ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Поліомієліт (поліо) — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус.

Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Він також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей.

Хворіють на поліомієліт невакциновані діти й дорослі, та найбільший ризик мають малюки віком до п’яти років, тому вакцина від поліо — у числі тих, які діти отримують у перші місяці життя відповідно до Національного календаря щеплень.

Симптоми поліомієліту

Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.

У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно. Приблизно у 25 % випадків інфікування поліо людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серйозні, симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:

• відчуття поколювання в ногах;
• запалення оболонок спинного або головного мозку (цей симптом має приблизно 1 з 25 людей із поліо);
• неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
• слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках.

Уражені хворобою нерви і м’язи не відновлюються.

Параліч — найважчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 2–10 % людей, які страждають на параліч від поліовірусної інфекції, помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи.

Після одужання може розвиватися постполіомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати нові м’язові болі, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.

Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує.

Вакцинація від поліомієліту

Є два типи безпечних та ефективних вакцин від поліо: інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять ін’єкційно, та оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) — краплі, які крапають у рот. Обидві захищають від інфікування поліомієлітом, проте ОПВ забезпечує захист і від безсимптомного носійства.

Коли треба вакцинувати дитину від поліо?

Дитина повинна отримати 6 доз вакцини від поліо. Всі щеплення безоплатні.

• У 2 та 4 місяці малюку вводять інактивовану поліомієлітну вакцину (ІПВ). Вона захищає дитину від паралічу та запобігає потраплянню дикого поліовірусу до центральної нервової системи.
• У 6 та 18 місяців дитина має отримати щеплення оральною полімієлітною вакциною (ОПВ).
• Таке ж щеплення слід повторити у 6 та 14 років.

Вакцина ОПВ формує імунітет у кишківнику, а відповідно запобігає поширенню вірусу.

Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.

Що робити, якщо пропустили щеплення?

Зверніться до свого сімейного лікаря чи педіатра. Він допоможе скласти індивідуальний графік, щоб надолужити пропущені вакцини.

Пресслужба МОЗ