ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

В Житомирі з робочою поїздкою побувала перший заступник Глави Адміністрації Президента України Ірина Михайлівна Акімова. Вона ознайомилася з роботою обласного перинатального центру за Національним проектом «Нове життя - нова якість охорони материнства та дитинства», зустрілася з представниками закладів охорони здоров’я Житомирщини, обговоривши з ними основні акценти проведення реформування галузі.

Разом із гостею лікувальну установу відвідали представники Міністерства охорони здоров’я України, начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Михайлович Торбас, заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Олександр Андрійович Никитюк, котрі побували у відділенні реанімації новонароджених, де їм було продемонстровано роботу унікального обладнання, придбаного за проектом «Нове життя...». За словами керівника закладу Ю.Р. Вайсберга, таке устаткування використовується тільки в передових клініках Європи. Гості ж переконалися, наскільки фахово й продуктивно працюють на цьому обладнанні спеціалісти перинатального центру, виходжуючи немовлят, котрі ще донедавна здавалися безнадійними.

Крім того, вони зустрілися з дітками, які народилися два-три місяці тому й знаходяться вже дома - лікарі центру не втрачають зв’язок із ними: проводять катамнестичне їх супроводження, запрошують на періодичні огляди. Таким чином здійснюється подальше лікування та реа-білітація дітей, їх зв’язок із вузькопрофільними спеціалістами, як це передбачають третій рівень надання медичної допомоги та сучасні технології перинатальної допомоги в Україні.

- Завжди приємно приїжджати в лікувальні заклади, які зажили ще до якихось реформувань доброї слави й де сьогодні вона активно підтримується, - сказала, зустрівшись із працівниками обласного перинатального центру та лікарями акушерами-гінекологами області І.М.Акімова. – Таким закладам надавати державну допомогу з придбання дороговартісного обладнання особливо приємно, адже воно потрапить в дуже професійні руки. Тому я думаю, що Житомирський перинатальний центр – це один із флагманів перинатальної допомоги. Ви практично десять років тому почали робити серйозні зусилля з підвищення всіх якісних показників і недаремно ваша слава поширюється не лише по Україні, а й  за межами держави. У вас дуже сильний колектив із чудовим керівником, котрий не лише добре й правильно вирішує операційні проблеми, а й має стратегічне бачення, як розвиватися закладу.

Наразі, за словами І.М.Акімової, вона ознайомлюється з роботою відкритих перинатальних центрів, станом із постачанням обладнання за проектом «Нове життя...». Крім того, відбувається активне обговорення питання про подальший розвиток концепції перинатальної допомоги.

З початку проекту – а минуло лише два роки - було зроблено кілька дуже важливих кроків, - констатувала Ірина Михайлівна. Й мова йде не лише про те, що відкрито шість центрів третинного рівня - цього року ще дев’ять знаходяться в процесі реконструкції й до завершення 2014 року Україна повинна мати мережу сучасних модернізованих (і головне – наповнених кваліфікованими кадрами) перинатальних центрів. В рамках розвитку цієї концепції разом із представниками Міністерства охорони здоров’я, академії наук і найголовніше – колективами, які працюють у цих центрах, була змінена нормативна база.

Як наголосила І.М.Акімова, Житомирський обласний перинатальний центр – унікальний,  адже в Житомирі протягом останніх п’яти років випадків материнської смертності не зареєстровано.

- За показниками ж дитячої смертності ви вже вийшли на кращі показники, ніж ті, яких Україна обіцяла досягнути в 2015 році. Це свідчить про те, що центр у змозі вирішувати великі й дуже важливі завдання, - відзначила Ірина Михайлівна, - й допомагати жінкам і їх майбутнім дітям народжуватися під медичним наглядом та мати всі шанси вирости здоровими.

Тож, характеризуючи уроки двох перших років дії проекту, І.М.Акімова наголосила, що не може бути нічого важливішого, ніж кадрове забезпечення. Відтак, окрім нормативних документів, які змінювали (табель оснащення, стандарти лікування, санітарні норми), основний акцент був зроблений на це питання. Тому дуже приємно, що саме Житомирський центр завдяки своїм міцним традиціям і великим зусиллям був, є і залишиться базою тренінгів для медперсоналу майбутніх перинатальних центрів.

- Саме в цьому й повинна допомогти телемедицина, яка зараз у центрі встановлюється, - зауважила гостя. - Бо ж зрозуміло, що такі високоспеціалізовані центри, як ваш, повинні мати можливість зв’язку з лікувальними закладами й у самій Житомирській області (для того, щоб організовувати те, що називається регіоналізацією, виявляти важкі випадки, здійснювати консультації та запрошувати за необхідності до себе консультантів), і загалом із медичними установами України. Це був один із уроків проекту «Нове життя...», - необхідність телемедицини і закладання в основу кожного проекту можливості технічно її реалізувати.

Ще один урок, на якому наголосила І.М.Акімова, із розвитку проекту - це необхідність подальших постійних лікувальних консультацій для матерів із дітьми, котрі залишають перинатальні центри, але повинні знаходитися під наглядом лікарів. Катамнестичний етап – це та частина, яка стала тепер обов’язковою умовою роботи високоспеціалізованого перинатального центру.

- Ми зараз зустрічалися з жінкою, котра народжувала своїх діток саме тоді, коли центр відкривався – вона дуже задоволена й вдячна вам за те, що постійно отримує необхідні медичні консультації. І я думаю, що цей, іще один новий етап, повинен стати розвиненою системою консультації та допомоги матерям, - зауважила Ірина Михайлівна. - Сьогодні саме на базі вашого високопрофесійного колективу мені хотілося б порушити й тему регіоналізації. Адже забезпечити той чи інший перинатальний центр сучасним обладнанням – це лише половина справи. Кінцева мета – надання допомоги тим, хто її потребує, котрих треба виявити й вчасно направити до перинатального центру, де їм і зможуть надати цю допомогу. Існує багато питань, які треба вирішувати. Але саме вибудовування такої системи має принципове значення. В кожному регіоні є певні нюанси й свої знахідки. Наприклад, перед приїздом до Житомира я відвідала Донецьк, де мають цікавий досвід консультаційних бригад, представників перинатального центру, які здійснюють планові виїзди в регіони, надаючи консультації на місцях. Це служить подвійній меті: ранньому виявленню вагітних із патологіями, котрі потім повинні опинитися в перинатальному центрі, та консультуванню й нормалізації лікувального процесу на місці. Ця ідея, на моє переконання, сприяє побудові правильного ланцюга того, що ми називаємо регіоналізацією.

Про реорганізацію перинатальної допомоги загалом в Україні повідомила член робочої групи МОЗ за цим питанням Єлизавета Євгенівна Шунько, котра зауважила, що зміни, які відбуваються в системі охорони здоров’я материнства та дитинства протягом останніх років в Україні, безумовно, довгоочікувані.

- Впровадження сучасних перинатальних технологій, навчання медичного персоналу та користування міжнародними даними доказової медицини привели до того, що лікарі, організатори охорони здоров’я готові до цих змін, - зауважила вона. - Технології перинатальної допомоги, виходжування недоношених дітей, наступне спостереження за новонародженими дітьми – вся ця концепція включена до Національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства». Основна його мета - зниження малюкової та материнської смертності. Але в цілому він покликаний підвищити якість життя наших маленьких пацієнтів – новонароджених та дітей першого року життя, що, безумовно, залежить від рівня та якості допомоги вагітним, роділлям та жінкам у перинатальному періоді. В 2007 році Україна перейшла на нові міжнародні критерії реєстрації перинатального періоду й уже п’ять років працює за ними, відповідно до рекомендацій ВООЗ. Це – дуже важливий крок: ми дотримуємося прав дитини, прав людини, Конвенції ООН про права дитини. Й, звісно, створення обласних перинатальних центрів відбулося для покращення якості життя народжених недоношених дітей, профілактики невиношування та ведення передчасних пологів за сучасними технологіями. У 2011 році Міністерством охорони здоров’я, Національною Академією медичних наук була напрацьована законодавча база, за якою зараз в Україні й створюються обласні перинатальні центри. Тому що саме доступність та якість перинатальної допомоги – це основа для наступного розвитку країни. Система регіоналізації перинатальної допомоги, яка прописана законодавчо, передбачає перш за все розроблення кожною областю своєї концепції регіоналізації, виділення медичних закладів первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги. Й тут дуже важливим є своєчасне виявлення вагітних жінок із екстрагенітальною патологією, з загрозою передчасних пологів, вагітних груп із високим та дуже високим ризиком та направлення їх до закладів третинного рівня. Повертаючись до законодавства, хочу зауважити, що відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я України чітко затверджені всі положення (який вид перинатальних послуг повинен надаватися на кожному рівні). Загалом наказ МОЗ «Про затвердження примірного статуту перинатального центру» - це, фактично, та основа, за якою створюються структурні підрозділи обласних перинатальних центрів. Дуже важливе значення має наказ МОЗ «Про вдосконалення організації надання медичної допомоги матерям та новонародженим у перинатальних центрах», яким визначено порядок госпіталізації, регіоналізації, направлення вагітних груп високого ризику до медичних закладів вторинного та третинного рівнів. В цьому наказі фактично створено нову ідеологію перинатальної служби – тобто говоримо про те, що кожен обласний перинатальний центр обов’язково повинен мати три структурні підрозділи: акушерські підрозділи високоспеціалізованої допомоги, відділення для недоношених дітей (відділення інтенсивної терапії новонароджених) та катамнестичне відділення (дитина, народившись в умовах перинатального центру, щонайменше рік має можливість спостерігатись, отримувати консультації, за необхідності подальшого лікування - направлятися до обласної дитячої лікарні). Й, безумовно, вся стратегія розвитку системи охорони здоров’я в Україні сьогодні спрямована на підвищення якості медичної допомоги, її доступності, безпеки. А все це – основа для підвищення якості життя населення країни.

Крім того, Є.Є.Шунько наголосила на тому, що якісно новий рівень перинатальної допомоги передбачає ще й такий важливий компонент, як транспортування плода внутрішньоутробно.

- Тобто акцент робиться на вчасному виявленні вагітних груп ризику та вчасному транспортуванні їх до обласних перинатальних центрів, де народжується недоношена дитина або ж вагітність лонгується й дитина народжується вчасно. В цих же закладах дитина  має можливість повністю отримувати всі необхідні види медичної допомоги, - уточнила вона. – Що ж  стосується  катамнестичного спостереження, то у перспективі ці відділення катамнестичного спостереження в штаті повинні мати лікаря неонатолога-педіатра, дитячого невролога, психолога. Також у цих катамнестичних кабінетах потрібен у подальшому дитячий лікар-офтальмолог, лікар-логопед, соціальний працівник, повинні широко застосовуватися різноманітні методи масажу, ранньої реабілітації тощо – вся ця система на прикладі Житомирських обласних перинатального центру та дитячої лікарні створюється й у найближчий час розпочне свою роботу. Подальші дії мають полягати в створенні електронної бази даних народжених недоношених дітей, спостереження над станом їх розвитку. Й саме система катамнестичного спостереження дасть можливість оцінити стан здоров’я та розвитку недоношених дітей, які народилися в обласних перинатальних центрах. Фактично – це основний індикатор якості перинатальної допомоги на рівні області.

Про реорганізацію перинатальної допомоги в Житомирській області поінформував учасників зібрання начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олександр Михайлович Торбас. Він, зокрема, відзначив, що за 20 років народжуваність у Житомирській області зменшилася вдвічі (кількість пологів знизилася з 25 до 12 тисяч).

- Звісно, така ситуація не могла не насторожити й, відповідно, спонукала до рішучих дій, - зауважив він. – Крім того, турбував високий рівень захворюваності жіночого населення фертильного віку – особливо тих жінок, які йшли у вагітність – 65% відсотків їх мали екстрагенітальну патологію. Важливим акцентом у роботі управління та загалом медицини Житомирщини завжди була й перинатальна смертність - хочу відзначити, що сьогодні нам вдається утримувати на відповідному рівні її показники, але резерви ще є, й ми відпрацьовуємо всі елементи у відповідності до тих реформ, які нам запропоновано для їх зниження й Міністерством охорони здоров’я України, й державою. Так, зокрема, аналіз перинатальної смертності по районах засвідчив, що висока вона в тих регіонах, де найменша кількість пологів (за інформацією доказової медицини ВООЗ, де найменше пологів, там вони є небезпечними через втрату фахівцями кваліфікації),  і найбільша смертність новонароджених – у першу добу їх життя. Це й послужило поштовхом до необхідності дообладнання пологових стаціонарів, де відбувається найбільша кількість пологів. Також провели реконструкцію семи пологових стаціонарів, де планується створення міжрайонних пологових центрів. Зробивши ж аналіз кадрового потенціалу, змушений констатувати його незадовільний стан через такі об’єктивні причини, як відсутність в області вищого навчального закладу, який готував би лікарів. Крім того, відіграє негативну роль той факт, що десять районів області були вражені внаслідок аварії на ЧАЕС – випускники медуніверситетів категорично відмовляються туди їхати, знаходячи для цього різноманітні причини. Був вивчений нами й фінансовий ресурс – є багато проблем у цьому питанні, тому що сьогодні справді не виділяється необхідна кількість коштів для повного оснащення пологових стаціонарів. Але сьогодні Житомирщина вже працює за трьохрівневою системою надання перинатальної допомоги (до закладів якої увійшли обласний перинатальний центр та обласна дитяча лікарня). В майбутньому за моделлю перинатальної допомоги  плануємо мати дев’ять перинатальних центрів вторинного рівня. Таким чином повністю охопимо перинатальною допомогою всю область. Маємо вже відповідні напрацьовані документи, карту (врахували й радіус доїзду), розроблена чітка система взаємодії й наступності в роботі закладів первинного, вторинного та третинного рівнів - ця система у нас активно працює.

О.М.Торбас відзначив, що всі ці напрацювання вже мають позитивний результат – збільшилася кількість партнерських пологів, неускладнених пологів, зменшилася кількість аномалій пологової діяльності тощо.

- За проведеним нами соціальним опитуванням, населення області позитивно ставиться до змін у перинатальній допомозі, які проводяться в нашій області, - наголосив він. – Основні ж висновки полягають у тому, що доведено медичну, соціальну та економічну ефективність регіоналізації перинатальної допомоги на окремій адміністративній території – в Житомирській області. Відтак впровадження окремих елементів, за соцопитуванням, знайшли підтримку у 96% населення.

Головний лікар обласного перинатального центру Юрій Рувімович Вайсберг повідомив про зроблене закладом від часу трансформації в перинатальний центр.

- За новими перинатальними технологіями ми працюємо протягом уже п’яти років, - зауважив він. – Досвід попередньої роботи нам дуже допоміг у перебудові остаточного мислення керівництва та колективу за тими напрямками, які визначені для нас завданням на сьогодні. Тож ми зробили висновки, що регіоналізація перинатальної допомоги не вимагає фінансових затрат чи кардинальних змін у діяльності в тих областях, де вже є регіональні перинатальні центри з відпрацьованими методами перинатальної допомоги. Це засвідчують досягнуті нами показники: якщо минулого року діти  вагою від 500 грамів до кілограма  народжувалися в нашому центрі в кількості 44%, то цього року за півроку таких дітей народжується 92% - всі вони мають право на життя. Сьогодні наші спеціалісти-реформатори, в галузі реа-німатології, неонатології досягли певних результатів – з дітей, народжених із екстремально низькою масою тіла, у нас виживають 50%. На жаль, до року життя втрачаємо ще 20% таких дітей, але 30% - виживають. Це – європейський стандарт, і ми цим пишаємося.

Акцентував увагу Ю.Р.Вайсберг на важливому моменті транспортування дитини до перинатального центру.

- Зрозуміло, що найкраще транспортування – це в утробі матері, - переконаний він. – Проте іноді доводиться транспортувати дитину на другий етап постнатального інтенсивного виходжування. Тому я звертаюся до Ірини Михайлівни з проханням сприяти оснащенню перинатальних центрів автомобілями, реанімобілями неонатальними та автомобілями для транспортування жінок. Ще один важливий момент нашої роботи – вдосконалення системи реабілітації. Ми навчилися приймати таких дітей, виходжуємо їх на ранніх періодах, але як професійно ми це не робили б, все ж якісь елементи інвалідизації присутні. Тож, на моє переконання, система реабілітації таких дітей потребує підтримки державною програмою - вона дуже дороговартісна й на місцях організувати її буде складно, але дорожчого від життя нічого немає.

Звернув увагу присутніх керівник закладу на фінансування проекту – зокрема, для придбання дороговартісних препаратів, як-то - сурфактанти, препарати для зупинки кровотечі, реактиви до обладнання.

- Очевидно, необхідні цільові субсидії – я думаю, що кожен перинатальний центр може заявити про необхідність додаткового фінансування. Те ж стосується й обслуговування обладнання в перинатальних центрах, його ремонту. Це теж треба продумати й проводити паралельно з введенням в систему нових закладів перинатальної допомоги, - висловив свою думку Ю.Р.Вайсберг. - Стосовно ж бачення нашого розвитку, я хочу запевнити, що зупинятися на досягнутому ми не будемо. Перші завдання, які визначили для себе, – регіоналізація, тренінги, навчання у нашому центрі вже власними силами (працюємо за цим напрямком із районами – маємо шість тренерів за всіма перинатальними напрямками, вивчаємо питання сертифікації на рівні управління охорони здоров’я провідних спеціалістів, які будуть задіяні в перинатальних технологіях).

Крім того, працюємо над питанням телемедицини – маємо зв’язок за скайп-системою з багатьма регіонами України, Прибалтики, Санкт-Петербургом. Тож зупинитися в русі ми сьогодні просто не маємо права.

На базі Житомирського інституту медсестринства І.М.Акімова мала зустріч із представниками медичної галузі області, з котрими поділилася ідеями стосовно реформи системи охорони здоров’я. Ректор Житомирського інституту медсестринства В.Й.Шатило, вітаючи шановану гостю, висловив сподівання, що її візит до закладу - це ще й знак медичній освіті до вдосконаленої праці з підготовки фахівців, котрі будуть адаптовані до нової системи охорони здоров’я, яка сьогодні моделюється.

- Реформа ж медицини виросла, як мовиться, не на порожньому місці й, зрозуміло, що ідеї, які в неї вкладені, з’явилися від медиків, людей, котрі працювали й працюють у цій системі багато років, котрі мають своє бачення, що в цій системі треба змінювати, - наголосила, виступаючи перед присутніми Ірина Михайлівна.  Але для того, щоб воно нарешті втілилося в конкретний план, як змінити систему охорони здоров’я до кращого, для цього була необхідна політична воля. Й усі ідеї  знайшли своє відображення в плані реформ - у тому числі системи охорони здоров’я - які впроваджувалися спочатку в пілотних регіонах, але, починаючи з кінця цього року, стосуватимуться всіх регіонів країни, включаючи й Житомирську область. Житомирщина ж, до речі, – далеко не найпростіший регіон. По-перше, область постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС і це, звісно, накладає відбиток і на рівень захворюваності (досить високий рівень онкопатологій), і - з точки зору перинатології - на рівень генетичних захворювань. Тобто область надзвичайно потребує  кваліфікованої медичної допомоги. З іншого боку, чорнобильська  проблема вплинула на кадрову ситуацію, тому що непросто знайти фахівців - в тому числі й серед молоді, котра закінчує медуніверситети та медінститути - які хотіли б працювати в цих районах. Отож проблеми, які виникають у медицині Житомирщини – непрості. Але тут (я впевнена – це характеристика всіх людей, котрі працюють у лікувальних закладах області) немає байдужих людей. Тож наше спільне завдання – озброїти лікарів різних спеціальностей необхідними обладнанням, фінансовими засобами, дати можливість добре й чесно заробляти собі на життя – для того, щоб вони могли надавати професійні послуги дуже високої якості.

Характеризуючи ж акценти, зроблені при формуванні програми медичної реформи, яка відбувалася в пілотних регіонах (Дніпропетровськ, Київ, Донецьк і Вінниця) протягом останніх півтора року, І.М.Акімова відзначила, що при формуванні програми медичної реформи, перш за все врахували кваліфіковану думку медичних працівників про найбільш проблемні місця, порівняли Україну з сусідніми країнами.

- Й з’ясувалася така – не дуже для нас приємна – статистика, - зауважила вона, - кількість ліжок у госпіталях та лікарнях, які надають спеціалізовану допомогу вторинного та третинного рівнів, у нас більша близько в 1,7 рази. У той же час мережа сімейних лікарів (тобто фахівців первинної медицини, найважливішої для профілактики) розвинена втричі гірше, ніж у наших найближчих сусідів Східної Європи. Цілком очевидно, що в системі, яка у нас сформувалась, був провал – і кваліфікаційний, і фінансовий – на первинній ланці, на рівні профілактики та раннього виявлення захворювань. Тому не випадково Україна мала, на жаль, далеко не кращі показники рівня захворюваності та смертності. Відтак акцент у перші півтора року реформи був зроблений на початок відновлення та розвитку первинної ланки надання медичної допомоги. На виконання цього завдання були спрямовані значні кошти – в пілотні регіони виділено близько 750 мільйонів гривень для дообладнання, ремонту, будівництва амбулаторій, формування, як юридичних осіб, центрів первинної медико-санітарної допомоги. Крім того, ці кошти скеровувалися й на нову систему фінансування на рівні первинної ланки - йдеться про систему надбавок лікарям сімейної медицини в залежності від кількості обслуговуваного населення та якості результатів. Ці надбавки за півтора року дозволили підвищити рівень зарплати лікарям у пілотних регіонах до 5-7 тисяч гривень, на 1300 гривень – середнім медпрацівникам.

В чотирьох пілотних регіонах вже сформовано близько 170 центрів ПМСД. Як окремі юридичні особи, вони отримали більшу фінансову самостійність у використанні коштів, відокремилися  від вторинного рівня. На первинну допомогу була виділена більша кількість бюджетних коштів (якщо раніше туди потрапляло близько 8% від медичного бюджету, то минулого року й на початок нинішнього – близько 30% усіх коштів). Це дозволило підтягнути найбільш слабку ланку, яка створилася в системі охорони здоров’я. Результати не змусили на себе чекати – вони не лише в тому, що лікарі почали отримувати можливість мати пристойну зарплату та відчувати взаємозв’язок цієї зарплати з результатами своєї праці – відчули це й пацієнти. Наприклад, у Дніпропетровській та Вінницькій областях за рахунок організаційних перебудов та вивільнення коштів саме в  первинній ланці приблизно втричі збільшилося фінансування, яке виділяється на безкоштовні медикаменти. В Дніпропетровську пішли ще далі – визначили список обов’язкових маніпуляцій і мінімального набору медикаментів, які можуть надаватися на рівні первинної ланки безкоштовно, публічно представили ці списки й отримали заслужену повагу пацієнтів.

Зрозуміло, що лікарям дуже важко працювати в умовах, коли немає необхідних витратних матеріалів. Тож, щоб змінити ситуацію – чи хоча б почати її змінювати на первинному рівні – держава ввела фінансовий ресурс і запропонувала інші механізми роботи. Й це – лише початок шляху. В кінці 2013 року пілотні регіони повинні завершити переобладнання  первинної допомоги - це завдання визначене й для непілотних регіонів. 2013 рік – рік зміцнення первинної ланки, робота з переобладнання та створення центрів ПМСД. Й найголовніше – це робота з кадрами.

Що показав поки ще невеликий досвід пілотних регіонів? Непросто знайти гроші на придбання обладнання, додаткових ліків. Але набагато складніше вирішити питання з кадрами. Тому медицина - це та галузь, де можна не боятися скорочень, звільнень – їх не може бути. Адже в  первинній ланці у нас не вистачає – залежно від області – від 40 до 60% лікарів. Ще більш неблагополучна ситуація з забезпеченням середнім медперсоналом. Проблемою старої системи була в тому числі дуже низька увага до підтримки, розвитку та підвищення соціального статусу середнього медпрацівника. Це ще один акцент, який зараз ставиться в рамках медичної реформи. Наведу приклад зарубіжних країн, де поняття «медсестра» стало вже не менш шанованим, ніж поняття «лікар», де вже формується новий образ із новими, більш високими кваліфікаційними вимогами і де часто середній медперсонал перебирає на себе багато функцій, які в нашій системі прийнято виконувати лікарям. Я думаю, що Україна теж буде повільно, але неухильно йти цим шляхом. Тож чудово, що в Житомирі є такий інститут, який готує саме середній медперсонал і старається тримати руку на пульсі часу, визначати ті стандарти, які зараз нам необхідні, щоб у майбутньому вони допомагали правильно вписуватися в новий ландшафт системи охорони здоров’я, яку зараз ми з вами будуємо.

Другий акцент у медичній реформі був зроблений на систему екстреної медицини. За рівнем доїзду автівок «швидкої» – особливо в сільській місцевості – в Україні ситуація склалась теж не на нашу користь. Можливість швидкого доставлення пацієнта, надання йому необхідної відповідної допомоги – це дуже важливе завдання, яке потрібно вирішувати якнайшвидше. В системі екстреної допомоги було й частково залишається кілька бар’єрів, які перешкоджають її ефективному функціонуванню. Один із них - організаційний. Наприклад, стається екстрений випадок на межі двох районів. Виникає питання: звідки автівка «швидкої» повинна прийти? І в яку лікарню везти постраждалих – в ту, яка ближче, але знаходиться на території іншого району? Чи в ту, яка розміщена далі, проте – на території району, де стався випадок? Ці питання виникають у зв’язку з тим, що фінансування досі йшло на рівні району. Для того, щоб ліквідувати міжрегіональні межі й забезпечити нормальну роботу медпрацівників, необхідно було зробити крок, який інші країни зробили набагато раніше – підняти фінансування на регіональний рівень. Місяць тому прийняли закон про екстрену допомогу, який це питання почав вирішувати й запропонував більш сучасні підходи до формування системи екстреної допомоги. В рамках пілотних регіонів протягом останніх півтора року було зроблено досить багато, щоб і пацієнти, й лікарі цих регіонів відчули: екстрена допомога почала змінюватися на краще. Так, 250 мільйонів гривень спрямовані для придбання в пілотних регіонах у першу чергу сучасних автомобілів швидкої допомоги. В усіх регіонах країни суттєво збільшилося виділення коштів (із двох-трьох гривень до 25) на так звану сумку-укладку. Це – суттєвий крок, щоб допомогти в єдиній справі – озброїти лікаря, який виїжджає за викликом зі швидкою допомогою, необхідними медикаментами для надання цієї допомоги. Крок важливий, але, звісно, не єдиний і не вирішальний. Залишається проблема доріг. Й особливо в сільській місцевості вона довго заважатиме вирішувати правильно завдання з забезпечення екстреної допомоги. Але є багато прикладів, коли  досягають дуже гарних результатів. Так, у Харкові за рахунок організації центральної диспетчерської, яка оптимізує шлях доїзду автомобіля «швидкої» до пацієнта, за рахунок оптимізації пунктів тимчасового розташування цих автівок наразі досягнули європейських стандартів доїзду. Аналогічна ситуація зараз складається в Донецьку. Цим шляхом – організації централізованих диспетчерських, які можуть вчасно та більш ефективно спрямовувати в потрібне місце автівки «швидкої» з лікарями – піде вся Україна. Цього року відкрився другий президентський проект «Вчасна допомога», який має на меті у кожному регіоні України допомогти обладнати та організувати у відповідності до європейських стандартів централізований диспетчерський пункт. Харків’яни називали цифру: 92% доїзду до пацієнта відповідали європейським стандартам (10 хвилин по місту й 20 хвилин у сільській місцевості). Це правильна організація, яка дозволяє досягати суттєвих результатів із урахуванням усіх наших недоліків.

Ці два акценти стануть основним завданням для всіх регіонів у 2013 році. Тому всі необхідні організаційні, бюджетні зміни повинні відбутися зараз, щоб усі регіони – в тому числі й Житомирщина – могли нормально будувати нову систему екстреної допомоги вже з наступного року. До вирішення проблеми підтримки первинної допомоги  у 2013 році будуть включені всі непілотні регіони. Й вибудовування центрів ПМСД, а головне – підготовка професійних кадрів, які там працюватимуть – це завдання, яке треба вирішувати зараз.  Завдяки гарним медичним традиціям та цікавому досвіду, Житомирщина є регіоном, який має надзвичайну готовність не просто сприйняти ідеї медичної реформи, але й реалізовувати їх.

На завершення ж хочу сказати: колеги, у вас чудовий потенціал у Житомирській області – й щодо традицій у сфері охорони здоров’я, й щодо навчальних закладів, які готують медичних спеціалістів. Й хочеться, щоб зараз, подивившись на своїх сусідів, які раніше включилися в систему реформування охорони здоров’я (Донецьк, Вінницю, Дніпропетровськ), ви разом із ними вже зараз визначали проблеми, які необхідно вирішувати, враховуючи і помилки, й напрацювання пілотних регіонів. Я впевнена, що спільними зусиллями ми зможемо досягнути більш високої якості медичних послуг.

Вікторія Паламарчук.