємо проект Програми реформ, яка найближчим часом буде представлена Президентом України, а саме ту її частину, що стосується сфери охорони здоров’я. У Програмі визначено чітку послідовність і зміст запланованих реформ, які розраховані на декілька етапів до 2015 року. До цього часу ми маємо значно поліпшити всі показники рівня здоров’я українців. Сьогодні двигун економічного прогресу будь-якої країни - людський капітал, який включає інтелект людини, її професійно-кваліфікаційний рівень, самопочуття, рівень культури і, перш за все, здоров’я. За рівнем економіки та інтелекту ми сучасні, а за рівнем смертності - африканська країна. Це обумовлює невідкладність реформ у сфері охорони здоров’я. Тому головна мета наради - діалог з фахівцями, які безпосередньо відпо-відають за стан справ у практичній медицині на місцях, і врахування всіх деталей для дійсно ефективної реа-лізації програми реформ.

Із доповіддю про проведення реформи первинної медико-санітарної допомоги виступив заступник Міністра Валерій Бідний (детальніше чит. у наступних номерах газети «Пульс»). Доповідь, присвячена екстреній медичній допомозі, була представлена громадськості в.о. директора Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України Миколою Хобзеєм.

Володимир Семиноженко та Зіновій Митник відповіли на ряд запитань, які їм поставили учасники наради з районів та міст області.

Що турбує громадськість?

Віце-прем’єр-міністр та Міністр охорони здоров’я України поспілкувалися із кореспондентами місцевих та всеукраїнських ЗМІ під час брифінгу.

- На цій Всеукраїнській нараді йде обговорення проекту Програми реформ, яка знаходиться у фінальній стадії готовності, - сказав Володимир Семиноженко. - Обговорюється саме та частина, яка стосується сфери охорони здоров’я. Нині визначено чітку послідовність реформ і їх зміст. Причому вони розраховані на декілька етапів. До 2015 року ми хочемо значно покращити показники тривалості життя та смертності населення, взагалі рівня здоров’я української нації. На сьогодні, незважаючи на те, що з кожним роком фінансування у сфері медицини України покращується, на жаль, ефективність надання медичних послуг майже не змінюється, якщо порівняти із провідними країнами світу. Більше того, по деяких показниках розвитку людського капіталу ми знаходимося на таких позиціях, які зовсім не відповідають рівню та потенціалу України. Сьогодні ми ведемо діалог із людьми, які задіяні в практичній медицині, головними медичними менеджерами, котрі відповідають за стан охорони здоров’я в районах, щоб урахувати всі деталі, аби дійсно ефективно реалізувати Програму реформ.

- Володимире Петровичу, крім того, що сьогодні в країні сприятливий політичний клімат для реалізації згаданої програми, як би Ви визначили головну відмінність цього документа реформ від попередніх намагань реформувати галузь охорони здоров’я? – запитали журналісти у Віце-прем’єр-міністра.

- Якщо в спробі реформувати галузь у 1999 році ми за інерцією йшли ще від радянської системи охорони здоров’я, то вже в 2010 році маємо адаптуватися до європейських норм. З усіма міжнародними організаціями, з якими тісно співпрацюємо, в нас абсолютна єдність поглядів, крім окремих деталей. Наприклад, наша співпраця зі Світовим банком показує, що у нас однакові погляди на наші проблеми та шляхи їх розв’язання. Проблема реформ сьогодні лежить у площині бюджету країни, а ще більше – в рівні організації охорони здоров’я в країні. Ми пропонуємо шлях реформ із урахуванням усіх факторів. Раніше реформи в галузі лише розпочиналися, зокрема, тільки формувалися стандарти медичних послуг. Сьогодні ми не маємо ніяких розбіжностей – ні на рівні Президента, ні на рівні місцевих органів влади. Як тільки відповідні документи будуть підготовлені, всі вони йтимуть до Парламенту, затверджуватимуться на засіданнях уряду. Нині ми маємо унікальний шанс реалізувати ці необхідні для України реформи, - відповів він.

- Володимире Петровичу, на Вашу думку, чи достатньо в презентованій сьогодні програмі приділено уваги забезпеченню гарантій лікування та обслуговування важко хворих? Зокрема, чи не замало одного хоспісу на госпітальний округ? І взагалі, скільки відводиться коштів для створення хоспісів у програмі? Наступне запитання до Зіновія Митника: чи можуть бути безпосередніми замовниками коштів обласні, районні та міські лікувальні заклади без участі управлінь (відділів) охорони здоров’я райдержадміністрацій та облдержадміністрацій?

В. С.: - Щодо замовлення коштів, то це відноситься до другої частини реалізації реформ, коли ми будемо поступово переходити до системи медичного страхування, дотувати до тієї системи, яка сьогодні діє в медицині… Щодо першого запитання, то одна з головних проблем, яка легко вирішується навіть без залучення додаткових коштів, - це правильні пропорції первинної допомоги. Медична допомога первинного рівня у нас не на висоті, багато хвороб доводяться до такої стадії, що вони ускладнюються. Так і виходить, що без отримання групи інвалідності дожити простому українцю до пенсії складно – середній вік людей із задавненими хворобами становить 59, 2 роки. Допомогу первинного рівня слід організувати згідно із європейськими стандартами. Далі йде абсолютно чітке розмежування другого рівня, до якого входить більш спеціалізована допомога по окремих хворобах. І найскладніший, третій рівень – лікування важких хвороб на вищому світовому рівні. За прикладом центру ім. М.Амосова плануємо пропонувати на зовнішньому ринку послуги української медицини – вже сьогодні є іноземці, які бажають оперуватися в Україні. Ми повинні довести найсучасніші медичні центри України до світового рівня.

З. М.: - Що стосується запитання, чи можуть бути безпосередніми замовниками коштів обласні, районні та міські лікувальні заклади без участі управлінь (відділів) охорони здоров’я райдержадміністрацій та облдержадміністрацій, то сьогодні так не може бути, щоб і замовник, і виконавець послуги були в одній особі. Це просто нереально. Так як ми декларуємо свій закон про медичне страхування, що він має бути на основі державного медичного страхування, то від держави повинен бути замовник цієї послуги. А вже лікувальні заклади будуть виконавцями. У даному випадку ми декларуємо, що це буде первинна ланка медичної допомоги. З первинної ланки кошти йтимуть за пацієнтом на другий чи третій рівні. Що стосується хоспісів, допомоги важко хворим, то сьогодні в державі налічується всього біля 20 хоспісів. Перший хоспіс в Україні відкрито 12 років тому, не дивно, що ця ланка допомоги ще не дуже розвинута. Перший хоспіс почав діяти на одному ентузіазмі, а сьогодні нами створено концепцію розвитку хоспісної допомоги і розробляється відповідна програма, яку незабаром приймуть. Що стосується того, чи не замало одного хоспісу на один госпітальний округ, то, можливо, й мало. Але ж ми ще не задекларували, на скільки ліжок буде хоспіс – на 20 чи на 100! Ми це поки що схематично подаємо. Перетворення нинішніх лікувальних закладів – дільничних, районних лікарень, у яких рівень надання медичної допомоги на сьогодні є низьким, на лікарні сестринського догляду або хоспісної допомоги – у цьому ми вбачаємо вихід із ситуації та економії тих державних коштів, які надходитимуть на фінансування медицини.

- Чому для проведення цієї Всеукраїнської наради обрано саме Житомирщину?

В. С.: - Це був вибір Зіновія Миколайовича.

З. М.: (посміхається): - Я вам скажу, чому. Я не можу сказати, що в цій області є щось гірше чи краще, ніж в інших регіонах. Первинна медико-санітарна допомога практично в усіх областях однакова. Але Житомирська область розташована близько до Києва і тому було дуже зручно скликати нараду саме тут. Цю область знаю непогано, бо на попередній роботі курирував її. Знаю усі її проблеми. Крім того, тут гарні люди, добре керівництво області - губернатор, заступник губернатора, начальник управління охорони здоров’я ОДА, які погодилися прийняти нас, за що їм щиро вдячний.

В. С.: - Взагалі потрібно максимально наближати всю нашу діяльність до кожних області та району, щоб відчути найактуальніші проблеми, які існують на місцях. Гадаю, для проведення наступної наради буде обрано ще одну з областей.

- Як виконується положення про сучасні технології, техніку в медицині?

В. С.: - Нині дуже складна та дороговартісна медична техніка, особливо діагностична. Та найдорожче – це рівень здоров’я людини, освіченість, інтелектуальний рівень українського населення. Тут не треба рахувати грошей. Але ефективне їх витрачання врахувати треба. Нині, гадаю, всі звернули увагу на те, що питання максимального здешевлення, найбільш ефективного використання коштів – це головне, чим відрізняється цей етап у галузі від того, що був попереднім. Тому плануючи закупівлю високовартісного обладнання, ми співпрацюємо із національним виробником та контролюємо якість техніки. Ми надали перевагу прямим замовленням у виробників, щоб уникнути будь-якого посередництва. Хочемо розвинути сучасну високотехнологічну індустрію діагностичного обладнання, що сьогодні складається не тільки з ультразвукового обладнання, томографічних камер, а й набагато складніших устаткувань. Нещодавно мали зустріч із представниками фірми «Siemens», які висловили бажання співпрацювати з нами для спільного виробництва системи МРТ в Україні. Головне – щоб було бажання створювати високоякісну індустрію здоров’я.

- Які зміни плануються на фармацевтичному ринку взагалі, і зокрема, яка ситуація із соціальними аптеками на базі «Укрпошти»?

З. М.: - Соціальні аптеки на базі «Укрпошти» розвиватися не будуть, тому що пошті не властиво займатися фармацевтикою. Відверто кажучи, навіть не знаю, що це за підхід такий був. Це те ж саме, що сільським господарством займатимуться люди, які працюють із космічною технікою. Що стосується фармацевтичного ринку загалом, то напрямок роботи, який нині ведеться, продовжуватиметься і надалі. Насамперед розвиток вітчизняного виробника. Сьогодні виникають проблеми у ціноутворенні. На превеликий жаль, ціни у вітчизняного виробника ростуть швидше, ніж у імпортованої продукції. Нині ведеться підготовча робота до прийняття законів про лікарські засоби та ряду підзаконних актів, які стосуються і ціноутворення, і фармацевтичного виробництва, і фармацевтичного контролю за якістю медикаментів. Триває тісна співпраця з міжнародними організаціями задля запровадження світових стандартів у вітчизняній фармацевтиці.

- На нараді прозвучала інформація, що планується оновлення автопарків лікувальних закладів. Розкажіть, будь-ласка, детальніше.

В. С.: - Дійсно, автопарки лікувальних закладів потребують оновлення, особливо станції «швидкої допомоги». Ми розуміємо, що потрібні різні моделі санітарних автомобілів: одні для сільської місцевості, де не завжди є нормальні автошляхи, інші - більш складної комплектації. Гадаю, що найближчим часом ми затверджуватимемо проект поповнення автопарків. Сподіваюсь, що цього року в нас будуть значні можливості для того, щоб суттєво вирішити цю проблему. Адже вона в Україні дуже актуальна, відноситься до питання екстреної допомоги, яку не можна реалізувати без автопарку автомобілів «швидкої допомоги». Це складова тієї програми, яка була оголошена і яка виконуватиметься.

Марія Хімич.