Світлій пам’яті Інни Іванівни Бондарчук

18 липня, у її день народження, поминаємо лікаря-педіатра з більш ніж 55-річним досвідом роботи, відмінника ОЗ, почесного члена правління обласного науково-практичного товариства педіатрів, краєзнавця, письменницю Інну Іванівну Бондарчук. Її не стало за один день до нового 2022 року.

1

Народилась І.І.Бондарчук у Романові на Житомирщині у 1936 році, в освіченій родині, де завжди цінувалось слово, праця, пісня. Жили скрутно, бо сім’я була багатодітною, але дружно. В пам’яті її, як дитини війни, закарбувались холод і голод 1946-47 років, але віра у краще додавала сил, допомогла Бондарчукам вижити. В шкільні роки, щоб заробити собі на шкільну форму, Інна Іванівна працювала вожатою у дитбудинку.

В школі наука давалась їй легко, тож закінчивши навчання з медаллю, дівчина мріяла стати вчителькою, а можливо, й співачкою, як радив шкільний вчитель музики.

Але на сімейній раді усі підтримали батька, якого Інна шанувала і завжди вважала своїм життєвим дороговказом, який вирішив «Бути Інні лікарем». Вона часто хворіє, лікаря в родині немає, а треба».

«А як же пісня?» - лише запитала у батька.  «То – для душі, а професія – для життя».

Місцем навчання було обрано столичний медінститут ім. О.Богомольця. Вчилась на відмінно, брала активну участь у громадській роботі, співала в студентській хоровій капелі, але був період, коли думала навіть кидати медичний виш, перевестися до університету ім. Т.Г.Шевченка на гуманітарний факультет. І знову своє вагоме слово сказав батько: «Ось закінчиш науку, а тоді – вирішуй!»

Навчання завершила з відзнакою, поїхала працювати за призначенням на Донбас – Старобільськ Луганської області.

Перші нелегкі роки самостійної праці – дільничний педіатр та викладач педіатрії у Старобільському медтехнікумі.

Лікарня була багатопрофільною, мала статус міжрайонної. Справжньою наставницею з практичної й організаційної педіатрії стала для вчорашньої студентки головний лікар закладу Надія Григорівна Виставна, сама за фахом педіатр. З її легкої руки отримала Інна Іванівна хрещення у професію. З перших днів довелось їй працювати самостійно в селі більше трьох місяців, боротися з дифтерією. Видали плащ, кирзові чоботи, медичну сумку, виділили машину та помічниць – двох молодесеньких медсестер, відкрили стаціонар. Ліквідація вогнища спалаху тривала цілодобово – приїздили консультанти з області, персонал мав усе необхідне – вакцину, ліки, але було дуже непросто, особливо –психологічно.

Інна Іванівна разом зі своїми  підопічними працювала на совість, усім їм було оголошено подяку від Луганського облздороввідділу, а ті її помічниці - медсестрички згодом стали… вчителями.

Та перемога на Луганщині ще більш переконала у правильності обраного шляху.
2

До Житомира І.І.Бондарчук переїхала за місцем роботи свого чоловіка. Була можливість влаштуватись на «спокійну» роботу, але Інна Іванівна пішла працювати дільничним педіатром у дитячу міську лікарню, де зустріла однодумців – колег Ю.Д. Лебедєва, Л.С. Мальцер, Г.Ф. Захарченко, О.В. Бовсунівську, А.В. Чубинську, Є.М. Ашепу, І.М. Дяченка, Г.Д. Гуменюка, А.М. Шутенка.

День за днем – нелегкі, відповідальні будні: виклики, прийоми, школа, дитсадок, нічні чергування в стаціонарі, виїзди по санавіації в райони області, участь у лікарських науково-практичних конференціях, художній самодіяльності.

У 1968 році Інну Іванівну Бондарчук призначили міським педіатром і одночасно – керівником групи інтернів при лікарні. Так їй випала нагода поєднати обидві професії, які найбільше їй подобались – лікарську і вчительську. Міським педіатром Інна Іванівна працювала цілих двадцять років.

Т.Ф. Лаврентьєва, тодішній головний лікар Житомирської дитячої лікарні, рекомендуючи її на посаду міського педіатра, зазначила: «В засадах  посади головного педіатра міста – основне місце належить виваженим координаціям дій з організації  ОЗ дітей не тільки в межах лікувальних закладів міста, а й в дитячих закладах системи освіти та соціальної служби, контакту з санепідемстанцією, громадськими організаціями.

Інна Іванівна – достойна кандидатура. Саме така – привітна, доброзичлива, енергійна жінка, досвідчений лікар, глибоко обізнана в усіх гранях педіатрії, розуміє сучасні проблеми материнства і дитинства, привертає увагу своєю ерудицією, насамперед чудовим володінням українською мовою, має хороші лікарські дані, що в даній посаді вкрай необхідно».

3

20 років І.І.Бондарчук з усією відданістю працювала над поліпшенням організації ОЗ дітей міста,  координуючи зв’язок між різними службами міста: пологовими відділеннями Корольовської та Богунської міських лікарень, станції швидкої медичної допомоги, диспансерами та Будинком дитини, між дитячими  поліклініками, стаціонаром дитячої лікарні, забезпечуючи зв’язок із міськВНО (по школах, ДДЗ), санепідемстанцією.

Від природи освічена та ерудована, вона кваліфіковано, як лікар-практик, виступала на міських та вчительських конференціях, на засіданнях педіатричного товариства. Її знали як хорошого наставника з питань охорони здоров’я дітей у кожній школі, дитячому дошкільному закладі, в літніх таборах.

Інна Іванівна здобула заслужений авторитет у міськвиконкомі, громадськості міста і області.

4

Вагома заслуга І. І. Бондарчук і в сприянні творчій роботі науково-практичного товариства педіатрів. Вона – частий лектор, натхненник клінічних конференцій, організатор виїзних семінарів. У своїй роботі Інна Іванівна завжди опиралась на досвід провідних організаторів та спеціалістів: Т.Ф. Лаврентьєву, Ю..Д. Лебедєва, Т.І. Яремченко, В.К. Лічмана, Н.П. Кравчук, А.Ф. Шепель, Г.Ф. Торовчик, Б.Т. Шляніна, В.М. Муравйову, згодом – В.Ф. Марченка, А.В. Кузнецову, В.Й. Башека.

Вже маючи за плечима неабиякий практичний досвід, Інна Іванівна все життя удосконалювала себе. Закінчила в Москві (при центральному інституті удосконалення лікарів) курси для керівників інтернатури з педіатрії по темі «Організація ОЗ дітей та актуальні питання педіатрії», близько 25 років з любов’ю і розумінням, з шанобливим ставленням як до колег навчала майбутніх лікарів-педіатрів основному – любити дітей, знати все про дитячі хвороби,  розуміти батьків, ніколи не відмовляти своїм підопічним у допомозі: вислухати, порадити, піти на дільницю – проконсультувати.

З великою повагою про колегу відгукувався головний лікар ЦДМЛ В.Й.Башек, ім’я якого тепер носить лікувальний заклад, який він очолював багато років і де працювала і сама Інна Іванівна.

5

- Інна Іванівна в когорті тих лікарів, які творять історію педіатрії. Її вихованці очолюють провідні напрямки у різних галузях медицини області.

А про довіру до свого наставника, її авторитет свідчить вже хоча б той факт, що й самі  її колишні інтерни, ставши батьками, приводили власних дітей на консультації до своєї наставниці. 80 відсотків нинішніх педіатрів міста й області – її колишні учні. Інна Іванівна й сама любила спілкуватися з ними, черпала в них натхнення, а вони дарували їй свою повагу.

Інна Іванівна ніколи не забувала привітати колег з днем народження власними віршами або ж поезіями улюбленої Ліни Костенко.

Майже все життя Інна Іванівна прожила в Житомирі, який став для неї рідним і дорогим містом, водила по ньому екскурсії лікарів – гостей нашого міста. Тут у неї склалась гарна сім’я, люблячий, розуміючий чоловік Анатолій Ілліч, гарний батько своїм синам, однодумець.

Тут у родині завжди панував культ освіти, шанувалася книга, рідне слово і пісня, бо триєдністю її життя і помислів завжди були  слово, пісня, професія.

Слово рідне, українське – мовлене  і написане.

Пісня рідна – українська – народна і сучасна.

Професія – дитячий лікар і народна медицина.

Багато років на обласному радіо виходила авторська передача І.І. Бондарчук, жінки з активною життєвою позицією «Українська родина в звичаях і традиціях українського народу». У 2008 році  на ХІІ Всеукраїнському фестивалі радіотелепрограм, що проходив у м.Рівному,  її авторська передача здобула третє місце. Інна Іванівна – учасниця Конгресу інтелігенції України (1993 р.). На І Всеукраїнському конгресі жінок світу (1998 р.) мала виступ-слово від жінок Житомирщини. В Києві (2001 р.), як свято душі сприйняла ІІІ Всесвітній Форум українців. Звідти в пам'яті і незабутні зустрічі – з українцями з інших країн.

Наприкінці життя Інна Іванівна у співавторстві з чоловіком встигла випустити довгоочікувану книгу про дитячу лікарню імені В.Й.Башека в історії ОЗ дітей міста та області «Берег добра та надії», над якою працювала тривалий час, опублікувати в обласній медичній газеті «Пульс» цикл статей «Випускники Київського медінституту ім.О.Богомольця в охороні здоров’я дітей Житомирщини», мала ще плани, але реалізувати їх не судилося. Інна Іванівна Бондарчук пішла з життя в останні дні 2021 року.

 

За всі роки, не наживши скарбів матеріальних,  Інна Іванівна  надбала найголовніше – великий арсенал людської любові, поваги і вдячності. Всю свою енергію, ентузіазм і знання вона скеровувала на підвищення якості медичної допомоги хворим дітям, що сприяло її  сходженню до заслужених вершин професійної майстерності.

Вічна пам’ять дитячому лікарю! Царство небесне її душі.

Тамара Архипчук.