Молодість душі лікаря Цванга

Є люди, які випромінюють оптимізм і доброту, завжди привітні з усіма, щирі у спілкуванні, повсякчас готові допомогти іншим. Саме такі слова можна сказати і про лікаря-ендокринолога Марка Львовича Цванга. На початку 90-х років, коли після Чорнобильської аварії особливо поширились ендокринні захворювання, хворі прагнули потрапити на прийом саме до нього. До Цванга йшли не лише за лікуванням, а й поспілкуватись, йому довіряли. Він щирими словами умів заспокоїти, підбадьорити, налаштувати пацієнтів на одужання.

2019_02_01_01

Марк Львович Цванг народився 14 вересня 1939 року. Після закінчення лікувального факультету Львівського державного медичного інституту, у 1963 році вони разом з дружиною Ольгою Василівною приїхали за направленням на роботу на Житомирщину. Марк Львович почав працювати головним лікарем дільничної лікарні у с. Почуйки Попільнянського району, зарекомендував себе як здібний, перспективний спеціаліст. Згодом зацікавився ендокринологією, і на курсах підвищення кваліфікації М. Цванга помітив Олександр Федорович Гербачевський, оцінив його як фахівця, організатора і запропонував йому перейти працювати в нещодавно відкрите ендокринологічне відділення. Дружина Ольга Василівна була одним з перших анестезіологів в області, починала працювати з І. П. Ямковим, згодом стала завідуючою відділенням функціональної діагностики.

2019_02_01_02

«Мені пощастило працювати з Марком Львовичем Цвангом. Це - непересічна особистість, - розповідає лікар-ендокринолог консультативно-діагностичної поліклініки обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського Тетяна Василівна Ярова. - Його вирізняли доброта, інтелігентність, уважність, небайдужість і високий професіоналізм. Він швидко завоював величезний авторитет і у колег, і серед пацієнтів. Це сьогодні у нашому арсеналі і УЗІ, і аналізи на гормони, і МРТ. Коли Марк Львович починав працювати, ендокринна патологія не була так поширена і діагностика базувалась тільки на клінічних даних і рутинних лабораторних дослідженнях. Та завдяки аналітичному мисленню він розпізнавав навіть рідкісні захворювання, обґрунтовано підходив до цього, пацієнтів обстежував дуже сумлінно, без поспіху, щоб правильно поставити діагноз, призначити лікування. Він умів знайти підхід до кожного хворого, якщо Марка Львовича не було на роботі, для пацієнтів це була трагедія.

Великою повагою Марк Львович Цванг користувався у республіканських ендокринологів, у наших профільних інститутах, часто їздив на курси, конференції, з’їзди ендокринологів - і українські, і всесоюзні, підтримував зв’язки з фахівцями з інших областей.

Після Чорнобильської аварії, коли особливо загострились хвороби щитоподібної залози, наднирників, діабет, М. Цванг виїздив у постраждалі райони області, зокрема цілий місяць пропрацював у смт Першотравневе Овруцького району, надавав консультативну допомогу.

Марк Львович серйозно ставився до роботи, але був легким у спілкуванні, комунікабельним, з чудовим почуттям гумору, завжди брав активну участь у громадському житті нашої лікарні, організовував і вже як ведучий проводив конкурси на кращу медсестру, різноманітні вечори, займався спортом. Взагалі він дуже любив спілкуватись з людьми, був душею компанії. Тож ми дуже сумували, коли Марк Львович виїхав на постійне місце проживання у Німеччину. Але було надзвичайно приємно отримувати від нього вітання до свят. Він дуже достойна людина».

«Марк Львович Цванг - людина неординарна, до нього усі тягнулись, його цікаво було слухати, - згадує лікар-кардіолог консультативно-діагностичної поліклініки обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського Анатолій Матвійович Скуртов. –До усього він мав науковий підхід, розглядав питання, можна сказати, на молекулярному рівні. Думаю, М. Цванг міг би бути хорошим вченим, але через практичну роботу на це не вистачало часу. Ми з Марком Львовичем працювали в тандемі: він був генератором ідей, а я їх впроваджував у життя. У 90-х роках ми з ним зацікавились гомеопатією, закінчили курси в Києві, отримали сертифікати і навіть відкрили у Житомирі гомеопатичний відділ у аптеці. Сьогодні до гомеопатії ставляться дещо скептично, але є багато випадків, коли таке лікування дійсно допомагало людям. У нашій лікарні, наприклад, працює лікар, яка, будучи маленькою дівчинкою, хворіла і її батько прийшов до нас за допомогою, ми її оглянули, проконсультували, призначили лікування. Через два місяці зустрічаю її батька, він подякував, сказав, що донька одужала.

Якось, пригадую, Марк Львович приходить і каже: «У кожної людини за знаком зодіаку є свій камінь або метал. А якщо їх взяти за основу лікування хворих у гомеопатії? Може, давай з’єднаємо гомеопатію і астрологію». Я запросив астролога з Києва, організували курси для лікарів, щоб зрозуміти, як це можна об’єднати. Коли ми про наш задум розповіли викладачу гомеопатії, їй це сподобалось, і тут через деякий час я дізнаюсь, що в інституті нетрадиційних методів лікування відкрився курс астрогомеопатії. Було приємно, що наша ідея знайшла підтримку і подальше втілення.

З Марком Львовичем ми завжди радились, допомагали один одному. Останні роки перед від’їздом до Німеччини він перейшов працювати до обласного діагностичного центру. Він був скромним, уважним. Пам’ятаю, розповідав про бабусю-українку, яку він любив, як свою матір, бо вона його і ще кількох дітей під час війни переховувала в підвалі, до кінця її життя він дуже шанував її і піклувався про неї, як про рідну людину».

«Я навчалась разом з подружжям Цванг у Львівському медінституті, - ділиться спогадами лор-лікар поліклініки № 1 ЦМЛ № 1 Жанна Никифорівна Вендичанська. - Мене теж направили на роботу на Житомирщину, після приїзду сюди ми особливо здружились, бо були однодумцями в усіх питаннях. Ця наша студентська дружба триває до цих пір. Марк Львович тактовний, щедрий душевно, надзвичайно ерудований, з дивовижним почуттям гумору. Взагалі вони з Ольгою Василівною дуже видна пара, ідеальна, я сказала б, проявили себе і як досвідчені лікарі, і як чуйні люди, готові подати руку допомоги у будь-який момент, такі уважні, сердечні.

2019_02_01_03

Вони виховали двох прекрасних дітей. У їх доньки Вікторії рано проявився художній талант. Коли вони отримали нову квартиру, Віка замість килима намалювала на стіні панно. Стало зрозуміло, що у дівчинки хист до малювання. Вікторія ходила в художню школу до педагога, відомого художника Віктора Шкуринського. Після 8 класу вступила до художньої студії при Київському будівельному інституті. Ми були здивовані, у такому юному віці дівчину саму відпускати в інше місто, але батьки сказали: «Вона повинна знайти свій шлях, якщо їй подобається, нехай їде». Вікторія закінчила студію на відмінно, там познайомилась з хлопцем - дуже талановитим художником. Вони одружились і на початку 90-х років вирішили виїхати в Німеччину. Згодом і батьки приєднались до них. Менший син Сергій закінчив університет, одружився, працює у Франкфурті. Вікторія тепер успішна художниця, працює в техніці акварельного живопису, часто виставляє картини у Франції, викладає у художній школі.

Марк Львович і Ольга Василівна живуть у місті Трір. Ми з ними часто спілкуємось по скайпу, я була у них у гостях. Вони мають чудовий вигляд, радіють успіхам дітей і онуків, багато подорожують.

2019_02_01_04

Марк Львович у Житомирі був дуже активним, і в Німеччині реалізував себе. Він досконало вивчив німецьку мову, освоїв комп’ютер, спілкується з місцевими лікарями, його часто запрошують на симпозіуми, конференції. Крім того Марк Львович співпрацює з німецькою газетою, веде в ній медичну рубрику. І сьогодні лікар Цванг, як завжди - в центрі уваги, живе активним життям».

Молодість душі – не показник віку. Людина, якій цікаве життя у всіх його проявах, яка постійно прагне пізнавати щось нове, завжди буде почуватися молодою. І приклад лікаря Цванга нам це доводить.

Леся Лось.